Справа № 732/879/25
Провадження 2/732/380/25
(повний текст)
24 вересня 2025 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Бойко А. О.,
у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) до Городнянської міської ради Чернігівської області (адреса: вул. Троїцька, 13, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061731) про визнання права власності за набувальною давністю,
за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунального підприємства «Городянське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» (адреса: пров. Троїцький, 3, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 31533119),
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Городянської міської ради Чернігівської області, в якому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 76,0 кв. м, в тому числі 37,4 кв. м житлової площі, допоміжною площею 27,6 кв. м, літніх, неопалювальних приміщень 11 кв. м.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він з 28.01.1993 зареєстрований та постійно проживає у спірній квартирі АДРЕСА_2 . У цій же квартирі за життя були зареєстровані та постійно проживали батьки позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батьків позивача, останній продовжував проживати у вказаній квартирі. У подальшому позивачу стало відомо, що право власності на вказану квартиру ані за його батьками, ані за іншими особами зареєстровано не було.
За життя батьки розповідали позивачу, що спірна квартира АДРЕСА_2 була їм передана для проживання Городнянським держлісгоспом як працівникам цього господарства. На яких правових підставах відбувалася дана передача будинку позивачу не відомо, жодних документів, окрім домової книги, не виявилося.
Позивач вказує, що він понад 10 років безперервно, відкрито, добросовісно володіє та користується спірною квартирою, зробив поточний ремонт квартири, обладнав ванну кімнату, замінив вікна, сплачує комунальні послуги в повному обсязі. Бажаючи набути у власність спірну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 76,0 кв. м, позивач звертається до суду.
Ухвалою судді від 13 червня 2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами загального позовного провадження.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, наполягав на задоволенні позову з посиланням на обставини, вказані у позовній заяві.
Представник відповідача по справі - Городнянської міської ради Чернігівської області про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився.
11.07.2025 повноважний представник Городнянської міської ради Чернігівської області Самійленко Д. А. подав до суду письмове клопотання з проханням розглянути справу без його участі, щодо задоволення позову відповідач не заперечує (а. с. 40).
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - КП «Городянське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, проте уповноважений представник в судове засідання не з'явився.
У супровідному листі від 17.06.2025 № 09 представник третьої особи, надсилаючи на виконання ухвали суду для огляду запитувану інвентаризаційну справу, просив розглянути справу без участі його представника, в задоволенні позовних вимог не заперечував (а. с. 39).
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Клопотання відповідача та третьої особи про розгляд справи без участі їх представників судом задоволені.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, заслухавши в судовому засіданні позивача, з'ясувавши позицію відповідача та третьої особи по суті заявлених позовних вимог, дослідивши в судовому засіданні всі наявні матеріали справи та надані докази, оглянувши інвентаризаційну справу № 3463 на домоволодіння (житловий будинок) за адресою: АДРЕСА_3 , дійшов наступного висновку.
Дослідженням свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб 19 березня 1983 року, прізвища подружжя після реєстрації шлюбу: « ОСОБА_5 », « ОСОБА_5 » (а. с. 7).
Згідно із свідоцтвом по народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками вказані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а. с. 8).
Дослідженням витягу з реєстру територіальної громади від 05.02.2025 установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 28.01.1993 (а. с. 4)
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 48 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а. с. 5).
З довідки № 321, виданої 21.04.2025 відділом ЦНАП Городнянської міської ради Чернігівської області, убачається, що ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 17).
Дослідженням інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 01.08.2025 № 82070186 установлено, що у Спадковому реєстрі відсутня інформація про відкриття спадкової справи до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 52).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 48 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а. с. 6).
З довідки № 322, виданої 21.04.2025 відділом ЦНАП Городнянської міської ради Чернігівської області, убачається, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , на день своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою разом з нею був зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 18).
Дослідженням інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 01.08.2025 № 82070220 установлено, що у Спадковому реєстрі відсутня інформація про відкриття спадкової справи до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 53).
Згідно із Інформаційною довідкою № 428012146 від 22.05.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , право власності на вказану квартиру ні за ким не зареєстровано (а. с. 19).
Дослідженням довідки ТОВ «Енера Чернігів» № 8 від 24.04.2025 та довідки Городнянського ВУЖКГ від 21.04.2025 встановлено, що заборгованість по сплаті рахунків за електроенергію, водопостачання та вивіз побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня (а. с. 20, 21).
Позивачем на підтвердження факту здійснення ним поточного ремонту квартири надані відповідні документи: товарні чеки, рахунок фактура, договір купівлі-продажу металопластикових вікон, виконання робіт з монтажу (а. с. 24-29), проте суд такі документи в якості доказів до уваги не приймає, оскільки вказані документи ніяким чином не підтверджують той факт, що вказані ремонтні роботи проводилися саме у спірній квартирі.
З довідки КП «Городянське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» Городянської міської ради від 25.04.2025 № 345 установлено, що станом на 31.12.2012 право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстровано. Після проведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна станом на 24.04.2025 встановлено, що він відповідає таким характеристикам: квартира загальною площею 76,0 кв.м, в тому числі 37,4 кв.м житлової площі, допоміжною площею 27,6 кв.м, літніх, неопалювальних приміщень 11 кв.м. Змін в плануванні та складі об'єкта нерухомого майна щодо матеріалів технічної інвентаризації, проведеної 24.04.2025 не виявлено. Квартира АДРЕСА_4 розташована в одноповерховому трьохквартирному будинку - 100% готовності, побудована станом до 05.08.1992 (1979 р.п.) (а. с. 15).
З виготовленого КП «Городнянське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» Городнянської міської ради технічного паспорта встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , побудована у 1979 році, позначена на плані: «А1» - житловий будинок. З експлікації до плану квартири убачається, що її загальна площа становить 76,0 кв.м, в тому числі 37,4 кв.м житлової площі, допоміжна площа - 27,6 кв.м, літніх, площа неопалювальних приміщень - 11 кв.м (а. с. 9-10).
Із поданих позивачем листів від 09.09.2025 № 12076/35.7.2-2025 Філії Північного лісового офісу ДП «Ліси України» та від 29.08.2025 № 03-09/1363 Городнянської міської ради вбачається, що квартира АДРЕСА_2 не обліковується ані на балансі КП «Городнянська ЖЕД» Городнянської міської ради, ані за Філією Північного лісового офісу ДП «Ліси України».
При цьому надана позивачем довідка Філії Північного лісового офісу ДП «Ліси України» про те, що спірна квартира не перебуває на балансі не є належним доказом, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження правонаступництва ДП «Ліси України» (Філія Північного лісового офісу) після Городнянського держлісгоспу.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали, що вони є сусідами позивача та підтвердили, що позивач спочатку з своїми батьками, після їх смерті, зі свою родиною, тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , веде господарство, зробив ремонт, поміняв вікна і двері, підтримує благоустрій та обробляє земельну ділянку.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини 1 статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Доводи позивача про те, що він добросовісно, після смерті своїх батьків, заволодів чужим майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися квартирою, робить необхідні дії для збереження майна в належному стані, сплачує комунальні послуги, а тому є всі підстави для визнання за ним права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, є безпідставними, оскільки сам по собі факт користування позивачем спірним майном не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю та не свідчить про добросовісність володіння майном.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20 викладено висновок, що сам по собі факт користування позивачем спірним домоволодінням не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.
Суд, належним чином оцінивши всі докази у їх сукупності, врахувавши принцип справедливості рішення суду, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.
Суд зазначає, що позивач знав та розумів, що користувався майном, в якому постійно проживали та яким користувалися його батьки, був сам зареєстрований у цій квартирі, надалі, після смерті матері позивача - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто більше 15 років, не вчиняв будь-яких дій для можливості реалізації права власності на спірну квартиру та виявляв пасивну поведінку щодо з'ясування обставин набуття його батьками цієї квартири.
Сам по собі факт користування квартирою та реєстрації у ній не є підставою для виникнення у позивача права власності за набувальною давністюза правилами статті 344 ЦК України.
Обравши спосіб захисту права, передбачений статтею 344 ЦК України, позивач не надав суду доказів існування передбачених цією нормою підстав для визнання за ним права власності на вищевказану квартиру саме за набувальною давністю, а обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, суперечать обраному ним способу захисту права.
Незважаючи на повне визнання відповідачем заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що таке визнання суперечить закону і вимогам ч. 4 ст. 206 ЦПК та відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі, а тому й відсутні підстави для стягнення на користь позивача в порядку ст. 141 ЦПК України сплачених судових витрат.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст. 344 ЦК України, статтями 10, 12, 81, 82, 141, 211, 223, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Городнянської міської ради Чернігівської області про визнання права власності за набувальною давністю, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунального підприємства «Городянське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації», відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено і підписано 29.09.2025.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Городнянська міська рада Чернігівської області, адреса: вул. Троїцька, 13, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061731.
Третя особа: Комунальне підприємство «Городянське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації», адреса: пров. Троїцький, 3, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 31533119.
Суддя А. О. Бойко