29 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 209/4046/24
провадження № 61-11946ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року в справі за позовом Приватного підприємства «Світлана 2000» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення сплаченої заборгованості у порядку регресу,
У липні 2024 року Приватне підприємство «Світлана 2000» (далі - ПП «Світлана 2000») звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 сплачену заборгованість за договором позики від 22 січня 2014 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1: заборгованість в розмірі 4 343 500,00 грн, суму сплаченого виконавчого збору - 434 350,00 грн; суму витрат на проведення виконавчого провадження - 377,71 грн.
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, належного відповідачці.
Заява обґрунтована тим, що 22 січня 2014 року між ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 отримано в борг 250 000,00 дол. США з кінцевим строком повернення не пізніше 31 грудня 2015 року, на забезпечення належного виконання за вказаним договором позики між ОСОБА_2 та ПП «Світлана 2000», а також ПП «Феміда», як поручителями, було укладено договори поруки. Поручитель ПП «Світлана 2000» поручилось перед кредитором за виконання боржником свого обв'язку частково і відповідальність поручителя обмежилась сумою 175 000,00 дол. США.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП «Світлана 2000» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 22 січня 2014 року у розмірі 4 343 500 грн, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП «Феміда» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 22 січня 2014 року у розмірі 1 861 500 грн.
Згідно з виконавчим провадженням № НОМЕР_1, відкритим на підставі виконавчого листа, виданого Верньодніпровським районним судом Дніпропетровської області в справі № 173//614/16-ц про стягнення з ПП «Світлана-2000» суми заборгованості в розмірі 4 343 500 грн, державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПП «Світлана-2000». Загальна сума заборгованості становила 4 343 500,00 грн.
23 листопада 2021 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним погашенням заборгованості по виконавчому листу в справі № 173/614/16-ц про стягнення з ПП «Світлана-2000» суми заборгованості в розмірі 4 343 500 грн.
В результаті повного погашення заборгованості ПП «Світлана 2000» перед ОСОБА_2 до ПП «Світлана 2000» перейшли усі права кредитора щодо боржника ОСОБА_1 в частині сплаченої заборгованості в сумі 4 343 500 грн, суми виконавчого збору - 434 350 грн, витрат на проведення виконавчих дій - 377,71 грн.
В зв'язку з наведеними обставинами позивач звернувся до суду із регресним позовом про стягнення з ОСОБА_1 сплачених сум в межах справи
№ 173/614/16-ц.
Зазначав, що невжиття зазначених вище заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позовних вимог про стягнення в порядку регресу сплаченої позивачем заборгованості у загальному розмірі 4 778 227,71 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 14 травня 2025 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року апеляційну скаргу ПП «Світлана 2000» задоволено, ухвалу місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову в справі шляхом заборони ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особам вчиняти дії з відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації, реєстраційних дій, пов'язаних з реєстрацією, перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборони внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо нерухомого майна, а саме:
нежитлового приміщення, загальною площею 289,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1773621312104, Номер об'єкта в РПВН: 13577478;
40/100 частки в квартирі АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 27151885.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, врахував предмет спору, передумови звернення ПП «Світлана 2000» з вказаним позовом, ціну позову, вважав, що заборона відчуження належного відповідачці майна є співмірним заходом забезпечення позову.
Апеляційний суд відхилив довід відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ПП «Світлана 2000», що майно, про заборону відчуження якого просить позивач, перебуває в іпотеці ОСОБА_3 , оскільки вказана обставина не порушує прав відповідачки. При цьому Дніпровський апеляційний суд зауважив, в разі, якщо потекодержатель ОСОБА_3 вважає, що його права порушені, він має право звернутися до суду з відповідною заявою.
Резюмуючи, суд вважав, що застосований захід забезпечення позову є достатнім та ефективним, відповідає балансу сторін, натомість невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання або невиконання ймовірного судового рішення про задоволення позову.
У вересні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року.
У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково вважав, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки застосовані заходи забезпечення позову стосуються інших осіб, а саме іпотекодержателя.
Вказує, що колегії суддів Дніпровського апеляційного суду був завлений обґрунтований відвід, які взяли самовідвід в справі № 209/3744/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Заявниця зазначає, що склад учасників справи № 209/3744/21 та справи № 209/4046/24 стосується ОСОБА_4 , власника та уповноваженої особи ПП «Світлана 2000».
Суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме звіту про оцінку майна, який не відповідає вимогам закону та фактично позбавив відповідача права на справедливий баланс інтересів в процедурі забезпечення позову.
