29.09.25
22-ц/812/1615/25
Справа № 487/7563/24 Головуюча у 1-й інстанції Афоніна С. М.
Провадження № 22ц/812/1615/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
29 вересня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої-судді: Ямкової О. О.,
суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 червня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Афоніної С. М. у місті Миколаєві о 15 год 10 хв зі складенням повного судового рішення, у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія (далі ТОВ ФК ) «ЕЙС»
до ОСОБА_1 ,
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2024 року ТОВ ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 43 490 грн заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору факторингу, укладеного між ним та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс», якому таке право відступлено ТОВ «Таліон Плюс», яке, в свою чергу, набуло його від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 24 травня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 , після отримання попередньої інформації про умови отримання кредиту, укладено кредитний договір №264579003 про надання кредитних коштів на суму 30 000 грн. Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором.
За умовами паспорту споживчого кредиту та договору №264579003 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало позичальнику 30 000 грн строком на 126 днів, зі сплатою 237,9% річних за користування кредитом, погашення якого має відбуватись внесенням ануїтетних платежів у розмірі 5 024 грн 34 коп. відповідно до узгодженого сторонами графіку, який є додатком до цього договору .
Втім, позичальник ОСОБА_1 свої обов'язки за договором в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 43 490 грн, що складається з 30 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 13 490 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, яку позивач просить стягнути на свою користь, як правонаступника первісного кредитора.
25 березня 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності, аргументовану тим, що строком виконання зобов'язань за укладеним кредитним договором є 27 вересня 2020 року, тому враховуючи, що загальна позовна давність становить три роки, останнім днем для звернення до суду із цим позовом в межах позовної давності є 27 вересня 2023 року, а не 30 серпня 2024 року, коли позивач звернувся до суду.
27 березня 2025 року позивач надав суду додаткові пояснення, у яких спростував аргументи відповідача, посилаючись на продовження позовної давності на строк дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19 та воєнного стану.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 вересня 2024 року позов ТОВ ФК «ЕЙС» задоволено, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 43 490 грн заборгованості за кредитним договором №264579003 від 24 травня 2020 року.
При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позову, а також з відсутності підстав для застосування позовної давності.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Не заперечуючи щодо обставин та факту укладення кредитного договору, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що в матеріалах справи відсутні належні докази оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та за договорами факторингу №05/0820/-01 та №17/07/24 укладеними первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС», а також реєстр договорів, за якими набуто право вимоги, а тому відсутні підстави вважати, що перехід права вимоги відбувся.
Зазначав, що договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено за один рік та шість місяців до укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, внаслідок чого право вимоги до нього не могло бути передано за договором факторингу, який укладено до укладення кредитного договору, та за змістом самого договору факторингу майбутні вимоги не є його предметом.
Вважав, що місцевий суд не встановив факт переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінасова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» за договором, укладеним з ним, а тому воно не могло бути набутим позивачем ТОВ ФК «ЕЙС».
Також зазначав, що із наданого позивачем розрахунку заборгованості не можливо встановити за якою процентною ставкою нараховувались проценти за користування кредитом та якою є база нарахування відсотків, а також розподіл здійснених позичальником платежів, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважав апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з того, що позивачем надано усі необхідні докази переходу права вимоги від первісного кредитора. Крім того апелянтом не враховано зміст договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та усі додаткові угоди до нього за якими строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року. Тобто на момент укладення кредитного договору з відповідачем договір факторингу був чинним.
Зазначав, що оплата за договорами факторингу не є імперативною формою такого договору, а тому право вимоги за договорами факторингу набувається після їх укладення, а не після оплати договору. Тому перехід права вимоги відбувається в момент підписання реєстрів прав вимоги та їх передачі за відповідними актами. Зауважував, що договори факторингу, за якими відбувалась передача права вимоги до відповідача не оспорювались та не визнавались нечинними.
Посилався на відповідну судову практику.
Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 22 серпня та 5 вересня 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статей 1046, 1049 ЦК України визначається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
З матеріалів справи вбачається, що 24 травня 2020 року, після оформлення заявки на отримання грошових коштів та ознайомлення з умовами надання споживчого кредиту між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір №2645790003 на отримання кредитних коштів на суму 30 000 грн, строком на 126 днів із нарахуванням у цей період процентної ставки у розмірі 237,9 % річних, які нараховуються за кожен день користування кредитом (а.с.42-49).
У відповідності до пунктів 1.5., 1.6. договору погашення кредиту має відбуватись внесенням ануїтетних платежів у розмірі 5 024 грн 34 коп. кожні 14 днів відповідно до узгодженого сторонами графіку, який є додатком до цього договору ( а.с. 50)
Договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UF664V4D, відправленого 24 травня 2020 року о 15:27:10 годині та введеного 24 травня 2020 року о 15:27:34 годині із застосуванням телефонного номеру НОМЕР_1 (а.с.49).
На виконання умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ коштів ОСОБА_1 на суму 30 000 грн для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 у відповідності до платіжного доручення від 24 травня 2020 року (а.с. 61).
Переказ коштів 24 травня 2020 року за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджено довідкою ПАТ КБ «Приватбанк», де вказано про здійснення успішного платежу через платіжний сервіс LiqPay на платіжну карту НОМЕР_3 (а.с. 86-88).
Втім, обов'язки з повернення отриманих кредитних коштів відповідачем в повному обсязі невиконані, так як 22 червня 2020 року погашено лише один платіж на суму 5 025 грн та 21 липня 2020 року внесено 10 грн (а.с.103).
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору, первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги за ним передано іншому кредитору ТОВ «Таліон Плюс» на підставі укладеного 28 листопада 2018 року між кредиторами договору факторингу №28/1118/-01 та 28 листопада 2019 року додаткової угоди №19 до нього, за умовами яких клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги спочатку строком до 28 листопада 2019 року, який в подальшому продовжено до 31 грудня 2020 року, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором. За договором та додатковою угодою до нього складено відповідні реєстри боржників (а.с.110-116, 84).
Тобто укладення договору №264579003 та передача права вимоги за ним відбулося в межах зобов'язань первісного кредитора та пролонгації дії договору факторингу за додатковою угодою, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», строком до 31 грудня 2020 року зі складенням нового реєстру боржників №100 від 22 вересня 2020 року, до якого додано право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 43 490 грн, що складалася з заборгованості за кредитом у сумі 30 000 грн та заборгованістю за відсотками за користування кредитом на суму 13 490 грн (а.с.90-91).
В подальшому, 31 грудня 2020 року між цими ж сторонами знову укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою вищевказаний договір викладено у новій редакції та продовжено строк його дії до 31 грудня 2021 року (а.с.93-99). А 31 грудня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду №27, якою продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01 до 31 грудня 2022 року включно (а.с.89).
Предметом договору стали зобов'язання клієнта відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором.
В подальшому, 5 серпня 2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строком до 4 серпня 2021 року, до змісту якого внесено зміни у відповідності до додаткових угод від 5 серпня 2020 року (а.с.130), №1 від 10 серпня 2020 року (а.с.121-126, 130,131), з продовженням його дії згідно до додаткових угод №2 від 3 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року загальним строком до 30 грудня 2024 року (а.с.25, 23). Предметом даного договору є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п.4.1.).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року, доданого до договору факторингу №05/0820-01 від 5 серпня 2020 року та додаткових угод до нього, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги, яке виникло у первісного кредитора до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 43 490 грн, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 30 000 грн та заборгованістю за відсотками за користування кредитом на суму 13 490 грн (а.с.135-136).
17 липня 2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №17/07/24, за умовами якого на підставі за акту прийому-передачі реєстру боржників, до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 43 490 грн, що складалася з заборгованості за кредитом у сумі 30 000 грн та заборгованістю за відсотками за користування кредитом на суму 13 490 грн (а.с.74-80, 20-22).
Отже, позивачем правомірно набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яке виникло з підстав невиконання ним кредитного зобов'язання за електронним кредитним договором, яке первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передав ТОВ «Таліон Плюс» не лише на підставі договору факторингу, а і у відповідності до додаткових угод, укладених до нього з приєднання витягів з реєстрів прав вимоги до боржників, яке в подальшому відійшло до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс», та яке, в свою чергу, набув позивач.
За такого, врахувавши пролонгацію договорів факторингу, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» права вимоги за договором укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Доводи відповідача про його сумніви стосовно дійсності та правомочності укладених договорів факторингу та додаткових угод до них, на підставі яких передано право вимоги до нього позивачу, не заслуговують на увагу, оскільки спростування презумпції правомірності правочинів відбувається лише у двох випадках: коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності); та якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. В даному ж випадку, коли правочини не визнані судами недійсними, діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого місцевим судом, так і колегією суддів всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності цих договорів (правочинів) враховані на користь їх дійсності, чинності та виконуваності.
Як вбачається з розрахунку первісного кредитора та позивача, як його правонаступника, відповідачем належним чином умови договорів не виконані та отримані кредитні кошти не повернуті, так як сплачено лише 5 035 грн.
Враховуючи наведене та вимоги статті 526 ЦК України, за якими зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу наявні підстави для стягнення на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредитом у розмірі 30 000 грн, яка виникла на підставі укладеного 24 травня 2020 року кредитного договору між позичальником та первісним кредитором, та стягнення передбачених договором процентів.
З наданого розрахунку заборгованості, проведеного первісним кредитором та яким передано право цієї вимоги іншому кредитору (а.с.103-105) слідує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 22 вересня 2020 року, який фактично розраховано на 27 серпня 2020 року, ОСОБА_1 нараховано борг за умовами електронного кредитного договору у відповідності до положень пунктів 1.2, 1.4, а саме: борг за тілом кредиту - 30 000 грн, борг зі сплати процентів, виходячи з розрахунку 195 грн та 780 грн в день, в розмірі 13 490 грн, а всього на суму 43 490 грн. Ця сума зазначена і у витягу з реєстру боржників.
Разом з тим, зазначена методика розрахунку суперечить умовам договору та до додатку №1 до нього, за якими погашення кредиту мало відбуватись шляхом внесення ануїтетних платежів у дати та у розмірах визначених графіком платежів, а саме вісім платежів по 5 024 грн 33 коп. та один платіж на суму 5 024 грн 34 коп., внаслідок чого загальна вартість кредиту визначена в розмірі 45 218 грн 98 коп., що відповідає зазначеному у пункті 2 додатку №1 до кредитного договору.
За наведених обставин, зобов'язання боржника за кредитом складається із 30 000 грн заборгованості за кредитом та 15 218 грн 98 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.
Тому з урахуванням сплачених боржником платежів: 22 червня 2020 року на суму 5 025 грн та 21 липня 2020 року на суму 10 грн, а усього в розмірі 5 035 грн, заборгованість за кредитом, з урахуванням розподілу погашення за умовами договору, слід визначити в розмірі 27 705 грн 67 коп. боргу за тілом кредиту та в розмірі 12 478 грн 31 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, що загалом становитиме борг в сумі 40 183 грн 98 коп.
Таким чином, за пред'явленим позовом правонаступника кредитора наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 40 183 грн 98 коп..
Отже, рішення суду першої інстанції відповідно до положень пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід змінити, зазначивши про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача кредитної заборгованості за договором в загальному розмірі 40 183 грн 98 коп., яка складається з 27 705 грн 67 коп. заборгованості за тілом кредиту та 12 478 грн 31 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.
У відповідності до положень статті 141 ЦПК України у зв'язку зі зміною рішення суду першої інстанції та частковим задоволенням позовних вимог ТОВ ФК «ЕЙС», слід змінити судове рішення і в частині розподілу судових витрат, де з відповідача на користь позивача ТОВ ФК «ЕЙС» слід стягнути 2 238 грн 25 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції та 5 000 грн витрат на правничу допомогу, виходячи із складності справи та співмірності обсягу задоволених вимог, а також з ТОВ ФК «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 276 грн 23 коп. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 червня 2025 року - змінити, зазначивши про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за електронним кредитним договором №264579003 від 24 травня 2020 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , в загальному розмірі 40 183 грн 98 коп., яка складається з 27 705 грн 67 коп. заборгованості за тілом кредиту та 12 478 грн 31 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ЕЙС» 2 238 грн 25 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції та 5 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 276 грн 23 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді Т. В. Крамаренко
О. В. Локтіонова