печерський районний суд міста києва
757/31297/25-к
1-кп-2706/25
08 вересня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025102060000013 від 24.01.2025 року,
На розгляді суду перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 142025102060000013 від 24.01.2025 року, стосовно вчинення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, зокрема, ризик переховування, оскільки за вчинення інкримінованих ОСОБА_6 діянь передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, ризик впливу на свідків.
Прокурор у судовому засіданні клопотання про продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, просив задовольнити.
У судовому засіданні захисник заперечував проти продовження строків тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , просив відмовити, оскільки обвинувачення стосовно ОСОБА_6 не сформульоване, а обвинувальний акт підлягає поверненню.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Вирішуючи питання стосовно продовження чи зміни міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 суд виходить з наступного.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з клопотань прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 сторона обвинувачення вважає, що наразі досі наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як переховування від суду, можливість впливати на свідків та вчинити нове кримінальне правопорушення.
Прокурор обгрунтовує існування зазначених ризиків зокрма тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, та який на волі може продовжувати вчиняти протиправні дії.
Відповідно до положень ст. 184, 199 КПК України, клопотання прокурора про застосування чи продовження запобіжного заходу обов'язково повинно містити посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, або ж виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Тобто, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Окрім цього, в розумінні КК України інкриміноване обвинуваченому діяння, є тяжким, проте сама по собі тяжкість злочину, який наразі є недоведеним, не може бути підставою для тримання обвинувачених під вартою.
Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації» до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим. Особа, обвинувачена у вчинені злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
Незважаючи на тяжкість санкцій статтей кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості.
Таким чином, суд не може взяти до уваги посилання прокурора про можливість обвинуваченого продовжити здійснення протиправних дій, які йому інкримінуються, оскільки такі дії наразі не доведені, а також щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відтак, суд вважає, що наразі прокурором не доведено, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити його процесуальну поведінку, відтак приходить до висновку про можливість його зміни на більш м'який запобіжний захід.
Так суд при зміні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 враховує особу обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та реєстрації на території України, який раніше не судимий та мають належну процесуальну поведінку, що прокурором не спростовано.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під вартою тривалий час.
Таким чином, суд дійшов висновку, що подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою буде суперечити п.п. «c» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке наразі не є доведеним.
Тобто, суд, оцінюючи зібрані у справі докази, надавши оцінку встановленим фактам щодо обвинуваченого, не знаходить підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків приходить висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідають особі обвинуваченого та тяжкості пред'явленого обвинувачення та зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Крім цього, на виконання положень ч. 5 ст. 194 КПК України, суд застосовуючи відповідний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вважає за необхідне покласти на обвинувачених обов'язки, а саме: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; утримуватися від спілкування із іншими обвинуваченими, свідками у вказаному кримінальному провадженні; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право виїзду з України і в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 201, 314, 376, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Змінити запобіжний захід, застосований дообвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання у певний період доби з 23 до 06 години за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком прослідування в укриття під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою суду;
-не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;
-утримуватися від спілкування із іншими обвинуваченими, свідками у вказаному кримінальному провадженні.
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право виїзду з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії ухвали суду та покладених судом обов'язків до 05.11.2025 року включно.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти у залі суду негайно.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органів Національної поліції України з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1