308/13816/25
29.09.2025 місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І. оглянувши позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Ужгородська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернулась ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Ужгородська міська рада, в особі представника позивача Бойко Б.Б., про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд:
-визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме: позовна заява не містить:
- договору найму житлового приміщення, станом на 2025 рік;
За таких обставин, позивачу у заявленому позові необхідно вказати правовий статус квартири (приватизована, комунальна тощо), хто є наймачем чи власником житла, або ж надати правовстановлюючі документи, які підтверджують право позивача на звернення до суду з даним позовом, а саме: договір найму (оренди) жилого приміщення або свідоцтво про право власності тощо. Наданий до позову договір найму житлового приміщення в гуртожитку № 134 засвідчує право на вселення в кімнату у 2012 році та у 2016 році, станом на 2025 рік право на постійне або тимчасове проживання, яке підтверджується договором найму жилого приміщення, суду не надано.
- початок відліку часу відсутності проживання відповідача у кімнаті АДРЕСА_2 ;
З наданих доказів позивачем, а саме письмовими опитуваннями ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 . не зазначено, початок відліку часу відсутності відповідача за вказаною адресою.
З огляду на викладене суд не вбачає належності та допустимості наданих доказів на доведення позиції позивача.
Верховний Суд в постанові від 24 грудня 2020 року по справі № 369/6361/15-ц, провадження № 61-7233св19 (ЄДРСРУ № 93835783) дійшов до висновку, що перелік поважності причин непроживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи. В свою чергу доказами, що відповідач не проживає в спірному приміщенні, можуть бути зокрема: правовстановлюючі документи, які підтверджують факт власності спірним майном; довідка з ЖЕКу/ОСББ про склад сім'ї або проживаючих; показання свідків; матеріали судових або виконавчих проваджень; документи про створення іншої сім'ї; трудові контракти відповідача в іншій місцевості; договори орендованого помешкання відповідачем у іншій місцевості/оплата комунальних послуг; листи / телеграми з іншого регіону тощо. Згідно зі статтею 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Засадничими принципами цивільного судочинства, як відомо, є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їхня достатність та переконливість.
16 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 320/9482/17, провадження № 61 6318 св 19 ( ЄДРСРУ № 93793165) вказав, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатися намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на житло, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18); від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18); від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17 (провадження № 61-7317св19); від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції прозахист прав людини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Як вбачається із наданої позовної заяви, вимоги закону при її поданні у повному обсязі не виконано.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.
Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Згідно приписів ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Ужгородська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням- залишити без руху.
Надати представнику позивача строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання останнім копії ухвали суду.
Роз'яснити представнику позивача, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута останньому, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною позовною заявою до суду.
Копію ухвали суду надіслати представнику позивача .
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ужгородського
Міськрайонного суду
Закарпатської області Бедьо В.І.