23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1834/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Годунов В. С. (адвокат),
відповідача - Кітченко М. Ю. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції
касаційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради
на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 та
постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішем"
до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради
про стягнення 4 975 953,60 грн заборгованості за договором про закупівлю робіт від 14.06.2021 № 527,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мішем" (далі - ТОВ "Мішем", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (далі - Департамент, відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт у розмірі 4 975 953,60 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю робіт від 14.06.2021 № 527 в частині виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 13.11.2024 (суддя Новікова Н. А.) у справі № 922/1834/24 позов задовольнив повністю; стягнув з Департаменту на користь Товариства заборгованість у сумі 4 975 953, 60 грн.
2.2. Додатковим рішенням від 04.12.2024 у справі № 922/1834/24 Господарський суд Харківської області відмовив ТОВ "Мішем" у стягненні з Департаменту витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 грн.
2.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 05.02.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 у справі № 922/1834/22 скасував, ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 у справі № 922/1834/24 залишено без змін.
2.5. Верховний Суд постановою від 16.04.2025 касаційні скарги Товариства задовольнив частково; постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №922/1834/24 скасував, а справу № 922/1834/24 передав на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
2.6. За результатами нового розгляду справи Східний апеляційний господарський суд постановою від 10.06.2025 (колегія суддів: Слободін М. М., Гребенюк Н. В., Шутенко І. А.) рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 залишив без змін.
2.7. Постановою від 10.06.2025 Східний апеляційний господарський суд додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 у справі № 922/1834/24 скасував; ухвалив нове додаткове рішення, яким заяву ТОВ "Мішем" про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнив частково; стягнув із Департаменту на користь Товариства 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції; в решті вимог заяви відмовив. Заяви ТОВ "Мішем" про стягнення з Департаменту витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнив частково; стягнув із Департаменту на користь Товариства 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції; в решті вимог заяв відмовив.
2.8. Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що за умовами Договору розрахунки з підрядником за виконані роботи здійснюються за фактом виконання робіт підрядником, які оформлені відповідним актом приймання-передачі протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту підписання такого акта. При цьому, жодною умовою Договору не передбачено застереження, що така оплата здійснюється лише після виконання підрядником всього комплексу робіт, передбачених Договором.
2.9. Ураховуючи надсилання підрядником (позивачем) та отримання відповідачем (замовником) акта виконаних робіт, що також не заперечується відповідачем, відсутність вмотивованої відмови від підписання цього акта, у т.ч. і відсутність повідомлення підрядника про причини відмови підписати акт приймання виконаних будівельних робіт, а також відсутність заперечень щодо факту виконання робіт чи заперечень щодо їх якості зі сторони відповідача, роботи за таким актом приймання виконаних будівельних робіт на суму 4 975 953,60 грн вважаються виконаними позивачем та прийнятими відповідачем, а вимоги позивача обґрунтованими.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Департамент не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням суду першої інстанції (по суті спору) та постановами суду апеляційної інстанції звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 922/1834/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову;
- скасувати постанову суду апеляційної інстанції (ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, а також у частині вирішення заяв Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції), додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2024 у справі № 922/1834/24 залишити без змін;
- судові витрати покласти на позивача.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Як на підставу касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень по суті позовних вимог Департамент посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).
4.1.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 844, 854, 875, 877, 879, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 73, 74, 76, 77, 99 ГПК України (у контексті визначення поняття виконаних робіт, яке включає в себе безпосередньо виконані всі передбачені договором підрядні роботи та в своїй сукупності і складають предмет будівельного підряду, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу), які викладені у постановах від 29.04.2025 у справі № 922/1836/24, від 29.04.2025 у справі № 922/2954/24, від 16.04.2025 у справі № 922/1834/24, від 01.04.2025 у справі № 916/2177/16, від 12.02.2025 у справі № 917/1823/23, від 05.09.2024 у справі № 925/1279/19, від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20, від 23.07.2024 у справі № 910/2159/23, від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23, від 11.01.2024 № 905/716/22, від 20.09.2022 у справі № 922/2101/21, від 19.07.2022 у справі № 922/2212/21, від 12.10.2018 у справі № 927/603/17, від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.
4.1.3. На переконання скаржника, у вирішенні цього спору суди не врахували, що в силу вимог положень статей 844, 877 ЦК України, предметом доказування у справі мають бути не лише обставини реального (фактичного) виконання робіт за договором, а й обставини стосовно того, чи роботи визначені в акті були виконані відповідно до проектно-кошторисної документації, якою визначено обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та ціну виконаних робіт. Сам лише факт підписання актів та довідок інженером з технічного нагляду, підпис якого скріплено печаткою Комунального підприємства не є тією обставиною, яка підтверджує в сукупності як факт виконання позивачем таких робіт так і відповідно, не підтверджує факт виникнення у відповідача обов'язку з оплати виконаних робіт.
4.1.4. Суди залишили поза увагою, що особливістю договору будівельного підряду є технічна складність його предмета, у тому числі і значна кількість передбачених проектною документацією видів та переліку робіт, а тому, за відсутності у суду необхідних спеціальних знань у сфері іншій ніж право, задля встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом може бути призначено судову будівельно-технічну експертизу, що є доцільним, зокрема у випадку необхідності дослідження будівельної документації.
4.1.5. Поза увагою судів залишились доводи відповідача про те, що з копії Загального журналу робіт № 1 вбачається, що роботи з будівництва об'єкта "Капітальний ремонт вул. Олексіївської, 14 А, вул. Клочківської 276" виконувалися у період з 23.08.2021 по 09.09.2021. Усі відомості, що містяться у копії Загального журналу робіт № 1 та актах на закриття прихованих робіт стосуються виконання робіт саме у 2021 році. Водночас жодного доказу щодо виконання повного обсягу роботи на суму 5 905 904,40 грн, які мали бути виконані позивачем у 2023 році та завершені станом на грудень 2023 року, відповідно до додаткової угоди № 3 від 24.10.2022 до Договору позивачем не надано.
4.1.6. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України Департамент із посиланням на положення пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України стверджує про те, що суди у вирішенні цього спору необґрунтовано відхилили його клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи. На переконання скаржника, з огляду на предмет та підстави позову оскільки суд не володіє спеціальними знаннями, які необхідні для з'ясування обставин даної справи, а саме для встановлення чи спростування обставин, на які посилаються сторони в обґрунтування відповідності / невідповідності виконаних робіт за своїми видами та обсягами умовам Договору будівельного підряду, проектно- кошторисній документації, вказані суперечності могли б бути усунуті лише незалежною судовою будівельно-технічною експертизою.
4.1.7. У касаційній скарзі на постанову суду апеляційної інстанції (ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, а також у частині вирішення заяв Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції), з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 906/960/24, від 24.03.2023 у справі № 688/3659/21, від 16.11.2021 у справі № 922/1964/21, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, які, на думку скаржника, не врахував суд апеляційної інстанції в цій справі, Департамент вказує про те, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Тобто, стороною має бути документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат. Водночас відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
4.1.8. Скаржник вважає, що за умовами договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03, укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням, ціна договору визначається сторонами з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу проведеної роботи, необхідності брати участь у судових засіданнях, але не може бути меншою, ніж 2500 грн за годину роботи виконавця. Означене, на переконання скаржника, свідчить, що у договорі відсутній фіксований розмір гонорару, а отже, позивач мав надати суду детальний описі робіт у якому мало би міститися інформація щодо розрахунку кількості витрачених на надання правової допомоги (послуги) годин помноженої на вартість такої (однієї) години роботи адвоката.
4.1.9. Однак позивачем не надано суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідних для надання правничої допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, а судом першої та апеляційної інстанції не враховано відсутність такого детального опису.
4.1.10. Скаржник також вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". На переконання Департаменту, системний аналіз частини першої статті 26 та частин першої, другої статті 27 цього Закону дає змогу зробити висновок про те, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема, лише на підставі доручення чи ордеру, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною другої статті 27 цього Закону.
4.1.11. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що у матеріалах справи відсутні докази наявності договірних відносин між Адвокатським об'єднанням "Богомолов та партнери" та адвокатом Годуновим В. С., який здійснював представництво інтересів Товариства у цій справі, як і відсутні докази узгодження позивачем та/або адвокатським об'єднанням із адвокатом Годуновим В. С. вартості послуг (гонорару) адвоката за представництво інтересів ТОВ "Мішем".
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані рішення та постанова ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Також позивач заявив про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Між ТОВ "Мішем" (підрядник) та Департаментом (замовник) 14.06.2021 укладений договір про закупівлю робіт № 527 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту вул. Олексіївської, 14-А, Клочківської, 276, (внутрішньоквартальні дороги та тротуари); ДСТУ Б Д.1.1:2013 відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.
5.2. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт визначаються відповідно до проектно-кошторисної документації (роботи 1).
5.3. Згідно з пунктом 3.1 ціна Договору становить 5 905 904,40 грн, у тому числі ПДВ - 984 317,40 грн.
5.4. Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.
5.5. Розрахунки здійснюються у формі післяоплати протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту підписання документів, зазначених у пункті 4.1 Договору, у разі якщо відповідні бюджетні кошти надійшли на рахунок замовника.
5.6. Згідно з пунктом 4.7 Договору замовник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника.
5.7. Відповідно до пункту 4.8 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в міру надходження коштів. Такі умови фінансування виключають пред'явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт.
5.8. Пунктом 5.1 Договору встановлено строк виконання робіт до 31 грудня 2022 року. Початок робіт: червень 2021 року. Завершення робіт: грудень 2022 року, згідно з графіком виконання робіт.
5.9. Відповідно до пункту 5.3 Договору підрядник зобов'язаний виконувати роботи у відповідності з вимогами будівельних норм та правил, графіків виконання робіт та положень Загальних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668.
5.10. Пунктом 5.5 Договору визначено, що замовник або залучена замовником особа здійснює контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю ремонту об'єкта, відповідністю виконаних робіт будівельним нормам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій-державним стандартам і технічним умовам.
5.11. Згідно з пунктом 5.7 Договору приймання-передача в експлуатацію закінчених робіт (об'єкта ремонту) буде виконуватися згідно з вимогами Загальних умов, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 та інших нормативних актів, що регламентують приймання закінчених об'єктів в експлуатацію.
5.12. Пунктами 6.1.1, 6.1.2 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи, приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).
5.13. У пункті 6.2 Договору визначено, що замовник має право, зокрема: зменшувати обсяги виконання робіт та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору (пункт 6.2.3); повернути підряднику акти виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів тощо) (пункт 6.2.4 Договору).
5.14. Згідно з пунктом 6.3 Договору підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором.
5.15. Відповідно до пункту 6.4 Договору підрядник має право, зокрема: на дострокове виконання робіт за письмовим погодженням замовника (пункт 6.4.2); своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) (пункт 6.4.4.1).
5.16. Умовами пункту 10.1 Договору передбачено, що договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань за цим договором.
5.17. Згідно з пунктом 11.2 Договору зміни до договору здійснюються згідно з діючим законодавством України з обов'язковим складанням письмової додаткової угоди.
5.18. Відповідно до пункту 11.3 Договору замовник сплачує підряднику за виконані роботи у разі розірвання договору у зв'язку з припиненням ремонту, у т.ч. шляхом консервації або ліквідації незавершеного ремонту.
5.19. У розділі XII Договору визначено, що невід'ємною частиною договору є: договірна ціна; календарний графік виконання робіт; план фінансування будівництва.
Додатковою угодою від 15.12.2021 № 1 до Договору сторонами внесені зміни, зокрема, розділ IV "Порядок здійснення оплати" викладено у новій редакції пункт 4.10, зокрема: "Фінансування робіт здійснюється у 2021 році згідно "Програми розвитку і реформування житлово-комунального господарства м. Харкова на 2011-2025 рр. ", затвердженою рішенням 49 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.10.2010 року № 328/10 (зі змінами) і складає 0,00 грн., в т.ч. ПДВ - 0,00 грн. за рахунок коштів бюджету Харківської міської територіальної громади".
Додатковою угодою від 24.10.2022 № 3 до Договору сторонами внесені зміни, зокрема, у розділ V. Виконання робіт, пункт 5.1 викладено у новій редакції: "5.1. Строк виконання робіт: до 31 грудня 2023 р. Початок робіт: червень 2021 року. Завершення робіт: грудень 2023 року, згідно з графіком виконання робіт." та у розділ X. Строк дії Договору, п. 10.1.1 викладено у новій редакції: "10.1. Договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань за цим Договором."
5.20. Додатком № 2 до додаткової угоди від 24.10.2022 № 3 до Договору "Календарний графік виконання робіт" сторонами погоджено виконання робіт протягом 2023 року на загальну кошторисну вартість - 5 905 904,40 грн.
5.21. Звертаючись до суду з позовом Товариство вказувало на те, що ним, як підрядником роботи за Договором виконані на суму 4 975 953,6 грн, що підтверджується: актами виконаних робіт; загальним журналом робіт на об'єкті, актами на закриття прихованих робіт, які підписані, в тому числі представником технічного нагляду відповідача; накладними на придбання товарів для проведення робіт по договору. Акти виконаних робіт 28.12.2023 вручені безпосередньо замовнику, а також додатково 29.12.2023 направлені засобами поштового зв'язку (отримані замовником 09.01.2024). Проте відповідач протягом тривалого часу будь-яких заперечень на акти не надав, виконані позивачем роботи не оплатив.
5.22. Позивач стверджує, що 90-денний строк оплати по договору почав свій перебіг на наступний день після отримання актів виконаних робіт, тобто 29.12.2023 (оскільки жодних заперечень щодо актів відповідач не висловлював та ще до їх вручення роботи прийняті представником технічного нагляду, тому відповідач не потребував додаткового часу на опрацювання документів), відтак строк оплати відповідно до умов Договору настав 28.03.2024.
5.23. Також 08.04.2024 позивач направив відповідачу запит стосовно підтвердження факту виконання робіт та обґрунтування причин непідписання актів. У подальшому, 25.04.2024, аналогічний запит направлений позивачем повторно.
5.24. Суди також встановили, що згідно з вхідним штампом отримання кореспонденції Департамент 28.12.2023 отримав супровідний лист від ТОВ "Мішем" за яким передані для підписання документи, зокрема, за спірним Договором, а саме: оригінал акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), оригінал довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), оригінал відомості ресурсів, оригінал розрахунку №1-2 загальновиробничих витрат, оригінал акта підтвердження виконаних робіт (пункти 21-25 супровідного листа).
5.25. Додатково 29.12.2023 позивач надіслав засобами поштового зв'язку зазначений вище супровідний лист з додатками на адресу відповідача, який був отриманий відповідачем 09.01.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Факт отримання документів за Договором відповідачем не заперечується.
5.26. Відповідач отримані документи зі своєї сторони не підписав, обґрунтованих заперечень щодо їх підписання не надав, про можливі виявлені недоліки робіт не заявляв.
5.27. Наведене і стало підставою для звернення Товариства до суду з вимогами первісного про стягнення 4 975 953,60 грн заборгованості за виконані роботи за Договором.
5.28. Заперечуючи проти задоволення вимог Департамент вказує на те, що роботи, передбачені в акті приймання виконаних будівельних робіт є лише частиною робіт, передбачених умовами Договору, позивач не може вважатися таким, що належним чином виконав свій обов'язок щодо передачі виконаних робіт, а відповідач відповідно до приписів статті 612 ЦК України не є таким, що прострочив оплату виконаних позивачем робіт за договором. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач здійснив приймання виконаних робіт, а також доказів повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, що є підставою для негайного початку прийняття робіт.
5.29. Крім того, відповідач наголошуючи на тому, що фактично замовник огляд та прийняття робіт за Договором не здійснював, а отже, неможливо встановити якість, обсяги та вартість ремонту об'єкта, відповідність виконаних робіт будівельним нормам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій державним стандартам і технічним умовам. У зв'язку з тим, що актів виконаних робіт із технічного нагляду до відповідача не надходило, то і причини утворення недоліків на об'єкті, які виявлені під час візуального обстеження, встановити не можливо. З огляду на, що задля визначення якості, обсягів та відповідності виконаних робіт будівельним нормам і правилам, на переконання відповідача, необхідні відповідні знання.
5.30. Саме з метою забезпечення надання доказів, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору необхідні спеціальні знання, відповідач подав до суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції відповідні клопотання про призначення комісійної судової будівельно технічної та дорожньо-технічної експертизи роботи з Капітального ремонту, по вул. Олексіївській, 14 А, по вул. Клочківській 276 (внутрішньо квартальні дороги та тротуари).
5.31. Ухвалами суду першої інстанції від 11.09.2024 та протокольними ухвалами суду апеляційної інстанції від 05.02.2025 та від 10.06.2025 відмовлено.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення вартості виконаних робіт за Договором.
7.2. Як встановили суди, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема, § 1 Глави 61 ЦК України.
7.3. Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
7.4. Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
7.5. Так, статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
7.6. Відповідно до частин першої, другої статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
7.7. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
7.8. Ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій установили, що основним зобов'язанням підрядника за договором є виконання робіт із капітального ремонту вул. Олексіївської, 14-А, Клочківської, 276, (внутрішньоквартальні дороги та тротуари); ДСТУ Б Д.1.1:2013 відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації.
7.9. Умовами Договору з урахуванням додатків до нього також визначено зобов'язання підрядника, зокрема, прийняти ці роботи та оплатити їх. Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. Розрахунки здійснюються у формі післяплати протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту підписання документів, зазначених у пункті 4.1 Договору
7.10. Як вже зазначено вище, позивач вказував, що роботи за Договором виконані жодних заперечень щодо акта приймання виконаних робіт відповідач не висловлював та ще до отримання акта роботи прийняті представником технічного нагляду відповідача, а тому строк оплати виконаних робіт відповідно до умов договору настав, проте відповідач прийняті без зауважень роботи не оплатив.
7.11. Суди встановили, що ТОВ "Мішем" на виконання умов спірного Договору направило Департаменту супровідний лист, яким були передані для підписання документи, а саме: оригінал акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), оригінал довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), оригінал відомості ресурсів, оригінал розрахунку №1-2 загальновиробничих витрат, оригінал акта підтвердження виконаних робіт (пункти 21-25 супровідного листа). Департамент отримав вказаний пакет документів 28.12.2023, що підтверджується вхідним штампом.
7.12. Також додатково 29.12.2023 позивач надіслав засобами поштового зв'язку зазначений вище супровідний лист з додатками на адресу відповідача, який був отриманий відповідачем 09.01.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Факт отримання документів за Договором відповідачем не заперечується.
7.13. Разом з тим, відповідач отримані документи зі своєї сторони не підписав, обґрунтованих заперечень щодо їх підписання не надав, про можливі виявлені недоліки робіт не заявляв.
7.14. Відповідач проти позову заперечує та вказує, що позивач виконав тільки частину обумовлених проектно-кошторисною документацією робіт, умови Договору не передбачають поетапне прийняття робіт, а тому обов'язок з оплати робіт у відповідача не настав. Крім того, встановлення фактичного обсягу вже виконаної позивачем частини робіт та її відповідності проектно-кошторисній документації є неможливим без спеціальних знань.
7.15. На переконання відповідача, суди необґрунтовано відмовили відповідачу у призначенні судової експертизи, чим порушили норми процесуального права.
7.16. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів, колегія суддів першочергово зазначає про те, що статтею 853 ЦК України встановлюється обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша даної статті).
7.17. Наведені норми містять презумпцію обов'язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов'язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.
7.18. Відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
7.19. У частині четвертій статті 879 ЦК України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
7.20. Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
7.21. Суд зауважує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена за результатами нового розгляду справи.
7.22. Так, Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 у цій справі скасував постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та направив справу до апеляційного суду на новий розгляд.
7.23. В означеній постанові суд касаційної інстанції наголосив, що у судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №916/693/21, від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19, від 15.10.2019 у справі №921/262/18, відповідно до якої передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
7.24. Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності (1) реального виконання робіт за договором у разі (2) неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
7.25. За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
7.26. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Таких висновків також дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.
7.27. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 також зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).
7.28. Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.
7.29. Наведене вище дає підстави дійти висновку, що для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за договором, позивач (підрядник) повинен був направити замовнику визначені умовами Договору документи, зокрема, акти виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3, а замовник мав обов'язок їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання.
7.30. Зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції свідчить, що на виконання вказівок Верховного Суду суд апеляційної інстанції дослідив та встановив, що позивач на виконання умов Договору направив Департаменту акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт на суму 4 975 953,60 грн. Однак, Департамент отримані документи зі своєї сторони не підписав, обґрунтованих заперечень щодо їх підписання не надав, про можливі виявлені недоліки робіт не заявляв. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про виявлені та заявлені відповідачем претензії щодо якості чи обсягу виконаних робіт на момент отримання відповідного акта.
7.31. Відповідач не надав жодного доказу стосовно заявлення ним претензій щодо якості виконаних робіт на визначену у акті суму, як в процесі здійснення ним контролю та нагляду за виконанням підрядником робіт в порядку пунктів 5.5 та 6.2.2 Договору, так і при передачі таких робіт підрядником за відповідним актом приймання-передачі. Зокрема, шляхом складання акта про виявлені недоліки (недоробки та дефекти) виконаних робіт та/або звернення до суду з вимогою про визнання акта недійсним в порядку статті 882 ЦК України.
7.32. Отже, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що дослідивши обставини справи, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам згідно з вимогами статті 86 ГПК України, суди дійшли заснованого на вимогах статей 854, 879, 882 ЦК України висновку, що позивач виконав відображені в акті роботи за договором, а відповідач в порушення вимог закону та умов Договору безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, та безпідставно їх не оплатив.
7.33. Твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати робіт з підстави виконання позивачем лише частини передбачених Договором робіт обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції з посиланням на встановлений статтею 882 ЦК України та умовами пунктів 4.1, 4.2, 6.1.2 Договору порядок прийняття та оплати виконаних робіт та ту обставину, що умови договору не містять застереження про можливість оплати робіт тільки після виконання підрядником усього обсягу робіт, передбаченого проектно-кошторисною документацією.
7.34. З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів оплати зазначеної в акті суми, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позову.
7.35. Верховний Суд відхиляє, як нерелевантні, посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах № 917/1823/23, № 925/1279/19, № 910/2159/23, № 910/3374/23, № 905/716/22, № 922/2101/21, № 922/2212/21, № 927/603/17, № 910/22058/17, оскільки правові висновки, сформульовані у наведених скаржником справах, зроблені судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин спору, встановлених судами попередніх інстанції, а отже за інших правових аспектів, ніж ті, що є предметом розгляду у цій справі. Зокрема, з огляду на інший зміст умов конкретного Договору укладеного між сторонами спору, які фактично і визначають момент виникнення обов'язку підрядника з оплати виконаних робіт.
7.36. Отже, зміст наведених скаржником постанов свідчить про те, що Верховний Суд у цих справах викладав свої висновки (про неврахування яких зазначає скаржник), виходячи саме з погоджених сторонами умов Договору, а також підстав та предмета заявлених вимог.
7.37. Наведене вище свідчить про те, що скаржник лише виокремлює певні висновки Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи. Однак скаржник не враховує їх дійсного змісту, а також можливості їх застосувати у спірних відносинах сторін з огляду на фактичні обставини спору.
7.38. Таким чином, доводи касаційної скарги з посиланням на означені вище постанови Верховного Суду ніяким чином не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться лише до виокремлення скаржником певних висновків Суду без урахування їх дійсного змісту та до власних бачень скаржника щодо можливості їх застосування у спірних правовідносинах.
7.39. Суд зазначає про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанції не суперечать жодному із означених вище висновків Верховного Суду, у тому числі і у справах на які посилається скаржник. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, які визначають фактично-доказовий склад у справі, що формується, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.
7.40. Тобто рішення у справі ухвалене за інших обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 свідчить про неподібність справи, що розглядається (№ 910/7722/24) та означених скаржником справ за змістовим критерієм.
7.41. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, правові висновки Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
7.42. З огляду на наведене доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими, а наведена ним підстава касаційного оскарження визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження.
7.43. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційних скаргах, стосується правовідносин, які не є подібними.
7.44. Щодо аргумент відповідача в частині невідповідності виконаних позивачем робіт проектно-кошторисній документації, Суд зазначає таке.
7.45. Касаційне провадження у цій справі відкрито також на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України із посиланням на положення пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
7.46. Зокрема, матеріали справи свідчать, що відповідач на вказаному наголошував при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій. Однак, жодним чином не конкретизував, в чому саме полягають недоліки робіт та наполягав на призначенні у справі судової експертизи, з метою встановлення цих обставин.
7.47. У цьому аспекті Суд зауважує, що відповідно до положень статті 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
7.48. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
7.49. Частиною другою статті 98 ГПК України визначено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
7.50. При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду. Питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
7.51. Поряд із тим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19 наголосив на тому, що з огляду на положення статей 857 та 858 ЦК України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, замовник, посилаючись на наявність у виконаних підрядником підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними.
7.52. За змістом частини четвертої статті 853 ЦК України лише у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
7.53. Обставини, які підтверджують заперечення замовника щодо неналежної якості виконаних підрядником робіт, іншого істотного порушення ним договорів підряду, є предметом доказування у справі і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення за загальним правилом (частина друга статті 76 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).
7.54. Отже, якщо замовник, який без зауважень підписав акт приймання робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі у спорі про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то саме на нього покладається обов'язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду, що можуть бути підставою для застосування правових наслідків, встановлених статтями 852, 853, 858 ЦК України.
7.55. Натомість у справі, що переглядається, замовник під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій не надав суду належні та допустимі докази, які б підтверджували його заперечення щодо якості, обсягу і вартості виконаних підрядних робіт.
7.56. У цьому спорі суди встановили інші обставини, зокрема, що на виконання пункту 5.5 Договору відповідач, як замовник здійснював нагляд за підрядними роботами та навпаки фіксував відсутність зауважень до них шляхом підписання актів прихованих робіт, тобто якість та ціна фактично виконаних позивачем робіт підтверджені технічним наглядом замовника.
7.57. Отже, не заявивши обґрунтовану відмову від підписання акта виконаних робіт, відповідач з огляду на приписи частин першої, другої статті 853 ЦК України втратив право заявляти недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.
7.58. Таким чином, з огляду на встановлені обставини щодо виконання підрядником робіт і прийняття їх замовником за актом без зауважень, що згідно з умовами договору та положеннями частини першої статті 854 ЦК України є підставою для виникнення у відповідача обов'язку з оплати вартості робіт, зазначених у цьому акті, суди обґрунтовано відхилили заперечення відповідача, підтвердивши його обов'язок оплатити роботи, вказані в акті.
7.59. Натомість у зазначених скаржником постановах Верховного Суду (пункт 4.1.2. цієї постанови) взагалі відсутні правові висновки про застосування наведених скаржником у цій частині касаційної скарги норм процесуального права у контексті обов'язку суду призначити судову експертизу.
