Єдиний унікальний номер 639/184/24
Номер провадження 22-ц/818/2110/25
25 вересня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Березюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року в складі судді Рубіжного С.О. по справі № 639/184/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини,
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини.
Позов мотивовано тим, що сторони проживали разом однією родиною без реєстрації шлюбу, мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Реєстрацію місця проживання дитини було проведено за адресою реєстрації місця проживання батька: АДРЕСА_1 , проте в подальшому після припинення фактичних шлюбних стосунків донька разом із матір'ю стали проживати за адресою реєстрації місця проживання матері дитини: АДРЕСА_2 .
Між тим, з самого початку окремого проживання сторін ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки, фізично не дає змоги побачити дитину.
Вказував, що поведінка матері дитини унеможливлює реалізацію батьком своїх прав на участь у вихованні та розвитку, зустрічах з дитиною, у зв'язку з чим просив усунути перешкоди у вихованні і спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення наступного графіка систематичних побачень:
1. Перші два місяці після встановлення судом способу участі:
1.1. протягом чотирьох годин три або чотири будь-які дні тижня (ураховуючи обставини служби батька) попередньо узгодивши побачення із матір'ю дитини за добу, за місцем проживання батька або у загальнодоступних місцях, у присутності матері;
1.2. протягом чотирьох годин у дні державних свят попередньо узгодивши побачення із матір'ю дитини за добу, за місцем проживання батька або у Загальнодоступних місцях, у присутності матері.
2. Після спливу двох місяців після встановлення судом способу участі:
2.1. протягом чотирьох годин три або чотири будь - які дні тижня (ураховуючи обставини служби батька) попередньо узгодивши побачення із матір'ю дитини за добу, за місцем проживання батька або у загальнодоступних місцях, без присутності матері;
2.2. протягом чотирьох годин у дні державних свят попередньо узгодивши побачення із матір'ю дитини за добу, за місцем проживання батька або у загальнодоступних місцях, без присутності матері;
2.3. протягом 14 днів два рази на рік у періоди відпустки батька, попередньо узгодивши період з матір'ю дитини, за місцем проживання батька або у подорожах, включно, за межі України, без присутності матері;
3. У період хвороби безперешкодно відвідувати доньку за місцем її фактичного перебування;
4. Необмежене спілкування батька з донькою засобами телефонного та інтернет - зв'язку (через зв'язок, відео - зв'язок у мобільних додатках та соціальних мережах), ураховуючи попередньо узгоджений режим дня дитини.
5. У разі зміни фактичного місця проживання дитини з матір'ю на інше у межах України, попередити батька про такі зміни та протягом всього часу перебування за межами міста Харкова надання можливості необмеженого спілкування батька з донькою засобами телефонного та інтернет - зв'язку (через зв'язок, відео - зв'язок у мобільних додатках та соціальних мережах), ураховуючи попередньо узгоджений режим дня дитини.
6. У разі виїзду матері з дитиною за кордон, попередити батька про знаходження за межами України та протягом усього періоду перебування за кордоном надання можливості необмеженого спілкування батька з донькою засобами телефонного та інтернет - зв'язку (через зв'язок, відео - зв'язок у мобільних додатках та соціальних мережах), ураховуючи попередньо узгоджений режим дня дитини.
06 лютого 2024 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Мойсюк А.М. подав відзив на позовну заяву, в кому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на існування перешкод у спілкуванні шляхом порушення графіку спілкування.
Також, позивачем не здійснювались заходи досудового регулювання шляхом звернення до органу опіки та піклування з заявою про встановлення графіку спілкування останнім не застосовувалося, а тому звернення до суду є передчасним.
Позивачем не надано суду жодних доказів належного виконання своїх батьківських обов'язків щодо утримання дитини та відсутності заборгованості щодо сплати аліментів.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання батьківських обов'язків, зокрема відсутності заборгованості зі сплати аліментів тощо.
Зазначала, що після проведення спільного з донькою часу, батько повертав дитину додому у сльозах та не міг дати раду доньці. Після прогулянок з батьком, донька поверталася додому у неохайному вигляді, схвильованою та страхом в очах.
Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року по справі № 639/2378/20 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини доходів платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 22 квітня 2020 року та до 13 вересня 2037 року. Вказане судове рішення перебуває на виконанні у Салтівському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, проте ОСОБА_2 добровільно не виконується.
Зазначала, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, вона з донькою перебувають на території Словаччини. Проти спілкування батька з донькою не заперечує та вважає за можливе встановити наступний графік спілкування: - Спілкування батька з донькою щодня по дві години телефонними засобами зв'язку, відеозв'язку, месенджерами за попередньою домовленістю з матір'ю, з урахуванням графіку харчування та сну дитини. Таким чином, враховуючи вік дитини, стан здоров'я, графік харчування та сну, вищезазначений порядок участі батька у вихованні доньки буде доцільним та матиме на меті забезпечення якнайкращих інтересів дитини та не порушувати прав батька.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено ОСОБА_2 спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
1) перші два місяці з початку виконання рішення суду, перебування дитини з батьком у першу та третю середу, другий та четвертий четвер кожного місяця з 17-00 години до 19-00 години, першу та третю суботу, другу та четверту неділю кожного місяця - з 14.00 години до 16.00 години в присутності матері ОСОБА_1 за місцем проживання дитини або на нейтральній території, за попереднім узгодженням за добу між батьками місця зустрічі з урахуванням стану здоров'я, інтересів та бажання дитини;
2) в подальшому перебування дитини з батьком у першу та третю середу, другий та четвертий четвер кожного місяця з 17-00 години до 19-00 години, першу та третю суботу, другу та четверту неділю кожного місяця - з 14.00 години до 17.00 години без присутності матері ОСОБА_1 за місцем проживання батька або на нейтральній території, за попереднім узгодженням за добу між батьками місця зустрічі з урахуванням стану здоров'я, інтересів та бажання дитини та обов'язком батька повернення дитини до місця її постійного проживання;
3) визначити спілкування батька та дитини у період воєнного стану в Україні і перебування дитини у цей час за кордоном в режимі відеозв'язку три рази на тиждень за погодженням між батьками безпосередніх днів з 18:00 години до 19:00 години, відповідно до часового поясу країни, в якому перебуває дитина (присутність матері за бажанням дитини);
4) під час перебування дитини та батька на території однієї країни, визначити перебування батька з дитиною за місцем її проживання щосуботи та щонеділі протягом двох годин в присутності матері ОСОБА_1 за місцем проживання дитини або на нейтральній території, за попереднім узгодженням за добу між батьками часу та місця зустрічі з урахуванням розпорядку дня, стану здоров'я, інтересів та бажанням дитини.
Зобов'язано ОСОБА_1 у разі зміни місця проживання дитини та засобів зв'язку, повідомляти ОСОБА_2 про такі зміни.
Порядок виконання, визначеного у пункті 1) та 2) абзацу другого резолютивної частини рішення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини відстрочити на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном.
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час воєнного стану не вбачається можливим забезпечити спілкування дитини, яка знаходиться за межами України, та батька, який мешкає в м. Харкові іншим шляхом ніж за допомогою телефонного зв'язку та/або відеозв'язку, а тому встановлення порядку спілкування позивача з донькою у вказаний спосіб відповідатиме інтересам дитини, а також буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.
На вказане судове рішення 29 січня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мойсюк Андрій Миколайович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким встановити ОСОБА_2 такий порядок участі та графік спілкування з донькою ОСОБА_3 , щодня по дві години телефонними засобами зв'язку, відеозв'язку, месенджерами за попередньою домовленістю з матір'ю, з урахуванням графіку харчування та сну дитини, а також стягнути судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки участь суду при вирішенні питання щодо способу участі батька у вихованні дітей є необхідною у випадку наявності перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, яка створюється одним з батьків іншому, зокрема, у випадку ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування.
Між тим, матеріали справи не містять даних щодо попереднього звернення позивача з заявою про вирішення спору до органу опіки та піклування та передчасно відкрито провадження по справі.
При визначенні графіку спілкування судом не було враховано вік та емоційний стан дитини, її режиму дня та вікових потреб. Контакт із батьком у запропонованому форматі може негативно вплинути на її психоемоційне здоров'я.
Вказувала, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує батьківські обов'язки, не сплачував аліменти на утримання доньки тривалий період часу у зв'язку з чим, станом на 30 квітня 2024 року виникла заборгованість зі сплати аліментів на суму 182 869 грн 32коп., з червня 2024 року по січень 2025 року ОСОБА_2 жодних коштів на утримання доньки - не надає.
Інші учасники справи рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву не скористалися.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 25 вересня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_2 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 2, а.с. 244-245), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (т. 2, а.с. 237).
ОСОБА_1 - отримано в електронному кабінеті 18.03.2025 року (т. 2, а.с. 241).
Департаментом служби у справах дітей Харківської міської ради - отримано в електронному кабінеті 18.03.2025 року (т. 2, а.с. 242).
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Мойсюк Андрієм Миколайовичем - отримано в електронному кабінеті 18.03.2025 року (т. 2, а.с. 243).
25 вересня 2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката Мойсюк А. М. надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 25 вересня 2025 року через його занятість у кримінальному провадженні у якості захисника підозрюваного.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципів) цивільного судочинства, окрім іншого, є верховенство права, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Про дату, час та місце судового розгляду справи 25 вересня 2025 року адвокат Мойсюк А. М. був повідомлений належним чином з 18 березня 2025 року, тому мав достатньо часу для організації своєї діяльності по виконанню представництва по даній справі.
Оскільки клопотання про відкладення судового розгляду, призначеного на 25 вересня 2025 року з належним обґрунтуванням поважних причин неявки в судове засідання відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Мойсюк А. М. не надано, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с. 25).
Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 квітня 2020 року по справі № 639/2378/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини доходів платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 22 квітня 2020 року та до 13 вересня 2037 року (том 1, а.с. 73-74).
Відповідно до довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, виданої Салтівським ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ від 22 травня 2024 року, згідно матеріалів виконавчого провадження № 74005280, відкритого 31 січня 2024 року про виконання вищевказаного судового наказу № 639/2378/20, виданого 29 квітня 2020 року Жовтневим районним судом м. Харкова, станом на 22 травня 2024 відсутня заборгованість зі сплати аліментів (том №1 а.с. 212).
Відповідно до довідок про перебування на території Словацької Республіки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано тимчасовий притулок на період з 14 березня 2022 по 04 березня 2025 року (том 1 а.с. 14-157, том 2, а.с. 60-67).
30 травня 2024 року Департаментом служб у справах дітей складено висновок № 239 про доцільність встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
1) на період впровадження військового стану в Україні та під час перебування дитини за межами України: щороку взимку та влітку по 7 днів для спільного відпочинку; 3-4 дні на тиждень спілкування з дитиною за допомогою засобів аудіо та відеозв'язку у зручний для дитини час;
2) після припинення військового стану в Україні або проживання дитини на території України: особисте спілкування батька з дочкою протягом 4-х годин 3-4 дні на тиждень; щороку взимку та влітку по 7 днів для спільного відпочинку;
3) перші 2 місяці спілкування батька з дитиною в присутності матері, ОСОБА_1 (том 2, а.с. 7-8).
У частині 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 51 Конституції України, частині 2, 3 статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини 1 статті 18, частини 1 статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов'язків з виховання дитини.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається встановлено, що у зв'язку з обставинами, які пов'язані з введенням в Україні воєнного стану, ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 виїхали за межі України та перебувають у Словаччині.
Колегія суддів зауважує, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком. Однак, в силу об'єктивних причин реальні можливості між батьком і дитиною у таких умовах очевидно звужуються.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає визначення найкращих інтересів дитини та передбачає, що зв'язки дитини з сім'єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров'ю та розвитку. З урахуванням введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.
Суд звертає увагу на те, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від спілкування з батьком.
Тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 381/1881/21 (провадження № 61-545св24).
Встановивши, що через війну в Україні малолітня ОСОБА_3 разом з матір'ю переїхали за кордон, між сторонами існує спір щодо спілкування дитини з батьком, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність усунення перешкод відповідачкою у спілкуванні позивача з донькою.
Визначаючи відповідний спосіб участі у вихованні та спілкуванні позивача з дитиною, суд першої інстанції, урахувавши конкретні обставини цієї справи, віддаленість місця проживання батька від місця проживання доньки, обґрунтовано вважав, що такий графік відповідатиме інтересам дитини, надасть можливість позивачу достатньою мірою спілкуватися із дитиною, приділяти їй увагу, брати участь у її розвитку та вихованні.
Суд врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, зробив правильний висновок, що визначені дні та години спілкування батька з дитиною мають відбуватися за бажанням доньки, що не порушує прав та інтересів сторін, з огляду на віддаленість місця проживання дитини від батька.
Визначення саме такого способу участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини є таким, що відповідатиме якнайкращим її інтересам, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов'язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22), від 07 червня 2023 року у справі № 607/2272/22 (провадження № 61-2215св23).
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить конкретних доводів щодо неправильного застосування судом першої інстанцій норм матеріального права при вирішенні цього сімейного спору по суті, а стосується здебільшого порушення судом процесуального права в частині розгляду її заяви про залишення позову без розгляду, оскільки позов подано передчасно.
Між тим, вимоги сімейного законодавства не містять обов'язкової умови щодо попереднього вирішення спору органом опіки та піклування та звернення до суду виключено у разі порушення виконання рішення вказаного органу.
Аргументи ОСОБА_1 про відсутність порушеного права ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи, які свідчать, що між сторонами склались неприязні стосунки, які позбавляють батька можливості регулярно спілкуватися з дитиною, матір дитини, чинить перешкоди у спілкуванні батька з ОСОБА_3 , яка проживає з відповідачкою, тому справедливим буде урегулювання конфлікту між батьками шляхом установлення певного режиму спілкування доньки із батьком.
Отже, зважаючи на відсутність згоди щодо участі батька у спілкуванні дитини, вказаний спір може бути вирішений у судовому порядку.
Посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 січні 2019 року по справі № 638/18531/16-ц не є релевантними до спірний правовідносин, оскільки в межах даної справи орган опіки та піклування залучено не було та відповідний висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків був відсутнім у матеріалах справи.
Між тим, в межах даної справи Департаментом служб у справах дітей складено висновок № 239 від 30 травня 2024 року, який враховано при ухваленні рішення.
Доводи відповідачки про негативний вплив батька на дитину є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина