Справа № 727/5724/25
Провадження № 2/727/1639/25
26 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді: Одовічен Я.В.
за участю секретаря: Зінич О.М.
учасники справи:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія А.С.С.» про захист честі, гідності та ділової репутації , -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія А.С.С.» про захист честі, гідності та ділової репутації.
Посилався на те, що є президентом федерації карате у Чернівецькій області, заслуженим тренером України, майстром спорту України Міжнародного класу з карате, депутатом Чернівецької міської ради. За свою тренерську кар'єру отримав чимало відзнак та премій, серед них - стипендію Кабінету Міністрів України видатним тренерам, які забезпечують підготовку спортсменів до участі в Олімпійських іграх; відзнаку Президента України, отриману згідно Указу Президента України № 52/2019 р «Про призначення стипендій Президента України для видатних спортсменів та тренерів України з олімпійських видів спорту»; відзнаку Президента України, отриману згідно Указу Президента України від 21 травня 2021 року № 207 «Про призначення стипендій Президента України для видатних та молодих і перспективних спортсменів України з олімпійських видів спорту та їх тренерів». Тобто, має певну позитивну людську та професійну ділову репутацію, набуту протягом багатьох років складної та наполегливої праці.
Відповідач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 розмістив у мережі Інтернет, зокрема на сайті https://acc.cv.ua відео-звернення. У своєму відеозверненні відповідач ОСОБА_3 фактично стверджує, що його тренер ОСОБА_1 , на змаганнях, назви яких він не зазначає, запропонував «допомогти організувати» його навчання в аспірантурі, але це йому буде коштувати 4000 доларів.
У подальшому, зі слів ОСОБА_3 , по поверненні зі змагань, він передав вказані 4000 доларів іншому своєму тренеру ОСОБА_4 «задля того, щоб мені організували аспірантуру». ОСОБА_3 стверджує, що «вони» почали казати, що з аспірантурою чи іншими способами отримання відстрочки від мобілізації є проблеми та запропонували йому вирішувати проблеми самостійно.
Зі слів ОСОБА_3 гроші йому «ніхто не повернув».
Такі твердження ОСОБА_3 , викладені розмовною лексикою, фактично є звинуваченням ОСОБА_1 в тому, що він пропонував йому за неправомірну вигоду у розмірі 4000 доларів США здійснити його вступ на аспірантуру до вищого начального закладу, отримавши ці гроші через третю особу.
Фактично, відповідач ОСОБА_3 звинуватив позивача у шахрайстві, тобто у заволодінні чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Очевидно, що така інформація, яка поширена відповідачем серед невизначеного кола осіб, стосується безпосередньо позивача, має негативний по відношенню до позивача характер, але разом із тим повністю не відповідає дійсності, тобто є недостовірною, - порушує особисте немайнове право ОСОБА_1 на недоторканність честі, гідності та ділової репутації.
Зазначив, що наказом Міністерства молоді та спорту України (Мінмолодьспорту) № 7340 від 22.11.2024 р. було затверджено склад офіційної делегації національної збірної команди України з карате у кількості 94 особи на міжнародному турнірі «Карате 1 - Юнацька ліга» в місті Венеція (Італійська Республіка). Одним із членів делегації на цих змаганнях був ОСОБА_5 .
При цьому, відповідач писав на ім'я Мінмолодьспорту заяву від 04.11.2024 р. про те, що після участі у міжнародному турнірі Карате 1 - ОСОБА_6 , що пройде у м. Венеція, Італія, 03-08.12.2024 р. він зобов'язується повернутися на територію України не пізніше 18.12.2024 р.
Відповідач вчинив негідний українського громадянина та спортсмена вчинок, - після змагань залишився за кордоном, виявив малодушність, але при цьому не знайшов нічого краще ніж поширити щодо свого тренера ОСОБА_1 неправдиву інформацію.
Відомості, які поширив ОСОБА_3 в своєму відеозверненні, подані як факти про те, що позивач нібито запропонував йому за гроші організувати поступлення на аспірантуру у вищий навчальний заклад з метою отримання відстрочки від мобілізації.
Ці обставини не є оціночними судженнями, не є критикою позивача як тренера чи людини, - а є сукупністю недостовірних фактів, які відповідач у своєму відеозверненні нічим не підтверджує. Оприлюднена ОСОБА_3 усьому загалу інформація має характер наклепу, тобто повідомлення вигадок, що ганьблять позивача. Одночасно такі твердження ОСОБА_1 рахує особистою образою, тобто навмисним приниженням його честі, гідності та ділової репутації, створенням умов, за яких громадськість негативно оцінює особисті якості та поведінку в формі, яка різко суперечить прийнятому спілкуванню між людьми.
Другий відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія А.С.С.» створило технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Просив визнати недостовірними та такими, що принижують честі, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 твердження ОСОБА_3 , викладені ним у відеозверненні від ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміщеному на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою в мережі Інтернет https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/cherniveckiy-karatist-vtikach-zapisav-video-z-za-kordonu-yak-poyasniv-sviy-vchinok-107999.
Зобов'язати ОСОБА_3 у строк не пізніше десяти календарних днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили спростувати твердження наведені в пункті 1 прохальної частини цієї позовної заяви шляхом опублікування відеозвернення на сайті https://acc.cv.ua в мережі Інтернет у вигляді зачитування резолютивної частини судового рішення по цій справі.
Відповідачами відзиву на позов подано не було.
Процесуальні дії у справі :
Ухвалою суду від 02.06.2025 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
08.07.2025 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до судового розгляду.
Узагальнені доводи учасників справи:
Позивач суду пояснив, що знайомий із ОСОБА_3 біля 20 років, був його тренером. Відповідач разом зі своєю дружиною у якості її тренера у грудні 2024 року поїхав на змагання до Венеції. Перед від'їздом ОСОБА_3 підписав зобов'язання повернутися на територію України. У зв'язку з невиконанням взятих на себе відповідачем зобов'язань, він вимушений звернутися до компетентних органів із заявою про їх дискваліфікацію та позбавлення присвоєних їм звань. Інформація, поширена відповідачем є неправдивою. Він ніколи не давав порад останньому з приводу способів ухилення від мобілізації та не вимагав за це у нього 4000 доларів США. Більше того, за потреби отримання відстрочки від мобілізації, ОСОБА_3 міг влаштуватися на роботу вчителем з фізкультури, про що усім спортсменам відомо. Необхідності вступати до аспірантури у нього не було. Записаним та поширеним відповідачем відеозверненням було принижено його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки він є президентом федерації карате у Чернівецькій області, заслуженим тренером України, майстром спорту України Міжнародного класу з карате, депутатом Чернівецької міської ради. Просив позов задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином за останнім відомим місцем проживання та розташування в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомили.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі доказів.
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що ОСОБА_7 у нього тренувався. Вони разом були на змаганнях у Венеції. Зазначив, що між ними була розмова з приводу того, у кого яка відстрочка по мобілізації. Вони сказали відповідачу, що він дорослий і сам має вирішувати свої проблеми. Будь-яких коштів від нього він не отримував. Після того, як ОСОБА_3 та його дружина не повернулись на територію України, їх було дискваліфіковано за зверненням позивача. Вважає, що це його образа та помста.
Мотивувальна частина
Позиція суду
Заслухавши вступне слово учасників справи, покази свідка, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
Наказом Міністерства молоді та спорту України № 7340 від 22.11.2024 р. було затверджено склад офіційної делегації національної збірної команди України з карате у кількості 94 особи на міжнародному турнірі «Карате 1 - Юнацька ліга» в місті Венеція (Італійська Республіка).
Одним із членів делегації на цих змаганнях був ОСОБА_5 (а.с.15-23).
При цьому, відповідач написав на ім'я Міністерства молоді та спорту України заяву від 04.11.2024 р. про те, що після участі у міжнародному турнірі Карате 1 - ОСОБА_6 , що пройде у м. Венеція, Італія, 03-08.12.2024 р. він зобов'язується повернутися на територію України не пізніше 18.12.2024 р. (а.с.14).
Проте, відповідач на територію України не повернувся та 27.01.2025 р. розмістив у мережі Інтернет, зокрема на сайті https://acc.cv.ua своє відео-звернення, в якому зазначив дослівно наступне:
«Я, ОСОБА_5 , чемпіон України, майстер спорту України, тренер і чоловік ОСОБА_8 .
Зараз я і моя дружина ОСОБА_8 , дискваліфіковані з Української федерації карате через мій виїзд на змагання в Італію і моє неповернення на територію України в зазначений термін.
Я розумію, - так я поступив неправильно. Я розумію, що моєму вчинку немає виправдання, що він не є гідним по відношенню до української спільноти, наших воїнів. Я щиро прошу за це вибачення.
Але на те були певні причини.
В 2023 році у мене і Дарії народилася маленька дитина. Я розумію, що мені необхідно утримувати та забезпечувати сім'ю. Задля цього я поступаю на навчання в коледж, щоб мати законні підстави на відстрочку від мобілізації, могти безперешкодно здійснювати свою тренерську діяльність, виїжджати на змагання і забезпечувати свою родину.
Пізніше під час одних змагань за кордоном мій тренер ОСОБА_1 повідомив мене, що в Україні діятиме послідовність освіт, і що необхідно вступати на аспірантуру. Що він може допомогти це організувати, але це буде коштувати чотири тисячі доларів. По поверненні зі змагань я передав моєму другому тренеру ОСОБА_4 чотири тисячі доларів задля того, щоб мені організували аспірантуру.
Пізніше почали виникати якісь проблеми з аспірантурою. Вони почали казати, що там щось змінилось, когось там зняли, щось там закривається, що відстрочки з аспірантури не буде, - і що на той рахунок вони мене влаштують тренером в дитячо-юнацьку спортивну школу.
Як виявилося пізніше, єдиною умовою прийняття мене на роботу було те, що директор ДЮСШ знав, що мені не потрібна бронь.
Коли я прийшов до ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на тренерські збори в «Лідері», хотів спитати, що ми робимо далі, - як відстрочка, як бронь, грошей немає, нічого немає, - на що було питання в мою сторону, - ну що там, ти щось там вирішив? Мовляв, ти дорослий хлопець, ти сам за себе відповідаєш, сам собі організовуй.
Опинившись у ситуації, де в мене немає відстрочки по мобілізації через навчання, де в мене немає броні через місце роботи, де в мене немає грошей, які мені ніхто не повернув, я прийняв для себе рішення, що мені необхідно виїхати за кордон.
Так як я не хотів виїжджати нелегально, я вибрав легальний спосіб, виїхавши на змагання.
Я розумію, я не правий, але моя дружина ОСОБА_8 , вона не порушила жодного законодавства, вона не є військовозобов'язаною, вона не є медик, вона не підписувала жодні документи про повернення на територію України по завершенню змагань. На всі змагання в Словакії, в Італії, Грузії ми не відряджалися за рахунок збірної України, за рахунок української федерації карате. Ми їхали на всі турніри за власний кошт.
Так, я розумію, що я не правий, але моя дружина не здійснила жодного правопорушення. Вона пройшла всі етапи відбору до національної збірної. Вона виграла перший етап відбору в Україні, вона виграла другий етап відбору в Словакії, потрапила в збірну, щоб представляти її на чемпіонаті Європи, який відбудеться в Польщі в місті Бельсько-Бяла.
Мною було запропоновано їй, щоб вона тренувалася в Польщі в польському клубі, де безліч чемпіонів Європи, чемпіонів світу, медалісти серії А, прем'єр ліг.
Вона не знала і не усвідомлювала і не мала відношення до моїх дій. Вона не знала, що я також маю намір виїхати і залишитися за кордоном. Вона не може нести відповідальність за мої дії, які я здійснював особисто, одноосібно».
Мотиви та доводи, з яких виходив суд та застосовані норми права:
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Положеннями статті 34 Конституції України регламентовано, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Одночасно, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (стаття 68 Конституції України).
Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Згідно із частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Суд зауважує, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Тобто праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Аналізуючи аргументи позивача щодо характеру поширеної відносно нього інформації, суд виходить із наступного:
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Зі змісту поширеної інформації, на думку суду, можна дійти висновку, що інформація, поширена відповідачем є фактичним твердженням, викладена у категоричній стверджувальній формі, а відтак може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності і, як наслідок, може бути визнана недостовірною.
Поширену відповідачем інформацію про позивача можна перевірити на предмет її істинності, дійсності; зазначена інформація не підпадає під ознаки критики; в оспорюваній інформації відсутня оцінка дій, суб'єктивна думка, переконання і погляди відповідача, припущення, а також мовно-стилістичні засоби (гіпербола, алегорія, сатира) тощо, а тому вона не є оціночними судженнями, і може бути спростована.
Досліджена судом у межах даного спору поширена відповідачем інформація за своїм характером та змістом ґрунтується на твердженнях про конкретні дії ОСОБА_1 , які полягають у наданні відповідачу допомоги в ухиленні від мобілізації, передачі за це суми коштів у розмірі 4000 доларів США.
Позивач у категоричні формі заперечує існування таких обставин.
Доводи ОСОБА_11 були підтверджені у судовому засіданні показами свідка ОСОБА_4 , який, як вбачається із змісту поширеної відповідачами інформації, був безпосереднім учасником зазначених подій.
Таким чином, враховуючи формулювання використаних при поширенні інформації тверджень, викладена ОСОБА_3 недостовірна інформація висловлена у формі фактичного твердження та є недостовірною негативною інформацією про особу.
Оскільки поширена інформація сформульована відповідачем способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому форма вираження вищезазначеної інформації не містить критики або оцінки дій, без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, суд вважає, що наявні підстави для визнання цієї інформації як недостовірної, та такої, що порушує особисті немайнові права позивача.
Стаття 28 Конституції України гарантує кожній особі право на повагу до її гідності, а за частиною четвертою статті 32 основного Закону кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Тож право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім'ї.
Суд приходить до висновку, що твердження відносно позивача, формують негативну громадську думку, руйнують імідж та репутацію позивача, а відтак є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.
Враховуючи вищевикладене, суд, прийшов до висновку, що відповідач поширив недостовірну інформацію на невизначене коло осіб про позивача, яка складає негативне враження у суспільства про позивача, як про особу, яка сприяє спортсменам в ухиленні від мобілізації під час воєнного стану, що безумовно дискредитує його.
Суд, також погоджується з тим, що поширена інформація є негативною, оскільки, її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача, поставити під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральних якостей.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року, спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.
Оспорювана інформація не відповідає дійсності, оскільки не підтверджується наданими суду доказами, є негативною, створює негативне уявлення про позивача та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації.
Виходячи з встановлених обставин справи та положень законодавства, яким регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що поширена інформація підлягає визнанню такою, що не відповідають дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18, від 09 квітня 2020 року у справі № 742/3715/17 та від 25 листопада 2020 року у справі № 753/7666/19-ц.
У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу; власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.
У межах даного спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія А.С.С.» не заперечувало доводів позивача про недостовірність оспорюваної інформації, а також її поширення саме на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою в мережі Інтернет https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/cherniveckiy-karatist-vtikach-zapisav-video-z-za-kordonu-yak-poyasniv-sviy-vchinok-107999.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки суду за результатами розгляду справи
Підсумовуючи все вищенаведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, переконливість, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до процесуального закону завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат
У частині першій, другій статті 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.201, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України; ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія А.С.С.» про захист честі, гідноості та ділової репутації - задовольнити.
Визнати недостовірною інформацію та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 твердження ОСОБА_3 , викладені ним у відеозверненні від ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміщеному на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою в мережі Інтернет https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/cherniveckiy-karatist-vtikach-zapisav-video-z-za-kordonu-yak-poyasniv-sviy-vchinok-107999, а саме:
Пізніше під час одних змагань за кордоном мій тренер ОСОБА_1 повідомив мене, що в Україні діятиме послідовність освіт, і що необхідно вступати на аспірантуру. Що він може помогти це організувати, але це буде коштувати чотири тисячі доларів. По поверненні зі змагань я передав моєму другому тренеру ОСОБА_4 чотири тисячі доларів задля того, щоб мені організували аспірантуру.
Пізніше почали виникати якісь проблеми з аспірантурою. Вони почали казати, що там щось змінилось, когось там зняли, щось там закривається, що відстрочки з аспірантури не буде, - і що на той рахунок вони мене влаштують тренером в дитячо-юнацьку спортивну школу.
Як виявилося пізніше, єдиною умовою прийняття мене на роботу було те, що директор ДЮСШ знав, що мені не потрібна бронь.
Коли я прийшов до ОСОБА_9 і ОСОБА_10 на тренерські збори в «Лідері», хотів спитати, що ми робимо далі, - як відстрочка, як бронь, грошей немає, нічого немає, - на що було питання в мою сторону, - ну що там, ти щось там вирішив? Мовляв, ти дорослий хлопець, ти сам за себе відповідаєш, сам собі організовуй.
Зобов'язати ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , у строк не пізніше десяти календарних днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили спростувати твердження, наведені в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду, шляхом опублікування відеозвернення на сайті https://acc.cv.ua, належному відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія А.С.С.» (код ЄДРПОУ 33761911), що розташоване в м.Чернівці Проспект Незалежності, 111, в мережі Інтернет у вигляді зачитування резолютивної частини судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Одовічен Я.В.