СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19300/25
пр. № 2-о/759/678/25
29 вересня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толстікова Олеся Миколаївна про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із заявою, у якій просить встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , правовстановлюючого документа на квартиру під АДРЕСА_1 , а саме довідки, виданої ЖБК «Райдуга-2» №2/82 від 05.12.1992 року, в якій зазначено власником квартири ОСОБА_2 .
Свої вимоги заявник мотивував тим, що 25.01.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженець м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті заповів заявнику все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті спадкодавця, заявник звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Толстікової Олесі Миколаївни із заявою про прийняття спадщини. Однак, 05 серпня 2025 року приватним нотаріусом за результатами розгляду заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру під АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 , винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки спадкоємцем для видачі свідоцтва про право на спадщину було подано правовстановлюючий документ на вказану квартиру, а саме довідку ЖБК «Райдуга-2» №2/82 від 05.12.1992 року, в якій зазначено власником квартири ОСОБА_2 . Також в постанові зазначено, що приватним нотаріусом була витребувана інформаційна довідка про власника вищевказаної квартири від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 07.02.2025 року КВ-2025 №3615, в якій зазначено про те, що квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .
Заявник вказує, що спадкодавець має ім'я « ОСОБА_3 », а в правовстановлюючому документі, а саме в довідці ЖБК «Райдуга-2» №2/82 від 05.12.1992 року невірно зазначено ім'я Спадкодавця - « ОСОБА_3 ».
Підтвердити у інший спосіб аніж у судовому порядку належність правовстановлюючого документу померлому на спадкове майно не вбачається можливим.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку окремого провадження з повідомленням (викликом) сторін.
16 вересня 2025 року на адресу суду надішли письмові пояснення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Толстікової О.М., у яких остання вказала, що нею заведено спадкову справу №2/2025 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою ОСОБА_1 05.08.2025 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру під АДРЕСА_1 , що залишилися після смерті ОСОБА_2 , оскільки заявником було подано правовстановлюючий документ на нерухоме майно, у якому вказано власником квартири ОСОБА_2 , а не ОСОБА_2 .
22 вересня 2025 року представником Київської міської ради Горбачовою І.В. подано відзив на заяву, у якому заінтересована особа вказує на те, що відповідно до поданих заявником доказів підставою звернення ОСОБА_1 із даною заявою до суду є розбіжності у написанні ім'я власника спадкового нерухомого майна. Відтак, на підставі наявних у матеріалах справи доказів Київська міська рада просить ухвалити у справі рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник заявника у судове засідання не з'явився, подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі.
Від представника Київської міської ради Горбачової І.В. надійшов відзив на заяву, у якому заінтересована особа просить розгляд справи проводити без участі представника, ухвалити у справі рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Толстікової О.М. надійшли письмові пояснення, у яких вона просила розгляд справи проводити без її участі, ухвалити у справі рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Суд дослідивши та оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Згідно з абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Як роз'яснено у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 35 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому.
Правовстановлюючий документ - це документ, який підтверджує права певного суб'єкта та складений у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 24 грудня 2024 року
За життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося заповів ОСОБА_1 .
Після смерті Спадкодавця, ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Толстікової Олесі Миколаївни із заявою про прийняття спадщини, доказом чого слугує витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №79866140 від 29.01.2025 року.
На підставі поданої ОСОБА_1 заяви приватним нотаріусом було заведено спадкову справу за номером 2/2025.
05 серпня 2025 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толстіковою О.М. за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру під АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 , винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Приватним нотаріусом в постанові зазначено, що Спадкоємцем для видачі свідоцтва про право на спадщину було подано правовстановлюючий документ на квартиру під АДРЕСА_1 , а саме довідку ЖБК «Райдуга-2» №2/82 від 05.12.1992 року, в якій зазначено власником квартири ОСОБА_2 .
Зокрема, в постанові зазначено, що приватним нотаріусом була витребувана інформаційна довідка про власника вищевказаної квартири від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 07.02.2025 року КВ-2025 №3615, в якій зазначено про те, що квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що довідка ЖБК «Райдуга-2» №2/82 від 05.12.1992 року видана на ім'я ОСОБА_2 , що підтверджується даними Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації».
Згідно з витягом з протоколу загальних зборів ЖБК «Райдуга- 2» від 22 листопада 1990 року на російській мові зазначено ім'я Спадкодавця - « ОСОБА_3 ».
Відповідно до даного витягу, загальними зборами прийнято рішення про прийняття ОСОБА_2 до членів кооперативу та оформлення на його ім'я квартири АДРЕСА_1 .
У довідці про склад сім'ї на російській мові зазначено ім'я Спадкодавця - « ОСОБА_3 ».
Відповідно до витягу з рішення №442 Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 23.07.1991 «Про вирішення окремих житлових питань по ЖБК», Виконавчий комітет Київської міської Ради народних депутатів вирішив погодитись з пропозиціями житлової комісії з питань ЖБК при управлінні по обліку, розподілу житлової площі та керівництву житлово-будівельними кооперативами виконкому міськради та затвердити Рішення загальних зборів членів житлово-будівельних кооперативів про прийняття членами ЖБК, у зв'язку з передачею паю або переходу його в спадщину, та закріплення квартир за такими громадянами: Протокол житлової комісії від 04.04.1991 №23/4-9 ЖБК «Райдуга-2» АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , одинаком, трикімнатної квартири №48 , площею 41, 25 кв. м.
Судом встановлено, що ордер на ім'я батька померлого ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , та квитанція, видані Київським міським бюро технічної інвентаризації на ім'я спадкодавця на російській мові зазначено ім'я - « ОСОБА_3 ». У квитанції зазначено адресу платника (Спадкодавця), а саме: АДРЕСА_1 , тобто адресу нерухомого майна, що належить Спадкодавцю на праві власності, згідно довідки ЖБК «Райдуга-2» №2/82 від 05.12.1992 року.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має РНОКПП НОМЕР_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
У довідці виданої ЖБК «Райдуга-2» від 14.09.2007 зазначено ім'я ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Крім того, між ОСОБА_2 (Споживач) та ПАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ» (Виконавець) було укладено Договір від 11.09.2015 року про надання послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) (надалі-Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно з умовами цього Договору послуги надаються за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищезазначені документи підтверджують, що правовстановлюючий документ на житло, а саме довідка ЖБК «Райдуга-2» №2/82 від 05.12.1992 року була видана та належить ОСОБА_2 , а зазначення у правовстановлюючому документі ім'я ОСОБА_3 є наслідком неналежного перекладу імені з російської на українську мову.
Як вказує заявник, встановлення факту належності довідки ЖБК «Райдуга-2» №2/82 від 05.12.1992 року померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , є необхідним для усунення правової невизначеності та належного оформлення його майнових прав згідно складеного спадкодавцем заповіту, що в подальшому дозволить безперешкодно здійснювати юридично значущі дії щодо належного йому майна.
Відповідно до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючого документа який, необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.
У даному випадку виключним способом захисту права заявника є звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності правовстановлюючого документу - довідки ЖБК «Райдуга-2» №2/82 від 05.12.1992 року, спадкоємцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту належності вказаного документу дає змогу заявнику реалізувати свої права для оформлення спадкового майна, після його смерті, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав; утриманці померлого для одержання пенсії; прокурор у порядку статей 45, 46 ЦПК; інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.
Виходячи з викладеного вище, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність захисту прав заявника шляхом встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме довідки ЖБК «Райдуга-2» №2/82 від 05.12.1992 року спадкоємцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом також встановлено, що усунути помилку іншим способом, окрім як встановлення у судовому порядку факту належності правовстановлюючого документу померлому ОСОБА_2 неможливо.
Встановлення факту належності правовстановлюючого документа має юридичне значення для заявника, оскільки наявність належним чином оформленого правовстановлюючого документу на квартиру дає можливість заявнику повною мірою реалізувати своє спадкове право власності на це майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 .
Постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії, виданою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толстіковою О.М., було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом у зв'язку з вказними розбіжностями в правовстановлюючому документі, а саме в імені спадкодавця - ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .
Отже, для того, щоб заявник міг отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, йому необхідно встановити належність правовстановлюючого документу, а саме довідки ЖБК «Райдуга-2» №2/82 від 05.12.1992 року спадкоємцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на вказане нерухоме майно.
Враховуючи, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів, який просить встановити заявник є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника, а чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, а усунути зазначені невідповідності в довідці щодо ім'я померлого іншим способом неможливо, беручи до уваги мету встановлення факту, що має юридичне значення - належності правовстановлюючого документу померлому спадкодацю (реалізація права на оформлення права власності в порядку спадкування за заповітом на майно після померлого), суд дійшов висновку про задоволення заяви та встановлення факту, що має юридичне значення.
При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.
На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толстікова Олеся Миколаївна про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) правовстановлюючого документа на квартиру під АДРЕСА_1 , а саме довідки, виданої ЖБК «Райдуга-2» №2/82 від 05.12.1992 року, в якій зазначено власником квартири ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29 вересня 2025 року.
Суддя Н.О.Горбенко