Справа № 471/726/25
Провадження №2/471/335/25
Номер рядка звіту 71
24 вересня 2025 року с-ще Братське
Братський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді - Гукової І.Б.,
за участю секретаря - Прокопчук Н.Г.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Калько А.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/726/25 за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, Служби у справах дітей виконавчого комітету Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 діючи в інтересах дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, Служби у справах дітей виконавчого комітету Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а вона є рідною сестрою неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Батько дітей помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати не проживає з дітьми, не займається вихованням та утриманням дітей, не виконує свої батьківські обов'язки. Після смерті батька дітей вона звернулася до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області з заявою в якій зазначила, що бере повну відповідальність за життя та здоров'я своєї сестри та брата. В подальшому на підставі заяви даної громадянки, 12.02.2025 року було видано наказ відповідною службою № 31-о «Про тимчасове влаштування дітей, неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишились без батьківського піклування. 12.05.2025 року органом опіки та піклування Новомарївської сільської ради було надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр.. ОСОБА_5 відносно її дітей. Оскільки вихованням, розвитком та забезпеченням належного рівня життя дітей займається позивачка, тому діючи в інтересах дітей звернулась з позовом до суду оскільки вважає, що позбавлення її матері батьківських прав буде повністю відповідати інтересам дітей.
В судове засідання з'явились позивач та її представник, заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити.
В судове засідання не з'явився відповідачка до суду надала нотаріально засвідчену заяву в якій просила слухати справу за її відсутності та не заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав.
В судове засідання з'явився представник третьої особи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним задовольнити викладені в позові вимоги з наступних підстав.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7,10).
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 16).
Згідно з висновком Органу опіки та піклування Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про доцільність позбавлення батьківських прав від 12/05.2025 року, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно дітей (а.с. 21-22).
Згідно характеристики наданої закладом професійної (професійно-технічної) освіти «Південноукраїнського професійного коледжу» ОСОБА_3 проживає з сестрою ОСОБА_1 , мати дітей не приймає участі в житті дитини, не підтримує зворотнього зв'язку з класним керівником та майстром виробничого навчання. Усіма питаннями стосовно навчання займається сестра (а.с. 24). Мати з дітьми не проживає, не спілкується. У вихованні дітей участі не бере, життям дітей не цікавиться. З класними керівниками на зв'язок не виходить, на батьківські збори не з'являється. Діти повністю знаходяться на забезпеченні сестри ОСОБА_1 , яка опікується ними.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка є свекрухою позивачки пояснила суду, що мати дітей виїхала ще в 2019 році, з своїм сином не спілкується зовсім, з дочкою інколи підтримувала зв'язок, позивачка та її син є подружжям та вона хоче щоб діти проживали з ними, оскільки це в повній мірі буде відповідати інтересам неповнолітніх.
На адресу суду від відповідача ОСОБА_5 надійшла нотаріально посвідчена заява, в якій вона зазначає, що не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав по відношенню до дітей:доньки ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8 , розуміє значення заяви та правові наслідки підписання такої заяви.
12.05.2025 року органом опіки та піклування Новомарївської сільської ради було надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр.. ОСОБА_5 відносно її дітей.
Судом встановлено, що протягом тривалого часу, відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, не турбується про них, не виявляє ніякого інтересу до фізичного і духовного розвитку дітей, їх навчання, підготовки до самостійного життя, що є умисним ухиленням від виконання ним батьківських обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Частиною 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
У відповідності до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В силу ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
В силу вимог ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Частиною 2 ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
В силу вимог ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
В силу вимог ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22 (провадження № 61-951св24), 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).
Відповідно до ч. 1 ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
В силу вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд не вбачає підстав для відмови у позові та необхідності застосування щодо відповідачів попередження щодо необхідності змінити ставлення до виховання дитини.
Крім цього встановлено, що в діях відповідача ОСОБА_5 , наявна винна поведінка щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивач мотивувала позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому такі слід задовольнити і позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
У відповідності з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, Служби у справах дітей виконавчого комітету Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати понесені при сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 копійок.
Позивач- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач- ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, Служби у справах дітей виконавчого комітету Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, місцезнаходження: вул. Данила Галицького, буд. 24, с. Новомар»ївка Вознесенського району Миколаївської області.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 29.09.2025 року.
Суддя Гукова І. Б.,