Справа № 636/6032/25 Провадження№ 2-а/636/102/25
05 вересня 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області в складі: головуючого судді - Гніздилова Ю.М., за участю секретаря судових засідань - Кисловської О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 19/8477 про адміністративне правопорушення від 14 липня 2025 року року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП,
встановив:
21 липня 2025 від ОСОБА_1 надійшла дана позовна заява. Позивач просить скасувати постанову№ 19/8477 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постанова № 19/8477 від 14 липня 2025 року, прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , є незаконною, необгрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій Позивача, що призвело до безпідставного притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Позивач заперечує факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, а саме не прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 за направленою повісткою для уточнення даних, оскільки даний факт нічим не підтверджений, жодних доказів того, яким чином ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав повістку не надано, повернену повістку з відміткою «відсутність адресата за вказаною адресою» в якості доказу по справі не долучено. За відсутності доказів направлення повістки, не доведено вину позивача, який і не знав про повістку від ТЦК, не отримував рекомендоване повідомлення та помилково передчасно був притягнутий до відповідальності
Посилаючись на викладене, позивач просить суд постанову у справі про адміністративне правопорушення № 19/8477 від 14 липня 2025 року, складену відносно позивача скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, розподіливши судові витрати.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 24 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд у спрощеному позовному провадженні.
21 серпня 2025 року надійшов відзив від відповідача, в якому він вказує, що 10.07.2025 року по прибуттю громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , було перевірено виконання ним правил військового обліку, а саме: обов'язку з'явитись за викликом до ТЦК та СП, у строк та місце зазначені в повістці. В ході проведення перевірки та наявних документів було встановлено, що 29.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 військовозобов'язаному ОСОБА_1 поштовим зв'язком АТ «Укрпошта» була направлена повістка № 4040675 за місцем його реєстрації (проживання), а саме АДРЕСА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 29.06.2025 о 14.00 год для уточнення даних.
29.06.2025 вищезазначена повістка № 4040675 була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою.
Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543- XII, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Таким чином, на думку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме на 29.06.2025 о 14:00 год, однак у вказаний час до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з'явився про поважні причини неявки не повідомив, чим порушив ч.З ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На підставі зазначеного, начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 направлено звернення до органів Національної поліції України № Е 4040675 від 09.07.2025 року, відповідно до ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо доставлення особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, до ІНФОРМАЦІЯ_6 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, військовозобов'язаний ОСОБА_1 своєю бездіяльністю порушив вимоги абз. 2 ч. 1, абз. 8 ч. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. абз, 3, 6 ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а також п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 р, № 560.
У відзиві на адміністративний позов відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимогах в повному обсязі.
Позивач надав заяву про розгляд справи без участі, в якій підтримав позовні вимоги, надав суду відповідні пояснення.
Представник відповідача до суду не з'явився про причини не явки не повідомив.
Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов наступного.
14 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , якою на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн. В обґрунтування таких висновків, в постанові зазначено, що 10.07.2025 року по прибуттю громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , було перевірено виконання ним правил військового обліку, а саме: обов'язку з'явитись за викликом до ТЦК та СП, у строк та місце зазначені в повістці. В ході проведення перевірки та наявних документів було встановлено, що 29.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 військовозобов'язаному ОСОБА_1 поштовим зв'язком АТ «Укрпошта» була направлена повістка № 4040675 за місцем його реєстрації (проживання), а саме АДРЕСА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 29.06.2025 о 14.00 год для уточнення даних.
29.06.2025 вищезазначена повістка № 4040675 була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою.
Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543- XII, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Таким чином, на думку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме на 29.06.2025 о 14:00 год, однак у вказаний час до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з'явився про поважні причини неявки не повідомив, чим порушив ч.З ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На підставі зазначеного, начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 направлено звернення до органів Національної поліції України № Е 4040675 від 09.07.2025 року, відповідно до ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо доставлення особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, до ІНФОРМАЦІЯ_6 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, військовозобов'язаний ОСОБА_1 своєю бездіяльністю порушив вимоги абз. 2 ч. 1, абз. 8 ч. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. абз, 3, 6 ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а також п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 р, № 560.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Позивачем не заперечуються обставини неявки за повісткою, але зазначено, що він не був повідомлений про неї, тож вини у неявці до ІНФОРМАЦІЯ_6 немає.
Відповідно до посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 26 травня 2025 року ОСОБА_1 має відстрочку на весь час проведення мобілізації, на підставі розпорядження КМУ від 18 березня 2015 року за № 493.
Відповідно до відомостей з військово облікового документу та додатку «Резерв +» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 дані оновив вчасно, що підтверджується відповідною відміткою.
Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи, обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення (21.01.2025) діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Відповідно до абзацу 2 частини першої та частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.
Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Судом встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на підставі спірної постанови № 19/8477 від 14 липня 2025 року слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог вимог абз. 2 ч. 1, абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у зв'язку з неприбуттям позивача до ІНФОРМАЦІЯ_9 , у строк і місце, зазначені в повістці № 4040675 для уточнення даних.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, тобто вчинення такого порушення особою в особливий період.
Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається зі змісту позову вбачається, позивачем заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9 , а тому з метою повного та всебічного розгляду даної справи необхідним є з'ясування факту належного інформування позивача про обов'язок з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_9 .
При цьому, відповідач стверджує, що позивач був у встановленому законом порядку повідомлений про необхідність прибуття по повістці, оскільки вона повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, до матеріалів справи долучено повістку № 4040675 та копію конверта з повісткою, який повернувся до відправника з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Оцінюючи доводи позивача щодо його необізнаності про існування вказаної повістки про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 для уточнення даних, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 202 року № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по тексту Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно із пунктами 40-41 Порядку № 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов'язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв'язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.
Доводячи обставину повідомлення позивача про необхідність з'явитись для уточнення даних, відповідачем до суду подано копію конверта з повісткою, який повернувся до відправника з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»
Таким чином суд приходить до висновку, що повістка № 4040675 про необхідність прибуття позивача на 29 червня 2025 року о14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_9 для уточнення даних, не була ним отримана.
Суд відмічає, що відповідач, 14 липня 2025 року під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, мав можливість та був зобов'язаний перевірити підтвердження обставин оповіщення та/або вручення повістки ОСОБА_1 , а також підтвердити та/або спростувати пояснення його викладені в протоколі щодо неотримання ним повістки, мав можливість повторно надати повістку ОСОБА_1 для уточнення даних, однак обмежився лише поверненням конверта з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є формальною підставою належного підтвердження оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик, у розумінні п. 41 Порядку № 560.
З огляду на приведене вище, вбачається відсутність у даній справі оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_10 , а конверт з повісткою і відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та позначкою «Повістка ТЦК вручити особисто» № НОМЕР_2 , з огляду на встановлені вище у даній справі обставини не може бути взятий до уваги за основу в якості підтвердження обставин оповіщення та/або вручення повістки, у розумінні вимог, передбачених п.п. 40-41 Порядку № 560.
Між тим, за приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Беручи до уваги, той факт, що на сторінці застосунку «Резерв+» Міністерства оборони України (https://reserveplus.mod.gov.ua/) зазначено про те, що «Резерв +» - це мобільний застосунок від Міністерства оборони України для військовозобов'язаних, у якому можна зручно та швидко оновити персональні дані без відвідування ТЦК, а також джерело інформації про те, які дані є у реєстрі військовозобов'язаних, призовників та резервістів Оберіг.
Отже, з приведених норм вбачається, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Натомість, з копії повістки № 4040675 вбачається, що позивача викликано до ІНФОРМАЦІЯ_9 для уточнення даних.
Між тим, суд зауважує, що ні в постанові, ні в повістці відповідачем не було конкретизовано які саме дані були відсутні у відповідача, у зв'язку з чим у відповідача була наявна така необхідність викликати позивача для уточнення таких даних заброньованого відповідно до посвідчення № СЛ /521 від 26.05.2025, як працівника органів прокуратури України, приймаючи до уваги, що з номер телефону, місце роботи маються в особовій справі, яка міститься в ІНФОРМАЦІЯ_2 та продубльовані в сервісі “Резерв +», для уточнення таких даних.
З урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 , яка полягала у порушенні вимог вимоги абз. 2 ч. 1, абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідач, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення за яке позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, однак у даній справі суб'єкт владних повноважень не виконав даного обов'язку та не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
Таким чином, суд вважає необхідним скасувати постанову № 19/8477 від 14 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270, 272, 286, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 19/8477 від 14 липня 2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити повністю.
Скасувати Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 19/8477 від 14 липня року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Ю.М. Гніздилов