29.09.25
22-ц/812/1680/25
Провадження № 22-ц/812/1680/25
Іменем України
29 вересня 2025 року м. Миколаїв
справа № 522/7814/25
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
переглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Зайцевим Миколою Павловичем - на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 01 серпня 2025 року під головуванням судді Кузьменка В.В., повне судове рішення складено цього ж дня,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Позивач зазначала, що 04 квітня 2024 року відповідач в м. Одесі під виглядом купівлі-продажу генератора по вигідній для неї ціні шахрайським способом заволодів її грошовими коштами в сумі 25 000 грн. Аналогічним способом він заволодів її грошима і 16 квітня 2024 року на суму 25600 грн та 10000 грн., а загалом на загальну суму 60600 грн. Вона зверталася до відповідача з вимогою повернути кошти на що він погодився, але кошти так і не повернув
За такого, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 60600 грн. 00 коп.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а ухвалою того ж суду від 01 серпня 2025 року - позовну заяву повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст.185 ЦПК України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Зайцев М.П., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу повернути до суду першої інстанції для розгляду. Представник позивачки зазначає, що на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху було подано заяву, в якій вказано про те, що подана позовна заява містить всі необхідні відомості у відповідності зі ст.175 ЦПК України, а питання про те, на якій правовій підставі відповідач повинен відшкодувати шкоду позивачці суд повинен з'ясувати вже після відкриття провадження у справі, а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження. За такого, на думку представника ОСОБА_3 , суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву без руху, а потім безпідставно і повернув її незважаючи на декларовані гасла про доступ громадян до правосуддя. До того ж в оскаржуваній ухвалі зазначено, що ухвалою суду було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору, однак з таким клопотанням позивач не зверталася.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в п. 6 ч. 1 ст.353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Зайцевим М.П. - розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 15 липня 2025 року про залишення позову без руху.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Так, статтею 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України. Суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві не зазначено докази, що підтверджують обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги та до позовної заяви не додано доказів на підтвердження того, що між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання по відшкодуванню шкоди. Крім того, в додатках зазначено, що до позовної заяви долучено витяг з ЄРДР, однак він відсутній в матеріалах справи.
На виконання ухвали від 15 липня 2025 року представник позивача - адвокат Зайцев М.П. - подав заяву, в якій зазначив, що в якості додатка до позовної заяви, яка була подана до Приморського районного суду м.Одеси був доданий документ -витяг з ЄРДР за фактом шахрайських дій відносно ОСОБА_1 , справа пересилалась із Приморського районного суду м.Одеси до Заводського районного суду м.Миколаєва, а тому йому невідомо, де дівся цей документ. Разом з тим, в разі необхідності такий документ суду буде наданий після відкриття провадження у справі. Також звертав увагу, що подана позовна заява містить всі необхідні відомості, відповідно до ст.175 ЦПК України, в позовній заяві позивач лише зазначає про докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, а самі докази подаються в суді на пізнішій стадії судового процесу. Питання про те, на якій правовій підставі відповідач повинен відшкодувати шкоду позивачці суд повинен з'ясувати вже після відкриття провадження у справі , а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження. Посилаючись на викладене, просив відкрити провадження у справі.
Оцінивши та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Зі змісту позовної заяви, а також заяви про усунення недоліків убачається, що позивачкою та її представником - адвокатом Зайцевим М.П. зазначено докази, що підтверджують виклад обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги та надано докази якими, на її думку, ці обставини підтверджуються, а саме у позовній заяви зазначено, що вказані у позові обставини підтверджуються письмовими доказами: кредитними договорами, договором купівлі-продажу, витягом із ЄРДР, також зазначено що ці обставини може підтвердити свідок ОСОБА_4 . До позовної заяви додано докази, якими, на думку позивачки, ці обставини підтверджуються. Зокрема надано договір купівлі продажу та постачання товару № 0404-1 від 04 квітня 2024 року, договір кредиту № М30ю00301.010879788 від 16 квітня 2024 року, угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки № С-301-016339-24-980 від 16 квітня 2024 року, заяву № 200325418516 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 04 квітня 2024 року та довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб. В заяві про усунення недоліків від 30 липня 2025 року поданою представником позивачки - адвокатом Зайцевим М.П. - зазначено, що витяг із ЄРДР надавався разом з позовною заявою та оскільки справа пересилалася з одного суду до іншого позивачу не відомо де дівся цей документ, але в разі необхідності він буде наданий суду після відкриття провадження у справі.
Чинним ЦПК України не визначено ані ступеню деталізації обґрунтування позовних вимог, ані конкретного переліку доказів, які мають бути подані на підтвердження тієї чи іншої вимоги.
На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред'явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19.
З аналізу викладеного, вбачається, що суд першої інстанції повинен надавати оцінку доказам під час розгляду справи по суті, а відсутність належного доказу на підтвердження викладених позовних вимог, не є підставою для залишення позовної заяви без руху та, в подальшому, її повернення позивачеві в порядку ст. 185 ЦПК України.
За такого, враховуючи на зміст ст. 177 ЦПК України, залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання належних доказів та повернення її як неподаної є порушенням принципу верховенства права, права на справедливий суд, суперечить завданням цивільного судочинства.
Посилання суду на те, що ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору, також не може бути підставою для повернення позовної заяви, так як із цих підстав позовна заява не залишалася без руху. До того ж ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання позовної заяви.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (пункт 25 рішення у справі "Кутій проти Хорватії").
Таким чином, враховуючи, що позивач у позовній заяві зазначила докази, що підтверджують виклад обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги та надала докази якими, на її думку, ці обставини підтверджуються, підстав повертати позовну заяву у суду першої інстанції не було.
Отже, ухвала суду першої інстанції обмежує права позивача та перешкоджає йому у доступі до правосуддя.
Також колегія суддів виходить з того, що визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 189, п.п. 5, 7, 10 ч. 1 ст. 197 ЦПК України можливо на стадії підготовчого провадження.
Оцінка законності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 має бути надана судом під час розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання позовної заяви ОСОБА_1 неподаною та її повернення, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі у передбаченому законом порядку відповідно до приписів ст. 379 ЦПК України.
Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Зайцевим Миколою Павловичем - задовольнити.
Ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2025 року, скасувати, а матеріали позовної заяви ОСОБА_1 направити до того ж суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді: Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 29 вересня 2025 року