ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 21/267-39/80
14.01.08
За позовом Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"
про стягнення 58 000,00 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Олійник О. О.
Від відповідача: Варічева Л. С.
Державне підприємство “Українське агентство з авторських та суміжних прав» (позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Студія 1+1» (відповідача) про стягнення 58000,00 грн. компенсації за порушення авторських прав. Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач здійснив публічне сповіщення твору "Домой" в телепередачі "Хочу і буду" без дозволу позивача, якому передані в управління майнові права на використання цього твору.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2005 року (суддя Шевченко Е. О.) порушено провадження у справі № 21/267.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2005 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача співачку Ельвіру та припинено провадження у справі № 21/267.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 року у справі № 21/267 ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.06.200 року у справі № 21/267 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2006 року у справі №21/267 ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.06.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 року скасовано, а справу передано на розгляд Господарського суду м. Києва.
В постанові Вищого господарського суду України вказано, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, визначив як предмет спору неправомірне публічне сповіщення в ефір відповідачем музичного твору, управління майновими правами на який воно здійснює. При цьому, правомірність виконання пісні співачкою в межах даної справи не оспорювалося.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Новий розгляд справи проводився Господарським судом м. Києва з врахуванням наведених обставин.
Справа передана на розгляд судді Гумезі О. В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2006 року справа № 21/267 прийнята до провадження судді Гумеги О. В. та присвоєно їй № 21/267-39/80.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що угода, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх повноважень та позовних вимог, не містить вказівки на передачу йому повноважень щодо захисту суміжних прав Петровича О. В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.04.2006 року розгляд справи відкладено на 17.05.2006 року.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що у телепередачі «Хочу і буду»не використано виконання (фонограми) пісні «Домой», отже, ані майнові, ані немайнові права виконавця не порушені. Крім того, відповідач стверджує, що запис телепередачі "Хочу і буду" містить ознаки монтажу.
Ухвалами Господарського суду м. Києва від 17.05.2006 року та 13.06.2006 року розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду м, Києва від 19.06.2006 року призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.
26.06.2007 року складено Висновок № 8320 судової експертизи відео-звукозапису, 28.09.2007 року складено висновок № 7048 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності. Справа № 21/267-39/80 повернута Господарському суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2007 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.12.2007 року.
В судовому засіданні, призначеному на 14.12.2007 року, оголошувалася перерва до 14.01.2008 року для підготовки повного тексту рішення.
В судовому засіданні 14.01.2008 року оголошено повний текст рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -
08.02.2005 року о 17 годині з повтором 09.02.2005 року о 6 годині Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (відповідачем) в передачі «Хочу і буду» було використано твір «Домой»(у виконанні співачки Ельвіри) шляхом його публічного сповіщення в ефір.
Факт публічного сповіщення твору відповідачем було зафіксовано на відеокасету BASF Е-120 VT-19 стандарту VHS,, яка долучена до матеріалів справи.
На виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 19.06.2006 року у справі № 21/267-39/80 проведено судову експертизу звукозапису об'єктів інтелектуальної власності та складено висновок № 8320 від 26.06.2007 року судової експертизи відео-звукозапису, яким встановлено, що фрагмент запису телепередачі «Хочу і буду» організації мовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанії «Студія 1+1», розміщений між часовими позиціями 05:05-14:44, і в якому сповіщено твір «Домой», зафіксований неперервно в стандарті VHS в режимі SP і монтажу не піддавався. Запис звуку та зображення в досліджуваному фрагменті відеозвукозапису проводився одночасно. Відсутність відеозображення, при збереженні звукового супроводу, між часовими позиціями 07:02-07:18, 07:58-09:00, 09:04-13:17, 13:28-13:30,13:35-14:14, 14:50-15:30 пояснюється відсутністю відеосигналу на вході записуючого пристрою, що могло бути обумовлено технічними причинами.
На виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 19.06.2006 року у справі № 21/267-39/80 проведено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності та складено висновок № 7048 від 28.09.2007 року судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, яким встановлено що у телепередачі «Хочу і буду»організації мовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанії «Студія 1+1», фрагмент запису якої зафіксовано на наданій на експертизу відеокасеті Е-120 стандарту VHS, продемонстровано фрагмент музичного твору «Домой», запис якого зафіксовано на наданому на експертизу компакт-диску (Доріжка 4), управління майновими правами автора на який на підставі угоди № 53693 від 29.04.2004 року здійснює Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав».
Відповідно до ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза -це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
Стаття 42 ГПК встановлює, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
В наданій суду програмі телеканалів, зокрема, відповідача зазначено, що передача «Хочу і буду» транслюється о 06:00 та о 17:00.
Зібрані у справі докази свідчать, що 08.02.2005 року о 17 годині з повтором 09.02.2005 року о 6 годині відповідачем в передачі «Хочу і буду» було використано шляхом публічного сповіщення в ефір твір «Домой»у виконанні співачки Ельвіри.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
Позивач надав суду в якості доказів обкладинки компакт-дисків із записом альбому «Четки»та альбому «Шансон лирический», які містять твір «Домой». Авторами твору «Домой»зазначені Петрович О. В. (музика) та Ковальська І. І. (слова), а також диск для лазерних систем зчитування типу CD-R, до якого додано рукописний текст, зокрема, про те, що Петрович Олег Валерійович композитор та наведено перелік творів, зокрема, вказано твір «Домой».
Наведене свідчить, що відповідно до ст. 435 ЦК України автором твору «Домой»(музика) є Петрович О. В.
Статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»встановлено, що до майнових прав автора належать виключне право на використання твору, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів, публічне виконання і публічне сповіщення творів і цей перелік не є вичерпним.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права (ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Отже, при вирішенні справи судом було встановлено які саме права були передані Петровичем О. В. позивачу.
Державне підприємство "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (позивач) є організацією колективного управління, яка управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав. Позивач є організацією колективного управління, що відповідно до ст. 47-49 Закону України “Про авторське право і суміжні права», а також свого статуту здійснює управління на колективній основі майновими правами авторів та суб'єктів авторського права.
Колективне управління правами українських авторів здійснюється на підставі відповідних угод, а саме: угоди №53693 на управління майновими правами автора від 29.04.2004 року з Петровичем Олегом Валерійовичем (псевдонім Петрович).
Відповідно до ст. 1 цієї угоди, Петрович О. В. передає позивачу виключне право на управління своїми майновими правами на твори (на ті, що існують на момент підписання цієї угоди, так і на ті, що будуть створені під час дії даної угоди) при їх використанні шляхом: публічного виконання творів, публічного показу, публічного сповіщення, відтворення та запису. Перелік творів додається до угоди. Зібрані у справі докази свідчать, що 29.04.04 року Петрович О. В. звернувся до позивача з заявою про реєстрацію його творів, зокрема твору «Домой»у формі пісні, автором тексту/музики зазначена Ковальська І. І., вказано, що цей твір є оригінальним, написаним одноособово, виконавцем твору вказано «Петрович»(«Петрович»є псевдонімом Петровича О. В.). В заяві не вказано, що Петрович О. В. є автором музики або слів твору «Домой».
В результаті встановлення обсягу відповідних прав, переданих позивачу за договором на управління майновими правами автора від 29.04.2004 року, суд приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх доказів передачі йому Петровичем О. В. виключних прав на управління його майновими правами саме на твір «Домой», оскільки у відповідній заяві Петрович О. В. не зазначений як автор музики або слів твору «Домой». Крім того, умовами угоди № 53693 від 29.04.2004 року (п. п. г, п. 7) встановлено, що позивач зобов'язується пред'являти претензії та позови від імені та на користь Петровича О. В., з метою поновлення порушених прав та стягнення компенсації за порушення майнових прав автора. Зібрані у справі докази свідчать, що позивач подав позов від власного імені та просив стягнути компенсацію за порушення авторських прав також на користь позивача.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції (ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).
Наведене свідчить, що передумовою звернення до суду з позовом про захист авторського права є наявність у суб'єкта звернення відповідних авторських прав.
Звертаючись з позовом, позивач не надав суду достатніх доказів, які б свідчили про передачу йому авторських прав на твір «Домой». Оскільки позивач не надав доказів передачі йому авторських прав на твір «Домой»то відсутні правові підстави для звернення з позовом про захист авторського права у зв'язку з використанням твору «Домой»шляхом його публічного сповіщення в ефір.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом. Оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.
За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, при відмові в позові витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за проведення судової експертизи покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Гумега О. В.