7.60. Водночас висновок Верховного Суду в постанові від 01.04.2025 у справі № 916/2177/16 про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, ґрунтувався на інших фактичних обставинах справи, які є істотно відмінними від обставин, які встановлені у справі, що переглядається.
7.61. Отже, доводи касаційної скарги щодо необґрунтованого відхилення судом клопотання скаржника про призначення судової експертизи також не знайшли свого підтвердження.
7.62. Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача фактично зводяться до незгоди скаржника з висновком судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин справи.
7.63. Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Щодо розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції із посиланням на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
7.64. Постанова суду апеляційної інстанції в частині перегляду додаткового рішення мотивована, зокрема, таким:
- умовами договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03, укладеного між ТОВ "Мішем" та Адвокатського об'єднання "Богомолов та партнери" передбачено можливість залучення адвоката Годунова В.С., а також в акті зазначено про залучення адвоката Годунова В.С. до справи з метою представництва інтересів ТОВ "Мішем";
- відсутність у матеріалах справи доказів наявності договірних відносин між Адвокатським об'єднанням "Богомолов та партнери" та адвокатом Годуновим В.С. жодним чином не спростовують факт надання ТОВ "МІішем" правової допомоги означеним адвокатським об'єднанням із залученням адвоката Годунова В.С., водночас договірні відносини адвокатського об'єднання та адвоката не входять до предмету доказування при розгляді заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі;
- договором про надання правової допомоги № 29/03 від 29.03.2024 та актом про надану правову допомогу № 6 до договору про надання правової допомоги № 29/03 встановлені ставки гонорару Адвокатського об'єднання "Богомолов та партнери";
- з урахуванням обставин справи, доводів викладених у клопотанні позивача, наданих заявником документів в їх сукупності, прийнявши до уваги заперечення відповідача щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, а також з огляду на загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності розумності та принцип співмірності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, у розмірі 25 000,00 грн, яка є доказово обґрунтованою та підлягає розподілу.
7.65. У вирішенні заяв ТОВ "Мішем" про стягнення з Департаменту витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, суд виходив з такого:
- позивачем, як при першому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, так і при новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, у встановлений частиною восьмою статті 129 ГПК України строк надано докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції;
- оцінивши перелік наданих Адвокатським об'єднанням послуг позивачу, зазначених у актах про надану правову допомогу від 10.02.2025 №6/1 та від 06.06.2025 №6/2, вартість яких визначена позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі не відповідає критеріям, встановленим у статті 126 ГПК України, а саме критеріям реальності (дійсності та необхідності) та розумності;
- за висновками суду, з огляду на помірну складність справи на стадії апеляційного перегляду правова позиція у сторін фактично вже була сформованою, а адвокат готував відзив на апеляційну скаргу з урахуванням вже наявної позиції, яка була викладена в суді першої інстанції у позовній заяві, а також правової позиції, викладеної місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні;
- отже підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребувала від адвоката правового аналізу значного обсягу законодавства, судової практики щодо вирішення аналогічних судових спорів та відповідно значних затрат часу та зусиль адвоката, а тому заявлений позивачем розмір витрат не є співрозмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданим адвокатом послуг та виконаними роботами, ціною позову;
- розмір заявлених позивачем витрат є необґрунтованим, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат;
- суд апеляційної інстанції визнав необґрунтовано та завищеною вартість наданих послуг і дійшов висновку про часткове задоволення заяв у розмірі 15 000,00 грн.
7.66. Відповідач у касаційній скарзі стверджує про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статей 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та посилається на відсутність у матеріалах справи доказів щодо договірних відносин між АО "Богомолов та партнери" та адвокатом Годуновим В. С., який здійснював представництво інтересів ТОВ "Мішем" у справі № 922/1834/24.
7.67. Суд у вирішення доводів скаржника в цій частині зауважує, що питання застосування наведених норм права у подібних правовідносинах вже розглядалося Верховним Судом у постанові від 16.04.2025 у цій справі. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення у наведеній справі, Верховний Суд вказав, зокрема, таке:
"…Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання. Адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини четвертої статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Отже, правилами зазначеної статті визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.
Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката".
7.68. Суд апеляційної інстанції встановив, що:
- між Адвокатським об'єднанням, як виконавцем, та ТОВ "Мішем", як клієнтом, укладений договір про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03. Зі змісту пункту 3.1 вказаного договору вбачається, що відповідно до частини 6 статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" виконавець може залучати до виконання укладених договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах, в тому числі адвоката Годунова В. С.
