Справа №750/5631/25
Провадження №3/750/2005/25
26 вересня 2025 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі: головуючого - судді - Самусь Л.В.,
за участю секретаря - Бублик Т.М.,
розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , солдата, військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , - за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
12.04.2025 о 20:54 год. ОСОБА_1 в м. Чернігів по вул. П'ятницька, буд. 50, керував транспортним засобом Renault Fluence, н.з. НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп'яніння; огляд на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку проводився в лікарні у лікаря-нарколога за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 3, що підтверджується висновком лікаря номер 431 від 12.04.2025 року, чим порушив вимоги пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В попередніх судових засіданнях, ОСОБА_1 надав письмове клопотання про закриття провадження у справі, яке підтримав в судових засіданнях, просив закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в його діях, мотивуючи тим, що оскільки він є військовослужбовцем, перебував за кермом автомобіля, то за приписами ч.3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч.2-7 ст. 266-1 КУпАП, а тому проведений огляд працівниками поліції є незаконним. Він лікується настоянками, тому може від них був такий результат, а інколи він має потребу їхати через воєнний стан. Авто не зупиняли, воно стояло, він військовий, тому огляд мали проводити відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП - ВСП. Він переганяв авто 2 м до стоянки на прохання поліції, а не керував. До цього за кермом був товариш, не повідомляв, що в стані сп'яніння.
В судове засідання, призначене на 26.09.2025 року о 10:45 год. ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до розписки. Жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до суду не надійшло.
Вирішуючи питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 , суд виходить з того, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь у розгляді її справи, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним.
Відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення має корелюватися із завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, серед яких у відповідності до ст. 245 КУпАП є своєчасне з'ясування обставин справи та вирішення її у точній відповідності з законом, тобто таке відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення не має перешкоджати розгляду справи із збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, у випадку встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях такої особи.
За змістом ст. 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП можуть розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Судом були створені всі належні процесуальні можливості для реалізації ОСОБА_1 права на захист, останній був присутнім в судових засіданнях, надавав пояснення та заперечення, захисника для представлення власних інтересів в суді не залучав.
Відтак, з метою дотримання необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .
Опитаний в судовому засіданні в якості свідка інспектор взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області лейтенант поліції ОСОБА_2 , суду пояснив, що він складав протокол. Так, зупинили авто за порушення ПДР, потрібно було перепаркувати авто. При спілкуванні виявили ознаки сп'яніння, запропонували пройти огляд на місці зупинки, водій пройшов такий, але з результатом не погодився. Тоді запропонували пройти огляд у лікаря і він погодився, за результатами якого було отримано висновок щодо перебування ОСОБА_1 в стану алкогольного сп'яніння. Авто перепарковував, оскільки воно заважало, не повідомляв, що є військовим.
Заслухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а також письмове клопотання ОСОБА_1 , та надані документи на запит суду, приходжу до наступного висновку.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог, викладених у ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, обставини адміністративного правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Розділом 2 Правил дорожнього руху передбачено обов'язки та права водіїв механічних транспортних засобів, так відповідно до п. 2.5 вказаних Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 (а) ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, не дивлячись на заперечення ОСОБА_1 своєї вини, вина того у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, доведена наданими та перевіреними у судовому засіданні доказами та дослідженими матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №298695 від 12.04.2025, де інспектором викладені обставини цього правопорушення, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №431 від 12.04.2025, чеком з результатами тестування на приладі Drager Alcotest 7510 ARND-0026 від 12.04.2025 з результатом 1,74% проміле, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 12.04.2025, розпискою ОСОБА_1 від 12.04.2025, рапортом поліцейського взводу №1 роти №1 БУПП в Чернігівській області ДПП капрала поліції Владислава Губка від 12.04.2025, відеозаписом до протоколу серії ЕРП1 №298695 від 12.04.2025, відтвореному в судовому засіданні, а також наданою на запит суду копією Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №431 від 12.04.2025.
Всі вищезазначені докази повністю узгоджуються між собою і не містять будь-яких суперечностей.
Разом з тим, вище приведений аналіз доказів по справі змушує суд критично віднестись до доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки зазначене ним, об'єктивно нічим не підтверджується.
Тобто, об'єктивні докази, які б спростовували вину ОСОБА_1 , суду надані не були.
Слід зазначити, що діючим законодавством про адміністративне правопорушення, зокрема приписом ст. 251 КУпАП, передбачено те, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляду відповідності до п. 2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, пункт 1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 (а) ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Як слідує з переглянутого відеозапису до протоколу, ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом, зупинився на парковці з порушенням ПДР, ввімкнувши на автомобілі сигнал «аварійна зупинка». О 20:54 год. поліцейський підходить до автомобіля, звідки з переднього водійського сидіння вийшов чоловік і на питання чи розуміє він, що припаркувався з порушенням ПДР, останній вказує, що зупинився, щоб придбати в магазині і демонструє пляшку йогурту. Йому зазначають, що він стоїть з порушенням правил, він питає: «А що треба?» і працівник поліції просить надати посвідчення водія. Поки водій шукає документи, працівник поліції просить його проїхати трошки далі, щоб випустити інше авто, якому автомобіль «Renault» заважав виїхати з паркомісця. Водій від'їхав вперед, після чого, припаркувавшись, надав документи, його було повідомлено про складання відносно нього постанови за ст. 122 КУпАП, роз'яснено його права. О 20:57 працівник поліції запитує чи не вживав ОСОБА_3 алкогольні напої, на що останній відповів, що ні. Поліцейський запропонував видихнути в його бік, витягнути руки, після чого водія було повідомлено про ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покриву обличчя, та запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки. Водій вказує, що він згоден, але він хворіє. В подальшому зафіксовано процедуру підготовки та продуття приладу Драгер ОСОБА_1 , результат виявився позитивним - 1,74% проміле. З таким результатом водій не погодився, і йому було запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога. На вказане водій погодився та був доставлений на огляд до КНП «ЧОПНЛ», де був оглянутий лікарем, а також двічі продув прилад, і за результатами огляду лікарем було видано висновок щодо перебування ОСОБА_1 в стані сп'яніння. Водію було роз'яснено права, складено протокол, який було зачитано. Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Дані, що містяться у зазначених джерелах доказів, повністю відповідають фактичним обставинам справи та вказують на вину ОСОБА_1 у порушенні вищезазначених вимог ПДР України та при складанні зазначених адміністративних матеріалів працівниками поліції не було допущено неповноту чи необ'єктивність в оцінюванні дій правопорушника.
Щодо доводів про те, що огляд ОСОБА_1 мав проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, що, на думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, обумовлює закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, належить зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Тобто, положення ст.266-1КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП.
Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266-1 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.
Згідно приписів ч.1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Крім того належить зауважити, що спеціально створений суб'єкту владних повноважень військова поліція на цей час до виконання своїх посадових обов'язків не приступила.
З відомостей доданого до протоколу відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , будучи зупиненим працівниками поліції, керував автомобілем Renault, д.н.з. НОМЕР_3 , тобто без розпізнавального номерного знаку приналежності до військових транспортних засобів, рухався в місті Чернігові, і вказаний рух не пов'язаний із безпосередньою близькістю до зони проведення активних бойових дій.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 266, 266-1 КУпАП та Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Закону України «Про дорожній рух» у їх невід'ємному зв'язку, а також те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 в час вчинення правопорушення виконував свої безпосередні посадові обов'язки, суд приходить до висновку про належне та правильне дотримання працівниками поліції вимог чинного КУпАП та вважає їх дії щодо складання матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 законними.
Заперечення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що він не керував транспортним засобом, а лише на прохання поліції переганяв автомобіль на 2 м до стоянки, не заслуговують на увагу, оскільки з долучених до справи відеозаписів з відеореєстратора службового авто вбачається під'їзд автомобіля Рено сріблястого кольору до парковки біля магазину о 20:54 год., підхід поліцейського до авто та вихід водія з транспортного засобу. Тобто о 20:54 год. відеореєстратором зафіксовано рух автомобіля, його зупинка з порушенням ПДР та підхід поліцейських до авто.
В подальшому спілкування фіксується на службову бодікамеру працівників поліції, яким водій на питання поліцейського: «Чи знає він, що зупинився з порушенням ПДР?», пояснив, що приїхав купити собі йогурт. Працівник поліції попросив надати посвідчення водія, після цього вказав на необхідність від'їхати вперед, щоб випустити автомобіль з паркомісця.
Відхиляючи доводи ОСОБА_1 суд про недоведеність факту керування транспортним засобом, суд зауважує, що останні спростовуються долученими до матеріалів справи відеозаписами з відеореєстратора службового авто, на яких вбачається рух автомобіля о 20:54 год., а не його перепаркування. Крім того, зазначення ним про те, що за кермом був друг, а він лише перепаркував авто, також спростовано відеозаписом, долученим до протоколу, на якому зафіксовано, що з автомобіля після зупинки вийшов лише водій, а також жодної іншої особи в салоні авто не фіксувалося.
Окрім того, сам ОСОБА_1 не заперечує, що йому треба було переставити авто на прохання поліцейських, щоб не чинити перешкод власнику іншого транспортного засобу, чим фактично визнав факт керування автомобілем, оскільки перепаркувння свідчить про виконання особою функцій водія та потребує увімкнутого двигуна та приведення в рух автомобіля.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності вбачається, що вони узгоджуються між собою та доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП «поза розумним сумнівом», оскільки зміст та суть наявних доказів виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду.
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому такі суддя вважає належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена наданими та перевіреними у судовому засіданні доказами.
Вирішуючи питання щодо накладення адміністративного стягнення, враховуються характер вчиненого правопорушення, дані особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, в зв'язку з чим є підстави для накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що є достатнім для виховання вищезазначеної особи, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як нею, так і іншими особами.
Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 23, 33, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень, відповідно до ст. 308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду.
Суддя Л.В. Самусь