Справа № 487/4842/25
Провадження № 1-кс/487/4390/25
26.09.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , в присутності прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників адвоката ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Держів Миколаївського району Львівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "підполковник"
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
встановив:
26.09.2025 слідчий Другого СВ (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
У клопотанні слідчий зазначає, що Другим СВ (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080200001606 від 11.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України.
25.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просив про його задоволення.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засідання заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на те, що клопотання є формальним та направлене лише на здійснення тиску на його підзахисного. Вказав, що ризики, зазначені в клопотання, є надуманими та недоведеними. Крім того зазначив, що ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду не переховувався, гроші, які надходили останньому на рахунок, акумулювалися для придбання військового обладнання. Вважав розмір визначеної застави вкрай завищеним, невиправданим та непосильним для внесення його підзахисним.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, посилаючись на недоведення ризиків, а також відсутність будь-яких доказів їх підтвердження. Вказала, що розмір застави не обгрунтований. Просила відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до її підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, підтримав позицію захисників. Крім того вказав, що не має наміру переховуватися, бажає продовжити військову службу.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя доходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання вбачається, що Другим СВ (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080200001606 від 11.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він, будучи військовою службовою особою, обіймаючи посаду начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 , тобто посаду, пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, розуміючи обсяг влади і своїх службових повноважень, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, всупереч вимогам ст. 3, 8, 19, 29, 68 Конституції України, ст. 22, 24, 38, 42 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 11, 16, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, з метою особистого збагачення, за рахунок військовослужбовців, які залученні до здійснення захисту держави та відбиття збройної агресії рф, обрав злочинний шлях для вчинення тривалої злочинної діяльності й отримання неправомірної вигоди.
У порушення указаних вище нормативно-правових актів підполковник ОСОБА_4 , з метою протиправного особистого збагачення, шляхом отримання неправомірної вигоди для себе, поєднаного з вимаганням, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.
Так у січні 2025 року (більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не представилося за можливе) підполковник ОСОБА_4 , в ході розмови із командиром взводу охорони військової частини НОМЕР_2 сержантом ОСОБА_9 , повідомив останньому, що його підлеглий - старший водій автомобільного відділення взводу охорони військової частини НОМЕР_2 старший матрос ОСОБА_10 повинен надавати йому, ОСОБА_4 , неправомірну вигоду - наперед обумовлену суму грошових коштів, щомісячно після отримання заробітної плати, за нарахування старшому матросу ОСОБА_10 виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.
Сержант ОСОБА_9 та старший матрос ОСОБА_10 , будучи поставленими в умови, за яких відмова від виконання вказівок та надання ОСОБА_4 неправомірної вигоди зашкодить їхнім законним правам та інтересам, зокрема погіршенню умов проходження служби, вимушені були погодитися на неправомірні вимоги останнього.
Так 23.01.2025 о 20 год. 40 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи в межах Херсонської області, діючи за попередніми вказівками свого керівника підполковника ОСОБА_4 , перерахував із свого банківського рахунку - банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 на банківський рахунок ОСОБА_4 АТ «Універсалбанк» IBAN: НОМЕР_4 неправомірну вигоду - грошові кошти в розмірі 29000 гривень за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій. Вказані кошти ОСОБА_9 перерахував на прохання старшого матроса ОСОБА_10 , оскільки останній, після отримання вказівок підполковника ОСОБА_4 , які були донесені йому сержантом ОСОБА_9 , з технічних причин не зміг зробити грошовий переказ зі свого карткового рахунку.
У подальшому, 21.02.2025 о 18 год. 59 хв. старший матрос ОСОБА_10 , перебуваючи в межах Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого керівника підполковника ОСОБА_4 , які були донесені йому сержантом ОСОБА_9 , перерахував із свого банківського рахунку - банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 на банківську картку ОСОБА_4 АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_6 (IBAN: НОМЕР_7 ) неправомірну вигоду - грошові кошти в розмірі 20000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій. Цього ж дня, о 19 год. 09 хв. ОСОБА_10 , перебуваючи в межах Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого керівника підполковника ОСОБА_4 , які були донесені йому сержантом ОСОБА_9 , перерахував із свого банківського рахунку - банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 на банківську картку ОСОБА_4 АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_6 (IBAN: НОМЕР_7 ) неправомірну вигоду - грошові кошти в розмірі 16000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій
У подальшому, 23.04.2025 о 17 год. 42 хв. старший матрос ОСОБА_10 , перебуваючи в межах Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого керівника підполковника ОСОБА_4 , які були донесені йому сержантом ОСОБА_9 , перерахував із свого банківського рахунку - банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 на банківську картку ОСОБА_4 АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_6 (IBAN: НОМЕР_8 ) неправомірну вигоду - грошові кошти в розмірі 20000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій. Цього ж дня, о 17 год. 43 хв. старший матрос ОСОБА_10 , перебуваючи в межах Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого керівника підполковника ОСОБА_4 , які були донесені йому сержантом ОСОБА_9 , перерахував із свого банківського рахунку - банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 на банківську картку ОСОБА_4 АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_6 (IBAN: НОМЕР_8 ) неправомірну вигоду - грошові кошти в розмірі 20000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.
У подальшому, 24.05.2025 12 год. 03 хв. старший матрос ОСОБА_10 , перебуваючи в межах Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого керівника підполковника ОСОБА_4 , які були донесені йому сержантом ОСОБА_9 , перерахував із свого банківського рахунку - банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_9 , яка належить сестрі дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_11 , неправомірну вигоду - грошові кошти в розмірі 41000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.
У подальшому, 21.06.2025 о 15 год. 44 хв. старший матрос ОСОБА_10 , перебуваючи в межах Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого керівника підполковника ОСОБА_4 , які були донесені йому сержантом ОСОБА_9 , перерахував із свого банківського рахунку - банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 на банківську картку ОСОБА_4 АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_10 (IBAN: НОМЕР_11 ) неправомірну вигоду - грошові кошти в розмірі 22000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій. Цього ж дня, о 15 год. 45 хв. старший матрос ОСОБА_10 , перебуваючи в межах Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого керівника підполковника ОСОБА_4 , які були донесені йому сержантом ОСОБА_9 , перерахував із свого банківського рахунку - банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 на банківську картку ОСОБА_4 АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_10 (IBAN: НОМЕР_11 ) неправомірну вигоду - грошові кошти в розмірі 20000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.
Крім того 01.03.2025 о 19 год. 14 хв. сержант ОСОБА_9 , перебуваючи в межах Херсонської області, на усну, нічим не обґрунтовану вимогу свого керівника підполковника ОСОБА_4 , перерахував зі свого банківського рахунку - банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_12 на банківську картку ОСОБА_4 в АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_13 (IBAN: НОМЕР_14 ) неправомірну вигоду - грошові кошти в розмірі 15000 гривень.
Також 09.04.2025 о 09 год. 04 хв. сержант ОСОБА_9 , перебуваючи в межах Херсонської області, на усну, нічим не обґрунтовану вимогу свого керівника підполковника ОСОБА_4 , перерахував зі свого банківського рахунку - банківської картки АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_15 на банківську картку ОСОБА_4 в АТ «Універсалбанк» № НОМЕР_13 (IBAN: НОМЕР_14 ) неправомірну вигоду - грошові кошти в розмірі 25000 гривень.
Таким чином підполковник ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, у період з січня по червень 2025 року вимагав та отримав від сержанта ОСОБА_9 та старшого матроса ОСОБА_12 неправомірну вигоду - грошові кошти в розмірі 228000 грн.
25.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме: показаннями ОСОБА_10 , наданими ним під час допиту останнього в якості свідка (протокол допиту свідка від 11.07.2025); показаннями ОСОБА_9 , наданими ним під час допитів останнього в якості свідка (протокол допиту свідка від 11.07.2025, протокол додаткового допиту свідка від 15.09.2025, протокол додаткового допиту свідка від 18.09.2025); оглядом мобільного телефона ОСОБА_10 (протокол огляду предмета від 11.07.2025); оглядом мобільного телефона ОСОБА_9 (протокол огляду предмета від 11.07.2025); оглядом мобільного телефона ОСОБА_9 (протокол огляду від 15.09.2025); оглядом руху коштів за картковими (банківськими) рахунками ОСОБА_4 (протокол огляду предмета від 23.09.2025); оглядом руху коштів за картковими (банківськими) рахунками ОСОБА_11 (протокол огляду предмета від 23.09.2025).
Так у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
Фактичні дані, які містяться у наданих органом досудового розслідування доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Крім того з матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих у судовому засіданні, слідчий суддя доходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, про що свідчить таке: ОСОБА_4 , усвідомлюючи неминучість покарання за вчинений тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду або спробувати сховатися на тимчасово окупованій території; ОСОБА_4 є військовою посадовою особою, яка займає відповідальне становище, а саме: на момент вчинення злочину перебував на посаді начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 . При цьому останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, із застосуванням наданого йому службового становища, всупереч інтересам служби та прав громадян, у зв'язку з чим може впливати на свідків (військовослужбовців які надавали йому неправомірну вигоду, та для яких він являвся безпосереднім керівником) з метою зміни ними показань, відмови від давання показань, а також приховати чи знищити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ОСОБА_4 , перебуваючи на волі як військовослужбовець Збройних сил України, може вчинити інший злочин, а саме: самовільне залишення місця служби або дезертирство, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності; ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, який наразі проходить військову службу, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення обіймаючи посаду начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 під час дії воєнного стану, має зареєстроване місце проживання.
Разом з тим слідчим суддею враховано, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Слідчий суддя, зважаючи на початкову стадію досудового розслідування, вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити та спотворити докази, впливати на свідків та перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Таким чином більш м'які запобіжні заходи, в світлі конкретних обставин справи, не здатні у повній мірі нівелювати наведені у цьому клопотанні ризики та не забезпечать дієвості кримінального провадження.
Крім того відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, після внесення якої він повинен бути звільнений з під варти.
Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Враховуючи встановленні при розгляді клопотання дані про особу підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та його роль у вчиненні, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та забезбечити існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Що стосується доводів захисників та їх оцінки, слідчий суддя виходив з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-А, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання (рішення у справі Van de Hurk проти Нідерландів, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (рішення у справі Boldea проти Румунії, §30).
Керуючись ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою до 23.11.2025 року.
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, у розмірі чотириста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_4 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді діє до 23.11.2025 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1