(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду
Кишакевича Л. Ю., Короля В.В., Мазура М. В., Пількова К. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2025 року
(справа № 990/123/24, провадження № 11-201заі25)
за апеляційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
(далі - відповідач, ВККС, Комісія) на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 квітня 2025 року (судді Олендер І. Я., Ханова Р. Ф., Блажівська Н. Є., Юрченко В. П., Бившева Л. І.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Стислий зміст рішення ВККС від 14 березня 2024 року № 324/дс-24
14 березня 2024 року ВККС у складі колегії провела співбесіду із ОСОБА_1 , за результатами якої відмовила в наданні рекомендації про її призначення на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси, про що прийняла оспорюване в цій справі рішення.
Висновок про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та що її поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі -
Закон № 1700-VII), Комісія зробила внаслідок оцінювання конкретних обставин щодо: 1) незазначення вартості автомобіля марки Volkswagen Passat, 2012 року випуску, придбаного чоловіком позивачки у 2016 році; придбання цього автомобіля за заниженою вартістю; 2) незазначення джерела походження коштів на придбання чоловіком позивачки автомобіля марки Тоуоta Land Cruiser Prado 150, 2020 року випуску; 3) придбання чоловіком позивачки автомобіля марки Land Rover Defender, 2020 року випуску, за заниженою вартістю; 4) незазначення фінансових зобов'язань чоловіка позивачки; 5) незазначення грошових активів, отриманих в подарунок від батьків, внаслідок чого інформація в декларації відображена не повністю; 6) невідображення відомостей про об'єкти нерухомості, що перебувають у членів сім'ї в оренді чи на іншому праві користування.
Стислий виклад позовних вимог ОСОБА_1 .
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 14 березня 2024 року № 324/дс-24, яким відмовлено в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси (далі - спірне рішення);
- зобов'язати ВККС провести повторну співбесіду із ОСОБА_1 , переможницею конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 в пленарному складі.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню як недостатньо вмотивоване.
На переконання позивача, ВККС здійснила втручання в її право на повагу до приватного життя, оскільки предметом розгляду Комісії були переважно дії її чоловіка щодо придбання майна, а не її власні. Також, ОСОБА_1 вказувала, що сутність питань співбесіди зводилася до обговорення майнової поведінки чоловіка кандидатки та її обов'язку з'ясувати конфіденційну інформацію стосовно майна чоловіка, набутого як у шлюбі, так і до укладення шлюбу. Крім того, позивач наголошувала, що наявність окремих помилок в деклараціях кандидата сама по собі не свідчить про приховування майна, незаконність походження її майна та члена її сім'ї.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 1 квітня 2025 року позов задовольнив; визнав протиправним та скасував рішення ВККС від 14 березня 2024 року № 334/дс-24, яким відмовлено в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси; зобов'язав ВККС провести повторну співбесіду з ОСОБА_1 в порядку, передбаченому статтею 79-5 Закону № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Суд першої інстанції виснував, що спірне рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що є достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.
Перевіряючи обґрунтованість спірного рішення у частині висновків щодо обставин придбання чоловіком позивачки автомобіля марки Volkswagen Passat, 2012 року випуску, суд першої інстанції зауважив, що спеціальне законодавство та форма Декларації, яку заповнювала позивачка, передбачає випадок, що член сім'ї має право не розкривати інформацію про своє майно та доходи. Водночас суд першої інстанції врахував, що позивачка докладала зусиль для з'ясування інформації про майно члена сім'ї (чоловіка), однак через об'єктивні обставини не змогла отримати таку інформацію в своє розпорядження.
Так само суд першої інстанції оцінив і висновки відповідача у спірному рішенні щодо недекларування позивачкою доходів її чоловіка у деклараціях за 2016, 2018, 2022 роки, де вона у графі «Розмір (вартість)» обрала позначку «Член сім'ї не надав інформацію».
Також, суд першої інстанції зауважив, що придбання особою майна за цінами, нижчими за середньоринкову вартість аналогічних товарів (зокрема, транспортних засобів), саме по собі не вказує на недоброчесність кандидата на посаду судді за недоведення фактів вчинення особою протиправних дій, що можна було б трактувати як нечесність чи невідповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, чи наміри приховати дійсну вартість майна з інших підстав. При цьому суд першої інстанції визнав невмотивованим посилання Комісії на інформацію про середню вартість автомобіля тієї ж марки, моделі та року випуску від профільного сайту оголошень з продажу транспортних засобів, оскільки ця інформація не стосувалась конкретного транспортного засобу, яким володів чоловік позивачки, а є лише припущенням щодо ідентичності порівнюваних автомобілів як з технічної сторони, так і щодо періоду купівлі / продажу.
