Справа № 132/3126/24
Провадження №11-кп/801/846/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 (суддя доповідач),
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисниці обвинуваченого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційні скарги прокурорки Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_10 та захисниці обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатки ОСОБА_8 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024022330000112 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Челябінська (РСФСР), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України,
Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України (далі КК України), та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 570 грн 00 к.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 3 786 грн 40 к. у відшкодування процесуальних витрат за проведення судової економічної експертизи згідно з висновком № СЕ-19/102-24/18265-ЕК від 16 вересня 2024 року.
Речові докази: зернозбиральний комбайн марки «Claas Lexion 460», зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 належить ФГ «АЛФ АГРО», із жаткою марки «S740», без документів, яка належить ФГ «АЛФ АГРО»; транспортний засіб «Вантажний ЗИЛ-ММЗ 554», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_4 від 12 лютого 2003 року належить ОСОБА_11 та на праві постійного користування належить ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після набрання вироком законної сили, - залишено власникам (законним володільцям), скасовано арешт цього майна, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 05 вересня 2024 року (справа № 132/2582/24).
Речовий доказ: насіння, яке згідно із посвідченням про якість зерна № 18, виданого ТОВ «ГРАНДЛІТОЇЛ» 04 вересня 2024 року є насінням соняшнику, урожаю 2024 року, масою 5,040 т, яке згідно із талоном приймання від 04 вересня 2024 року знаходиться на зберіганні в сушильній камері ТОВ «ГРАНДЛІТОЇЛ», вул. Першотравнева, 28 в с. Дружне Хмільницького району Вінницької області, після набрання вироком законної сили - конфісковано на користь держави.
Речовий доказ: земельну ділянку з кадастровим номером 0521681800:02:002:0145, площею 8,6127 га, з рослинами на ній, після набрання вироком законної сили повернуто (залишено) власнику - Вінницькій обласній військовій (державній) адміністрації.
У задоволенні цивільного позову прокурорки Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_10 , поданого в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації, до ОСОБА_7 про стягнення на користь Вінницької обласної військової адміністрації коштів за матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, відмовлено.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 27 вересня 2024 року (справа № 132/2582/24) на належний на праві приватної власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , автомобіль марки «FIAT DOBLO», 2006 року випуску, після набрання вироком законної сили - скасовано.
Оскаржуваним вироком встановлено, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що навесні 2024 року, більш точної дати в ході проведення досудового розслідування не встановлено, маючи прямий умисел на самовільне зайняття частини земельної ділянки, використав частину земельної ділянки площею 3,9306 га, в масиві земельної ділянки з кадастровим номером 0521681800:02:002:0145, що розташована за межами населеного пункту с. Дружне Хмільницького району Вінницької області, для здійснення вирощування сільськогосподарської продукції за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, в порушення встановлених норм Земельного кодексу України (далі ЗК України), за наступних обставин.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 020093 від 24 липня 2012 року Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі ДП «Укрспирт») користувалось земельною ділянкою, площею 8,6127 га, з кадастровим номером 0521681800:02:002:0145, що розташована на території Дружненської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.
Розпорядженням Вінницької обласної військової (державної) адміністрації від 23 лютого 2022 року № 89 припинено право постійного користування цією земельною ділянкою згідно з Державним актом та зобов'язано ДП «Укрспирт» у встановленому чинним законодавством порядку провести державну реєстрацію припинення права користування земельною ділянкою.
Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0521681800:02:002:0145, площею 8,6127 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорії землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення перебуває у власності Вінницької обласної військової (державної) адміністрації та у власність, користування чи оренду жодній особі не передана.
Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Так ОСОБА_7 , достовірно знаючи про вищевказану обставину, діючи умисно, відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на самовільне зайняття частини земельної ділянки з кадастровим номером 0521681800:02:002:0145, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи правовстановлюючих документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки, не проводячи державну реєстрацію оренди земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства України, в порушення статтей 125, 126 ЗК України, приблизно в кінці квітня 2024 року, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, прибув до земельної ділянки з кадастровим номером 0521681800:02:002:0145, загальною площею 8,6127 га, розташованої на території Дружненської сільської ради Хмільницького району Вінницької області та, достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка не охороняється і не використовується за цільовим призначенням, під виглядом законного власника розпорядився ОСОБА_13 виконувати роботи по засіванню її частини сільськогосподарською культурою соняшником. При цьому ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_13 про наявність усіх відповідних документів на земельну ділянку та переконав його у законності виконання вказаних робіт. За вказівкою ОСОБА_7 ОСОБА_13 , використовуючи сільськогосподарську техніку - трактор Т-40 разом із сівалкою СПМ-4, засіяв частину земельної ділянки з кадастровим номером 0521681800:02:002:0145, площею 3,9306 га, сільськогосподарською культурою - соняшником, та на початку червня 2024 року вчинив дії, щодо обробітку гербіцидами вищевказаної сільськогосподарської культури.
Під час проведення сільськогосподарських робіт ОСОБА_7 здійснював постійний контроль за роботами.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел ОСОБА_7 02 вересня 2024 року попросив ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , які не були обізнані у злочинних намірах останнього, з використанням сільськогосподарської техніки, яка була в їх використанні - комбайну зернозбирального марки «CLASS LEXION 460», з жаткою марки «S740» і вантажного автомобіля марки «ЗИЛ-ММЗ 554» здійснити збір урожаю соняшника, що останні й зробили.
Таким чином ОСОБА_7 , діючи всупереч вимогам статтей 116 - 126 ЗК України, які регламентують порядок набуття і реалізації права власності на землю, не маючи жодних дозвільних рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, за відсутності правовстановлюючих документів, умисно, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, самовільно зайняв та протиправно використав у своїх потребах частину земельної ділянки з кадастровим номером 0521681800:02:002:0145, площею 3,9306 га, яка перебуває у володінні Вінницької обласної військової (державної) адміністрації.
Внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_7 цієї земельної ділянки, що розташована за межами с. Дружне Хмільницького району Вінницької області, сума шкоди, завданої державі в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації, згідно з висновком експерта № СЕ-19/102-24/18265-ЕК від 16 вересня 2024 року, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 «Про затвердження методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псуванням земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання», становить 299 363 грн 14 к.
За таких обставин ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, тобто самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику.
Крім того Хмільницька окружна прокуратура Вінницької області подала цивільний позов в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації до обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 , за яким просила стягнути на користь Вінницької обласної військової адміністрації кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, у розмірі 299 363 грн 14 к.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_7 незаконно користувався земельною ділянкою державної власності, тому що не мав договору оренди чи іншої правової підстави, чим завдав збитків державі.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції прокурорка Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_10 та захисниця обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатка ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
У поданій апеляційній скарзі із доповненнями прокурорка, яка брала участь у розгляді провадження в суді першої інстанції Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_10 , посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просила вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн 00 к. Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації про стягнення з ОСОБА_7 шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 299 363 грн 14 к. задовольнити. Виключити з вироку вказівку про скасування арешту, накладеного ухвалою від 27 вересня 2024 року на транспортний засіб «FIAT DOBLO», належний на праві приватної власності ОСОБА_7 , та вказати про залишення в силі цього арешту для забезпечення цивільного позову.
Не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеність його винуватості, вважала, що вирок суду щодо ОСОБА_7 за частиною першою статті 197-1 КК України підлягає скасуванню в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість. Зазначала, що обвинувачений не визнав шкоди та не бажає її відшкодовувати, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.
Крім того суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні цивільного позову про відшкодування збитків у розмірі 299 363 грн 14 к., завданих Вінницькій обласній військовій адміністрації. На її думку висновки суду суперечливі, тому що в одній частині вироку суд зазначив, що розмір шкоди розраховано правильно та доведено експертизою, а в іншій - відмовив у позові, пославшись на відсутність доказів. Зазначала, що шкода полягає у недоотримані бюджетом орендної плати за користування землею.
В апеляційній скарзі захисниця обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатка ОСОБА_8 , посилаючись неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просила скасувати оскаржуваний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , а кримінальне провадження закрити у зв'язку із недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції не встановив факту заподіяння шкоди державі, що є обов'язковим елементом складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України. Навпаки представник власника земельної ділянки в судовому засіданні заявив, що ніякої шкоди завдано не було.
Суд помилково посилався на висновок експерта як доказ заподіяння шкоди, тому що цей висновок ґрунтується виключно на Методиці визначення розміру шкоди, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, а не на самому факті її спричинення.
Також суд першої інстанції помилково вважав, що в цьому випадку завдана шкода державі полягає у втраті потенційних доходів, навіть якщо вони були лише можливими. Потенційний дохід є тотожним поняттю «втраченої вигоди».
Зазначала, що факт заподіяння шкоди не доведено, дії ОСОБА_7 не можуть кваліфікуватися як кримінальне правопорушення за частиною першою статті 197-1 КК України, а його дії можуть нести лише адміністративну відповідальність. Це є підставою для скасування вироку суду першої інстанції.
Захисниця обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатка ОСОБА_8 подала заперечення на апеляційну скаргу прокурорки, у яких просила залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 , захисницю ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу захисниці обвинуваченого та заперечили проти апеляційної скарги прокурорки; прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та заперечив проти апеляційної скарги захисниці обвинуваченого, представника Вінницької обласної військової (державної) адміністрації - ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечив проти апеляційної скарги захисниці обвинуваченого, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисниці обвинуваченого підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Статтею 2 КПК установлено, що завданнями кримінального провадження є, зокрема забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини першої статті 404 КПК України, а також загальних засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Згідно зі статтею 62 Конституції України та статтею 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні криінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
За правилами статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
За результатами апеляційного перегляду оскарженого вироку апеляційним судом встановлені істотні порушення вимог КПК, які тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, з огляду на таке.
Частиною першою статті 91 КК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 374 КПК у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Як роз'яснено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5, зі змінами від 30 травня 2008 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом, доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. В цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків.
Тобто мотивувальна частина вироку має містити чітке формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а не органом досудового розслідування.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладених у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 18 грудня 2024 року, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв'язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення особи, не повинно викликати сумнівів.
Закон не вимагає детального викладу обставин вчинення кримінального правопорушення, однак ті, які мають важливе значення і безпосередньо впливають на винуватість особи, повинні бути відображені у фактичних обставинах настільки детально та конкретно і в такий спосіб, оскільки правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист.
При визнанні особи винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, суд має чітко та конкретно (безальтернативно) визначити які саме дії відповідно до кримінального закону України цій особі інкримінуються.
Як видно зі змісту оскаржуваного вироку за результатами судового розгляду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_7 інкримінованого складу кримінального правопорушення та визнав його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України.
Разом з цим всупереч вимогам пункту 2 частини третьої статті 374 КПК в мотивувальній частині вироку суд першої інстанції не виклав формулювання обвинувачення, яке було визнано судом доведеним за результатами судового розгляду, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а лише зазначив про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_7 органом досудового розслідування за тими самими обставинами, які викладені в обвинувальному акті, що фактично унеможливлює розуміння того, які обставини були встановлені саме судом за результатами розгляду кримінального провадження.
У зв'язку з відсутністю в мотивувальній частині вироку чіткого формулювання обвинувачення, вирок суду не може вважатися таким, що відповідає вимогам процесуального закону.
Апеляційний суд звертає увагу, що правова позиція щодо неприпустимості спрощення формулювання обвинувачення та відсутності у вироку формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, неодноразово висловлювалась в рішеннях суду касаційної інстанції, зокрема в постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 466/9158/14-к (провадження № 51-645 км18); в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к (провадження № 51-380 км17).
Допущені судом першої інстанції порушення вимог статті 374 КПК не можуть бути усунені під час апеляційного розгляду, тому що зі змісту мотивувальної частини оскарженого вироку суду не вбачається які обставини, зокрема який обсяг обвинувачення було встановлено судом першої інстанції за результатами судового розгляду, суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку фактично продублював обставини обвинувального акту.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що частиною третьою статті 374 КПК України установлено, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити, окрім іншого, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Як зазначалося вище суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України.
Відповідальність за частиною першою статті 197-1 КК України настає за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. Тобто самовільне зайняття земельної ділянки є кримінальним правопорушенням лише за умови, якщо воно спричинило значну шкоду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, входять до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (частина друга статті 127 КПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною першою статті 129 КПК України установлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Ухвалюючи обвинувальний вирок суд першої інстанції відмовив у задоволенні цивільного позову прокурора, зазначивши, що стороною обвинувачення не надано доказів спричинення Вінницькій обласній військовій (державній) адміністрації збитків та завдання майнової шкоди.
Разом з тим у мотивувальній частині вироку суд зазначив, що: «розмір завданої державі шкоди внаслідок самовільного зайняття вказаної вище земельної ділянки розраховано правильно, її розмір та факт спричинення доведено дослідженими в суді належними доказами, зокрема, висновком експерта № СЕ-19/102-24/18265-ЕК від 16.09.2024».
Кримінальне правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_7 визнано винним є правопорушенням з матеріальним складом. Для встановлення об'єктивної сторони цього правопорушення необхідно встановити не тільки факт самовільного зайняття земельної ділянки, але й факт настання суспільно небезпечних наслідків - спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди.
Як видно з матеріалів кримінального провадження сума шкоди, завданої державі згідно з висновком експерта становить 299 363 грн 14 к.
Отже за відсутності доказів шкоди, завданої державі, відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 КК України.
Тобто суд першої інстанції визнавши ОСОБА_7 винним у самовільному зайнятті земельної ділянки, що спричинило значну шкоду, і водночас відмовивши у задоволенні цивільного позову про стягнення завданої державі шкоди, навів у вироку обставини, що суперечать одна одній.
Така суперечливість висновків суду першої інстанції свідчить про неповноту судового розгляду, тому що не були досліджені та належним чином оцінені докази, що стосуються факту заподіяння шкоди.
Таким чином для всебічного, повного та неупередженого з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усунення неповноти судового розгляду, належної оцінки доказів та правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що не було здійснено судом першої інстанції належним чином, необхідно призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції, неухильно дотримуючись вимог КПК України, необхідно звернути увагу на встановлені під час апеляційного розгляду та зазначені в ухвалі суду факти порушення вимог кримінального процесуального закону, перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурорки та захисниці обвинуваченого та в залежності від установленого прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 407 КПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги прокурорки та захисниці обвинуваченого необхідно задовольнити частково, вирок суду першої інстанції від 19 травня 2025 року скасувати, а у кримінальному провадженні призначити новий розгляд в тому ж суді в іншому складі суду.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України апеляційний суд
Апеляційні скарги прокурорки Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_10 та захисниці обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатки ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024022330000112 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України, скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4