- представництво інтересів позивача у цій справі здійснювалося адвокатом Годуновим В. С. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 29.03.2024 серії ВІ № 1208812, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 29.03.2024 № 29/03 адвокатом Годуновим В.С.
- натомість відсутність встановлених обставин щодо наявності трудових відносин між Адвокатським об'єднанням та адвокатом Годуновим В. С., з огляду на зміст договору від 29.03.2024 № 29/03 та ордеру від 29.03.2024 серії ВІ № 1208812, не є підставою для відмови у відшкодуванні позивачу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.
7.69. Отже, наведене вище свідчить, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах наведених скаржником норм права і здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування при вирішенні питання розподілу судових витрат такому висновку відповідає та здійснене саме на виконання вказівок суду касаційної інстанції у цій справі. Отже, доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
7.70. Стосовно доводів касаційної скарги в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статей 126, 129 ГПК України у вирішенні питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, Суд зазначає таке.
7.71. Зокрема, на підтвердження обсягу та вартості понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивач надав актах про надану правову допомогу від 10.02.2025 № 6/1 та від 06.06.2025 № 6/2 до договору від 29.03.2024 №29/03, відповідно до яких виконавець надав (в тому числі із залученням на договірних засадах адвоката Годунова В. С. відповідно до пункту 3.1 договору) послуги за вказаним договором в сумі 35 000,00 грн, а саме: надання усних консультацій по справі, в тому числі щодо правової позиції, вчинених учасниками справи, в тому числі судом, процесуальних дій та прийняття рішень; аналіз документів, підготовка та подання додаткових пояснень після направлення справи на новий розгляд; участь в судових засіданнях; підготовка заяви про долучення доказів щодо правничої допомоги та подання її до суду.
7.72. Розглянувши наведені позивачем обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням умов договору про надання правової допомоги, поданих ТОВ "Мішем" доказів на підтвердження понесення таких витрат у суді апеляційної інстанції та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, беручи до уваги критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також результат перегляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі не відповідає критеріям, встановленим у статті 126 ГПК України, а саме критеріям реальності (дійсності та необхідності) та розумності.
7.73. Проаналізувавши подані позивачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, незначну складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об'єм наданих адвокатом пояснень, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Апеляційний суд дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції, частково задовольнив заяви та стягнув з відповідача витрати лише у розмірі 15 000,00 грн.
7.74. Щодо наведених в касаційній скарзі аргументів відповідача про те, що оскільки у договорі відсутній фіксований розмір гонорару, то у детальному описі робіт повинен бути розрахунок кількості витрачених на надання правової допомоги (послуги) годин, помноженої на вартість такої (однієї) години роботи адвоката, Суд виходить з такого.
7.75. Аналізуючи зміст частини третьої статті 126 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
7.76. Суд у вирішенні цього питання зауважує, що за своїм змістом акти про надану правову допомогу від 10.02.2025 № 6/1 та від 06.06.2025 № 6/2 до договору від 29.03.2024 №29/03. Наведене у актах фактично є детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що свідчить про належне документальне підтвердження позивачем витрат на правничу допомогу.
7.77. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 906/960/24, від 24.03.2023 у справі № 688/3659/21, від 16.11.2021 у справі № 922/1964/21, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, які, на думку скаржника, не врахував суд апеляційної інстанції в цій справі, є безпідставними, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать зацитованим скаржником загальним висновкам, викладеним у зазначених постановах. Ці висновки (щодо необхідності документального підтвердження витрат на правову допомогу та критеріїв, за яких слід виходити суду при визначенні суми відшкодування витрат) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених у кожній конкретній справі.
7.78. Водночас прагнення скаржника взагалі не сплачувати кошти на користь позивача, з метою відшкодування судових витрат у суді першої та апеляційної інстанції є необґрунтованим. Верховний Суд зазначає, що зважаючи на складність справи, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, їх обсяг, часткове задоволення клопотання позивача та стягнення 40 000,00 грн (замість 65 000,00 грн) також у повній мірі узгоджується з вимогами реальності, розумності, обґрунтованості, пропорційності та необхідності.
7.79. Відтак доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права також відхиляються Судом.
7.80. З урахуванням вищенаведеного, доводи касаційної скарги у своїй сукупності не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з цих підстав.
7.81. Верховний Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.
7.82. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.3. Згідно з частинами першою, другою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах зазначених в розділі 4 цієї постанови не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4, частини другої статті 287 ГПК України слід залишити без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення.
9.2. Заяву ТОВ "Мішем" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції буде розглянуто у порядку та у строки визначені ГПК України (у письмовому провадження без повідомлення учасників справи).
Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 зі справи № 922/1834/24, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 зі справи№ 922/1384/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова