Номер провадження: 11-сс/813/1705/25
Справа № 521/12505/25 1-кс/521/2990/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15.08.2025 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Арциз, Одеська область, громадянина України, вірменина, з повною вищою освітою, військовослужбовця В/Ч НОМЕР_1 , який проходить службу на посаді офіцера інформаційно-аналітичного відділу, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025163470000622 від 02.07.2025 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Слідчий СВ ВП №3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 ..
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15.08.2025 року частково задоволено клопотання слідчого та відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11.10.2025 року із визначенням застави у розмірі 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2025 року складає суму 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави - 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
- слідчий суддя не приділив уваги наявності ризиків, заявлені слідчим у клопотанні;
- суд не врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 розмір неправомірної вигоди, яка пропонувалась викривачу, майновий стан підозрюваного та дані про його особу.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просили залишити оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч. 3 ст. 369 КК України, є обґрунтованою.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, та пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, надати таку вигоду, третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб. за обставин, викладених у клопотанні слідчого.
Апеляційний суд зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України, підтверджується долученими до клопотання слідчого доказами, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_10 , протоколами оглядів речей та документів, протоколами обшуків та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Апеляційний суд погоджується з думкою слідчого судді про те, що, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, враховуючи суспільно-небезпечний характер таких діянь, вчинених за попередньою змовою групою осіб, а також характеризуючи дані підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1) ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано зазначив про існування ризику, передбаченого п.2) ч.1 ст.177 КПК, що підозрюваний ОСОБА_8 може вдатися до спроб знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які наразі не виявлені органом досудового розслідування.
Також суд слідчий суддя вважав доведеним ризик незаконного впливу на свідків передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки підозрюваний може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними свідчень у ході судового розгляду кримінального провадження у подальшому, впливати на свідків, яких ще не допитано для дачі ними неправдивих свідчень, які його виправдовують, або впливати на інших осіб, які можуть бути допитані.
Слідчий суддя також дійшов до висновку про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов'язків шляхом неявки, у разі необхідності до слідчого, слідчого судді та суду. Крім того, ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а саме осіб, які організували вказану схему незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а отже, перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв'язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення;
Крім того, апеляційний суд вважає вірними висновки слідчого судді про існування ризику передбаченого п.5) ч.1 ст.177 КПК, що підозрюваний ОСОБА_8 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, враховуючи обізнаність про місце розташування офіційних пунктів пропуску через державний кордон України.
Водночас, при встановленні наявності ризиків, необхідністю запобігти яким може обґрунтовуватися обрання підозрюваній особі запобіжного заходу, необхідно виходити із загальних тверджень про наявність певного ризику, передбаченого тим чи іншим пунктом ч. 1 ст. 177 КПК, а існування кожного визнаного ризику має підтверджуватися конкретними фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована. Зокрема, такий висновок вбачається зі змісту п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Макаренко проти України» (Makarenko v. Ukraine) від 30.01.2018, в якому суд вказав, що «До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого», «…. Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними». Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано».
При цьому, оцінюючи кожен факт, викладений на підтвердження заявлених стороною обвинувачення ризиків, необхідно оцінювати його у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК. Вказане вбачається не лише зі змісту відповідної норми, але й практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено: «… Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, тощо.
Так, ОСОБА_8 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є військовослужбовцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною 4 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, що відповідно до вимог п.2) ч.5 ст.182 КПК України, передбачає визначення застави від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Між тим, згідно абзацу 2 ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Однак, у своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду прокурор не довів та не зміг обґрунтувати у чому полягає виключність випадку необхідності застосування до ОСОБА_8 розміру застави, який перевищує розмір встановлений щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину.
Під час апеляційного розгляду прокурор не довів та не зміг обґрунтувати, чому визначений ОСОБА_8 розмір застави не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного. Крім того, прокурор зазначив, що майновий стан підозрюваного дозволяє сплатити заставу у більшому розмірі, оскільки він має у власності автомобіль «БМВ» та є військовослужбовцем, тож його щомісячне грошове забезпечення становить 30 000 грн.
Крім того, колегією суддів було встановлено, що з моменту застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2025 року складає суму 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, останній був звільнений з-під варти у зв'язку із внесенням застави. Як пояснив прокурор під час апеляційного розгляду, ОСОБА_8 належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов'язки та не намагався переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя з урахуванням положень п.2) ч.5 ст.182 КПК України, обставин злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , особи підозрюваного, обґрунтовано визначив заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста)гривень, оскільки саме такий розмір застави достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, забезпечує його належну процесуальну поведінку та запобігає заявленим у клопотанні слідчого ризикам.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що застосований до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, являється необхідним та достатнім в даному випадку для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти заявленим у клопотанні слідчого ризикам.
Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 , у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 181, 193, 194, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15.08.2025 року відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025163470000622 від 02.07.2025 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4