СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/5768/25
ун. № 759/21155/25
29 вересня 2025 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 , на постанову слідчого Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 14.08.2025, у кримінальному провадженні № 42025102080000036 від 21.07.2025, за ч. 1 ст. 383 КК України, -
В провадження слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 в якій він просить скасувати постанову слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 від 14.08.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42025102080000036 від 21.07.2025; зобов'язати слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві повторно розглянути його клопотання від 23.07.2025 про визнання потерпілим, з урахуванням обставин викладених у скарзі.
ОСОБА_3 в своїй скарзі просить провести судовий розгляд за його відсутності, слідча Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 надіслала на адресу заяву в якій просить розглядати скаргу за її відсутності.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що Святошинським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025102080000036 від 21.07.2025, за ч. 1 ст. 383 КК України.
ОСОБА_3 23.07.2025 звернувся до Святошинським УП ГУНП у м. Києві з клопотанням про визнання його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
14.08.2025 слідчим Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 винесено постанову, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_3 відмовлено.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Бєлоусов проти України» зазначає: «Мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю». («Алексахін проти України» п. 55).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному проваджені може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно із ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Зокрема, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з : 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови, прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову, 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення, місце та час (строки) його виконання, особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
З аналізу оскаржуваної постанови слідує, що слідчим при винесенні постанови належним чином дотримано вимоги ст. 110 КПК України.
Вказана постанова містить належне обґрунтування та зазначення мотивів, з яких виходив слідчий при винесенні оскаржуваної постанови з посиланням на норми КПК України.
Відтак, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови.
Також, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Таким чином, слідчий суддя не уповноважений зобов'язувати слідчого приймати те чи інше рішення при розгляді клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 55, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 , на постанову слідчого Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 14.08.2025, у кримінальному провадженні № 42025102080000036 від 21.07.2025, за ч. 1 ст. 383 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1