Номер провадження: 11-сс/813/1692/25
Справа № 505/2579/25 1-кс/505/1169/2025
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
24 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_3
судді: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретар судового засідання ОСОБА_6 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисникаОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваногоОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025161180000570, внесеного до ЄРДР 08 серпня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання слідчого відділення № 2 СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_11 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 04.10.2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, у розмірі - 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2025 року 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, постановленою з порушеннями КПК України, з наступних підстав:
- слідчим суддею не взято до уваги, що прокурором не доведено обставин, що свідчать про наявність обгрунтованої підозри, не надано доказів причетності ОСОБА_9 до інкримінованого кримінального правопорушення;
- сторона обвинувачення не довела існування ризиків, передбачених п. п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що, в свою чергу, є обов'язковим критерієм при вирішенні питання при застосуванні запобіжного заходу, а саме лише тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 не визначається, як підстава для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ;
- органом досудового розслідування неоднаково застосовано норми КПК до осіб, які підозрюються в даному кримінальному провадженні, що в подальшому потягнуло застосування слідчим суддею різних запобіжних заходів до підозрюваних, що ставить їх в завідомо несправедливе та нерівноцінне становище;
- слідчий суддя залишив поза увагою, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований, раніше не судимий;
- слідчий суддя не розглянув можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Посилаючись на викладене захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме - домашній арешт в нічний час доби.
Позиції учасників судового розгляду.
Захисник у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, ухвалу суду першої інстанції вважав законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав у повній мірі та врахував їх при постановленні ухвали.
Відповідно до клопотання у провадженні відділення № 2 СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12025161180000570 від 06 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 06 серпня 2025 року ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
За версію органу досудового розслідування, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , приблизно на початку серпня 2025 року, вирішили виїхати за межі території держави Україна у особистих справах.
Розуміючи, що на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, який у подальшому був неодноразово продовжений, а також на підставі Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» виїзд їм заборонено, вище вказані громадяни в різний час та, перебуваючи в різних місцях, за допомогою мобільного додатку «Телеграм», через різноманітні групи, почали цікавитися у користувачів вказаного застосунку, яким чином можливо перетнути державний кордон України. В ході пошуку в різний час, але не пізніше 05.08.2025, в додатку месенджера «Телеграм» невстановлена в ході досудового розслідування особа (далі Особа 1), кожному із вищевказаних осіб запропонувала за грошову винагороду, організувати їхнє переправлення через державний кордон України з Республікою Молдова поза пунктами пропуску, для чого їм необхідно прибути до м.Умань Черкаської області, де чекати подальших вказівок, на що останні погодилися.
В свою чергу, у невстановлений слідством день та час, але не пізніше 05.08.2025 Особа 1, для реалізації свого злочинного умислу, направленого на організацію незаконного переправлення вищевказаних осіб через державний кордон України, запропонувала ОСОБА_9 посприяти в організації незаконного переправлення вищезазначених осіб через державний кордон України за грошову винагороду в сумі 800 доларів США.
В цей час, у ОСОБА_9 , який, будучи обізнаний про порядок перетину державного кордону України громадянами України та іноземними громадянами, в порушення законів України: «Про державний кордон України», «;Про прикордонний контроль», а також Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами та Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію», виник злочинний умисел на організацію незаконного переправлення вказаних осіб через державний кордон України, та ОСОБА_9 погодився на пропозицію Особи 1.
В подальшому ОСОБА_9 , виконуючи свою роль, спрямовану на реалізацію єдиного злочинного умислу з Особою 1, щодо незаконного переправлення осіб через лінію державного кордону України, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, слідуючи вказівкам Особи 1, приступив до виконання плану, відповідно до якого, він повинен був перевезти трьох осіб призовного віку до лінії державного кордону України в Подільському районі Одеської області.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_9 , 05.08.2025, близько 14.00, на автомобілі марки «Honda» моделі STREAM з номером державної реєстрації НОМЕР_1 , діючи за вказівками Особи 1, попрямував до м.Умань, де у заздалегідь визначеному Особою 1 місці, зустрів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які пересіли в автомобіль останнього, та після чого направився до Подільського району Одеської області, при цьому упродовж усього руху Особа 1 в додатку месенджера «Телеграм» ОСОБА_9 зазначала геолокації, по яким необхідно було слідувати останньому до місця, яке каже Особою 1, звідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 повинні були в пішому порядку дійти до лінії державного кордону України та, діючи за вказівками Особи 1, перетнути його.
У подальшому, 05.08.2025, близько 21.20, за межами с. Вестерничани Подільського району Одеської області, працівниками ДПСУ виявлено та зупинено автомобіль марки «Honda», моделі STREAM, з номером державної реєстрації НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , в якому окрім нього перебували ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Колегія суддів наголошує на тому, що обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, на даній стадії досудового розслідування, підтверджується наданими до клопотання у їх сукупності, зокрема: протоколом огляду місця події, в ході якого виявлено транспортний засіб ОСОБА_9 , в якому знаходились ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 16-19); протоколами допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які мали намір перетнути державний кордон в автомобілі ОСОБА_9 (а.с. 36-52), протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_9 (а.с. 63-65) та протоколами огляду мобільних телефонів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 53-63), з яких вбачається листування з Особою 1 під ніком « ОСОБА_15 » та отримання чітких інструкцій; протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_9 (а.с. 27-30), протоколами пред'явлення для впізнання.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Як зазначалось раніше, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1,3, 4 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника щодо наявності у підозрюваного стійких соціальних зв'язків (має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлений ризик до маловірогідного чи до його виключення. У свою чергу, збагачення за рахунок вчинення протиправних дій для ОСОБА_9 є не випадковістю, чи діями, які були не бажаними або неочікуваними. Такі наслідки є результат трудомісткого процесу, який складався з високоорганізованих дій. Все це показує неможливість розумної довіри до підозрюваного, настільки, щоб можливо було убезпечити суспільний інтерес у вказаному провадженні від його ушкодження.
З огляду на викладене, а також враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, свідчить про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року), а тому на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги про те, що в даному кримінальному провадженні неоднаково застосовано норми КПК до осіб, які підозрюються в даному кримінальному провадженні, колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує сукупність обставин, що характеризують саме конкретну особу: тяжкість інкримінованого злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вік, стан здоров'я, сімейний та майновий стан, рід занять, репутацію та інші дані, що її характеризують.
Таким чином, наявність у кримінальному провадженні кількох підозрюваних не означає автоматичного застосування до них однакових запобіжних заходів. Суд, обираючи запобіжний захід, має виходити з індивідуальних даних про особу підозрюваного, ролі у вчиненні злочину, .
У даному випадку, слідчий суддя, дослідивши матеріали, врахував індивідуальні дані про особу та дійшов обґрунтованого висновку про наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не можуть бути нейтралізовані шляхом застосування більш м'якого заходу. Разом з тим, рішення щодо іншого підозрюваного ґрунтувалося на його індивідуальних даних і не може бути використане як приклад для прямого порівняння.
Таким чином, посилання апелянта на відмінність у застосованих запобіжних заходах не спростовує законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На думку апеляційного суду, застава у розмірі - 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2025 року 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, цілком відповідає фінансовим можливостям підозрюваного, не є для нього та його сім'ї завідомо непомірною, та дійсно зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та буде найбільш пропорційним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та підозрюваного.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197 , 370, 372, 376, 404, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025161180000570, внесеного до ЄРДР 08 серпня 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5