печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32171/25-к
пр. 1-кс-27943/25
25 вересня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.09.2022 року у справі 757/24401/22-к, у кримінальному провадженні № 32015140000000232 від 23.12.2015, -
09.07.2025 року до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.09.2022 року у справі 757/24401/22-к, на розмір частки: 738/1000, власник: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 257008580000, тип об?єкта: Нежитловий будинок - корпус 17 (адміністративний) (літера "А"), загальна площа (кв.м): 5546.9, адреса: м. Київ, бульвар Лепсе Івана, будинок 6.
В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що частка майна у розмірі 738/1000, яка належить ОСОБА_4 та на яку накладено арешт, не може бути визнаною речовим доказом, оскільки ОСОБА_4 не має жодного відношення до кримінального провадження, тому потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - відсутня.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, клопотання про скасування арешту майна підтримав у повному обсязі, посилаючись на викладені у ньому підстави.
Прокурор групи прокурорів ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, посилався на заперечення, подані слідчим групи слідчих ОСОБА_6 , з підстав у них зазначених у задоволенні клопотання просив відмовити.
За таких обставин, слідчий суддя розглянув клопотання у відсутність учасників судового провадження на підставі ст. 26 КПК України.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015140000000232 від 23.12.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 388 КК України.
14.09.2022 ухвалою Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 32015140000000232 від 23.12.2015, зокрема на нежитловий будинок - корпус 17 (адміністративний) (літера "А"), загальна площа (кв.м): 5546.9, адреса: м. Київ, бульвар Лепсе Івана, будинок 6.
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходив з того, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому є підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Слідчий суддя дослідивши матеріали, вважає, що доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, оскільки на час винесення ухвали про накладення арешту на майно, існували підстави для такого арешту, крім того слідчим суддею не встановлено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї або іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Наведені адвокатом доводи, що арешт накладено на частку майна особи, яка не причетна до вчинення кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для скасування арешту. Згідно з положеннями кримінального процесуального законодавства, арешт майна може бути накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, незалежно від того, хто є власником відповідного майна, за умови, що воно може бути об'єктом заходів кримінально-правового характеру.
Таким чином, слідчий суддя вважає накладений арешт на майно є обґрунтованим, з урахуванням наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 303, 305-307 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1