Номер провадження: 11-сс/813/1642/25
Справа № 947/25798/25 1-кс/947/11490/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі представника власника майна ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2025 про арешт майна у к/п №42025164690000014 від 20.02.2025 за ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 263 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12025160000000229 від 05.03.2025 було задоволено клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 та було накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 29.07.2025 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: магазин чорного кольору з маркуванням “lock 47574» з набоями калібру 9х19 мм. в ньому в кількості 8 штук та окремо 20 набоїв калібру 9х19мм з тримачем до них.
Обґрунтовуючи прийняте рішення про арешт майна, слідчий суддя вказував на те, вилучені речі у повному обсязі відповідають критеріям речового доказу, могли бути предметом злочину що свідчить про необхідність їх збереження.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді представник власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною з таких підстав:
- слідчий суддя грубо порушив право ОСОБА_7 та його представника брати участь у судовому засіданні, вони не були повідомлені про дату та час розгляду клопотання прокурора, окрім того, представник не отримав будь-якої відповіді із Київського районного суду на свій запит з приводу зазначеного клопотання про арешт майна;
- ухвалою слідчого судді від 24.07.2025 було надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення доказів вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України, натомість магазин та набої не є доказами їх вчинення, у органу досудового розслідування не було жодних причин вважати, що набої були незаконно здобуті або вилучені з обігу. Відомості за ч. 1 ст. 263 КК України були внесені до ЄРДР після проведення обшуку, стороні захисту відповідні змінені матеріали надані не були;
- вилучені набої не відповідають критеріям речового доказу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки органом досудового розслідування не було навіть попередньо встановлено, що набої є незаконними та зберігаються без дозволу. Більш того, власнику нагородної зброї не потрібен дозвіл на придбання чи зберігання патронів до неї відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.98 № 622. Водночас, наказом Управління розвідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №247ДСК-Р від 31.08.2023 ОСОБА_7 було нагороджено відомчою заохочувальною відзнакою - спортивним пістолетом «GLOCK-43Х», калібру 9*19 мм, № НОМЕР_1 .В орендованій квартирі ОСОБА_7 були вилучені спортивні патрони калібру 9*19 мм., які повністю відповідають технічним характеристикам спортивного пістолету «GLOCK-43Х»;
- поза увагою слідчого судді залишилися приписи Закону України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», відповідно до якого у період дії воєнного стану громадяни України можуть брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації та/або інших держав, застосовуючи власну нагородну зброю, спортивну зброю (пістолети, револьвери, гвинтівки, гладкоствольні рушниці), мисливську нарізну, гладкоствольну чи комбіновану зброю та бойові припаси до неї.
Враховуючи викладені обставини, представник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 01.08.2025 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання.
У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, водночас, прокурор ОСОБА_8 направив на адресу апеляційного суду заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, при вирішенні питання щодо наявності підстав для її задоволення поклався на розсуд суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна ОСОБА_6 , перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є серед іншого щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Так, ст. 172 КПК України встановлює порядок розгляду клопотання про арешт майна, зокрема, ч. 1 зазначеної статті передбачає, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
При цьому, розгляд такого клопотання без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, можливе лише щодо майна, яке не було тимчасово вилученим та якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону та практики ЄСПЛ не дотримався.
Водночас, з матеріалів судового провадження вбачається, що 30.07.2025 до Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у к/п №42025164690000014 від 20.02.2025 за ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч.1 ст. 263 КК України
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.07.2025 вказане клопотання надійшло в провадження слідчому судді ОСОБА_1 .
У подальшому, 01.08.2025 слідчий суддя за відсутності учасників судового розгляду задовольнила клопотання прокурора та наклала арешт на тимчасово вилучене майно.
Відповідно до ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Приписами ст. 136 КПК України передбачено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
При цьому, матеріали судової справи не містять жодних належних доказів сповіщення слідчим суддею учасників судового розгляду.
В той же час, в матеріалах долучених до клопотання прокурора про арешт майна міститься копія протоколу обшуку, з якого вбачається, що при його проведенні був присутній адвокат ОСОБА_9 (а.с. 43).
Таким чином, викладене безумовно свідчить про те, що у розпорядженні слідчого судді були відомості про контактні дані представника власника майна, що безумовно вказує на допущені порушення вимог кримінального процесуального законодавства щодо обов'язкового та належного повідомлення учасників кримінального провадження про розгляд клопотання прокурора про арешт майна.
Апеляційний суд наголошує, що виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечуються дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов'язана із дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб'єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження та можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об'єктивності владних суб'єктів.
Колегія суддів зауважує, що недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при постановленні ухвали допустився істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, розглянувши клопотання прокурора без належного повідомлення учасників судового розгляду про дату, час та місце проведення розгляду, всупереч вимогам ч. 1 ст. 172 КПК України, що призвело до безпідставного обмеження їх прав, що, як наслідок, тягне за собою скасування ухвали слідчого судді та призначення нового розгляду клопотання прокурора іншим слідчим суддею.
Оскільки апеляційним судом встановлені істотні порушення кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не розглядає інші доводи апеляційної скарги представника власника майна, щодо обґрунтованості клопотання прокурора.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому, ч. 1 ст. 412 КПК України наголошує на тому, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про існування підстав для часткового задоволення апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_6 , скасування ухвали слідчого судді, як постановленої з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначення нового судового розгляду клопотання прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно в суді першої інстанції, іншим слідчим суддею.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 з доповненнями - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2025 про арешт майна, а саме магазину чорного кольору з маркуванням “lock 47574» з набоями калібру 9х19 мм в ньому в кількості 8 штук та 20 набоїв калібру 9х19 мм з тримачем до них, вилучених 29.07.2025 у к/п №42025164690000014 від 20.02.2025 за ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 263 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 про накладення арешту майно, яке було виявлено та вилучено 29.07.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в суді 1-ої інстанції, іншим слідчим суддею.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4