29 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/296/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ"
на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2025,
додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2025
та постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд"
про внесення змін до договору оренди,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд", в якій просило: внести зміни до Договору оренди нерухомого майна від 01.04.2020 №БМЕС-01/38ВУМ, а саме: скоротити площу орендованих приміщень до 321,06 кв.м., виключивши з орендованої площі частини критого механізованого складу №9 нежитлової будівлі літ. Н/1-1 - складські та підсобні приміщення №№6, 7, що розташовані в м. Харкові, вул. Плеханівська, 114, літ. Н/1-1 загальною площею 258,60 кв.м., а також встановити нові умови сплати орендної плати, пропорційні до скороченої площі, та застосувати зазначені зміни до даних правовідносин з 28.03.2023; зобов'язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" укласти відповідну Додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна від 01.04.2020 №БМЕС-01/38ВУМ, що відображатиме зміну орендованої площі та встановити нові умови орендної плати з 28.03.2023; судові витрати покласти на відповідача;
2. Обґрунтовуючи вимоги позивач посилається на приписи ст.652 Цивільного кодексу України та зазначає, що з моменту укладення спірного договору значно змінились обставини, що мали суттєвий вплив на можливість належного виконання позивачем своїх зобов'язань, які, у свою чергу, вплинули на економічну ситуацію, комерційну діяльність та ринок нерухомості в регіоні.
3. Господарський суд Харківської області рішенням від 16.05.2025 позов задовольнив частково; вніс зміни до Договору оренди нерухомого майна від 01.04.2020 №БМЕС-01/38ВУМ, а саме, скоротив площу орендованих приміщень до 321,06 кв.м., виключивши з орендованої площі частини критого механізованого складу №9 нежитлової будівлі літ. Н/1-1 складські та підсобні приміщення №№6, 7, що розташовані в м. Харкові, вул. Плеханівська, 114, літ. Н/1-1 загальною площею 258,60 кв.м., а також встановив нові умови сплати орендної плати, пропорційні до скороченої площі; зобов'язав відповідача укласти з позивачем відповідну Додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна від 01.04.2020 №БМЕС-01/38ВУМ, що відображатиме зміну орендованої площі та розмір орендної плати; присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 4 844,80 грн судового збору, сплаченого при подачі позову.
4. Господарський суд Харківської області додатковим рішенням від 29.05.2025 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково; присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 11 364,00 грн судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
5. Східний апеляційний господарський суд постановою від 12.08.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2025 скасував; ухвалив нове рішення, яким в позові відмовив.
6. Східний апеляційний господарський суд постановою від 12.08.2025 додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2025 скасував; у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовив повністю.
7. 07.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2025, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2025.
8. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
9. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
Щодо підстав касаційного оскарження
10. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
11. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
12. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).
13. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
14. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
15. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
16. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
17. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
18. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
19. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
20. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
21. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
22. У касаційній скарзі скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК.
23. Однак, посилаючись на неправильне застосування (порушення) норм статей 16, 652 Цивільного кодексу України, ст.20, частин 4, 5 ст.188 Господарського кодексу України, статей 86, 236, 237, 238 ГПК скаржник чітко не зазначає, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування кожної з наведених норм не врахували суди в оскаржуваних рішеннях, не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
24. Зокрема, обґрунтовуючи на сторінках 7-8 скарги порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статей 86, 237, 238 ГПК) скаржник не посилається на жоден висновок Верховного Суду.
25. Також, в частині оскарження додаткового рішення скаржник не посилається на жодну підставу касаційного оскарження.
26. У зв'язку із вищезазначеним, скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані у цій ухвалі.
Щодо сплати судового збору
27. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
28. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".
29. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
30. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
31. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
32. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").
33. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
34. Враховуючи предмет позову, а також вимоги касаційної скарги, скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9 689,60 грн, розрахований таким чином: 3 028,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025) х 2 вимоги немайнового характеру х 200% х 0,8.
35. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.
36. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.
37. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2025, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 у справі №922/296/25 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСІНВЕСТ", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О. Кібенко