10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1121/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Костюк О. В.,
Харківської міської ради - Руденко Д. Ю.,
Товариства з обмеженою
відповідальністю «Автодент Метал» - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 (у складі колегії суддів: Склярук О. І. (головуючий), Гетьман Р. А., Россолов В. В.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 (суддя Сальнікова Г. І.) в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
у справі № 922/1121/21
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова
до Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодент Метал»
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку,
У березні 2021 року Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодент Метал» (далі - ТОВ «Автодент Метал»), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 57 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 № 1612/19 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», яким ТОВ «Автодент Метал» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,552 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район);
- визнати незаконним та скасувати пункт 13 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 № 2095/20 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,5532 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район);
- визнати незаконним та скасувати пункт 12 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 № 2095/20 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд», яким ТОВ «Автодент Метал» надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район);
- визнати недійсним договір від 05.06.2020 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:003:0094, по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові, площею 0,5532 га, укладений між Харківською міською радою та ТОВ «Автодент Метал»;
- зобов'язати ТОВ «Автодент Метал» повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Клочківська, 341, м. Харків, площею 0,5532 га, кадастровий номер 6310136300:12:003:0094 Харківській міській раді.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Харківська міська рада з порушенням положень статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) прийняла оспорювані рішення та надала в оренду ТОВ «Автодент Метал» спірну земельну ділянку, площа якої в 10,6 разів перевищує загальну площу розташованих на ній будівель, власником яких є ТОВ «Автодент Метал», що не відповідає вимогам державних будівельних норм (ДБН).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування пунктів додатків до рішень Харківської міської ради та визнання недійсним договору оренди землі змінено, викладено його мотивувальну частину щодо відмови у задоволенні цих вимог в редакції цієї постанови; в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Автодент Метал» повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Клочківська, 341, м. Харків, площею 0,5532 га, кадастровий номер 6310136300:12:003:0094 Харківській міській раді рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 скасовано, прийнято у цій частині нове рішення про задоволення зазначеної позовної вимоги.
Постановою Верховного Суду від 23.01.2025 касаційні скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури та Харківської міської ради задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 скасовано, справу № 922/1121/21 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Після нового розгляду постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у серпні 2025 року Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.08.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 922/1121/21 за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.09.2025.
У відзиві на касаційну скаргу Харківська міська рада зазначає про законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, та безпідставність доводів, наведених у касаційній скарзі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ТОВ «Автодент Метал» у судове засідання свого представника не направило.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ТОВ «Автодент Метал» ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що ТОВ «Автодент Метал» не зверталось до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ «Автодент Метал».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, Харківської міської ради, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з пунктом 57 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 № 1612/19 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надано дозвіл ТОВ «Автодент Метал» на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,552 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нежитлові будівлі літ. «Е-1» загальною площею 57,3 кв. м, літ. «З-1» загальною площею 395,5 кв. м, літ. «Ж-1» загальною площею 30,3 кв. м, літ «И-1» загальною площею 38,1 кв. м на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу TОВ «Автодент Метал» від 13.02.2019, складеного TOB «Тем Інжиніринг» та TOB «Автодент Метал», протоколу № 06 загальних зборів учасників ТОВ «Тем Інжиніринг» від 05.02.2019; протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Автодент Метал» від 13.02.2019, зареєстровано за TOB «Автодент Метал».
Згідно з пунктом 13 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 № 2095/20 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,5532 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район).
Також, згідно з пунктом 12 додатку 4 до зазначеного вище рішення Харківської міської ради ТОВ «Автодент Метал» надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район).
05.06.2020 між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Автодент Метал» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ - (11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 6310136300:12:003:0094, розташовану по вул. Клочківська, 341 у м. Харкові.
Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається ділянка загальною площею 0,5532 га, у тому числі угідь 0,5532 га.
На земельній ділянці розміщено об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1», а також інші об'єкти інфраструктури - немає (пункт 3 договору).
Договір укладено строком до 01.05.2025 (пункт 8 договору).
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування пункту 57 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 № 1612/19, пункту 13 додатку 1 та пункту 12 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 № 2095/20, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку Харківській міській раді, прокурор на їх обґрунтування послався на те, що прийняття оспорюваних рішень Харківською міською радою у відповідних частинах та набуття ТОВ «Автодент Метал» права оренди на спірну земельну ділянку відбулось з порушенням норм земельного законодавства щодо відведення юридичній особі земельної ділянки комунальної власності. Крім того, ТОВ «Автодент Метал» без належного обґрунтування надано в оренду спірну земельну ділянку площею у 10,6 разів більшу за площу, яку займає розташоване на ній нерухоме майно орендаря.
Суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та надавши їм оцінку, дійшов висновку, що прокурором не доведено прийняття Харківською міською радою оскаржуваних пунктів додатків до рішень з порушенням вимог законодавства та за відсутності повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, а також не доведено необхідності використання ТОВ «Автодент Метал» земельної ділянки у меншому розмірі, наявності недоліків або неточностей у розробленій документації із землеустрою, невідповідності такої документації вимогам законодавства, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування оскаржуваних пунктів додатків до рішень Харківської міської ради. За таких обставин, ураховуючи відсутність підстав для визнання незаконними та скасування оскаржуваних пунктів додатків до рішень Харківської міської ради, суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку.
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Зі змісту касаційної скарги прокурора вбачається, що предметом розгляду суду касаційної інстанції є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Так, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену частиною 1 статті 287 ГПК України, прокурор послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 124, 134 ЗК України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 21.03.2023 у справі № 922/3613/21, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22, від 24.01.2024 у справі № 916/1022/23; на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23; на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 79 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанцій та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частини 1, 2).
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).
Порядок надання земельних ділянок у власність чи користування, наведений у статті 123 ЗК України (у відповідній редакції), передбачає, що рішення органів про надання земельних ділянок приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) (частина 1).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина 2 статті 123 ЗК України).
Частинами 4, 6, 15 статті 123 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частини 1, 2, 6 статті 186-1 ЗК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.
Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 та абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці, та які належать на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.
Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об'єктів надмірного тягаря, пов'язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання приписів законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об'єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об'єктів.
Такі положення законодавства спрямовані на забезпечення принципу цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Так, за частинами 1, 2 статті 120 ЗК України (у відповідній редакції) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічні положення містить стаття 377 ЦК України, відповідно до положень якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18).
Отже, якщо раніше у законному користуванні продавця (попереднього власника) нерухомого майна (будівель, споруд) вже перебувала земельна ділянка певною площею, то до набувача вказаного нерухомого майна переходить право користування земельною ділянкою такої ж площі, як у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України) та на тому ж самому юридичному титулі.
Натомість норма частини 2 статті 120 ЗК України не застосовується у разі, якщо на дату набуття нерухомого майна у його продавця було відсутнє будь-яке право на земельну ділянку, на якій таке майно розташоване. При вирішенні спорів щодо площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, суд може брати до уваги площу земельної ділянки, яка надавалася попередньому власнику будівлі, але право на яку не перейшло до набувача вказаного нерухомого майна в порядку статті 120 ЗК України. В той же час це не виключає можливості землекористувача та відповідного органу визначати площу земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, шляхом розробки (затвердження, погодження) нового проекту землеустрою чи технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідним обґрунтуванням необхідності збільшення чи зменшення її площі з урахуванням незмінності цільового та функціонального призначення.
У разі, якщо у відповідному рішенні місцевої ради зазначено посилання на статтю 120 ЗК України, хоча фактично не відбувається автоматичного переходу прав на земельну ділянку до набувача розміщених на ній будівель та споруд, саме по собі таке посилання не може бути підставою для скасування рішення місцевої ради, оскільки в будь-якому випадку у нового власника при переході права власності на будівлю чи споруду завжди виникають права на земельну ділянку, на якій вони розташовані, та на земельну ділянку, яка необхідна для їх обслуговування, а тому незалежно від визначення у тексті відповідного рішення норми, на підставі якої здійснюється передача такої землі у користування, такі дії уповноваженого органу спрямовані на дотримання загальних засад земельних правовідносин і не можуть визнаватися незаконними виключно з підстав неправильно обраної норми або помилкового зазначення певної норми, за наявності в особи права на отримання відповідної земельної ділянки з урахуванням наявності посилань в оспорюваному рішенні на відповідні норми, якими врегульовано спірні правовідносини.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 922/461/21, від 21.03.2023 у справі № 922/3613/21.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу TОВ «Автодент Метал» від 13.02.2019, складеного TOB «Тем Інжиніринг» та TOB «Автодент Метал», останнім набуто у власність нежитлові будівлі літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 у м. Харкові.
Пунктом 57 рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 № 1612/19 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» TOB «Автодент Метал» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,552 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341.
На замовлення TOB «Автодент Метал» ФОП Шевченко О. С. розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 у Шевченківському районі м. Харкова, який було погоджено Головним управлінням Держгеокадастру (висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13.12.2019 № 11273/82-19) та Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради (висновок від 01.10.2019 № 4954/0/605-19).
Пунктом 13 додатку 1 та пунктом 12 додатку 4 до рішення від 22.04.2020 № 2095/20 Харківської міської ради «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,5532 га (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341; надано в оренду TOB «Автодент Метал» земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) площею 0,5532 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. « 3-1», літ. «И-1», літ. «Е-1», літ. «Ж-1» (цех та склади) по вул. Клочківській, 341 (Шевченківський район).
12.06.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Харківською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,5532 га, кадастровий номер 6310136300:12:003:0094.
05.06.2020 між Харківською міською радою та ТОВ «Автодент Метал» укладено договір оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 6310136300:12:003:0094, розташованої по вул. Клочківська, 341 у м. Харкові, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
При цьому судами попередніх інстанції також установлено, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 6310136300:12:003:0094) не перебувала у законному користуванні у попереднього власника нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці.
Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Відтак, обов'язковим у такому випадку є з'ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна.
Доведення обставин, пов'язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, у тому числі щодо розміру земельної ділянки, покладається на сторони у судовому процесі. При цьому відповідно до загальних засад господарського судочинства, врегульованих статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 ГПК України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами, зокрема, але не виключно експертним висновком, ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). При цьому оцінка зазначених доказів повинна здійснюватися судами з дотриманням стандартів доказування, передбачених ГПК України щодо їх належності, допустимості, обґрунтованості та вірогідності.
Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об'єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв'язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 922/461/21, від 21.03.2023 у справі № 922/3613/21.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18, ключову роль у питанні раціонального (чи не раціонального) використання земельної ділянки відіграє саме проект землеустрою, за яким таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа (та, зокрема, і «геометричні розміри») земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться. При поданні позову з підстав (надмірність площі земельної ділянки порівняно з площею розташованої на ній нежитлової будівлі), які заявляє прокурор у даній справі, слід враховувати, що одним із можливих способів доказування, крім експертизи, є саме обставини наявності недоліків або неточностей у розробленому проекті землеустрою чи той факт, що проект землеустрою не відповідає вимогам закону або є необґрунтованим. Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.
У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції установлено, що на підтвердження неспівмірності площі земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ «Автодент Метал», порівняно з площею нежитлових будівель, розташованих на цій земельній ділянці, прокурор послався на ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173, ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 № 80, а також ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», затверджені Наказом Мінрегіону від 26.04.2019 № 104.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що положення ДБР та правил, на які посилався прокурор на обґрунтування підстав позову, поширюються на планування і забудову території населених пунктів та міжселених територій на державному, регіональному та місцевому рівні та є обов'язковими для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єктів і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів, проте не встановлюють правил визначення розміру земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування вже існуючих, збудованих нежитлових об'єктів.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції також врахував, що прокурором при зверненні до суду, не було визначено розмір земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, що належать ТОВ «Автодент Метал».
Отже, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам та наведеним сторонами доводам у їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про недоведеність прокурором належними та допустимими доказами необхідності використання ТОВ «Автодент Метал» меншого розміру земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, порушень чинного законодавства при затвердженні проекту землеустрою спірної земельної ділянки, наявності недоліків або неточностей в розробленому проекті землеустрою та відповідно про неспростування прокурором правомірності надання ТОВ «Автодент Метал» в оренду земельної ділянки у відповідному розмірі для обслуговування та експлуатації нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці.
При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно врахував доводи Харківської міської ради про те, що формування земельних ділянок виключно під об'єктами забудови не є раціональним використанням земельної ділянки, оскільки в кожному окремому випадку такі вимоги необхідно оцінювати з урахуванням сформованої забудови, червоних ліній, містобудівної документації, охоронних зон, санітарних зон, чинних державних будівельних норм тощо, що і було здійснено при формуванні спірної земельної ділянки.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки.
Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Прокурор обґрунтовуючи у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послався на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 21.03.2023 у справі № 922/3613/21, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22, від 24.01.2024 у справі № 916/1022/23, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Так, у справі № 910/5201/19 (за позовом про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про передачу в оренду земельної ділянки), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, зокрема, виходив із того, що спірним рішенням земельну ділянку на позаконкурентній основі надано відповідачу не лише для експлуатації та обслуговування розташованого на ній об'єкта нерухомого майна, а й для будівництва СТО з об'єктами дорожнього сервісу, що передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів.
У справах № 916/1022/23, № 922/443/20, № 916/2319/22, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд, приймаючи відповідні рішення, виходив із того, що спірні земельні ділянки могли бути надані відповідачам в оренду з метою нового будівництва виключно за результатами проведення земельних торгів.
Разом з тим, у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій при вирішені спору установлено, що спірна земельна ділянка була передана відповідачу в оренду для експлуатації та обслуговування нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, з урахуванням його розташування.
У справі № 910/20103/23 (за позовом про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин надання міською радою в оренду відповідачу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці, яке є чинним, не скасоване та не визнане незаконним у встановленому законом порядку; цільове призначення земельної ділянки, визначене в оспорюваному договорі оренди, відповідає виду цільового використання цієї земельної ділянки, визначеному Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок.
Водночас, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зокрема, виходили із недоведеності прокурором необхідності використання відповідачем земельної ділянки у меншому розмірі, наявності недоліків або неточностей у розробленій документації із землеустрою, невідповідності такої документації вимогам законодавства.
У справі № 918/391/23, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про розірвання договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок, обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди в частині сплати орендної плати за землю.
При цьому у справі, що розглядається, предметом розгляду є позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, обґрунтовані порушенням положень статей 124, 134, 135 ЗК України при прийняті міською радою оспорюваних рішень та наданні в оренду відповідачу спірної земельної ділянки, площа якої в 10,6 разів перевищує загальну площу розташованих на ній будівель, власником яких є відповідач.
Таким чином, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 922/1121/21, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 21.03.2023 у справі № 922/3613/21, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.
У справах № 922/1323/20 (за позовом про визнання незаконними та скасування рішень), № 910/10500/19 (за позовом про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки), № 922/3613/21 (за позовом про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки), на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду, зокрема, на встановлені судами обставини недоведеності прокурором належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачами меншого розміру земельних ділянок для обслуговування об'єктів нерухомості, що на них розташовані, наявності недоліків або неточностей у розробленій документації із землеустрою, невідповідності такої документації вимогам законодавства.
У справі № 922/1121/21, що розглядається, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій також виходили з обставин недоведеності прокурором необхідності використання відповідачем земельної ділянки у меншому розмірі, наявності недоліків або неточностей у розробленій документації із землеустрою, невідповідності такої документації вимогам законодавства.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, не суперечать висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, від 21.03.2023 у справі № 922/3613/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
Також, суд касаційної інстанції вважає безпідставним посилання прокурора на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 щодо застосування судами стандарту доказування «вірогідності доказів» та принципу змагальності, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність правовим висновкам, викладеним у наведених вище постановах. Оцінка доказів у наведених справах здійснена судом з урахуванням обставин справи та сукупності наданих сторонами доказів.
Зважаючи на викладене, наведена прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі № 922/1121/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко