Справа №487/1024/25
Провадження №2/487/1317/25
23.09.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Миколаївна, третя особа: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
17.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приват Банк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., третя особа: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 07.06.2016 вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. зареєстрованого в реєстрі за №4766 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості у розмірі 232 942,25 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що в серпні 2024 року маючи намір подарувати своє майно, звернувся до нотаріуса. Під час з'ясування обставин виявилося, що все нерухоме майно позивача знаходиться під арештом. Через АСВП позивач з'ясував, що Заводським ВДВС у м. Миколаєві було відкрите ВП №51811706, яке завершено. З відповіді Заводського ВДВС у м. Миколаєві вбачається, що ВП №51811706 було відкрите 03.08.2016 щодо примусового виконання виконавчого напису №4766 виданого 07.06.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості у розмірі 232 942,25 грн. В ході виконання провадження було винесено постанову про розшук майна боржника та 25.09.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Виконавче провадження передано до архіву та знищено за закінченням строку зберігання, в зв'язку з чим надати копії документів унеможливлюється, арешти не зняті.
Вважає, що виконавчий напис вчинено на заборгованість яка не є безспірною, оскільки ніяких фінансових стосунків з відповідачем ніколи не мав, у зв'язку з чим нотаріус не мав підстав вчиняти виконавчий напис.
Дані обставини послугували підставою для його звернення до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.02.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
09.04.2025 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору з огляду на наступне.
06.11.2007 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №DNАВRС08860026 відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти для оплати побутових товарів (набір м'якої меблі відповідно до рахунку №18) у “ЧП Осадчая». Грошові зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконав, а тому, банк як кредитодавець набув право стягнути заборгованість в позасудовому порядку. АТ КБ "ПриватБанк" вважає, що по справі №487/1024/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відсутній предмет спору. Це випливає з наступного: 25.09.2018 державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (боржник чи транспортний засіб боржника не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку). Вказане підтверджується копією листа ДВС від 15.11.2024 р. № 127909/20.11-34/14, який надано позивачем разом з позовною заявою. Копія постанови про повернення виконавчого документу (виконавчого напису №4766 від 07.06.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 232942,55 грн.) стягувачу від 25.09.2018 р. ВП № 51811706 додається. З 25.09.2018 р. до цього часу виконавчий напис №4766 не було пред'явлено до примусового виконання. Станом на 03.04.2025 ОСОБА_1 не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк». Заборгованість за кредитним договором договір №DNАВRС08860026 від 06.11.2007 р. списана на підставі рішення Правління Банку від 27.06.2023. Таким чином, виконавчий напис №4766 від 07.06.2016 р. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 232942,55 грн. не підлягає виконанню. На підставі викладеного АТ КБ “ПриватБанк" вважає, що по справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ “ПриватБанк" відсутній предмет спору. Також зазначає, що строк пред'явлення до примусового виконання виконавчого документу - виконавчого напису №4766 від 07.06.2016 р закінчився 25.09.2021 р.
08.07.2025 представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити без його участі.
16.07.2025 приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. просила розгляд справи проводити без її участі.
Представник Заводського ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. №4766 від 07.06.2016 запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість, що виникла по кредитному договору №DNАВRС08860026 від 06.11.2007 в сумі 232 942,25 грн.
З тексту оспорюваного виконавчого напису №4766 від 07.06.2016 вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 за №1172.
Крім того, як вбачається з відповіді Заводського ВДВС у м. Миколаєві, ВП №51811706 було відкрите 03.08.2016 щодо примусового виконання виконавчого напису №4766 виданого 07.06.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості у розмірі 232 942,25 грн. В ході виконання провадження було винесено постанову про розшук майна боржника та 25.09.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Виконавче провадження передано до архіву та знищено за закінченням строку зберігання, в зв'язку з чим надати копії документів унеможливлюється.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення позову суд враховує, що відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Отже, підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
З тексту оспорюваного виконавчого напису встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався зокрема пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за №1172.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року №92.
Тобто на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису п. 2 Переліку, яким керувався приватний нотаріус, був визнаний незаконним та не підлягав застосуванню.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, вчиняючи виконавчий напис №4766 від 07.06.2016 року приватний нотаріус не врахував, що цей час не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, не посвідчених нотаріально.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №4766 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (Постанова ВП Верховного Суду від 21.09.2021 № 910/10374/17).
З огляду на наведене, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 07.06.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І..М. зареєстрованого в реєстрі за №4766, підлягають задоволенню.
Щодо посилань представника відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого статтями 12, 81 ЦПК України. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення права можна було отримати раніше (постанова Верховного Суду постанова Верховного Суду від 25 квітня 2022 року у справі № 138/28/20, провадження № 61-2399св21).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так судом встановлено, що 07.06.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис №4766, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість, що виникла по кредитному договору №DNАВRС08860026 від 06.11.2007 в сумі 232 942,25 грн.
В серпні 2024 року позивач, маючи намір подарувати своє майно, звернувся до нотаріуса та ним було з'ясовано, що все нерухоме майно позивача знаходиться під арештом. Через АСВП та з листа головного держаного виконавця Заводського ВДВС у м. Миколаєві від 15.11.2024 за №127909/20.11-34/14 позивач з'ясував, що Заводським ВДВС у м. Миколаєві було відкрите ВП №51811706, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса №4766 від 07.06.2016, та постановою від 25.09.2018 виконачий документ було повернуто стягувачу, в ході проведення виконкачих дій було накладено арешт на майно боржника, його обмежено у праві виїзду та стягнуто виконачи збір та витрати виконавчого провадженян. Доказів отримання, або ж обізнаності позивача про зазначені постанови та хід виконання виконавчого провадження ВП №51811706 матеріали справи не містять.
Отже позивач про існування виконачого напису нотаріуса та порушення свого права дізнався в листопаді 2024 року, що не спростовано відповідачем та з даним позовом звернувся до суду 17.02.2025. При цому відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивач довідався або міг довідатися про вчинення виконавчого напису у 2016 році.
Крім того, слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрі України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 було визначено, що під час дії карантину, строки визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 Цивільним Кодексом України продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрі України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває і до цього часу.
Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Враховуючи п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
На підставі виколено, заява представника відповідача щодо застосування наслідків пропуску строків позовної давності не підлягає задоволення.
Керуючись ст. ст. 76, 81 89, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Миколаївна, третя особа: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4766, вчинений 07.06.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості в сумі 232 942,25 грн.
Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30.
Треті особи:
приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Миколаївна, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Центральна, 6/9.
Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Робоча, 1.
Суддя: С.М. Афоніна
Повний текст рішення складено 29.09.2025.