Справа № 204/8219/25
Провадження № 2/204/4028/25
29 вересня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
У серпні 2025 року позивач звернулась до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 223 037,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.06.2025 року по день ухвалення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період з 17 серпня 1994 року по 05 червня 2025 року вона перебувала із відповідачем у трудових правовідносинах. Згідно наказу №375-вк від 05.06.2025 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням у зв'язку з невиплатою заробітної плати відповідачем з 05.06.2025 року. Відповідно до довідки від 24.07.2025 року №106/118, виданої відповідачем, заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з жовтня 2021 року по червень 2025 року складає 223 037,00 грн. Крім того, на наступний день фактичного звільнення 06.06.2025 року з позивачем не було проведено розрахунку та не виплачено всі суми, які належать їй при звільненні, а тому позивач має право на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно довідки №106/119 від 18.07.2025 року, середньоденна заробітна плата позивача складає 721,42 грн. За розрахунками позивача, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 червня 2025 року по 12 серпня 2025 року включно складає 38 235,26 грн. Одночасно із чим, позивач наголошує суду, що просить стягнути середній заробіток з 06.06.2025 року саме по день винесення рішення суду. Щодо судових витрат позивач зазначає, що окрім сплаченого судового збору у розмірі1 211,20 грн., очікує також понести витрати на правову допомогу приблизно 7 200 грн., докази які буде надано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 14 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Згідно повернутого на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, представник ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» 21.08.2025 року отримав особисто ухвалу суду від 14.08.2025 року разом із копією позовної заяви та додатками до неї. У зв'язку із чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» з 17 серпня 1994 року та 05.06.2025 року звільнилась за власним бажанням у зв'язку із невиплатою заробітної плати на підставі ч.3 ст.38 КЗпП, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 заповненої 06.05.1993 року на ім'я позивача (а.с.13-14).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства та колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормою частини 1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення містяться і у частині 1 ст.115 КЗпП України.
Проте, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану заробітну плату.
Згідно ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, що визначено ст.116 КЗпП України.
Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 04 липня 2025 року №106/113, невиплачена заробітна плата при звільненні ОСОБА_1 становить 235 356,00 грн., у т.ч. по місяцям: за жовтень 2021 року - 11386 грн.; за листопад 2021 року - 10929 грн.; за грудень 2021 року - 10665 грн.; за лютий 2022 року - 11193 грн.; за липень 2023 року - 12920 грн.; за серпень 2023 року - 5267 грн.; за вересень 2023 року - 11552 грн.; за січень 2024 року - 13306 грн.; за лютий 2024 року - 7371 грн.; за червень 2024 року - 15539 грн.; за липень 2024 року - 12085 грн.; за жовтень 2024 року - 12364 грн.; за січень 2025 року - 7348 грн.; за лютий 2025 року - 12808 грн.; за березень 2025 року - 14807 грн.; за квітень 2025 року - 12980 грн.; за травень 2025 року - 12319 грн.; за червень 2025 року - 40517 грн. (а.с.12).
При цьому, позивач, посилаючись на довідку №106/118 видану відповідачем 24.07.2025 року, яка у матеріалах справи відсутня, просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 223 037,00 грн.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З урахуванням вимог ст. 13 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у сумі 223 037,00 грн., а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
У частині 1 статті 116 КЗпП України, зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Однак, відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану заробітну плату і до цього часу.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.06.2025 року по день винесення рішення суду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач була звільнена за власним бажанням у зв'язку із невиплатою заробітної плати з 05.06.2025 року. Таким чином, відповідач мав не пізніше наступного дня виплатити всю належну суму до сплати при звільненні відповідачу, саме 06.06.2025 року.
Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
З довідки Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» №106/119 від 18.07.2025 року вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 721,42 грн. (а.с.15).
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 06.06.2025 року (наступний день після звільнення) по 29.09.2025 року (дата ухвалення рішення суду) включно складає 56 270,76 грн. (721,42 грн. х 78 робочих днів = 56 270,76 грн.).
Також суд звертає увагу на те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України (подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 25 травня 2016 року у справі №6-948цс16, від 03 січня 2018 року у справі №331/2814/16-ц). Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не може позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при їх звільненні.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
У постанові від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц Великої Палати Верховного Суду, зазначено, що, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 ЦПК України. Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічний правовий висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі N 761/16407/15-ц, від 15 квітня 2020 року у справі N 331/1863/18, від 18 листопада 2020 року у справі N 335/4416/18-ц.
Таким чином, враховуючи розмір простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, який до того ж перепав на час введення в Україні воєнного стану, ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 ЦПК України, до 20 000 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Відповідно до частин 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за які позивачем було сплачено судовий збір, задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 633,55 грн.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,133,141,259,263-265 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 223 037 (двісті двадцять три тисячі тридцять сім) грн. без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 06.06.2025 року по 29.09.2025 року включно у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп, з відрахуванням з цієї суми податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 633 (шістсот тридцять три) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
Відповідач: Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (ЄДРПОУ 14308368, місцезнаходження: вул. Криворізька, буд.1, м. Дніпро, 49008).
Суддя Н.В. Токар