Єдиний унікальний номер 638/20519/24
Номер провадження 22-ц/818/2579/25
25 вересня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Березюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28 січня 2025 року по справі № 638/20519/24 за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, 31 серпня 2021 року відповідачем було підписано заяву на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування, на підставі якого між сторонами укладено Кредитний договір № 002/11434417-СК_SB та відповідно до якої ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 .
На підставі вказаної заяви позичальнику встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (200 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 57 465,70 грн, з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом - 37,00 %.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 30 серпня 2024 року виникла заборгованість у сумі 82 651,93 грн, з яких: 46 556,91 грн - заборгованість по тілу кредиту (у т.ч. прострочена); 36 095,02 грн - заборгованість за процентами (у т.ч. прострочена).
Посилаючись на викладене, АТ «Таскомбанк» просив стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором № 002/11434417-СК_SB від 31 серпня 2021 року, а також судові витрати.
25 грудня 2024 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ходіна Надія Володимирівна, подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти позову.
Відзив мотивовано тим, що позивачем не долучено кредитний договір № 002/11434417-СК_SB від 31 серпня 2021 року, на який він посилається в обґрунтування позову.
Заява-анкета щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ "ТАСКОМБАНК" на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту Sportbank не містить істотних умов кредитування, а саме узгодження розміру кредиту у сумі 57 465,70 грн, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту отримання кредитних коштів у розмірі 57 465,70 грн. Крім цього, у заяві-анкеті вказано про бажання отримати кредитний ліміт у розмірі 50 000,00 грн.
Долучені до матеріалів справи Тарифи та умови обслуговування Sportbank, публічна пропозиція (оферта) АТ «Таскомбанк», не підписані позичальником, а тому відсутні підстави стверджувати, що саме ці умови та тарифи він розумів, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту Sportbank. Розмір процентної ставки у заяві-анкеті від 31 серпня 2021 року № 002/11434417-СК_SB не зазначена.
Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 28 січня 2025 року позовні вимоги АТ «Таскомбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 002/11434417-СК_SB від 30 серпня 2021 року у сумі 46 556 грн 91 коп. та 1 364 грн 31 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів погодження умов кредитування щодо порядку нарахування відсотків, у зв'язку з чим підстави для їх стягнення відсутні. Між тим, зважаючи, що фактично кредитні кошти було отримано відповідачем, що останнім не спростовано, на корить Банку підлягає стягненню суми непогашеної заборгованості за тілом кредиту (у т.ч. - простроченим) у розмірі 46 556,91 грн, що перебуває у межах заявлених позовних вимог.
27 лютого 2025 року засобами поштового зв'язку АТ «Таскомбанк» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне дослідження письмових доказів та встановлення обставин, що мають значення для справи, Банк просив суд скасувати рішення суду першої інстанції у частині вирішення спору про стягнення відсотків та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при укладанні договору споживач підтвердив свою поінформованість з умовами договору та погодився з ними та споживач підтвердив факт про надання йому повної інформації про умови кредитування та вчинив дії на отримання кредитних коштів, фактично їх отримав, а також здійснював погашення кредитної заборгованості на погоджених сторонами умовах протягом тривалого періоду, а волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.
На підставі наданих Банком заяв шляхом їх підписання ОСОБА_1 отримав платіжний засіб банківську картку до власного відкритого банківського рахунку зі встановленим лімітом на цьому рахунку. Відповідач активно користувався кредитною карткою, а також погашав кредитну заборгованість, що свідчить про усвідомлення насідків своїх дій.
Також, при поданні позовної заяви представником Банку було допущено описку у тексті та у прохальній частині позовної заяви зазначено суми стягнення по тілу кредиту 46556,91 грн замість вірної суми 57465,70 грн. Разом з тим розрахунок позову містить правильні суми коштів, а саме тіло кредиту 57465,70 грн та проценти 34 923,59 грн, а тому суд першої інстанції після виявлення помилки мав би надати можливість стороні зробити усунення недоліків для прийняття в подальшому відповідного судового рішення.
24 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ходіна Н.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін.
Відзив мотивовано висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17.
Вказував, що у заяві-анкеті від 31 серпня 2021 року N 002/11434417-СК_SB процентна ставка не зазначена, публічна пропозиція і Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Таскомбанк» при наданні банківських послуг щодо карткового продукту "Sportbank" не містять його підпису.
Оскільки у договорі між ним та Банком не визначений розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення відсотків.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 25 вересня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
Акціонерним товариством «Таскомбанк» - отримано в електронному кабінеті 18.03.2025 року (а.с. 131А).
ОСОБА_1 - отримано в електронному кабінеті 18.03.2025 року (а.с. 131Б).
Представником Акціонерного товариства «Таскомбанк» - Лаврів Віталієм Павловичем - отримано 21.03.2025 року (а.с. 136).
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Ходіна Надією Володимирівною - отримано в електронному кабінеті 14.04.2025 року (а.с. 143).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що 30 серпня 2021 року ОСОБА_1 було підписано Заяву - договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування в АТ «Таскомбанк» (а. с. 33-37).
Відповідно до п. 3 Заяви - договору ОСОБА_1 акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщеного на сайті Банку за адресою https://tascombank.ua) і беззастережно приєднався до умов останнього. Позичальник згоден, що дана Заява - договір, а також тарифи банку є невід'ємними частинами Договору.
ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з умовами Договору, Тарифами, Правилами користування електронним платіжним засобом, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно з вимогами діючого законодавства) та отримав їх примірники у Мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п. 4 Заяви - договору).
Згідно п. 12 Заяви - договору, ОСОБА_1 підтвердив, що розуміє встановлену схему погашення кредитного ліміту, що передбачає обов'язковий щомісячний платіж, який складається з частки (5%) від суми поточної заборгованості станом на останній робочий день місяця (у разі наявності заборгованості до суми ОМП включаються/додаються: суми несанкціонованого овердрафту, процентів за користування несанкціонованим овердрафтом, суми прострочених заборгованостей минулих періодів), з урахуванням змін передбачених Тарифами Банку.
Відповідно до п. 14 Заяви позичальника повідомлено про: орієнтовану реальну річну ставку за кредитом - 43,96% (визначається відповідно до законодавства та складає кількість процентів та зазначається як у паспорті споживчого кредиту); про орієнтовану загальну вартість кредиту, що становить 600,57 грн (розрахунок орієнтований та здійснений виходячи з строку кредитування 12 місяців та мінімальної суми 500 грн) та 240 226,94 грн (розрахунок здійснений виходячи з строку кредитування 12 місяців та максимальної суми 200 000,00 грн.)
Підписанням заяви відповідач визнав, що під час укладення договорів і додаткових угод до них Банк допускає і Клієнт погоджується з використанням факсимільного відтворення печатки Банку та підпису особи, яка уповноважується на підписання договору та додаткових угод до них від імені Банку, які зроблені за допомогою засобів копіювання (п. 21 Заяви - договору).
Відповідно до п. 29 Заяви-договору для створення електронного підпису відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (зазначеним у змісті Заяви-анкети). Відповідач підтвердив, що створений електронний підпис є аналогом його власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Відповідно до довідки т.в.о. Керівника Операційного центру izibank ОСОБА_1 з 30 серпня 2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий відповідно до Заяви - договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору № 002/11434417-СК_SB від 30.08.2021, № картки НОМЕР_2 , відкритого в АТ "ТАСКОМБАНК" (а.с. 38).
Згідно з наданим розрахунком, станом на 30 серпня 2024 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за кредитним договором у розмірі 92 389,29 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (у т.ч. прострочена) - 57 465,70 грн; заборгованість за процентами (у т.ч. прострочена) - 34 923,59 грн (а.с. 32).
Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За правилами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ«ТАСКОМБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За правилами частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Наявний в матеріалах справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг передбачає можливість встановлення кредитного ліміту на платіжну картку та нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови та правила були надані відповідачу для ознайомлення та були погоджені ним при підписанні Анкети-заяви.
У самій заяві відсутня інформація про вид банківської послуги, яку відповідач мав намір отримати, тип кредитної картки, кредитний ліміт, строк кредитування та відсоткову ставку.
Також Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 03 липня 2019 року дійшла висновку про те, що в даному випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин положення частини 1 ст.364 ЦК України, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком з часу виникнення спірних правовідносин й до звернення позивача до суду з даним позовом, що не виключає можливості долучення кредитором до позовної заяви витягу з Тарифів та Умов у будь-яких редакціях, найбільш сприятливих для задоволення позову.
Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг та за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про порядок та умови надання кредитних коштів та відсоткову ставку, долучені до матеріалів справи Умови та правила не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
Надані позивачем Умови та правила, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді кредитний ліміт, строк кредитування та процентну ставку.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння.
Таким чином, при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та надав би можливість покласти на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Відмовляючи у задоволенні вимог АТ «Таскомбанк» про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві-договорі від 30 серпня 2021 року процентна ставка у розмірі 37%, на підставі якої нараховано заборгованість, не зазначена, отже, підписана сторонами заява-договір не містить всіх істотних умов кредитування.
Також, Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб не підписана відповідачем, а тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30 серпня 2021 року шляхом підписання заяви-договору.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення заборгованості, оскільки сторони не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Доводи апеляційної скарги, що використання кредитних коштів свідчить про фактичне прийняття пропозиції та підставою для сплати процентів за відсутності доказів, що під час отримання коштів позичальник був достеменно обізнаних про умови кредитування не спростовує положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
У цій справі не встановлено та не підтверджено, що позичальник на момент отримання кредитної картки погодився сплачувати проценти за користування кредитом, тому підстави для їх стягнення, в тому числі й за статтею 1048 ЦК України відсутні, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду.
Посилання АТ «Таскомбанк», що судом першої інстанції не було надано строку для усунення недоліків позовної заяви та виправлення технічної описки є безпідставними.
Відповідно до частин 1, 4 статті 12 Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності(стаття 13 ЦПК України).
Отже, цивільним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку суду уточнювати позовні вимоги позивача за відсутності відповідної заяви.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 28 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина