Справа № 127/14819/25
Провадження № 2/127/2907/25
(ЗАОЧНЕ)
26.09.2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Антонюка В. В.,
за участі секретаря судового засідання Бойчук Я. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП "Вінницька транспортна компанія", треті особи без самостійних вимог ОСОБА_2 , ПрАТ СК "Місто", про стягнення майнової шкоди,-
ОСОБА_1 звернулась із позовом до КП "Вінницька транспортна компанія" про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який мотивувала тим, що ОСОБА_2 (водій КП «ВТК»), 05.09.2024 року о 19 год. 46 хв., в м. Вінниці на перехресті вулиць Пирогова - М. Литвиненко-Вольгемут, керуючи тролейбусом «Богдан Т70117», бортовий номер НОМЕР_1 , здійснила виїзд на зустрічну смугу для руху, де допустила дотичне зіткнення із задньою лівою частиною автомобіля «Hyundai IONIQ», д.н.з. НОМЕР_2 , який в момент початку виїзду тролейбуса на зустрічну смугу руху, розпочав рух для уникнення зіткнення. В подальшому, водійка тролейбуса допустила зіткнення з автомобілями: «Lexus LX500», д.н.з. НОМЕР_3 , «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_4 , «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_5 та «Opel Calibra», д.н.з. НОМЕР_6 , які стояли в межах належної їм смуги для повороту ліворуч до вул. Блока в м. Вінниці. Внаслідок ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Вінницького міського суду від 10.12.2024 р., ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Вказаним Законом визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 даного Закону, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 даного Закону).
Автомобіль «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_4 , якому завдано матеріальну шкоду, належить позивачці, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Тролейбус «Богдан Т70117», бортовий номер НОМЕР_1 , належить КП «Вінницька транспортна компанія».
Відповідальність працівника КП «ВТК» ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ СК «Місто».
Позивач звернулась до ПрАТ СК «Місто» з заявою про виплату страхового відшкодування.
ПрАТ СК «Місто» виплатило позивачу 20 932,66 грн.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Листом №800 від 28.05.2025р. КП «Вінницька транспортна компанія» підтверджує, що ОСОБА_2 , працювала водієм тролейбуса КП «ВТК» станом на 05.09.2024р.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, враховуючи, положення ст. ст. 1172, 1187 та 1194 ЦК України відповідач КП «Вінницька транспортна компанія», яке являється одночасно і власником джерела підвищеної небезпеки та юридичною особою працівником ( ОСОБА_2 ) якої, при виконані своїх трудових обов'язків завдано шкоду внаслідок ДТП, зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_1 , різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування складає 579 926,95 - 20 932,66 = 558 994,29 грн.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Так, позивачка зазначає, що внаслідок ДТП від 05.09.2024 за участі тролейбуса «Богдан Т70117», бортовий номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , їй - як потерпілій, завдано матеріальної шкоди у зв'язку з суттєвим пошкодженням її майна, а саме автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_4 , який на момент ДТП перебував майже в новому стані, відновленню автомобіль не підлягає, а тому втратив свою ціну.
Крім того, позивачка просить стягнути витрати на професійну правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн., оскільки фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках підготовки позовної заяви та збору документів становить 30 000,00 грн. на підтвердження чого надала Договір про надання правничої допомоги від 01.05.2025р.
Також позивачка просить стягнути з відповідача понесені нею витрати:
- 2 726,21 грн. - вартість товарознавчої експертизи;
- 5 000,00 грн. - вартість евакуатора.
З цією метою позивачкою надані підтверджуючи документи (рахунок, акт виконаних робіт).
Згідно висновку товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_4 в результаті пошкодження під час ДТП 05.09.2024р. з тролейбусом марки «Богдан» Т70117, бортовий номер 14 визначається такою, що дорівнює вартості КТЗ із строком експлуатації, як на момент пошкодження та складає на 30.09.2024р. - 664 417,56 грн. Вартість матеріального зибтку, завданого власнику автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_4 в результаті пошкодження під час ДТП 05.09.2024р. з тролейбусом марки «Богдан» Т70117, бортовий номер 14, з вирахуванням вартості пошкодженого автомобіля, складає величину 579 926,95 грн.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992р. «Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи».
Ухвалою суду від 14.05.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого розгляду.
05.06.2025 року від КП "Вінницька транспортна компанія" на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що ознайомившись із позовною заявою та документами, які додаються до неї, вважає, що заявлені вимоги в частині стягнення з КП "Вінницька транспортна компанія" на користь ОСОБА_1 30 000 грн. витрат на правову допомогу є необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки є завищеними та недоведеними, тому просили відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 08.07.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання позивачка та її представник , не з'явилися, надали до суду заяву в якій просили справу розглядати за їх відсутності, підтримали заявлені вимоги в повному обсязі з мотивів, вказаних у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, при цьому був належним чином повідомлений через судові повістки та оголошенням на офіційному сайті Судової влади про дату, час та місце розгляду справи.
Треті особи ОСОБА_2 та представник СК «МІСТО», у судове засідання не з'явились, при цьому були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання. Про причини неявки до суду не повідомили, заяв та клопотань не подавали.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 (водій КП «ВТК»), 05.09.2024 року о 19 год. 46 хв., в м. Вінниці на перехресті вулиць Пирогова - М. Литвиненко-Вольгемут, керуючи тролейбусом «Богдан Т70117», бортовий номер НОМЕР_1 , здійснила виїзд на зустрічну смугу для руху, де допустила дотичне зіткнення із задньою лівою частиною автомобіля «Hyundai IONIQ», д.н.з. НОМЕР_2 , який в момент початку виїзду тролейбуса на зустрічну смугу руху, розпочав рух для уникнення зіткнення. В подальшому, водійка тролейбуса допустила зіткнення з автомобілями: «Lexus LX 500», д.н.з. НОМЕР_3 , «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_4 , «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_5 та «Opel Calibra», д.н.з. НОМЕР_6 , які стояли в межах належної їм смуги для повороту ліворуч до вул. Блока в м. Вінниці. Внаслідок ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Вінницького міського суду від 10.12.2024р., ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Автомобіль «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_4 , якому завдано матеріальну шкоду, належить позивачці, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Тролейбус «Богдан Т70117», бортовий номер НОМЕР_1 , належить КП «Вінницька транспортна компанія».
Відповідальність працівника КП «ВТК» ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ СК «Місто».
Позивачка зверталася до ПрАТ СК «Місто» із заявою про виплату страхового відшкодування. ПрАТ СК «Місто» виплатило позивачці 20 932,66 грн.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте, із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна, як держава, яка прагне вступу в Європейський Союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов'язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов'язань щодо страхування такої відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Вказаним Законом визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 даного Закону, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 даного Закону).
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення закону позивачкою дотримано процедуру та черговість по зверненню щодо відшкодування шкоди внаслідок ДТП та фактично згідно страхового акту ПРАТ "СК"МІСТО" отримано частину майнової шкоди і отримано виплату страхового відшкодування в сумі 20 932,66 грн.
При цьому, згідно ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Так, відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно із ч. 2. ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частина 5 ст. 1187 ЦК України містить лише два виключення, які звільняють водія від відшкодування шкоди. Так, зокрема, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно висновку товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_4 в результаті пошкодження під час ДТП 05.09.2024р. з тролейбусом марки «Богдан» Т70117 бортовий номер 14 визначається такою, що дорівнює вартості КТЗ із строком експлуатації, як на момент пошкодження та складає на 30.09.2024р. - 664 417,56 грн. Вартість матеріального зибтку, завданого власнику автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_4 в результаті пошкодження під час ДТП 05.09.2024р. з тролейбусом марки «Богдан» Т70117 бортовий номер 14, з вирахуванням вартості пошкодженого автомобіля, складає величину 579 926,95 грн.
Як убачається із рахунку № 0509 від 05.09.2024 р., Акту виконаних робіт № А0509 від 05.09.2024 р., рахунку № 2709 від 27.09.2024 р., Акту виконаних робіт № А2709 від 27.09.2024 р., позивачкою було понесено витрати на евакуатор у зазгальному розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Таким чином, у ході розгляду справи, позивачем шляхом подання відповідних доказів доведено розмір майнового збитку завданого йому в наслідок ДТП від 05.09.2024 року за участю тролейбуса «Богдан Т70117», бортовий номер НОМЕР_7 , що належить КП «ВТК», що складає 558 994,29 грн., крім того, доведено факт понесених витрат на евакуатор у розмірі 5 000, 00 грн., а тому заявлені вимоги в цій частині, підлягають до задоволення.
Що стосується заявлених вимог в частині відшкодування понесених судових витрат, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках підготовки даної позовної заяви та збору документів, становить 30 000,00 грн., що підтверджується Актом передачі-прийняття наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 04.04.2025 року та договором про надання правничої допомоги.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача КП «Вінницька транспортна компанія» на користь позивачки, витрат на професійну правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Крім того, у ході розгляду справи за зверненням позивача проведено транспортно-товарознавчу експертизу ( висновок експерта Вінницьке відділення КНДІСЕ від 12.12.2024р. №2824/24-21)
Відповідно до ст. 133 ЦПК України витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат.
Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду стаття 102 ЦПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача КП «Вінницька транспортна компанія» на користь позивачки ОСОБА_1 , витрат за проведення експертизи у розмірі 2 726,21грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового в сумі 5 667 грн. 20 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 83, 133, 137, 141, 263, 264, 265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ПРАТ "СК "МІСТО", ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" ЄДРПОУ 03327925 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Кіа Sportage", д.н.з. НОМЕР_4 , завдану внаслідок ДТП 05.09.2024 року у розмірі 558 994,29 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 29 копійок та 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на евакуатор.
Стягнути з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" ЄДРПОУ 03327925 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) судові витрати, пов'язані із розглядом справи, а саме: проведення експертизи в розмірі 2 726,21 грн. (дві тисячі сімсот двадцять шість) гривень 21 копійка та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 667,20 (п'ять тисяч шістост шістдесят сім) гривень 20 копійок.
Стягнути із Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" ЄДРПОУ 03327925 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено 29.09.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія", код ЄДРПОУ 03327925, адреса місця знаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницька шосе, 29.
Третя особа: ПРАТ "СК "МІСТО", код ЄДРПОУ 33295475, адреса місця знаходження: м. Вінниця, вул. Хлібна, 25.
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: