Справа № 639/4095/24 Головуючий І-ї інстанції - Чижиченко Д..В.
Провадження № 33/818/1037/25 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
24 вересня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю захисника Форостянка В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 та захисника Форостянки В.М. на постанову судді Новобаварського районного суду м.Харкова від 30 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 01 липня 2024 року о 23 год. 51 хв. в м. Харкові, пр-т Л. Малої, 34, ОСОБА_1 керував автомобілем Хюндай Соната д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: дуже розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Новобаварського районного суду м.Харкова від 30 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та захисник Форостянко В.М. просять постанову судді скасувати як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилаються на те, що 01.07.2024 року о 23 год. 51 хв. ОСОБА_1 спільно зі своїм побратимом рухався на власному авто по пр. Л. Малої, 34 в м. Харкові, повертаючись додому у с.Високий з м. Харків, де наразі проходить лікування, оскільки був час приймати знеболюючі препарати, коли був зупинений співробітниками поліції, які, належним чином не відрекомендувавшись, попросили надати документи на ТЗ та посвідчення водія.
Вважає, що його зупинка поліцейськими, всупереч вимог ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», була протиправною, що ставить під сумнів й подальшу процедуру оформлення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, співробітниця поліції під час спілкування з ОСОБА_1 причин зупинки не пояснила, ознак сп'яніння не назвала, лише запитала, чи вживав останній алкоголь та запропонувала пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», що в свою чергу свідчить, що інспектор зупинила авто під керуванням ОСОБА_1 саме з метою перевірки водія на стан алкогольного сп'яніння. Однак, після перевірки тест виявився негативним, але, всупереч вимог закону, поліцейська не надала акт перевірки.
Після того, продовжуючи спілкування, співробітниця поліції звернула увагу, що ОСОБА_1 поранений, із його брюшної полості виходить дренажна трубка, та стала цікавитись складністю проведеної операції, а коли ОСОБА_1 розповів про лікарські препарати, які вживає, почала підозрювати останнього у вживанні ліків, які знижують увагу та швидкість реакції, та зазначила, що у нього наявні ознаки наркотичного сп'яніння, однак, які саме - не вказала.
Надалі, після пропозиції пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я, співробітниця поліції помітила, що ОСОБА_1 вагається при прийнятті рішення, тому що погано себе почував та настав час приймати знеболююче, а тому роз'яснила, які будуть наслідки відмови, але підказала, що якщо така відмова пов'язана із бажанням спати, необхідності їхати до медичного закладу немає. Зазначені дії поліцейських свідчать про провокацію відносно ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій, інвалідом ІІ групи, які, скориставшись поганим самопочуттям останнього, навмисно склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, достовірно усвідомлюючи, що ОСОБА_1 до лікарні не поїде.
При цьому, відомості про відмову ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу, видачу йому направлення чи відмову від його одержання в матеріалах справи відсутні.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводизахисника Форостянка В.М. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, що 01 липня 2024 року о 23 год. 51 хв. в м. Харкові, пр-т Л. Малої, 34, ОСОБА_1 керував автомобілем Хюндай Соната, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: дуже розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_1 відмовився.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №902157 від 02.07.2024 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме:
- оглянутими відомостями відеозаписів із нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 02.07.2024 року о 00 год. 02 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння: дуже розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;
- рапортом інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Штонденко Ю. щодо події з зазначенням місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтами не оскаржується сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 поліцейськими, всупереч вимог ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», була протиправною, є неспроможними з огдяду на наступне.
Так, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, які в подальшому було продовжено, в Україні введено воєнний стан.
Рішенням начальника ХОВА від 22.12.2022 року у м.Харкові та Харківській області встановлено комендантську годину, яка діяла на час події з 23.00 год до 05.00 год. Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Без перепусток під час комендантської години на вулицях та в інших громадських місцях дозволено перебування та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС а також транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.
Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, в тому числі перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.
Як убачається з матеріалів справи, зокрема, відеозапису події, що мала місце 01.07.2024 року, авто під керуванням ОСОБА_1 було зупинено співробітниками поліції о 23 год. 51 хв., тобто, під час дії комендантської години.
Аналогічні дані зафіксовано і у протоколі про адміністративне правопорушення. (а.с.1)
Водночас, підстави зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 відображені у рапорті інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Штонденко Ю., в якому зазначено, що 01.07.2024 року під час несення служби в екіпажі «Купол-3201» під час дії комендантської години було зупинено ТЗ Хюндай Соната, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с. 1)
За наведених обставин, доводи апелянтів про незаконність дій працівників поліції щодо зупинки ОСОБА_1 апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки перевірка документів водія здійснювалась у період дії саме комендантської години, а не в умовах загального контролю дорожнього руху.
Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП , оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Посилання апелянтів на те, що під час зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 співробітниця поліції належним чином не відрекомедувалась, апеляційний суд приймає до уваги, однак, зазначений факт жодним чином не позбавляє останнього, як водія, виконання ним п. 2.5 ПДРУ, а саме на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, як зафіксовано відеозаписом події, після відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, поліцейська зазначила, що у такому випадку стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, який буде складатися саме нею - інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Штонденко Юлією.
Доводи апеляційної скарги про те, що інспектор поліції не назвала ознаки наркотичного сп'яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 спростовуються даними відеозапису, з якого убачається, що після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 співробітниця поліції під час спілкування відмітила, що у салоні авто присутній специфічний запах, та поцікавилась у нього щодо вживання алкогольних напоїв. ОСОБА_1 відповів, що алкоголь не вживав, при цьому, інший пасажир ТЗ, який перебував на передньому пасажирському сидінні, зазначив, що можливо, запах іде від нього, оскільки він вживав алкоголь. У зв'язку із зазначеним, поліцейською було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Драгер, на що останній погодився, результат проведеного огляду виявився негативним.
Потім, під час подальшого спілкування, інспектор поліції, помітивши, що водій ОСОБА_1 після операції, почала цікавитись в останнього, яка операція була проведена, чи тривалий час він провів за кермом, які наразі ліки вживає та чи не призначались йому ліки, які можуть знижувати увагу та швидкість реакції. Свою зацікавленість співробітниця поліції обумовила тим, що вона вбачає у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, а саме - дуже розширені зіниці очей, які чомусь не реагують а світло, тремтіння пальців рук, що, на її думку, може бути результатом проведеного оперативного втручання, однак, оскільки вона не лікар, то не може перевірити це на місці, а тому запропонувала ОСОБА_1 пройти відповідний огляд у медичному закладі, роз'яснивши при цьому процедуру огляду на наслідки відмови від його проходження.
ОСОБА_1 на запитання поліцейської зазначив, що вживає різні знеболюючі препарати, такі як Дексалгін, Ібупрофен, Кетанов, Німесил, та ще якісь знеболювальні, назву яких він не пам'ятає, а також антибіотики. При цьому, на неодноразову пропозицію пройти огляд у медичному закладі відмовився, зазначивши, що втомився, хоче спати та йому дуже треба додому, бо вже час приймати ліки.
Крім того, вище наведені ознаки наркотичного сп'яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 , відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, зі змістом якого останній був особисто ознайомлений, засвідчив власним підписом та отримав його копію. (а.с. 1)
Посилання апелянтів на те, що співробітниця поліції підказала ОСОБА_1 , що якщо відмова від проходження огляду пов'язана із бажанням спати, необхідності їхати до медичного закладу немає, чим фактично вчинила провокацію відносно останнього, не знайшли свого підтвердження зібраними матеріалами.
Як зафіксовано відеозаписом події, інспектор патрульної поліції неодноразово пропонувала ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, як і неодноразово роз'яснювала саму процедуру огляду, так і наслідки відмови від його проходження. При цьому, зазначала, що розуміє стан ОСОБА_1 , однак, має дотримуватись встановленого порядку.
Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», дії поліцейського можуть бути оскаржені в порядку, встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством апелянтами не оскаржувалися.Таким чином, твердження апелянтів, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Посилання апелянтів на те, що відомості про відмову ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу, видачу йому направлення чи відмову від його одержання в матеріалах справи відсутні, не є слушними.
Так, згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 02.07.2024 року о 00 год. 02 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння: дуже розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 (а.с. 4)
Аналогічні відомості зафіксовано і відеозаписом події, що мала місце 01.07.2024 року.
Відсутність даних щодо вручення ОСОБА_1 направлення на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на які в апеляційній скарзі посилаються ОСОБА_1 та його захисник, не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки наявність або відсутність акту огляду чи направлення до медичного закладу в матеріалах справи не впливає на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився від проходження відповідного огляду на вимогу поліцейського.
Суд акцентує увагу, що за своїм правовим значенням направлення на огляд є лише правовою підставою для проведення огляду лікарем медичного закладу.
Враховуючи викладене, направлення на огляд водія до медичного закладу передбачено для вручення лікарю у випадку його проведення, вручення копії направлення на медичний огляд іншим особам не передбачено законодавством.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтами не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягають апелянти, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об'єктивність.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія, тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянтів на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргуОСОБА_1 та захисника Форостянка В.М. залишити без задоволення.
Постанову судді Новобаварського районного суду м.Харкова від 30 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик