Справа № 751/5077/25
Провадження № 2/750/2585/25
29 вересня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
суддіСупруна О.П.,
секретарЩибря Ю.С.,
з участюпредставника позивача - адвоката Карпенко Ю.О., представника відповідача- адвоката Пінчук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача,
17.07.2024 представник позивача - адвокат Карпенко Ю.О. через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 02.08.2021 між ОСОБА_3 , спадкоємицею якої є ОСОБА_1 , та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання інформаційних послуг, згідно з п. 1.2 якого послугами, що надаються замовнику по даному договору є: надання консультацій та роз'яснень з питань, що пов'язані з укладанням цивільно-правового договору №25-Н11 від 12.08.2021, та підготовка проектів цивільно-правових договорів, що укладатимуться замовником із метою придбання об'єкту нерухомості, із визначенням цих умов, що є найбільш вигідними для замовника. Загальна вартість послуг, передбачених п. 1.2. цього договору, становить 224 420 грн 00 коп. без ПДВ.
ОСОБА_3 12.08.2021 здійснила платіж згідно договору на суму 224 420 грн 00 коп.
12.08.2021 між ОСОБА_3 , як покупцем, та ТОВ «МАСАНИ-11», як продавцем, було укладено в простій письмовій формі попередній договір №25-Н11 щодо купівлі-продажу квартири. Основний договір купівлі-продажу так і не було укладено.
Новозаводський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 22.01.2025 у справі № 751/6599/23, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 19.03.2025, установив нікчемність попереднього договору №25-Н11 від 12.08.2021.
28.07.2023 адвокатом Карпенко Ю.О. було направлено поштовим відправленням претензію до відповідача, однак відповідач відповіддю №05/05 від 05.05.2025 відмовив позивачу в повернені грошових коштів за оспорюваним договором, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом до Новозаводського районного суду міста Чернігова.
Суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова Діденко А.О. ухвалою від 16.06.2025 справу передав за підсудністю Деснянському районному суду м. Чернігова.
03.07.2025 автоматизованою системою документообігу суду справа розподілена для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П., який своєю ухвалою від 15.07.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.09.2025.
30.07.2025 за через систему «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Пінчук К.О. направила відзив, у якому просить відмовити в задоволені позовних вимог, мотивуючи тим, що попередній договір №25-Н11 від 02.08.2021 було укладено в постій письмовій формі після чого ОСОБА_3 внесла на розрахунковий рахунок ТОВ «МАСАНИ-11» аванс у розмірі 641 200,00 грн. 12.08.2021 ОСОБА_3 та фізична-особа підприємець ОСОБА_2 підписали акт прийому-передачі наданих послуг, згідно якого виконавець надав, а замовник прийняв інформаційні послуги за договором у повному обсязі. Зауважень у замовника щодо якості отриманих ним послуг немає. Отже, ураховуючи норми Закону № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», акт виконаних робіт (наданих послуг) набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції. У даному випадку акт прийому передачі наданих послуг від 12.08.2021 підтверджує факт здійснення господарської операції - надання послуг замовнику в повному обсязі. Обов'язком відповідача була саме підготовка проєкту попереднього договору, а сам по собі факт не посвідчення сторонами ( ОСОБА_3 та ТОВ «МАСАНИ-11») у подальшому попереднього договору нотаріально не свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором, так як обсяг його зобов'язань вичерпаний. Крім цього, саме ОСОБА_3 стала ініціатором відмови від набуття квартири в майбутньому. Укладаючи попередній договір №25-Н11 від 12.08.2021 вона мала намір після закінчення будівництва і введення житлового будинку в експлуатацію укласти основний договір купівлі-продажу квартири і отримати квартиру у власність. Наразі житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на стадії будівництва та не введено в експлуатацію. Лише в 2023 ОСОБА_3 утратила намір набуття квартири та захотіла повернення грошових коштів шляхом застосування наслідків нікчемності правочину. Тобто не дії забудовника чи продавця стали підставою для повернення коштів за попереднім Договором, а виключно внутрішня воля ОСОБА_3 . При цьому, станом на момент укладення як попереднього договору, так і оспорюваного договору, намір набути квартиру у власність відповідав внутрішній волі ОСОБА_3 , а відтак твердження позивача, що оспорюваний договір про надання інформаційних послуг не відповідає чинному законодавству, внутрішній волі ОСОБА_3 та не спрямований на настання реальних правових наслідків, укладений під впливом обману щодо його істотних умов не знаходить свого підтвердження.
У судовому засідання представник позивача просила задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представник відповідача просила відмовити в задоволені позовних вимог.
Сторони до суду не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 02.08.2021 між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір про надання інформаційних послуг (а.с. 15-16).
Відповідно до пункту 1.2. Договору інформаційні послуги, що надаються замовнику:
- надання консультацій та роз'яснень з питань, що пов'язані з укладанням цивільно-правового договору №25-Н11 від 12.08.2021;
- підготовка проєктів цивільно-правових договорів, що укладатимуться замовником з метою придбання об'єкта нерухомості, з визначенням цих умов, що є найбільш вигідними для замовника.
У пункті 3.1 Договору вказано, що сторони дійшли згоди, що загальна вартість послуг, передбачених п. 1.2 цього договору, становить 224 420 (двісті двадцять чотири тисячі чотириста двадцять) грн 00 коп., без ПДВ.
Відповідно до пункту 4.4. Договору, у випадку розірвання цивільно-правового договору, вказаного в п. 1.2. цього Договору, з ініціативи продавця об'єкта нерухомості виконавець зобов'язаний повернути замовнику кошти, вказані в п. 3.1 цього Договору, в повному обсязі.
У випадку розірвання цивільно-правового договору, вказаного в п. 1.2 цього Договору, з ініціативи покупця об'єкта нерухомості виконавець зобов'язаний повернути замовнику кошти, вказані в п. 3.1 цього Договору, за вирахуванням 10% (пункт 4.5).
12.08.2021 між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 підписаний Акт прийому-передачі наданих послуг (а.с.17).
У той же день між ТОВ «МАСАНИ-11» та ОСОБА_3 підписаний Попередній договір №25-Н11 (а.с.18-20).
Відповідно до квитанції № ПН2997 від 12.08.2021 ОСОБА_3 сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_2 224 420 грн. 00 коп. (а.с.21).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління МЮ на а.с.14).
Згідно довідки № 132/02-14 від 16.08.2024, виданої приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Баглаєм А.І., позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 (а.с. 31).
У 2023 році ОСОБА_3 зверталася до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом про застосування наслідків нікчемності попереднього договору №25-Н11 від 12.08.2021, укладеного між нею та ТОВ «МАСАНИ-11».
27.09.2024 Новозаводський районний суд м. Чернігова в справі 751/6599/23 про застосування наслідків нікчемності попереднього договору №25-Н11 від 12.08.2021 залучив ОСОБА_1 як правонаступника померлої ОСОБА_3 (а.с.29-30).
22.01.2025 Новозаводський районний суд м. Чернігова своїм рішенням у справі № 751/6599/23, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 19.03.2025, установив нікчемність попереднього договору №25-Н11 від 12.08.2021 (а.с.22-27).
27.03.2025 Новозаводський районний суд м. Чернігова видав виконавчий лист про стягнення з ТОВ «МАСАНИ-11» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 641 200 грн 00 коп., а також судового збору та витрат на правничу допомогу (а.с.28).
Адвокат Карпенко Ю.О. направила претензію відповідачеві, на що відповіддю на претензію №05/05 від 05.05.2025 ФОП ОСОБА_2 відмовив у поверненні грошових коштів, сплачених ОСОБА_3 на підставі Договору про надання інформаційних послуг від 02.08.2021 (а.с.32).
Позивач уважає, що оспорюваний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» через несправедливість його умов, які всупереч принципу добросовісності містять істоти дисбаланс договірних прав та обов'язків. Оскільки ані 12.08.2021 року, ані в подальшому ОСОБА_3 договорів так і не уклала, це є підставою для звернення позивача як спадкоємиці усіх прав та обов'язків померлої ОСОБА_3 із даним позовом.
Позивач уважає, що оспорюваний договір був укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, оскільки ОСОБА_3 отримала нечітку неправдиву інформацію стосовно оспорюваного договору, а також дії відповідача є забороненими та підпадають під вимоги статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», яка забороняє нечесну підприємницьку практику, що виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача. Позивач зауважує, що при умові належного роз'яснення ОСОБА_3 усіх умов та наслідків оспорюваного договору, вона не погодилася би на його укладення.
Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За правилом частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Зокрема, відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За приписом частини першої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) нечесна підприємницька практика забороняється.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 Закону нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
За визначенням частини другої статті 19 Закону, на що посилається позивач як на підставу звернення з даним позовом, підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про: 1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції; 3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; 5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу; 6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець; 8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв'язку з покупкою та/або використанням продукції; 10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об'єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально.
Частиною третьою статті 19 Закону забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості продукції або про продаж продукції протягом обмеженого строку, що спонукає споживачів до прийняття швидкого рішення і позбавляє їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності; 9) маркування продукції знаком довіри, знаком якості або знаком відповідності без отримання на це відповідного дозволу уповноваженої особи чи власника таких знаків; 10) пропонування продажу продукції за спеціальною ціною, якщо: а) у продажу така продукція відсутня; б) продавець відмовляється прийняти замовлення на таку продукцію або доставити її у прийнятний строк; в) продавець пропонує неякісні екземпляри такої продукції з наміром продати іншу продукцію; 11) представлення встановленого законодавством права споживача як наданого продавцем продукції привілею; 12) неправдива заява про припинення продавцем торговельної діяльності або його переїзд; 13) заява про те, що придбання продукції може сприяти виграшу у лотереї; 14) поширення недостовірної інформації про стан ринку або можливість придбати продукцію з метою спонукати споживача придбати продукцію на менш вигідних для нього умовах; 15) заява про проведення конкурсу або розіграшу подарунків без наступного вручення таких подарунків або їх еквівалента; 16) недостовірне твердження про те, що продавець діє не в торговельних, ділових чи професійних інтересах, або представлення продавцем себе як споживача. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством (частина шоста статті 19 Закону).
Правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
За правилом частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Аналіз статті 230 ЦК України дає підстави для висновку, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема, умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).
Приписами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Отже, позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинна довести наявність умислу в діях іншої сторони оспорюваної угоди.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 16.03.2023 № 672/947/20.
Позивач не довела належними та допустимими доказами наявності правових підстав, визначених статтею 230 ЦК України та статтею 19 Закону для визнання оспорюваної угоди недійсною, оскільки надані позивачем докази достовірно та достатньо не вказують на те, що оспорюваний договір укладений сторонами внаслідок обману ОСОБА_3 .
Крім того, позивач посилається на несправедливість умов оспорюваного договору, що всупереч принципу добросовісності містять істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (стаття 18 Закону).
Стаття 18 Закону містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
За змістом частини п'ятої статті 18 Закону у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Аналіз указаної норми дає підстави вважати, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
Стаття 19 Закону містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
За приписами частин першої, другої статті 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Наведене свідчить, що статті 18 та 19 Закону передбачають різні взаємовиключні підстави недійсності угоди, укладеної зі споживачем.
Аналогічні висновки, щодо необхідності належного обґрунтування позивачем введення його в оману та застосування до споживача нечесної підприємницької діяльності викладені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.12.2020 у справі №569/19293/18.
Крім цього, суд звертає увагу, що саме ОСОБА_3 стала ініціатором відмови від набуття квартири в майбутньому. Укладаючи Попередній Договір №25-Н11 від 12.08.2021, вона мала намір, після закінчення будівництва і введення житлового будинку в експлуатацію, укласти основний договір купівлі-продажу квартири і отримати квартиру у власність. Тобто не дії забудовника чи продавця стали підставою для повернення коштів за Попереднім договором, а виключно внутрішня воля ОСОБА_3 . При цьому, станом на момент укладення як Попереднього договору, так і оспорюваного договору, намір набути квартиру у власність відповідав внутрішній волі ОСОБА_3 .
При цьому, обов'язком відповідача була саме підготовка проєкту попереднього договору та надання консультацій та роз'яснень з питань, пов'язаних із його укладенням. Сам по собі факт не посвідчення сторонами ( ОСОБА_3 та ТОВ «МАСАНИ-11») у подальшому Попереднього договору нотаріально не свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором, так як обсяг його зобов'язань вичерпаний підготовкою проєкту. До того ж доказів не надання останнім роз'яснень ОСОБА_3 щодо необхідності нотаріального посвідчення або надання роз'яснень про відсутність вимог такого посвідчення позивачем, про що стверджувала представник позивача в судовому засіданні, під час розгляду справи не надано, а тому відповідальність за укладення ОСОБА_3 нікчемного договору не може бути покладена на ФОП ОСОБА_2 .
За таких обставин, суд, установивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, оскільки сторони під час укладення оспорюваного договору погодили всі істотні умови, тоді як позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що під час укладення договору ОСОБА_3 введено в оману.
За правилами статті 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Відмовити в позові ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача.
Судовий збір по справі компенсувати за рахунок держави в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Суддя