Єдиний унікальний номер 643/4654/24
Номер провадження 22-ц/818/2511/25
25 вересня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Березюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 липня 2024 року в складі судді Поліщук Т.В. по справі № 643/4654/24 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
У травні 2024 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
Позов мотивовано тим, що відповідачі мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. У порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо оплати за надані послуги у повному обсязі відповідачі не здійснюють, внаслідок чого у них станом на 01 квітня 2024 року утворилась заборгованість перед позивачем у загальній сумі 102 865,57 грн, з яких: 87 049,63 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2024 року; 646,80 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року, 13 424,88 грн - за послугу з постачання гарячої води за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2024 року, 357,84 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року, 1046,22 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року, 340,20 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року. Також за несвоєчасну оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за період до лютого 2022 року відповідачам нараховано інфляційні втрати в сумі 6488,01 грн і 3% річних в сумі 2474,55 грн.
Посилаючись на вказані обставини, КП «Харківські теплові мережі» просило стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 солідарно заборгованість в сумі 111 828,13 грн та судові витрати в сумі 3028,00 грн.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08 липня 2024 року позов КП «Харківські теплові мережі» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість в загальній сумі 111 828,13 грн, з яких: 87 049,63 грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2024 року; 646,80 грн заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року; 13 424,88 грн за послуги з постачання гарячої води за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2024 року; 357,84 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року; 1046,22 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року; 340,20 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року; інфляційні втрати в сумі 6488,01 грн; 3 % річних в сумі 2474,55 грн за період з 01 травня 2019 року по 31 січня 2022 року, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн в рівних частках по 1009,33 грн з кожного.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі не виконували належним чином свого обов'язку з оплати наданих їм послуг, тому наявні підстави для стягнення з них заборгованості та повного задоволення позовних вимог.
На вказане судове рішення 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, стягнути з позивача судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що довіреність представника позивача, яким підписано позовну заяву, не оформлена належним чином, що свідчить про відсутність повноважень у цієї особи. Направлені судом копії ухвал про відкриття провадження у справі не були вручені відповідачам та повернуті за закінченням терміну зберігання. У зв'язку з цим він був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участі сторін. Позивач не подав доказів того, що надавав відповідачам послуги, зокрема, послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та систем постачання гарячої води.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав заяву про застосування строків позовної давності, мотивовану тим, що при зверненні до суду позивачем пропущений трирічний строк позовної давності.
Учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 25 вересня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
КП «Харківські теплові мережі» отримано в електронному кабінеті 19 березня 2025 року (а.с. 71).
Судові повістки на ім'я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 повернуті на адресу апеляційного суду з відмітками від 24 березня 2025 року та від 18 травня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 74-79, 86-91). Крім того, про день, час та місце судового засідання відповідачі повідомлялися відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 66-68).
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Варламовим Д.В. отримано в електронному кабінеті 19 березня 2025 року (а.с. 72).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована, зокрема, тим, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, у зв'язку з чим був позбавлений можливості надати відзив, клопотання про розгляд справи з викликом учасників, заяву про застосування строків позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2024 року справу прийнято до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 19-20).
Копія вказаної ухвали, яка була направлена відповідачу ОСОБА_1 , повернута до суду першої інстанції без вручення з довідкою відділення поштового зв'язку від 28 травня 2025 року з причиною повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 26). 08 липня 2024 року по справі ухвалено рішення.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 зроблено висновок, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду».
За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті спору.
При новому розгляді справи колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11, 18).
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є постачальником послуг з теплопостачання в місті Харкові і надає послуги з теплопостачання в будинку за вказаною адресою.
Як вбачається з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість, яка за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2024 року складає 87 049,63 грн - за послугу з постачання теплової енергії, 13 424,88 грн - за послугу з постачання гарячої води (а.с. 4-5).
З відомості про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, по послузі з постачання гарячої води, а також з відомості про нарахування та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість у розмірі: 646,80 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року, 357,84 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року, 1046,22 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року, 340,20 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року (а.с. 6, 7).
Також за несвоєчасну оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 травня 2019 року по 31 січня 2022 року відповідачам нараховано інфляційні втрати в сумі 6488,01 грн і 3% річних в сумі 2474,55 грн (а.с. 8).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Стаття 543 ЦК України передбачає, що в разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсягу як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 1 статті 7 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Пунктами 33, 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022), передбачено, що плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2019 року № 219) технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів систем чи завданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами змащення тощо.
Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Як встановлено судом, Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» у період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2024 року надавались відповідачам послуги з теплопостачання, які вони повинні оплатити.
З відомостей про нарахування та оплату за послуги за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що у спірний період підприємством нараховувалася щомісячно плата за надані послуги та абонплата, але відповідачами оплата послуг здійснювалась нерегулярно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальній сумі 102 865,57 грн, з яких: 87 049,63 грн - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2024 року; 646,80 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року, 13 424,88 грн - за послугу з постачання гарячої води за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2024 року, 357,84 грн - абонентська плата за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року, 1046,22 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року, 340,20 грн - за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року.
Доказів того, що вказані послуги позивачем фактично не надавались чи відповідачами не отримувались, зокрема, будь-яких заяв, скарг, повідомлень до КП «Харківські теплові мережі» щодо ненадання їм послуг, від відповідачів не надходило.
Оскільки відповідачі фактично отримували житлово-комунальні послуги, проте належним чином не виконували своїх обов'язків щодо оплати наданих КП «Харківські теплові мережі» послуг, внаслідок чого у них утворилась заборгованість, наявні підстави для задоволення вимог позивача.
Зважаючи на те, що на КП «Харківські теплові мережі» покладено обов'язок щодо здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж та вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, що відповідає вимогам чинного законодавства, підлягає стягненню також заборгованість за абонентське обслуговування.
Крім того, за несвоєчасну оплату послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 травня 2019 року по 31 січня 2022 року відповідачам нараховано інфляційні втрати в сумі 6488,01 грн і 3% річних в сумі 2474,55 грн.
Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов'язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних з 01 травня 2019 року по 31 січня 2022 року також є обґрунтованими.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність повноважень у представника позивача, яким підписано позовну заяву, спростовуються матеріалами справи, які містять копію довіреності (а.с. 12), що є належним доказом повноважень представника КП «Харківські теплові мережі» Вініцького М.В. на подання позову.
Щодо поданого разом з апеляційною скаргою клопотання відповідача про застосування наслідків строку позовної давності колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23), від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20 (провадження № 61-16716св21).
З цього випливає, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Разом з тим, з 24 лютого 2022 року дотепер в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (з наступними змінами).
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Вказаний Закон набрав чинності 17 березня 2022 року.
Наведене свідчить, що законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своєї прав та інтересів.
За таких обставин, перебіг строку позовної давності у рамках даної справи продовжений у порядку пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Таким чином, позовні вимоги за період з серпня 2018 року заявлені у межах строку позовної давності, який не сплив через три роки - у серпні 2021 року, адже його перебіг був зупинений до кінця дії карантину, а після припинення дії карантину такий строк продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.
Зазначене відповідає висновкам щодо продовження строку позовної давності, викладеним у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2024 року у справі № 337/1294/23, від 08 серпня 2024 року у cправі № 921/612/23.
Зважаючи на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що строк позовної давності в даній справі позивачем не пропущено.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Таким чином, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з неналежним повідомленням відповідачів про розгляд справи з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог КП «Харківські теплові мережі».
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки позов КП «Харківські теплові мережі» задоволено, судові витрати підлягають стягненню на його користь з відповідачів, та перерозподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків вул. Мефодіївська, 11) заборгованість в загальній сумі 111 828 (сто одинадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 13 коп, з яких: 87 049,63 грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2024 року; 646,80 грн заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року; 13 424,88 грн за послуги з постачання гарячої води за період з 01 серпня 2018 року по 31 березня 2024 року; 357,84 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01 червня 2022 року по 31 березня 2024 року; 1046,22 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року; 340,20 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 липня 2022 року по 31 березня 2024 року; інфляційні втрати в сумі 6488,01 грн; 3 % річних в сумі 2474,55 грн за період з 01 травня 2019 року по 31 січня 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків вул. Мефодіївська, 11) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп, в рівних частках по 1009 (одна тисяча дев'ять) грн 33 коп з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина