ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/3681/25
№ провадження 2/646/2610/2025
26.09.25 місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючої судді Іщенко О. В.
за участю секретаря судового засідання Петренко А. О.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідачка ОСОБА_3 ,
розглянувши згідно із вимогами частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ'янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі
До Основ'янського районного суду міста Харкова надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 листопада 2001 року між ним та відповідачкою ОСОБА_4 сільською радою було зареєстровано шлюб за актовим записом № 20.
Від шлюбу подружжя має спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Останні декілька років сумісне життя не складається через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні, загальнолюдські відносини та сімейні обов'язки. У кожного з них змінився світогляд, інтереси та захоплення, що призвело до духовного та емоційного віддалення, намагались зберегти шлюб, але на сьогодні подальше спільне життя є неможливим та недоцільним.
Сторони проживають окремо, не ведуть спільне господарство, фактичні шлюбні відносини припинено, фізичні та духовні зв'язки втрачено.
Спір про поділ спільного майна відсутній.
Спір про місце проживання дитини відсутній, оскільки фактично дитина проживає разом з батьком, сторони узгодили, що і надалі дитина буде проживати разом з ним. Відповідачка відвідує сина за місцем реєстрації та спілкується з ним. Матеріальне забезпечення та утримання спільної дитини здійснює батько.
З огляду на викладені вище обставини, ураховуючи положення статей 24, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ОСОБА_1 просив розірвати шлюб, зареєстрований між ним та відповідачкою 03 листопада 2001 року Наталинською сільською радою за актовим записом № 20.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 22 травня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні на 13 серпня 2025 року.
Відповідачка у судове засідання 13 серпня 2025 року не з'явилась, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, заяв/клопотань від неї до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.
Оскільки суду була невідома її правова позиція, судове засідання було відкладено на 26 вересня 2025 року.
Позивач та його представник у судове засідання 26 вересня 2025 року не з'явились про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином. Засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій остання просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Наталинською сільською радою за актовим записом № 20; провести судовий розгляд за її відсутності та без участі позивача; ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних доказів.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про дату та час судового розгляду була повідомлена належним чином, заяв/клопотань від неї до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.
За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідачки, повідомленої належним чином, у судові засідання, призначені на 13 серпня 2025 року та 26 вересня 2025 року, не повідомлення нею про причини своєї неявки, ураховуючи відсутність відзиву на позовну заяву та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, ухвалою від 26 вересня 2025 року постановив розглядати справу за відсутності відповідачки у порядку заочного розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини справи; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 03 листопада 2001 року Наталинською сільською радою між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено шлюб за актовим записом № 20.
Від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 18 жовтня 2007 року Червонозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції.
Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між подружжям - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються учасниками цивільної справи.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до пункту 10) Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що їх подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно із частиною першою статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно із якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до частини першої статті 55 Сімейного кодексу України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями частини третьої та четвертої статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із статтею 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При цьому суд ураховує правову позицію Верховного Суду по справі № 61-8206св19 від 03 грудня 2020 року відповідно до якої суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо.
Отже, судом встановлено, що фактичні шлюбні відносини між позивачем та відповідачкою давно припинені, проживають вони окремо, тому подальше збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам, спори про поділ спільного майна та визначення місця проживання дитини між сторонами відсутні.
Ураховуючи викладене, суд уважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню і шлюб, зареєстрований між ним та ОСОБА_3 03 листопада 2001 року Наталинською сільською радою за актовим записом № 20, підлягає розірванню з підстав неможливості подальшого спільного життя подружжя і збереження сім'ї.
Відповідно до частини першої статті 134 Цивільного процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно із частиною першою статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи той факт, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідачки на його користь суму судового збору у розмірі 968,96 гривень згідно із квитанцією ID: 7350-2723-2580-9527 від 23 квітня 2025 року.
Докази в підтвердження наявності інших судових витрат в матеріалах справи відсутні.
Підстави для негайного виконання рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову не застосовувалися.
Керуючись статтями 110, 112 - 114 Сімейного кодексу України, статтями 13, 141, 247, 265, 268, 280, 282, 289 та 294 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 03 листопада 2001 року Наталинською сільською радою за актовим записом № 20 - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок згідно із квитанцією ID № 7350-2723-2580-9527 від 23 квітня 2025 року, сплачений на розрахунковий рахунок UA968999980313141206000020661, отримувач коштів ГУК Харк?в обл/мХар Основ''ян/22030101, МФО банку отримувача 899998.
Заочне рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складено 26 вересня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_4 ;
Представник позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ; номер телефона: НОМЕР_4 , email: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; номер телефона: НОМЕР_7 , email: ІНФОРМАЦІЯ_5
Суддя О. В. Іщенко