Справа № 523/16839/24
Провадження № 2/0182/211/2025
Іменем України
29.09.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
02.10.2024 року Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Миколаївелектротранс" (далі по тексту - КП ММР «Миколаївелектротранс») звернулось до Суворівського районного суду м. Одеса з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просило стягнути з відповідача на користь КП ММР "Миколаївелектротранс" різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 36 117,00 грн.
Ухвалою судді Суворівського районного суду м. Одеса Бокова О.М. від 06.11.2024 року справу направлено за територіальною підсудністю до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Позов обґрунтований тим, що 31.05.2024 о 13:20 в м. Миколаєві, по вул. Центральній, навпроти будинку №264 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_1 в порушення вимог п.п. 2.3. "б", 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керування транспортним засобом, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого скоїв наїзд на електроопору. Внаслідок ДТП позивачу завдано матеріальні збитки.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеса від 11.07.2024 у справі № 523/10483/24, (провадження № 3/523/4154/24) ОСОБА_1 визнано винуватим за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн.
Відповідно до калькуляції КП ММР "Миколаївелектротранс" вартість на виробництво робіт для відновлення опори контактної мережі, пошкодженої в результаті ДТП, що сталась 31.05.2024 року, складає 76 375,94 грн., що є сумою збитків підприємству.
31.05.2024 року позивач звернувся до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» (далі по тексту - ПрАТ «УСК «Княжа Воєнна Іншуранс Груп») із заявою про відшкодування збитків.
01.10.2024 року ПрАТ «УСК «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» перерахувало підприємству 40258,94 грн. страхового відшкодування.
Посилаючись на положення ст. 1194 ЦК України, позивач вважає, що відповідач повинен виплатити йому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка складає 36 117,00 грн.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків (а.с.24).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз'яснено відповідачу його право на підготовку відзиву на позовну заяву (а.с.53-54).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.09.2025 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про залучення належного відповідача (а.с.69).
17.02.2025 року, скориставшись своїм правом, відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, зазначає, що між ним та ПрАТ «УСК «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» 31.03.2024 року був укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №220101908). Внаслідок ДТП позивач поніс збитки в сумі 76 375,94 грн., а ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» було сплачено на рахунок позивача - 40 258,94 грн., хоча страхова сума згідно з вказаним договором становить на одну особу - 160 000,00 грн. Тобто, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» не виконало належно всі умови договору (полісу). Разом з тим, позивач не довів неможливість експлуатації пошкодженої електроопори після ремонту та не обґрунтував необхідність заміни споруди на нову, та власне вартість нової споруди. Претензій щодо розміру страхових виплат позивачем до страхової компанії не заявлено, а отже, відповідач вважає, що КП НМР «Миколаївелектротранс» погодилось з розміром страхової виплати. ОСОБА_1 також звертає увагу суду, що з його боку підлягала компенсації виключно вартість франшизи у розмірі 3200, 00 грн., що ним і було зроблено. З огляду на викладене вище просить відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки не вважає себе неналежним відповідачем.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено судом, 31.05.2024 року о 13:20 год. в м. Миколаєві по вул. Центральній, навпроти будинку №264 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_1 в порушення вимог п.п. 2.3. "б", 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керування транспортним засобом, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого скоїв наїзд на електроопору.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеса від 11.07.2024 у справі № 523/10483/24, (провадження № 3/523/4154/24) ОСОБА_1 визнано винуватим за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн. (а.с.6).
Відповідно до довідки від 09.05.2024 року №704/45/06 залізобетонна опора (стовп), яка була пошкоджена у результаті ДТП 31.05.2024 року о 14:30 годині у м. Миколаєві на пр. Центральному, 264 є власністю КП ММР «Миколаївелектротранс» (а.с.10).
Відповідно до калькуляції КП ММР "Миколаївелектротранс" вартість на виробництво робіт для відновлення опори контактної мережі, пошкодженої в результаті ДТП, винуватцем якої є ОСОБА_1 , складає 76 375,94 грн., що є сумою збитків підприємству (а.с.12).
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Воєнна Іншуранс Груп», договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31.03.2024 року ( поліс №220101908) (а.с.62).
01.10.2024 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» перерахувало грошові кошти у розмірі 40 258,94 грн. на рахунок КП ММР«Миколаївелектротранс», як страхове відшкодування за пошкодження залізобетонної опори (платіжна інструкція №ЗР109606) (а.с.11).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У цій справі відповідачем не оспорюється факт ДТП за його участі, наявність його вини та отримання позивачем від страхової компанії суми страхового відшкодування у розмірі 40 258,94 грн.
Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди) відповідальності.
Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) та від 09листопада 2022 року у справі № 497/470/2021 (провадження № 61-20047св21).
В даному випадку, матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 оспорював ту обставину, що страховик порушив умови договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та здійснив потерпілій особі страхову виплату не в повному обсязі.
А отже, заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки особа, діями якої завдана шкода та яка застрахувала свою цивільну відповідальність, є належним відповідачем у справі, оскільки у разі недостатності виплаченої потерпілому суми страхової виплати, вона є зобов'язаною особою зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Відносно вимог про стягнення франшизи суд зазначає наступне.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до п. 36.6 ст. 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Позивач, пред'явивши позовні вимоги до винуватця ДТП, вказує, що не отримував від відповідача грошові кошти в якості сплати франшизи в сумі 3 200,00 грн.
Разом з тим, відповідачем до свого відзиву на позовну заяву долучено квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №30/КЗ від 24.12.2024 року на суму 3 200,00 грн. як доказ підтвердження сплати ним розміру франшизи.
Враховуюче викладене вище, вивчивши матеріали справи та дослідивши практику Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що саме з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача різницю між фактично відшкодованим розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням з урахуванням розміру вже сплаченої ним франшизи, а тому позов підлягає частковому задоволенню в сумі 32 917,00 грн. (76 375,94 грн. - 40 258,94 грн. - 3200,00 грн. = 32 917,00 грн.)
Відповідно до ч. 1 ,2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом задоволено позов на 91 % (32 917,00 грн. / 36117,00 грн. х 100% = 91%).
Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 755,48 грн. (3 028,00 грн. х 0,91).
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,247,263 - 265,268,279,352,354 ЦПК України, ст.ст.1167,
1187,1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -
Позов Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» (код ЄДРПОУ 03328468) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 32 917,00 (тридцять дві тисячі дев'ятсот сімнадцять грн. 00 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» (код ЄДРПОУ 03328468) витрати по сплаті судового збору в сумі 2755,48 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят п'ять грн. 48 коп.).
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складання.
Суддя: О. В. Рунчева