22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 940/912/22
провадження № 61-7497св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи, ? ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
Короткий зміст позовних вимог, рішення суду першої інстанції
У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що сімейні стосунки у нього з дружиною не склалися, вони мають різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння та довіра, шлюбних стосунків не підтримують протягом останнього часу, спільного господарства та бюджету не ведуть, а тому вважає, що сім'я розпалася остаточно і зберігати її надалі недоцільно. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.
Просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 22 липня 2003 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Тетіївського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 65.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 22 липня 2003 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тетіївського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 65, розірвано.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закрито.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 28 вересня 2022 року у цій справі було відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 06 жовтня 2022 року. В матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи про розірвання шлюбу. Відповідно до даних конверту № 0980101332203, копію позовної заяви та судову повістку на судове засідання, призначене на 06 жовтня 2022 року, направлено судом ОСОБА_2 на адресу АДРЕСА_1 . Вказана судова повістка була надіслана судом 29 вересня 2022 року та 05 жовтня 2022 року повернута поштовим відділенням Укрпошти Тетіїв-1 на адресу Тетіївського районного суду Київської області з відміткою «адресат відсутній» (а. с. 23).
Як вбачається з наданого відповідачем ОСОБА_2 витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року - ОСОБА_2 , 28 липня 2022 року відповідач виїхала з України та в'їхала на територію України 03 жовтня 2022 року у пункті пропуску Чоп ( Тиса) (а. с. 95).
З викладеного вбачається, що на час доставки судової повістки на адресу місця проживання ОСОБА_2 в м. Тетієві вона була відсутня за місцем проживання, оскільки перебувала за кордоном України.
При цьому наявність відмітки відділення поштового зв'язку на конверті «адресат відсутній», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається днем вручення судової повістки, також не свідчить про належне повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, оскільки за повідомленням виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 27 вересня 2022 року на запит суду (а. с. 12) ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як повістка їй була надіслана на адресу АДРЕСА_1 , тобто на адресу, яка не є зареєстрованим місцем проживання відповідача.
06 жовтня 2022 року на електронну пошту Тетіївського районного суду Київської області надійшла заява від імені ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнає, проти розлучення не заперечує, після розлучення просить залишити прізвище - « ОСОБА_4 ». Однак суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вказана заява надійшла на електронну пошту суду та була підписана кваліфікованим електронним підписом, який належить працівнику Ірпінського міського суду ОСОБА_5 , виданий КНЕДП-ІДД ДПС (серійний номер: 58E2D9E7F900307B04000000E8C42300E1AF9000) (а. с. 18-19). Проте ОСОБА_5 не є ні учасником справи, ні представником відповідача, будь-які дані про те, що ОСОБА_5 діяла від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 , мала право підписувати від її імені заяви своїм кваліфікованим електронним підписом, матеріали справи не містять.
Таким чином, матеріали цивільної справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 06 жовтня 2022 року, у якому було ухвалено оскаржуване рішення. З огляду на викладене, розгляд справи судом першої інстанції було здійснено без належного повідомлення відповідача про день та час розгляду справи.
Розглянувши справу у відсутність сторін, суд першої інстанції не з'ясував дійсної волі подружжя на розірвання шлюбу, не встановив фактичні взаємини сторін та причини позову, не пересвідчився щодо неможливості дальшого спільного життя подружжя і збереження сім'ї, чим порушив принцип змагальності сторін та право на справедливий розгляд справи.
З огляду на викладене, оскільки повідомлення учасників справи про призначене у справі судове засідання є обов'язковим, проте такої вимоги судом не дотримано, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду з підстав, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07 лютого 2024 року, виданого Тетіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 66 (а. с. 78).
Враховуючи, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, що не дає підстав для застосування частини третьої статі 377 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні правові підстави для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу на підставі пункту 7 частини сьомої статті 255 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
16 червня 2025 року засобами поштового зв'язку особа, яка не брала участі у розгляді справи, ? ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що 09 травня 2023 року між нею та позивачем у справі ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 , виданим 09 травня 2023 року Корюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Вона з чоловіком ОСОБА_1 жили однією сім'єю, мали спільний бюджет, спільне господарство та мали відповідні права та обов'язки один до одного як чоловік та дружина, чоловік був мобілізований і перебував на військовій службі. 31 січня 2024 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 вручили їй сповіщення сім'ї № 8 від 31 січня 2024 року, що її чоловік ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Синьківка Куп'янського району Харківської області внаслідок ворожого обстрілу зі стрілецької зброї отримав поранення не сумісне з життям, за даними лікарського свідоцтва про смерть №12-19-119 Чт/24 від 30 січня 2024 року смерть наступила внаслідок вибухової травми. Згідно повторного свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 виданим 21 травня 2024 року її чоловік ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зв'язку зі смертю позивача, укладення ним за життя шлюбу з нею, та враховуючи, що рішення у цій справі впливає на її права, інтереси та обов'язки, суд апеляційної інстанції мав би залучити її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, однак указаного не зробив, бо звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою ОСОБА_2 діяла недобросовісно і приховала від суду факт реєстрації шлюбу між позивачем ОСОБА_1 та нею, хоча про це їй було відомо.
06 березня 2024 року ОСОБА_2 подала позовну заяву до неї про встановлення юридичного факту та визнання шлюбу недійсним, у якій просила встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з 06 жовтня 2022 року по 25 січня 2024 року та визнати недійсним шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Корюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09 травня 2023 року, актовий запис №54. Така активність ОСОБА_2 відновити розірваний шлюб і бути дружиною загиблого викликана можливістю отримання від держави одноразової компенсації за загибель військовослужбовця внаслідок бойових дій. Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2024 року (справа № 736/454/24) позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду, бо вона не з'являлася у судове засідання.
Суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 2-4744/11 (провадження
№ 61-8159сво21), що скасування судового рішення через значний проміжок часу (більше ніж через два роки) після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін, дестабілізує приватні відносини.
Апеляційний суд не перевірив дійсних підстав та обставин подання ОСОБА_2 апеляційної скарги та того, чи буде її задоволення виправданим при обставинах, що настільки змінились з того часу (одруження позивача з іншою жінкою та смерть позивача), і чи відповідатиме вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У серпні 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Зазначає, що законодавець чітко регламентує випадки визнання шлюбу недійсним незалежно від смерті учасників правовідносин і неможливості відновлення сімейних відносин. Шлюб може бути визнано недійсним за рішенням суду або за заявою заінтересованої особи до органу РАЦС. Позасудовий порядок визнання шлюбу недійсним настає при вчиненні сторонами при укладенні шлюбу таких істотних порушень умов вступу в шлюб, в силу яких він вважається недійсним і без рішення суду (стаття 39 СК України), зокрема у разі реєстрації шлюбу з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. У вказаних випадках за заявою заінтересованої сторони орган РАЦС анулює актовий запис про шлюб. Отже, в Сімейному кодексі України закріплено три види недійсності шлюбу, який: (а) є недійсним в силу закону (статті 39); (б) визнається недійсним за рішенням суду (стаття 40); (в) може бути визнаний недійсним за рішенням суду (стаття 41).
Разом із тим, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 2-4744/11 дійшов висновку за інших обставин, а саме, що скасування рішення суду про розірвання шлюбу через значний проміжок часу (через десять років після ухвалення рішення й через сім років після реєстрації шлюбу позивача з іншою особою) не відповідатиме вимогам статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
У цій же справі проміжок часу не значний (про розірвання шлюбу відповідачу стало відомо лише після смерті чоловіка і його поховання, приблизно один рік і три місяці), протягом цього часу сторони проживали однією сім'єю і підтримували шлюбні відносини, а з моменту реєстрації повторного шлюбу пройшло трохи більше восьми місяців, в період яких ОСОБА_1 перебував постійно на військовій службі, що свідчить про фіктивність шлюбу. Права та інтереси третьої особи, набуті внаслідок грубого порушення прав та інтересів відповідача, є нікчемними, оскільки в такому разі не могли виникнути з огляду на незначні часові проміжки, продовжуваність фактичних шлюбних відносин між позивачем та відповідачем і відсутність таких між позивачем та третьою особою в силу занятості на військовій службі ОСОБА_1 .
Доводи заявника про те, що висновки апеляційного суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 та частини першої статті 377 ЦПК України є помилковими, не гуртуються на обставинах справи і нормах процесуального і матеріального права. У цьому випадку оскаржувана постанова навпаки спрямована на захист прав та інтересів учасника процесу, права та інтереси якого були грубо порушені, і в силу закону тягнуть за собою обов'язкове та безумовне скасування судового рішення. Апеляційний суд забезпечив правову визначеність правовідносин, їх справедливість і передбачуваність, що відповідає принципам цивільного судочинства та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилання скаржника на те, що метою відновлення шлюбу є виключно отримання одноразової грошової компенсації у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_1 є надуманим, суб'єктивним та не підтвердженим жодними доказами, і не можуть бути підставою для висновку про відсутність реальних сімейних правовідносин між подружжям.
Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що неможливо скасувати рішення через те, що ініціатор розірвання шлюбу помер, оскільки оскаржуване в апеляційному порядку рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року не відповідає закону внаслідок грубого порушення вимог процесуального закону, а саме ухвалення без належного повідомлення відповідача у справі про час та місце її розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду від16 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи (частина четверта статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб може бути припинено внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
У пункті 7 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 377 ЦПК України).
Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті (частина третя статті 377 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 2-4744/11 (провадження № 61-8159сво21) вказано:
«статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, зокрема, право на справедливий судовий розгляд. При цьому ключовим принципами, які мають скеровувати тлумачення статті 6 Конвенції, є верховенство права, правова певність і належне відправлення правосуддя. Принцип правової певності є одним з основних аспектів верховенства права вимагає, серед іншого, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. У його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, як вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншим словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Христов проти України» (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Водночас скасування рішення суду, яке вже частково виконано, може (поряд з іншими обставинами) свідчити про зведення принципу res judicata нанівець (пункт 35 Рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00)). Враховуючи наведене і прецеденти Європейського суду з прав людини, перегляд заочного рішення та його скасування через значний проміжок часу й після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін є правомірним випадком обмеження права на доступ до суду. Більше того, встановлення в судовій практиці зворотного принципу призведе до порушення принципу верховенства права через викривлення таких його складників, як правова визначеність правовідносин і res judicata.
Апеляційний суд, скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції, ухвалене в 2011 році, не врахував, що скасування судового рішення через значний проміжок часу (через десять років) й після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін, дестабілізує приватні відносини. Водночас, апеляційний суд не перевірив дійсних підстав та обставин подання ОСОБА_2 заяви про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 23 грудня 2011 року та того, чи буде її задоволення виправданим при обставинах, що настільки змінились з того часу (одруження позивача з іншою жінкою та смерть позивача), і чи відповідатиме вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, при наявності рішення суду про розірвання шлюбу, навіть і ухваленого з певними процесуальними порушеннями, але яке було чинним протягом десяти років і до смерті позивача, апеляційний суд надав перевагу зазначеним процесуальним порушенням, не врахувавши, що в такому випадку порушується принцип правової визначеності. Так, дотримання вимог процесуальної форми (у тому числі й щодо належного повідомлення учасників справи про час та місце судового розгляду) є важливою гарантією їх прав та передумовою ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Разом із тим, надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття явно несправедливого рішення.
Слід також зважати на те, що вимога добросовісності є загальною для усі суб'єктів права, у тому числі - для усіх суб'єктів цивільних правовідносин, включаючи правовідносини сімейні. Ця вимога ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними (пункт і статті З ЦК). Тобто такі дії мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Зазначені норми цивільного права постають як загальні принципи, які є, по суті нормами прямої дії. У свою чергу, порушення учасником правовідносин вимог добросовісності під час здійснення своїх суб'єктивних прав має наслідком відмову у їх захисті та сприянні у їх реалізації. Зазначене стосується і процесуальних прав, зловживати якими неприпустиме (статті 2, 44 ЦПК України).
Отже, зважаючи на викладене та з урахуванням наведених вище положень закону, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що висновки апеляційного суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 та частини першої статті 377 ЦПК України є помилковим з огляду на те, що після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин, що є неможливим внаслідок смерті одного з подружжя, скасування рішення суду про розірвання шлюбу через значний проміжок часу (через десять років після ухвалення рішення й через сім років після реєстрації шлюбу позивача з іншою особою) не відповідатиме вимогам статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. Не повідомлення про дату судового засідання у даному випадку не можуть бути підставою для скасування такого заочного рішення та закриття провадження у справі у зв'язку зі смертю сторони у спорі про розірвання шлюбу.
За умови, що сторона знає про смерть іншої сторони у справі, де правонаступництво є неможливим, як і відновлення сімейних відносин, поведінка сторони, яка заявила після спливу значного проміжку часу про перегляд заочного рішення з формальних підстав, є зловживанням процесуальними правами».
У справі, що переглядається:
ОСОБА_3 при поданні касаційної скарги вказала, що 09 травня 2023 року між нею та позивачем у цій справі ОСОБА_1 було укладено шлюб. Аналіз матеріалів справи та встановлені апеляційним судом обставини свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання ОСОБА_1 загинув. ОСОБА_2 у лютому 2024 року подала апеляційну скаргу на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_1 . Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року скасовано та провадження у справі закрито, що має наслідком відновлення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тобто після реєстрації ним шлюбу з іншою особою - ОСОБА_3 . Тому оскаржена постанова апеляційного суду безпосередньо впливає на права та інтереси ОСОБА_3 і яка не була залучена участі у справі апеляційним судом при її апеляційному перегляді;
апеляційний суд вважав відповідача неповідомленою належним чином про розгляд справи, зокрема, у зв'язку з тим, що наявність відмітки відділення поштового зв'язку на конверті «адресат відсутній» про це не свідчить, оскільки повістка була надіслана не на адресу, яка є зареєстрованим місцем проживання відповідача ( ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як повістка їй була надіслана на адресу АДРЕСА_1 ; враховуючи, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, що не дає підстав для застосування частини третьої статті 377 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України;
апеляційний суд не звернув уваги, що у позові ОСОБА_1 зазначена адреса проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 ; цю адресу свого місця проживання зазначила і сама ОСОБА_2 в апеляційній скарзі (як і у всіх інших процесуальних заявах), в змісті якої підтверджувала, що сторони постійно проживали разом однією сім'єю за цієї адресою, а на час розгляду справи дійсно була відсутня за місцем проживання, оскільки перебувала за кордоном; апеляційний суд направляв ОСОБА_2 поштову кореспонденцію саме за адресою: АДРЕСА_1 , яку остання отримувала (а. с. 53-55, 63, 75, 84). Тому передчасним є висновок, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення;
апеляційний суд також не врахував, що апеляційний перегляд рішення суду про розірвання шлюбу та його скасування через значний проміжок часу й після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї із сторін, дестабілізує приватні відносини, а тому може бути правомірним випадком обмеження права на доступ до суду з урахуванням принципу правової визначеності;
апеляційний суд не перевірив дійсних підстав та обставин подання ОСОБА_2 у лютому 2024 року апеляційної скарги на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року, тобто через значний проміжок часу після ухвалення цього рішення, та після смерті позивача, і того, чи буде її задоволення та скасування рішення суду виправданим при обставинах, що істотно змінились з того часу, чи відповідатиме вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, чи в такому випадку не порушується принцип правової визначеності, навіть за встановлення певних порушень норм права.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
За таких обставин висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 та частини першої статті 377 ЦПК України є передчасним, тому касаційний суд скасовує постанову апеляційного суду та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи, ? ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року скасувати.
Справу № 940/912/22 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко