Номер провадження 2/754/5012/25
Справа №754/6750/25
Іменем України
29 вересня 2025 року м.Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим було укладено кредитний договір № 2001668959401, видано кредитну карту з кредитним лімітом в розмірі 10000,00грн, який пізніше було збільшено до 20800,00грн. Позивач свої зобов'язання перед відповідачкою відповідно до договору виконав у повному обсязі. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 04.02.2025 має заборгованість у розмірі 42090,35грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 24795,88грн; заборгованість за процентами - 17294,47грн; заборгованість по комісії - 0,00грн.
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 09.05.2025, відкрито провадження по справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14.05.2025 сторонам направлено лист з додатками до нього, а саме: позивачу копію ухвалу про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками до неї.
Відповідачка ОСОБА_1 повідомлявся належним чином про розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін за адресою зазначеною в позовній заяві, яка є адресою його реєстрації, що підтверджується відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА ( АДРЕСА_1 ). Однак, станом на 11.06.2025 повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці по справі в матеріалах справи відсутнє.
Тому, 11.06.2025 суд повторно повідомляє відповідача про розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін для надання можливості надати пояснення та докази щодо справи. До суду повернулись конверти із копією ухвали про відкриття провадження та позовною заяву з додатками до неї, адресованою для відповідача, з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Станом на 29.09.2025 закінчились строки для подання відзиву та відповіді на відзив, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та ухвалює заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Суд установив такі факти та їх правовідносини.
26.08.2020 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено та підписано Заяву № 2001668959401 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, видано кредитну карту з кредитним лімітом в розмірі 10000,00грн, який пізніше було збільшено до 20800,00грн. Стандартна процентна ставка становить 47,88%, реальна річна процентна ставка становить 47,88%, термін погашення у зі строками 12 місяців рівними патежами.
Згідно із пункту 4.3.6.4. частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення
Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що
змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити
Кредитний ліміт взагалі за умови інформування Клієнта шляхом направлення SMS повідомлення на номер мобільного телефону. У SMS-повідомленні про зміну розміру Кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту новий розмір Кредитного ліміту. У разі незгоди Клієнта із зміненим розміром Кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19. Розділу ІІ цього Договору Клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо Клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру Кредитного ліміту та/або здійснив першу Платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку згода Клієнта зі зміною умов Договору вважається підтвердженою.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 ЦК України регламентує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Банком зобов'язання за договором виконались, а відповідач порушила умови договору в частині повернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконала взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовилась від виконання договірних зобов'язань.
Посилаючись на те, що неналежно відповідач виконує взяті на себе зобов'язання, позивач просив стягнути з неї заборгованість в сумі 42090,35грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 24795,88грн; заборгованість за процентами - 17294,47грн; заборгованість по комісії - 0,00грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
Згідно статей 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 42090,35грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 24795,88грн; заборгованість за процентами - 17294,47грн; заборгованість по комісії - 0,00грн.
Вказаний розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками, які у суду не викликають сумнівів. Оскільки зразок документу «розрахунок заборгованості» нормативно-правовим актам Національним Банком України не затверджувався, розробка такого роду документу віднесена до компетенції кожної банківської установи. Отже наданий розрахунок заборгованості є формою, встановленою Банком, мета якого - фіксування кредитної заборгованості клієнта-боржника.
Однак суд зауважує, що відповідачка не була позбавлена можливості надати свої докази відносно суті заявлених вимог, зокрема надати власний розрахунок заборгованості. Жодних доказів щодо не правомірного розміру заборгованості, порядку її нарахування, відповідачем протягом розгляду справи до суду не надано. Також відповідачкою не надано суду власного розрахунку з обґрунтуванням сум, погашених в рамках кредитного договору та тих, що залишилися не сплаченими.
Також судом враховується, що підписавши кредитний договір відповідачка посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.
Отже, відповідачем вказаний розрахунок жодними доказами не спростований та доказів на підтвердження належного виконання вимог договору з боку відповідача суду надано не було.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Враховуючи викладене вище, та приймаючи до уваги те, що відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконала в зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, тому суд вважає позов обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для задоволення в повному обсязі.
На підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмірі 2422,40грн.
Керуючись Конституцією України, статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у розмірі 42090,35грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір в розмірі 2422,40грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2025.
Суддя В. В. Бабко