Справа №481/1378/21
Провадження № 22-з/812/74/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
29 вересня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Солодом Романом Геннадійовичем про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення факту, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, ОСОБА_3 про встановлення факту, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності.
Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Лопатюк Ю.Л. подала на нього апеляційну скаргу.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Лопатюк Ю. Л., задоволено частково.
Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2025 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
23 липня 2025 року на адресу Миколаївського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Солодом Р.Г. про ухвалення додаткового рішення.
Мотивуючи заяву вказували, що судом апеляційної інстанції у постанові Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2025 року питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу вирішено не було, хоча у відзиві на апеляційну скаргу про таке представником відповідача було заявлено та зазначено, що докази витрат на професійну правничу допомогу ними будуть надані до суду протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення.
Для обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу з метою стягнення судових витрат до заяви надано додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 15 липня 2025 року та акт прийому - здачі наданих послуг від 15 липня 2025 року.
Просив стягнути на користь ОСОБА_1 витрати понесені ним на професійну правничу допомогу та пов'язані з розглядом справи в апеляційній інстанції у сумі 6 000 грн.
Відповідно до положень частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Від позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки нею не отримано таку.
Як вбачається із матеріалів справи, Латієм С.С. до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено накладну №6503000433580 про направлення такої заяви позивачеві ОСОБА_2 з описом вкладення та фіскальний чек.
Відповідно до трекінгу відправлень лист направлений на адресу позивача повернувся за закінченням терміну зберігання.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Лопатюк Ю.Л. отримала таку заяву через підсистему електронний суд, що підтверджується матеріалами справи.
За такого слід вважати, що її отримала і ОСОБА_2 .
На день звернення до суду з цим клопотанням, доказів розірвання договірних відносин між позивачем та її адвокатом не надано.
Приймаючи до уваги викладене, у задоволенні клопотання про відкладення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята-шоста статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.
У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Солодом Р.І. булоподано відзив на апеляційну скаргу, в якому в порядку приписів ст.141 ЦПК України зазначив про понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. В подальшому планується понести судові витати у розмірі - 10000 грн. Остаточний розрахунок судових витрат буде здійснено та подано відповідно до частини 8 статі 141 ЦПК України.
Викладене свідчить про дотримання останнім вимог частини 1 статті 134, частини 8 статті 141 ЦПК України.
Так, 30 серпня 2024 року між адвокатом Солодом Р.Г. та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги. На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано Додаткову угоду від 15 липня 2025 року до Договору про надання правової допомоги від 30 серпня 2024 року, акт прийому-здачі наданих послуг від 15 липня 2025 року.
Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди від 15 липня 2025 року, на виконання договору про надання правової (правничої") допомоги від 30 серпня 2024 року, укладеним між сторонами, цією додатковою угодою сторони визначають, що Адвокат приймає на себе зобов'язання надати за дорученням Клієнта правову допомогу: підготовка, складання, оформлення та подання до суду заяв, клопотань, інших процесуальних документів по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , Новобузька державної нотаріальної контори Миколаївської області, участь у судових засіданнях, та також надати такі адвокатські послуги: подання адвокатських запитів, отримання інформації, ведення переговорів, складання процесуальних документів.
Пунктом 2 передбачено, що вартість послуг адвоката за цією додатковою угодою та на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги від 30 серпня 2024 року, за домовленістю сторін, складає винагороду (гонорар), яка обчислюється та оплачується наступним чином:
- вартість юридичних консультацій, складання відзиву на апеляційну скаргу (за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , Новобузька ДНК Миколаївської області) та направлення їх сторонам та до Новобузького районного суду Миколаївської області адвокатом складає 4 000 грн, участь в судовому засіданні - 2000 грн, незалежно від його тривалості, оплачуються додатково, про що складається акт прийому-здачі виконаних робіт.
Також, пунктом 3 зазначеної додаткової угоди передбачено, що оплата послуг адвоката здійснюється на розрахунковий (картковий) рахунок адвоката, протягом трьох місяців з дня набрання законної рішенням суду у справі.
Відповідно до акту приймання-здачі наданих послуг від 15 липня 2025 року ОСОБА_5 надавав позивачу професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, вартість витрат складає 6 000 грн., а саме надання юридичних консультацій, написання відзиву на апеляційну скаргу у цій справі, направлення його сторонам та до Миколаївського апеляційного суду - 4 000 грн, участь у судовому засіданні - 2000 грн.
Провівши аналіз наданих доказів на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат за надання адвокатських послуг, колегія суддів вважає, що виходячи з конкретних обставин цієї справи, а також реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, задовольнивши заяву ОСОБА_6 , подану адвокатом Солодом Р.Г.
Від сторони позивача письмових заперечень щодо зменшення розміру судових витрат на час розгляду цієї заяви судом апеляційної інстанції не надходило.
Керуючись ст. ст. 141, 270, 134,137, 381, 382 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Солодом Романом Геннадійовичем, про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року.