Справа № 562/1883/25
29.09.2025 року Здолбунівський районний суд
Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів Рівненської області кримінальне провадження № 42025182490000104 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, за ч.5 ст.407 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів.
В обгрунтування клопотання зазначає, що 26.11.2024 року відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 (з подальшими змінами та доповненнями) ОСОБА_4 призвано ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу по мобілізації в період дії воєнного стану. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2024 № 343 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 призначено на посаду гранатометника 3 відділення охорони 1 взводу охорони 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення, після чого останній приступив до виконання службових обов'язків.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за призовом по мобілізації, на особливий період Збройних Сил України, проходячи службу на посаді гранатометника 3 відділення охорони 1 взводу охорони 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилилення від військової служби, в умовах воєнного стану, 11 грудня 2024 року близько 18 години 00 хвилин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 та в період з 11 грудня 2024 року по 22 травня 2025 року перебував поза межами військової частини, проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний із виконанням службових обов'язків.
Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і передбачене покарання за його вчинення, у разі не застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою уникнення відповідальності за вчинене ним діяння, існують об'єктивні ризики можливості переховування обвинуваченим від суду. Крім того, перебуваючи на волі обвинувачений матиме можливість перешкоджати встановленню істини по справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, незаконно впливати на свідків, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань, затягувати хід судового розгляду кримінального провадження. Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив військовий злочин в умовах воєнного стану, що може свідчити про відсутність у останнього бажання підкорятися наказам командування та проходження подальшої служби у Збройних Силах України, що, як наслідок, може призвести до вчинення ним нових військових злочинів або продовжувати вчиняти інші подібні кримінальні правопорушення.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, не здатен забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).
Прокурором належним чином обґрунтовано, що обставини, які стали підставою для тримання під вартою ОСОБА_4 - продовжують існувати, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 судом враховуються вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
За змістом ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на інших учасників у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст.176, 177, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26 листопада 2025 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення копії ухвали.