Справа № 544/2011/24
пров. № 2/544/487/2025
Номер рядка звіту 69
26 вересня 2025 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Нагорної Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Киричевської В.М., Костенко Т.В.,
учасників справи:
позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Негодяєва С.В.,
представника відповідача - адвоката Сіваченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пирятин цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Сіваченко В.В. у відзиві на позов (т.2 а.с.1-11) клопотали перед судом вирішити питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за свідоме та умисне введення суду в оману щодо фактичних обставин справи. В обґрунтування клопотання вказали наступне.
В матеріалах справи міститься лише один документ, який підтверджує сплату грошових коштів позивачкою на суму 4890 польських злотих, а саме позивачкою надано копію автоплатежу (Autopay) від 12.09.2024 на підтвердження здійснення транзакції на суму 4890,00 польських злотих, отримувач: Університет ВСБ Меріто у Познані. Будь-які інші грошові кошти за навчання сина позивачкою не сплачувались.
Сплачені 12.09.2024 позивачкою грошові кошти у сумі 4890 польських злотих - це оплата за навчання ОСОБА_3 на 2 курсі 2024-2025 навчального року, а не оплата грошових коштів за 1 курс 2023-2024 року навчального року, як зазначено в позовній заяві. Позивачка не могла 12.09.2024 здійснити оплату за 1 курс 2023-2024 навчального року, оскільки згідно з довідкою № 15463/2024 від 11.09.2024, яка була видана за день до сплати позивачкою грошових коштів у сумі 4890 польських злотих, зазначено, що на сьогоднішній день, тобто станом на 11.09.2024, студент вже сплатив 8976 злотих, зокрема, за період з 01.11.2023 по 31.08.2024 по 748 злотих на місяць.
Іншими словами позивачка не могла сплатити грошові кошти 12.09.2024 за той період, за який вказано в довідці № 15463/2024 учбового закладу, яка була видана 11.09.2024, тобто за день раніше. Це неможливо не з юридичної, не з технічної точки зору.
Саме з банківського рахунку дружини відповідача - ОСОБА_4 було оплачено навчання ОСОБА_3 в Університеті ВСБ Меріто в Познані на 1 та 2 семестрах 1 курсу 2023-2024 навчального року, що підтверджується транзакціями від 28.10.2023 та 08.03.2024 на суму загальну суму 8976 польських злотих, що повністю узгоджується із графіком платежів до довідки № 15463/2024 від 11.09.2024.
Оплата позивачкою 12.09.2024 грошових коштів за навчання сина за минулий період (1 курс 2023-2024 навчального року) була неможлива навіть теоретично.
В даному конкретному випадку позивачкою свідомо було введено суд в оману щодо фактичних обставин справи, оскільки позивачка абсолютно чітко розуміла і усвідомлювала, що нею було оплачено 4890 злотих за 2 курс 2024-2025 навчального року, а не 7480 злотих, як зазначено в позові.
Представник відповідача за первісним позовом - адвокат Сіваченко В.В. підтримав клопотання.
У судовому засіданні позивачка просила відмовити у задоволені клопотання.
Суд, розглянувши клопотання про вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за свідоме та умисне введення суду в оману щодо фактичних обставин справи, зазначає наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 43 ЦПК України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Проте чинний ЦПК України не містить визначення цього поняття, а визначає у ст. 44 лише перелік дій, які можуть трактуватися судом за суб'єктивною чи об'єктивною думкою в кожному конкретному випадку як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами.
Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу.
Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Відповідно до позиції КЦС ВС, викладеної в ухвалі від 13.10.2021 по справі № 707/1491/21, зловживання процесуальними правами - це цивільне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників цивільного процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому у пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Зловживання правами характеризуються умислом, спрямованим на порушення порядку цивільного судочинства.
Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісність дій, умисний характер, завідома несумлінність.
Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються з видимістю реалізації законних прав особи.
З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою взагалі перешкоджання розгляду справи.
Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин (постанова Об'єднаної палати КЦС ВС від 11.11.2019 у справі №337/474/14).
Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.
При оцінці дій позивачки ОСОБА_1 судом не встановлено обставин, які б свідчили про зловживання нею процесуальними правами, що має очевидно штучний характер, також не вбачається в її діях умислу, а відтак з метою дотримання прав та інтересів усіх учасників судового провадження на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд цивільної справи у задоволенні вимоги відповідача та його представника слід відмовити.
Керуючись ст.43, 44,76-81, 260, 261 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 та його представника - адвоката Сіваченка Володимира Васильовича про притягнення до відповідальності позивачки ОСОБА_1 за введення суд в оману - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повна ухвала складена та оголошена 26.09.2025.
Суддя Н.В.Нагорна