Номер провадження 11-сс/821/454/25 Справа № 712/12206/25 Головуючий в суді 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
24 вересня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі:
секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2025 року, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, який особою з інвалідністю, учасником бойових дій, депутатом - не являється, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто по 05 листопада 2025 року включно, з визначенням розміру застави 40 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 121 120 грн.,
встановив:
Слідчий СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із клопотанням, погодженим прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносноОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовував тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 07.09.2025 у ОСОБА_7 , який був обізнаний про воєнний стан, запроваджений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому продовжений Указом Президента України № 478/2025 від 15.07.2025 на 90 діб, виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, за наступних обставин.
Так, 07.09.2025 близько 15 годин 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку № 2 по пров. Михайла Ханенка в м. Черкаси, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що його дії є відкритими для потерпілої, шляхом ривка, вихопив з плеча ОСОБА_10 , сумку синього кольору, у якій знаходились: мобільний телефон «SONY», білого кольору, імеі: НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 50 грн, особисті речі потерпілої. Після вчиненого злочину, ОСОБА_7 , утримуючи при собі викрадене майно, зник з місця вчинення кримінального правопорушення.
07.09.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 08.09.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
В обгрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , слідчий вказував на наявність обгрунтованої підозри у вчиненні злочину, який інкримінується підозрюваному, ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, особу потерпілої, яка є особою похилого віку, та з огляду на вказане неможливість застосування стосовно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, який би запобігав наявним ризикам.
Крім того, у випадку обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий просив визначити підозрюваному заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2025 року клопотання задоволено. Застосовано стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто з 07 вересня 2025 року по 05 листопада 2025 року включно, але в межах строку досудового розслідування. Для утримання підозрюваний підлягає направленню до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Визначено підозрюваному розмір застави 40 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 121 120 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), та у разі внесення якої покласти на нього зобов'язання:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- повідомляти прокурора чи суд про своє місце перебування, зміну місця свого проживання на іншу адресу та зміну контактного номеру телефону;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- заборонити спілкування із свідками та потерпілою у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Ухвалюючи таке рішення, слідчий суддя виходив з того, що злочин, який інкримінується ОСОБА_7 відноситься до категорії тяжких злочинів, врахував наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, особу підозрюваного, який неодноразово судимий, дійшов висновку, що запобігти існуючому ризику можливо лише застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначаючи ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, слідчий суддя ураховував майновий та сімейний стан підозрюваного, конкретні обставини кримінального правопорушення та наявний у кримінальному провадженні ризик.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя не надав належної оцінки щодо недоведеності ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 жодних спроб переховування не здійснював, не був затриманий під час або безпосередньо після вчинення злочину, в розшук не оголошувався.
На думку захисника, слідчий суддя не врахував вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, за яких ризик переховування не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Апелянт наголошує на тому, що слідчий суддя не врахував відсутності ризиків незаконного впливу на свідків та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки заборона спілкуватися з певними визначеними особами може бути забезпечена іншими запобіжними заходами, зокрема встановленням заборони спілкування підозрюваного зі свідками у кримінальному провадженні. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтований в клопотанні лише припущенням щодо можливої неявки підозрюваного на виклик, натомість адвокат звертає увагу колегії суддів, що поведінка підозрюваного вказує на зворотнє, так як останній не чинив опору при затриманні, не намагався зникнути з місця затримання, отже твердження сторони обвинувачення про наявність такого ризику, на переконання апелянта, є лише припущенням.
За викладеного адвокат вважає, що заявлені у клопотанні ризики не встановлені.
Захисник наголошує на тому, що до підозрюваного можливо застосувати більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт або застава, які будуть достатньою гарантією для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та для запобігання вказаним в ухвалі слідчого судді ризикам.
Заслухавши доповідь судді, міркування захисника та підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні за наведених у ній підстав, думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали справи, ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, за таких підстав.
Згідно з положенням п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Водночас, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, необов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
При цьому, надаючи оцінку обґрунтованості підозри, колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
Так, за матеріалами досудового розслідування ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану.
Колегія суддів вважає, що матеріали досудового розслідування містять достатньо доказів, які свідчать про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому злочину, а саме: дані електронного рапорту №82215 від 07.09.2025; дані протоколу огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 від 07.09.2025; дані протоколу огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 від 07.09.2025; дані протоколу допиту потерпілої ОСОБА_10 від 07.09.2025; дані протоколу проведення впізнання з потерпілою ОСОБА_10 від 07.09.2025; дані протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 07.09.2025; дані протоколу проведення впізнання зі свідком ОСОБА_11 від 07.09.2025; дані протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 07.09.2025; дані протоколу проведення впізнання зі свідком ОСОБА_12 від 07.09.2025; дані протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 07.09.2025; дані протоколу проведення впізнання зі свідком ОСОБА_13 від 07.09.2025; дані протоколу огляду предмету від 08.09.2025; повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 08.09.2025; інші матеріали кримінального провадження.
Обираючи стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя дотримався вимог ст. 194 КПК України, вимог Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, врахував положення ч.8 ст.176 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину в умовах воєнного стану, який відноситься до категорії тяжких злочинів, і за який, у випадку визнання особи винуватою, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, особу підозрюваного, який раніше судимий за скоєння умисного корисливого злочину, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена, врахував наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який доведено органом досудового розслідування під час розгляду клопотання слідчим суддею, з чим погоджується і колегія суддів, що в сукупності дає підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Колегія суддів критично оцінює твердження апелянта щодо недоведеності ризиків незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ці ризики були заявлені органом досудового розслідування, однак не встановлені під час розгляду клопотання слідчим суддею.
Стосовно наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів вважає такий ризик доведеним, з огляду на те, що підозрюваний, раніше судимий, за вчинення умисного корисливого злочину, наразі обгрунтовано підозрюється також у вчиненні умисного корисливого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, а тому наявні об'єктивні підстави, які підтверджують існування такого ризику.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального правопорушення, наявний ризик, особу підозрюваного та його майновий стан, дійшов висновку про визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у межах розміру, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який, на переконання колегї суддів, достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, у випадку внесення застави.
Доказів щодо неможливості тримання підозрюваного під вартою, стороною захисту суду не надано.
В апеляційній скарзі захисник звертає увагу на необґрунтованість висновків слідчого судді щодо неможливості застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту або застави, натомість колегія суддів вважає безпідставними такі доводи апелянта в частині неможливості застосування застави, оскільки слідчим суддею обрано стосовно ОСОБА_7 , як альтернативний запобіжний захід заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді слідчим суддею клопотання щодо обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 та порушення прав останнього, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено.
Дослідивши матеріали клопотання, обговоривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, враховуючи особу підозрюваного, який раніше судимий, міцних соціальних зв'язків не має, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту, на якому наполягає апелянт, колегією суддів не встановлено.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідним та таким, що буде запобігати наявному у кримінальному провадженні ризику та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Керуючись статтями 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2025 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто по 05 листопада 2025 року включно, з визначенням розміру застави 40 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 121 120 грн. - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення іоскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді