ун. № 759/5246/25
пр. № 2/759/3490/25
15 вересня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Косінської І.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
І. Позиція сторін у справі
у березні 2025 р. до суду надійшла вищезазначена позовна заява, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ; визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ; стягути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний племінник позивача ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_3 та 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 . З метою подачі заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_2 , як особа, яка проживала однією сім'єю протягом 24 років без реєстрації шлюбу, обманним шляхом заволоділа свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , яке було отримано ОСОБА_1 та перебувало у її володінні. Окрім цього, ОСОБА_2 утримує та не повертає на прохання ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на нерухоме майно. 31.05.2024 року ОСОБА_1 прийняла спадщину. 21.02.2025 приватний нотаріус КМНО Коляда О.П. відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкоємця на таке майно.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 визначено головуючого суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 40-41).
Ухвалою судді від 14.03.2025 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 42-43).
Ухвалою судді від 14.03.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено (а.с. 44-45).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.06.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено (а.с. 91-92).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 178).
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 10.09.2025 надіслав до суду відзив, в якому просив слухати справу за його відсутності (а.с. 163).
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
ІІІ. Фактичні обставини справи
cудом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується посвідкою про народження серія НОМЕР_3 , виданої Київським міським ЗАГС (а.с. 11).
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_5 та матір'ю є ОСОБА_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 26.01.2024 (а.с. 23).
Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_7 від 31.12.2003, виданим Святошинською районною у місті Києві радою та зареєстрованим в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 03.11.2004 за №4170 квартира АДРЕСА_3 , площею 54,5 кв.м. належить на праві приватної власності в рівних частинах (по 1/3) ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 19).
ОСОБА_3 17.07.2015 отримано свідоцтво про право на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_1 на 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , яке видано державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М. зареєстровано в реєстрі за № 07/15 (а.с. 20).
Згідно свідоцтва про право на спадщину 17.07.2015 ОСОБА_3 отримав після смерті свого батька ОСОБА_5 на 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , яке видано державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М. зареєстровано в реєстрі за № 08/15 (а.с. 21).
Відповідно до відомостей з ДРРП державним нотаріусом дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Основенко Л.М. 17.07.2015 року зареєстровано право власності на 2/3 частки квартири за ОСОБА_3 (а.с. 25).
Як вбачається з інформаційної довідки КП КМР «КМ БТІ» № 43119 від 13.12.2024, 1/3 частина квартири АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 (а.с. 22).
Відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 10.03.2025 за адресою: АДРЕСА_5 , оціночна вартість об'єкта оцінки становить 2496958 грн 18 коп. (а.с. 31-32).
03.11.2004 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом КМНО Гніденко Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 3340, ОСОБА_3 придбав 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , площею 33,5 кв.м. (а.с. 16).
Право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 підтверджується інформаційною довідкою КП КМР «КМ БТІ» №43120 від 13.12.2024 (а.с. 17).
Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 10.03.2025 за адресою: АДРЕСА_6 , оціночна вартість об'єкта оцінки становить 1900108 грн 79 коп. (а.с. 29-30).
29.01.2024 ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коляд О.П. із заявою про прийняття спадщини (а.с. 100).
31.05.2024 ОСОБА_1 прийняла спадщину на підставі заяви, засвідченої приватним нотаріусом КМНО Шаповаленком А.І. та зареєстровано в реєстрі за №3592 (а.с. 26).
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коляди О.П. від 21.02.2025 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі п. 4.18 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
19.09.2025 Святошинською РДА у місті Києві надано відповідь №107-2096 про відмову у копії свідоцтва про право власності на житло, оскільки оригінал зазначеного свідоцтва видано на руки співвласникам житла (а.с. 53).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до ст. 41 Конституції України. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності за положеннями ст. 321 ЦК України є непорушним і ніхто не може протиправно бути обмеженим в реалізації свого права власності.
Право власності відповідно до ст. 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка помер (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Так, за правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно п. 1.2. Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 №282/20595, при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Відповідно до п. 4.9. Глави 10 Розділу II Порядку, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.
Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (п. 4.12. Глави 10 Розділу II Порядку).
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (п. 4.14. Глави 10 Розділу II Порядку).
При цьому, згідно п. 4.16 Глави 10 Розділу II Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до пункту 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних нотаріусами України, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права. Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку в порядку ст. 392 ЦК України є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Аналогічна правова позиція викладена у висновках Верховного Суду у постановах від 02.05.2018 р. у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_3 , у тому числі на 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,, проте отримати правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності позивач позбавлений можливості.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що позивачем вжито всіх заходів для відновлення порушеного права, отже у даному випадку для позивача єдиним способом захисту його прав є визнання за ним у судовому порядку права власності в порядку спадкування за законом, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
враховуючи вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 319, 321, 328, 392, 1216-1218, 1220, 1223, 1261-1265, 1268, 1270, 1276 ЦК України; ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 315, 354, 355 ЦПК України,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 15140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 25.09.2025.