На переконання ОСОБА_1 в цій справі відсутня загроза невиконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки нежитлове приміщення знаходиться в іпотеці, а на 40/100 часток квартири неодноразово накладено арешти в межах виконавчих проваджень.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, з доводами якої погодився суд апеляційної інстанції, про заборону відчуження належного ОСОБА_1 майна позивач вказав, що забезпечення позову обраним ним способом направлено на недопущення ризиків утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову, при цьому, незастосування заходів забезпечення цього позову, з урахуванням його ціни в розмірі 4 778 227,71 грн істотно ускладнить ефективний захист інтересів ПП «Світлана 2000», адже негативні наслідки невжиття заходів забезпечення позову переважають над наслідками забезпечення позову, що має тимчасовий характер.
Тобто, у разі не забезпечення позову та, зокрема, відчуження ОСОБА_1 , належного їй майна, враховуючи значний розмір ціни позову (4 778 227,71 грн), не встановлення судами іншого майна у відповідачки (рухомого, нерухомого), грошових коштів на банківських рахунках, тощо, вказане свідчить про високу ймовірність істотного ускладнення ефективного захисту прав позивача, адже за відсутності майна та коштів відповідачки, за рахунок яких можна буде примусово виконати судове рішення про задоволення позову, очевидно вказане призведе до труднощів виконання вказаного судового рішення.
Верховний Суд зауважує, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті не тільки за умови наявності негативних ризиків для позивача, які мають існувати на час вжиття таких заходів, а й з урахуванням мети забезпечення позову, яка декларується статтею 149 ЦПК України, тобто задля уникнення складнощів виконання рішення суду.
З врахуванням наведеного щодо мети забезпечення позову, його дії у часовому проміжку, слід врахувати також положення частин сьомої, восьмої статті 158 ЦПК України, відповідно до яких у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Отже наведене свідчить, що ПП «Світлана 2000» у достатній мірі обґрунтовано ризики не забезпечення позову у цій справі шляхом заборони відчуження належного відповідачці майна.
Врахувавши предмет спору та наявність у сторони позивача обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, апеляційний суд, встановив, що обраний позивачем вид забезпечення позову відповідає критерію співмірності із заявленими позовними вимогами.
Необхідність застосування даного заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які були досліджені апеляційним судом, та, в свою чергу, свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування заходу забезпечення позову призведе до порушення інтересів позивача.
Отже, встановивши, що існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, належного відповідачці.
Верховний Суд резюмує, що в цьому випадку очевидні ризики значно переважають над тимчасовим заходом у вигляді заборони відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо майна, належного ОСОБА_1 , тому вжиття заходів забезпечення в цій справі відповідає балансу інтересів учасників справи, зокрема, й відповідачки.
Довід касаційної скарги, що застосований захід забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки забезпечення позову стосуються інших осіб, а саме іпотекодержателя, Верховний Суд відхиляє, оскільки метою будь-якого процесуального звернення, в тому числі, подання касаційної скарги є способом захисту особистого інтересу або захисту в порядку представництва, водночас, касаційна скарга не містить жодних доводів про порушення прав безпосередньо ОСОБА_1 , доказів представлення інтересів ОСОБА_3 , касаційна скарга не містить.
Верховний Суд відхиляє довід касаційної скарги, що колегії суддів Дніпровського апеляційного суду був заявлений обґрунтований відвід, які взяли самовідвід в справі № 209/3744/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, оскільки склад учасників справи № 209/3744/21 та справи № 209/4046/24 стосується ОСОБА_4 , власника та уповноваженої особи ПП «Світлана 2000».
06 серпня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Макарова М. О.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року визнано заявлений відвід необґрунтованим.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів апеляційного суду: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Макарова М. О., оскільки відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Верховний Суд, враховуючи наведені в касаційній скарзі доводи щодо відводу колегії суддів апеляційного суду: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Макарова М. О., а саме їх участь та процесуальні рішення в іншій справі, зокрема в справі № 209/2744/21 (довід касаційної скарги) та в справі № 209/1594/17 (довід заяви, поданої до апеляційного суду), визнає необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Дніпровського апеляційного суду, оскільки мотиви відводу суперечать частині четвертій статті 36 ЦПК України, про що правильно вказав апеляційний суд в ухвалі від 11 серпня 2025 року.
Суд касаційної інстанції також відхиляє аргумент касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме звіту про оцінку майна, який не відповідає вимогам закону та фактично позбавив відповідача права на справедливий баланс інтересів в процедурі забезпечення позову.
Так, Дніпровський апеляційний суд в оскаржуваній постанові вказав, що загальна оціночна вартість майна, належного відповідачці, заборона відчуження якого вчинено цим судом в порядку забезпечення позову, становить 681 764,95 грн, що складає 14,3% від ціни позову.
Проте, ні майно, ні його оцінка не є предметом цієї справи № 209/4046/24, а в контексті співмірності забезпечення позову заявленим позовним вимогам, в цьому випадку ОСОБА_1 мала довести, що ціна позову в цій справі не є співмірною з ціною належного їй майна, щодо якого судом вжито заходи забезпечення позову.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування апеляційним судом норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року в справі за позовом Приватного підприємства «Світлана 2000» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення сплаченої заборгованості у порядку регресу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян