Провадження № 3/742/1387/25
Єдиний унікальний № 742/4877/25
29 вересня 2025 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого судді Павлова В.Г.,
при секретарі Сірій І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Прилуцького РВП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, з матеріалів протоколу - не працююча, зареєстрованої та фактично проживаючої: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП -
за участі сторін:
особа, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №457105, вбачається, 25.08.2025 р. о 09 год. 00 хв., ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру, а саме в ході сварки виражалася в бік співмешканця ОСОБА_2 нецензурною лайкою, чим завдала йому шкоди психологічного характеру.
Своїми діями ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала та пояснила, що вранці 25.08.2025 р. між нею та її співмешканцем ОСОБА_2 виникла сварка з приводу взаємовідносин в їх родині. ОСОБА_1 не заперечувала висловлювання в адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою, однак наголошувала, що це мало місце лише після нанесення ним удару рукою їй в обличчя. Просила закрити провадження в справі.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає виключно за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд звертає увагу на те, що нецензурна лайка, погрози та образи в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілих не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Лише факт конфліктної ситуації між подружжям не може свідчити про психологічне насильство в сім'ї у розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Судом встановлено, що згідно наданих письмових пояснень ОСОБА_2 , останній під час міжособистісного конфлікту наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_1 . Цілком очевидно, що саме ОСОБА_1 перебувала у нерівному становищі з кривдником за ознакою статі і як жертва насилля потребувала захисту, чим власне обумовлений нею виклик правоохоронців. Натомість, співробітники поліції склали на ОСОБА_1 адміністративний протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП, формально вказуючи її статус як кривдника.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали в суду сумніви.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Враховуючи вище викладене, матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, а відтак суд позбавлений можливості однозначно оцінити її дії як такі, що містять склад інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.Г. Павлов