СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/6176/25
ун. № 759/22448/25
29 вересня 2025 року слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна адвоката ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Київській області, яка полягає у неповернені тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12023111130003847, внесеного до ЄРДР 03.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187. ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 162 КК України,
До Святошинського районного суду міста Києва 25.09.2025 року вчетверте надійшла скарга ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Київській області, яка полягає у неповернені тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12023111130003847, внесеного до ЄРДР 03.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187. ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 162 КК України.
Скаргу обґрунтовано тим, що 19.09.2024 службовими особами СУ ГУНП в Київській області під час проведення обшуку автомобіля «Ford F150» vin: НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився біля будинку № 9-В по вул. Чернігівська Ніженського району вилучено зазначений автомобіль і передано на зберігання на штрафмайданчик «ТОВ Укрспецпарк».
Обшук проведений на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 11.09.2024 (справа №759/18538/24).
16.09.2025 року представником власника майна було подана заява про повернення майна.
19.09.2025 року було винесено постанову старшим слідчим слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_5 про відмову в задоволенні клопотання.
Водночас, на думку скаржника вказане майно є тимчасово вилученим, оскільки не має жодного відношення до кримінального правопорушення, є особистою власністю ОСОБА_4 , арешт на вказане майно не накладено та вилучення вказаного майна завдає скаржнику незручності у життєдіяльності.
Таким чином, на думку скаржника, оскільки після проведення обшуку арешт на вилучене майно не накладено, відтак наявні підстав для його повернення власнику, оскільки воно є тимчасово вилученим.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав у повному обсязі.
У судове засідання слідчий ОСОБА_5 , не з'явився та направив до суду письмові заперечення з приводу скарги, у яких заперечував щодо задоволення скарги, оскільки вказане майно, а саме автомобіль «Ford F150» vin: НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 було вилучено на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11.09.2024, в якій прямо надано дозвіл на його вилучення, а також зазначив, що вилучення автомобіля відбувалося за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 , вказане майно не є тимчасово вилученим та визнано речовим доказом. Крім цього, слідчий зазначив, що підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Вислухавши пояснення представника скаржника, вивчивши подану скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора яка полягає, зокрема, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Так, положеннями ч. 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Статтею 169 КПК України визначено порядок припинення тимчасово вилученого майна.
Так, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволені клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 КПК України; у разі скасування арешту; за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Частиною 6 ст. 173 КПК України передбачено, що ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Отже, тимчасово вилученим майном вважаються лише речі та документи, які не входять до переліку, щодо яких прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.
Як вбачається з матеріалів скарги, ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 11.09.2024 року у справі № 759/18538/24 було надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля FORD F 150, рнз НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 , який перебував у користуванні ОСОБА_6 з метою його вилучення, а також відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення у кримінальному провадженні.
На підставі вищевказаної ухвали слідчого судді 19.09.2024 службовими особами СУ ГУНП в Київській області під час проведення обшуку автомобіля «Ford F150» vin: НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився біля будинку № 9-В по вул. Чернігівська Ніженського району вилучено зазначений автомобіль і передано на зберігання на штрафмайданчик «ТОВ Укрспецпарк».
З огляду на викладене, аналізуючи ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, слід дійти висновку, що майно, яке скаржник просить повернути, входить до переліку майна, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, а відтак вказане майно не є тимчасово вилученим.
Вищевикладене свідчить, що вилучене майно не має статусу тимчасово вилученого майна, тобто на режим його подальшого утримання не поширюються вимоги ст. 169, ч. 5 ст. 171 КПК України, а, отже, на слідчого та прокурора не покладався обов'язок протягом 48 годин ініціювати перед слідчим суддею вирішення долі зазначеного майна шляхом накладення арешту на нього.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Київській області, яка полягає у неповернені тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12023111130003847, внесеного до ЄРДР 03.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187. ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 162 КК України.
Також слідчий суддя звертає увагу, що 17.06.2025, 24.07.2025 року та 12.09.2025 року ухвалами слідчих суддів Святошинського районного суду міста Києва ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) у справах №759/12014/25; №759/16022/25; №759/18590/25) було відмовлено у задоволенні аналогічних скарг адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , з тих самих підстав.
Згідно з п. 18) ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Керуючись статтями 167, 168, 169, 171, 303, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Київській області, яка полягає у неповернені тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12023111130003847, внесеного до ЄРДР 03.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187. ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 162 КК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1