Так само суд першої інстанції оцінив і висновки відповідача у спірному рішенні щодо незазначення вартості автомобіля марки Land Rover Defender, 2020 року випуску, який, на думку Комісії, був придбаний за заниженою вартістю.
Крім того, невмотивованим і передчасним суд першої інстанції визнав спірне рішення і в частині висновків про незазначення позивачкою в Декларації інформації про об'єкти нерухомості, якими користується її чоловік на правах оренди, оскільки Комісія не зазначила конкретні факти, які б зі всією очевидністю породжували обґрунтований сумнів у відповідності позивачки критерію доброчесності та що її поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування визначених статтею 46 Закону № 1700-VIIвідомостей.
За висновком суду першої інстанції, спірне рішення у частині оцінки помилки позивачки при заповненні Декларації, яка полягає у тому, що вона не зазначила у відповідному розділі Декларації про подарунки від її батьків, не містить належного мотивування того, що ця помилка має характер недобросовісної.
Стислий виклад вимог апеляційної скарги
ВККС не погодилася з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, у якій просила це рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
На переконання Комісії, висновки суду першої інстанції свідчили про неповне з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, а також про суб'єктивну вибірковість застосування і неправильне тлумачення судом положень Закону № 1402-VIII та нормативних актів, прийнятих Комісією на основі положень цього Закону, адже Комісія прийняла спірне рішення саме відповідно до його вимог, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.
Комісія стверджувала, що фактичні обставини справи і зібрані докази свідчать про те, що Комісія при здійсненні своїх дискреційних повноважень дотрималася вимог до діяльності суб'єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 КАС України.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2025 року апеляційну скаргу Комісії залишено без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 квітня 2025 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) погодилась з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 та виснувала, що рішення ВККС від 14 березня 2024 року № 324/дс-24 не відповідає вимогам частини третьої статті 79-5 Закону № 1402-VIII, а також критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним статтею 2 КАС України.
Залишаючи апеляційну скаргу ВККС без задоволення Велика Палата вказала, що Комісія у спірному рішенні обмежилася обґрунтуванням підстави свого сумніву щодо відповідності позивачки критерію доброчесності тим, що критично оцінює нездатність кандидатки надати достовірні та обґрунтовані пояснення щодо придбання її чоловіком автомобілів (в аспекті ціни цих автомобілів), а також укладення її чоловіком договору позики, невважаючи при цьому достатніми пояснення позивачки про те, що чоловік відмовився надати їй інформацію про свої доходи, витрати і фінансові зобов'язання, а отримати таку інформацію з інших джерел вона не могла в силу її конфіденційного характеру.
На переконання Великої Палати, рішення Комісії також не містило належного мотивування того, що помилки, яких припустилася позивачка при заповненні декларацій, мають характер не добросовісної (неусвідомленої) помилки, а саме її недбалого ставлення до обов'язку щодо подання відповідної декларації, або що позивачка мала намір приховати інформацію про отримані від її батьків подарунки та про майнові права її чоловіка, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення позивачки на посаду судді.
Велика Палата виснувала, що самі лише факти не зазначення у декларації певних відомостей, а також придбання чоловіком позивачки автомобілів за цінами, які ВККС вважала заниженими, не може слугувати підставою для визнання позивачки недоброчесною.
Велика Палата вважала цілком справедливими мотиви суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем за змістом спірного рішення висновку про заниження вартості автомобілів Volkswagen Passat, 2012 року, та Land Rover Defender, 2020 року, придбаних чоловіком позивачки.
При цьому, Велика Палата прийшла до висновку, що відсутність у спірному рішенні докладного аналізу і мотивованого відхилення доводів позивачки, які вона подала завчасно та які не є очевидно необґрунтованими, не може бути визнана незначною формальністю або недоліком, що не має істотного значення та не впливає на законність і обґрунтованість такого рішення ВККС у цілому.
Підсумовуючи, Велика Палата констатувала, що втручання спірним рішенням у гарантоване статтею 8 Конвенції право позивачки на повагу до особистого життя, в аспекті доступу до обраної професії та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру, не було необхідним і пропорційним, оскільки сталося без належного з'ясування та обґрунтування підстав, не мотивовано належним чином із наданням оцінки поясненням кандидатки на посаду судді.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
З висновками Великої Палати не погоджуємося з огляду на таке.
Так, відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності має місце, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
У разі ж існування обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики Комісія як орган, відповідальний за формування високопрофесійного та добросовісного корпусу суддів, вправі прийняти вмотивоване рішення про відмову в наданні такому кандидату рекомендації про призначення на посаду судді. Цими повноваженнями ВККС України наділяють норми частини третьої статті 79-5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Наголошуємо на винятковій важливості критерію доброчесності, зважаючи на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя. Навіть ззовні правомірні і законні дії кандидата за певних умов можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
Слід зазначити, що авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
Відповідність критерію доброчесності є обов'язковою передумовою для зайняття вакантної посади судді, яка має особливий, високий конституційно - правовий статус та займає визначне місце у демократичному суспільстві, відіграє важливу роль у розбудові правової держави.
Наявність обґрунтованих сумнівів у доброчесності кандидата унеможливлює надання йому рекомендації щодо призначення на посаду судді, навіть за умови, що він має високий рівень професійної компетентності. Доброчесність є самостійним і обов'язковим критерієм, який не може бути компенсований іншими позитивними характеристиками кандидата.
Проведення Комісією співбесіди як завершального етапу такого конкурсу має на меті остаточно підтвердити відповідність кандидата на посаду судді усім встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.
Приймаючи рішення про рекомендацію кандидата для призначення на посаду судді Комісія тим самим підтверджує відсутність будь - яких сумнівів, зокрема у його доброчесності, засвідчує, що така особа гідна обіймати цю посаду, що це призначення не зашкодить авторитету правосуддя і судової влади, укріпить довіру до неї з боку суспільства, сприятиме виконанню основного завдання ВККС України - сформувати високопрофесійний і доброчесний суддівський корпус.
У той же час, призначення кандидата на посаду судді за наявності обґрунтованих сумнівів у його доброчесності створює ризик підриву авторитету правосуддя та судової гілки влади цвілому, не сприяє зміцненню довіри суспільства до суду, а відтак - суперечить одному з основних завдань ВККС, яким є формування високопрофесійного та доброчесного суддівського корпусу.
Вважаємо, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка прагне зайняти посаду судді, очікується уважність щодо розкриття інформації про себе під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція в дотриманні правових норм при заповненні документів, які передбачені процедурою конкурсу. Не менш важливе значення має характер та систематичність допущених кандидатом на посаду судді помилок в оформленні поданих ним документів.
В оспорюваному рішенні Комісія встановила наявність значної кількості помилок у поданих ОСОБА_1 деклараціях , які, на її думку, не є формальними або технічними. Зокрема, у деклараціях позивачки відсутні відомості про вартість задекларованого рухомого майна, а саме транспортних засобів Volkswagen Passat 2012 року випуску та Land Rover Defender 2020 року випуску, придбаних її чоловіком; не зазначено інформацію про фінансові зобов'язання члена сім'ї (її чоловіка) - укладення ним договору позики; не відображено грошові активи, отримані у виді подарунка від батьків у сумі 15 000 доларів США, а також не відображено об'єкти нерухомості, що перебували у користуванні членів її сім'ї, зокрема приміщення, які орендував її чоловік.
Також, Комісія критично оцінила неспроможність позивачки надати переконливі та обґрунтовані пояснення щодо обставин придбання її чоловіком транспортних засобів за явно заниженою вартістю.
На наше переконання, посилання кандидата на те, що член сім'ї не надав необхідної інформації для заповнення декларації, саме по собі, без належного мотивування не може вважатися достатньою підставою для неповного відображення відповідних відомостей у декларації.
Так, частиною першою статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що в декларації зазначаються відомості, зокрема, про: об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право; отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи; юридичні особи, трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї.
Вважаємо, що особа, яка претендує на зайняття посади судді, враховуючи надзвичайну важливість довіри до судової влади, особливо в умовах воєнного стану та посиленої суспільної уваги до необхідності формування корпусу доброчесних суддів, зобов'язана виявляти особливу уважність та сумлінність під час виконання обов'язку з декларування. Така особа має вживати розумних заходів для забезпечення повноти та достовірності відомостей щодо майнового стану, доходів і зобов'язань не лише своїх, але й членів своєї сім'ї. На нашу думку, невиконання цього обов'язку, навіть з огляду на пасивну позицію члена сім'ї, може створити у стороннього спостерігача сумнів у доброчесності кандидата, а відтак і у його здатності до здійснення справедливого правосуддя.
Невиконання обов'язку щодо повноти декларування, особливо у випадках, коли мова йдеться про ймовірну невідповідність рівня життя суб'єкта декларування задекларованому майну і доходам, дає підстави для обґрунтованих сумнівів у доброчесності кандидата на посаду судді. Формальне посилання на відсутність згоди чи відмову члена сім'ї надати відповідну інформацію, без належного підтвердження вжитих дій для її отримання, не є достатнім виправданням недекларування з огляду на принципи прозорості, доброчесності та відкритості.
Особа, яка претендує на посаду судді має демонструвати максимальну відповідальність та готовність дотримуватися високих стандартів етичної поведінки судді. Недотримання вимог декларування, зокрема у випадках, коли суб'єкт декларування не забезпечив отримання від члена сім'ї відомостей, необхідних для повного і достовірного заповнення декларації, може свідчити про неналежне ставлення до такого обов'язку та відсутність сумлінності при заповненні офіційних документів, що, у свою чергу, ставить під сумнів відповідність особи критерію доброчесності.
Як свідчить зміст рішення ВККС та надані кандидаткою Комісії пояснення, ОСОБА_1 неодноразово вказувала у своїх деклараціях про відсутність інформації щодо майнового стану члена сім'ї, зокрема:
1) у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік у графі «Вартість на дату набуття у власність, володіння чи користування» розділу 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» ОСОБА_1 зазначила «Невідомо» щодо вартості транспортного засобу Volkswagen Passat2012 року випуску, набутого її чоловіком 14 вересня 2016 року;
2) у декларації за 2022 рік у розділі 13 «Фінансові зобов'язання» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 не відобразила відомостей про укладення її чоловіком 01 жовтня 2022 року договору позики на суму 70 000 доларів США;
3) у деклараціях за 2016, 2018 та 2022 роки ОСОБА_1 зазначила наявність доходів свого чоловіка, проте у графі «Розмір (вартість)» розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки» обрала позначку «Член сім'ї не надав інформацію»;
4) у зазначених деклараціях ОСОБА_1 не відобразила відомостей про об'єкти нерухомості, що перебувають у користуванні її чоловіка на підставі договорів оренди, зокрема приміщення, орендовані для здійснення підприємницької діяльності.
У наданих Комісії поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що її чоловік, який не є суб'єктом декларування, не надав їй необхідної інформації, незважаючи на вжиті з її боку заходи для її отримання. Крім того, кандидатка вказувала, що окремі відомості були помилково не відображені нею у поданих деклараціях.
Погоджуємось з критичною оцінкою Комісії щодо недостатньої переконливості та аргументованості пояснень, наданих кандидатом,зокрема стосовно обставин набуття її чоловіком транспортних засобів та визначення їх вартості, а також не відображення у поданих деклараціях повної та достовірної інформаціїпро розмір його доходів, фінансові зобов'язання, включно з укладеним договором позики, та об'єкти нерухомості, що перебували у його користуванні.
Відповідно до п. 4.7. Бангалорських принципів та статті 18 Кодексу суддівської етики, суддя має бути обізнаний про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру та має вживати розумні заходи з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї родини.
З огляду на встановлені у цій справі обставини, вважаємо, що систематичне зазначення кандидаткою у деклараціях позначки про відсутність інформації щодо майнового стану члена сім'ї, за наявності об'єктивної обізнаності про придбання її чоловіком майна, яке підлягало декларуванню, а також невідображення відомостей про його доходи, фінансові зобов'язання та об'єкти нерухомості, що перебували у його користуванні, свідчить про формальне та несумлінне ставлення до обов'язку декларування. Така поведінка кандидата на посаду судді об'єктивно може породжувати у Комісії обґрунтовані сумніви щодо готовності кандидата відповідально та добросовісно виконувати обов'язки судді, які передбачають особливу відкритість, прозорість, високий рівень доброчесності та відповідальність перед суспільством.
На наше переконання, посилання ОСОБА_1 на вжиття заходів для отримання від її чоловіка інформації, необхідної для повного та достовірного заповнення майнових декларацій у даному випадку не можуть бути визнані переконливими, оскільки не підтверджують реального вжиття розумних та достатніх дій для з'ясування відповідних обставин або наявності об'єктивних причин, що перешкоджали отриманню такої інформації.
Таким чином, ОСОБА_1 не забезпечила вжиття необхідних та розумних заходів для отримання повної інформаціїпро майновий стан свого чоловіка, у тому числі про вартість належного йому майна. Така поведінка, у поєднанні з систематичним невідображенням у деклараціях повної інформації про доходи, фінансові зобов'язання та майно члена сім'ї, свідчить про формальне та несумлінне ставлення до виконання обов'язку з декларування.
З огляду на наведені вище обставини, вважаємо за необхідне окремо зазначити про те, що Комісія, здійснюючи оцінювання кандидатів на посаду судді, має право проводити загальний аналіз не лише обґрунтованості задекларованої вартості майна, але й достовірності та переконливості пояснень кандидата, зокрема шляхом співставлення наданих ним відомостей із орієнтовними ринковими цінами, інформацією з відкритих джерел та іншими загальновідомими обставинами. Такий підхід є правомірним у межах процедури добору, яка за своєю природою не є кримінальним чи адміністративним провадженням, а спрямована на оцінку доброчесності та відповідності кандидата встановленим вимогам для зайняття посади судді.
У випадках, коли зазначена кандидатом у декларації або в його поясненнях, наданих Комісії, вартість майна суттєво відрізняється від орієнтовної ринкової вартості, а такі пояснення не містять належного обґрунтування та документального підтвердження відповідних розбіжностей, Комісія має обґрунтовані підстави поставити під сумнів достовірність поданих відомостей. Більш того, систематичне набуття кандидатом або членами його сім'ї майна за заниженою, у порівнянні з ринковою, вартістю об'єктивно викликає сумніви щодо доброчесності такого кандидата та його готовності дотримуватися високих етичних стандартів, необхідних для здійснення правосуддя.
Отже, наявність суттєвих розбіжностей між вартістю майна, зазначеною кандидатом, та його орієнтовною ринковою вартістю без надання переконливих і належним чином підтверджених пояснень може слугувати підставою для виникнення у Комісії обґрунтованих сумнівів щодо рівня доброчесності такого кандидата.
На нашу думку, кандидат має своїм обов'язком надавати Комісії повну, достовірну та узгоджену інформацію щодо свого майнового стану та майнового стану членів своєї сім'ї. Ненадання такої інформації або надання непереконливих, належним чином не підтверджених пояснень унеможливлює проведення повної та об'єктивної перевірки кандидата на посаду судді. Крім того, обґрунтовані сумніви, що виникають у Комісії щодо доброчесності кандидата, не можуть тлумачитися на користь такого кандидата, з огляду на підвищені вимоги відкритості, доброчесності та відповідальності, які ставляться до осіб, що претендують на здійснення правосуддя.
У спірному рішенні ВККС зазначено, що, за інформацією Національного агентства з питань запобігання корупції, вартість автомобіля Volkswagen Passat 2012 року випуску, придбаного чоловіком ОСОБА_1 , становила 15 000 грн. Під час співбесіди ОСОБА_1 не надала переконливих пояснень щодо такої вартості, пославшись на відсутність у неї відповідної інформації від чоловіка.
Разом з тим, Комісія, проаналізувавши інформацію з відкритих джерел, встановила, що середня ринкова вартість автомобіля аналогічної марки, моделі та року випуску на момент перевірки становила близько 425 892 грн, або 10 848 доларів США.
Врахувавши встановлені обставини, Комісія критично оцінила відсутність у кандидата достовірних та обґрунтованих поясненьщодо придбання її чоловіком автомобіля за вартістю, яка є очевидно заниженою, оскільки купівля у 2016 році Volkswagen Passat 2012 року випуску за 15 000 грн (587 доларів США)об'єктивно викликає обґрунтовані сумніви з огляду на середній рівень ринкових цін на такі транспортні засоби.
Крім того, Комісія також критично оцінила пояснення, надані ОСОБА_1 під час співбесіди щодо вартості автомобіля Land Rover Defender 2020 року випуску, придбаного її чоловіком за 10 000 грн, враховуючи те, що за даними профільного інтернет-ресурсу з продажу транспортних засобів, середня вартість автомобіля такої ж марки, моделі та року випуску становить 2 394 250 грн (61 000 доларів США).
Вважаємо правильними та обґрунтованими висновки Комісії про те, що виявлені суттєві розбіжності у вартості транспортних засобів, придбаних чоловіком кандидата, разом із відсутністю переконливого або документально підтвердженого обґрунтування таких розбіжностей, об'єктивно породжують сумніви у доброчесності кандидата.
Крім того, зі спірного рішення вбачається, що Комісія встановила факт отримання ОСОБА_1 від батьків грошового подарунка у розмірі 15 000 доларів США. Водночас під час обговорення зазначених грошових активів кандидатка повідомила, що помилково не зазначила про вказані грошові подарунки від батьків у відповідному розділі декларації за 2022 рік.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» подарунок - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» в редакції, чинній на час подання декларації, отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п'ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п'ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
З огляду на встановлену Комісією суму подарунка (15 000 доларів США), яка суттєво перевищує визначений законом поріг декларування, у кандидатки не було правових підстав не зазначати відповідні відомості, що свідчить про несумлінне невиконання нею покладеного обов'язку щодо належного декларування.
Таким чином, вважаємо обґрунтованим висновок Комісії про те, що надані
ОСОБА_1 пояснення щодо недекларування подарунка не можуть бути визнані прийнятними та достатніми, а відомості, відображені в її декларації за 2022 рік,
є неповними.
Беручи до уваги встановлені під час співбесіди обставини та надані
ОСОБА_1 пояснення, Комісія дійшла висновку, що значна кількість помилок у деклараціях, а також неповнота та відсутність належних відомостей у них породжують обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критерію доброчесності. Сукупність зазначених обставин свідчить про несумлінне виконання кандидаткою обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Частиною дев'ятою статті 69 Закону № 1402-VIII встановлено, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Обставини встановленні ВККС, у поєднанні з установленою суттєво заниженою, порівняно з орієнтовною ринковою, вартістю транспортних засобів, набутими чоловіком кандидата без обґрунтованих пояснень такої вартості унеможливили оцінку ВККС законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, а також відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Як, на нашу думку, правильно зазначила Комісія у своєму рішенні, суперечливий зміст та нечітка аргументація наданих ОСОБА_1 під час співбесіди пояснень свідчать про недостатнє сприйняття кандидатом фундаментальних засад доброчесності, високі стандарти яких визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів, а також у Кодексі суддівської етики.
Беручи до уваги усе вищенаведене, вважаємо, що викладені у спірному рішенні Комісії висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Досліджуючи ці обставини у сукупності, ВККС дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів.
Зміст спірного рішення засвідчує, що під час проведення співбесіди з ОСОБА_2 їй були забезпечені усі передбачені законом процедурні права та гарантії і перешкод у їх реалізації Комісією не створювалось.
Водночас ОСОБА_1 , з покликанням на об'єктивні обставини та докази, які б їх підтверджували, не змогла надати достатньо аргументованих пояснень, які б спростовували встановлені Комісією факти, покладені в основу висновку про відмову в наданні рекомендації про її призначення на посаду судді.
Норми, якими Комісія керувалась під час прийняття нею спірного відповідали критерію якості закону, не надавали їй необмежених повноважень, окреслювали межі наданої Комісії дискреції, за які ВККС не вийшла.
Наведене вище підтверджує, що спірне рішення є правомірним й відповідає критеріям, встановленим у частині другій статті 2 КАС України, а також вимогам частини третьої статті 79-5 Закону № 1402-VIII щодо вмотивованості.
Натомість суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, відтак дійшов передчасних і неправильних висновків про наявність підстав для визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 14 березня 2024 року 334/дс-24, яким відмовлено в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси.
Тому, на нашу думку, Велика Палата мала б скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції й ухвалити власне рішення про відмову у задоволенні позову
ОСОБА_1
Судді: Л. Ю. Кишакевич
В. В. Король
М. В. Мазур
К. М. Пільков