26 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6842/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/6842/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наталі",
про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційних дій,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Барсук М. А., Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А.,
від 10 грудня 2024 року (повний текст складений 16 грудня 2024 року)
та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Барсук М. А., Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А.,
від 14 січня 2025 року (повний текст складений 22 січня 2025 року)
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про:
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 03 травня 2024 року № 1330/5,
- скасування реєстраційних дій, проведених після зазначеного наказу, а саме: запису від 06 травня 2024 року № 1005569950001084353 про скасування / анулювання державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нове покоління-2024» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд міста Києва рішенням від 23 вересня 2024 року у справі № 910/6842/24 відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 10 грудня 2024 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2024 року у справі № 910/6842/24 та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 03 травня 2024 року № 1330/5 "Про задоволення скарги"; скасував реєстраційні дії, проведені після наказу Міністерства юстиції України № 1330/5 від 03 травня 2024 року, а саме: запис від 06 травня 2024 року № 1005569950001084353 про скасування / анулювання державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нове покоління-2024» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Стягнув з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 6 056,00 грн судового збору за подачу позову та 4 542,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Стягнув з Міністерства юстиції України в дохід Державного бюджету України 2 725,20 грн недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 14 січня 2025 року задовольнив заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення частково: стягнув з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн, понесені у суді апеляційної інстанції. В решті вимог заяви відмовив.
Відповідач - Міністерство юстиції України не погодився з ухваленими судом апеляційної інстанції постановою та додатковою постановою, з огляду на що звернувся до Верховного Суду з відповідними касаційним скаргами, в яких просив:
- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі № 910/6842/24, а рішення Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2024 року залишити без змін;
- скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6842/24 у повному обсязі.
03 березня 2025 року до Верховного Суду від позивачки - ОСОБА_1 в особі її представника адвоката Борогана Валентина Володимировича надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому представник позивачки навів орієнтовний (попередній) розмір витрат позивачки на професійну правничу допомогу, які вона очікує понести у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи, який за його розрахунками складає 40 000,00 грн.
24 липня 2025 року відбулося судове засідання з розгляду касаційних скарг Міністерства юстиції України, за результатами якого Верховний Суд ухвалив постанову, якою касаційні скарги Міністерства юстиції України залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року у справі № 910/6842/24 залишив без змін.
За змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
28 липня 2025 року позивачка - ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити у справі № 910/6842/24 додаткове рішення, яким стягнути з Міністерства юстиції України на її користь 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Заяви надійшла до Верховного Суду 28 липня 2025 року.
Позивачка до зазначеної заяви додала докази на підтвердження факту понесення нею в суді касаційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру, зокрема копії:
- договору про надання правничої допомоги від 22 лютого 2025 року,
- акта приймання-передачі виконаної роботи від 22 лютого 2025 року,
- ордеру № ВН 1481891 від 02 березня 2025 року на надання адвокатом Бороган В. В. у Верховному Суді правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 .
Верховний Суд зазначає про те, що зазначена заява позивачки з доданими до неї доказами була подана 28 липня 2025 року, тобто у строк, встановлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у межах п'яти днів після ухвалення Верховним Судом постанови від 24 липня 2025 року у цій справі).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 01 вересня 2025 року у цій справі призначив до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6842/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
18 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшли заперечення відповідача на заяву позивачки про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 910/6842/24. Відповідач в обґрунтування цієї заяви послався на те, що заявлена позивачкою до стягнення з нього в порядку розподілу сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн є неспівмірною з витраченим адвокатом позивачки для представництва по даній справі часом на підготовку одного єдиного процесуального документу, який був поданий у межах розгляду справи у касаційній інстанції (відзиву на касаційну скаргу), зміст якого був скопійований з апеляційної скарги, представник позивачки не обґрунтував, у чому саме полягала складність виконаної ним роботи, не надав жодних доказів на підтвердження факту оплати допомоги за надану професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6842/24 та заперечення відповідача на цю заяву, Верховний Суд зазначає про те, що ця заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та абзацу першого другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за результатом здійснення касаційного провадження з розгляду справи № 910/6842/24 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України ухвалив постанову, якою касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишив без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року у справі № 910/6842/24 залишив без змін.
Однак, як вбачається, суд касаційної інстанції у зазначеній постанові не вирішив питання розподілу витрат позивачки на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи, з огляду на що наявні підстави для ухвалення додаткової постанови з цього питання.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення учасником справи витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих учасниками справи доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, керуючись при цьому критеріями, що визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) може з власної ініціативи або за наявності заперечення іншої сторони відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 910/10334/21.
Як вбачається з наданих позивачкою доказів на підтвердження обставин понесення нею у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи витрат на професійну правничу допомогу та розміру цих витрат, її представництво в суді касаційної інстанції здійснював адвокат Бороган Валентин Володимирович, який діяв на підставі:
- договору про надання правничої допомоги від 22 лютого 2025 року, укладеного між ним, як Адвокатським бюро, та ОСОБА_1, як клієнтом;
- ордеру № ВН 1481891 від 02 березня 2025 року на надання адвокатом Бороган В. В. у Верховному Суді правничої (правової) допомоги ОСОБА_1.
Відповідно до пунктів 1.1. та 2.1. цього договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Адвокатське бюро на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов'язання усіма законними методами та способами надати Клієнту правничу допомогу з представництва інтересів Клієнта в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду по справі № 910/6842/24 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі у справі № 910/6842/24.
Згідно з пунктом 4.1. договору за надання правової допомоги, яка є предметом договору згідно з пунктом 2.1. договору, Клієнт сплачує Адвокатському бюро винагороду у розмірі 40 000,00 грн.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до ухвалення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду рішення по справі № 910/6842/24 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (пункт 7.1. договору).
Проаналізувавши умови зазначеного договору про надання правничої допомоги, Верховний Суд зазначає про те, що його умови передбачають фіксовану форму гонорару (винагороди) адвоката за надання позивачці у цій справі професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції, а саме: у розмірі 40 000,00 грн.
На виконання зазначених договорів 24 липня 2025 року між Адвокатським бюро «Бороган» та його клієнтом ОСОБА_1.) був складений акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової допомоги від 22 лютого 2025 року, за змістом якого Адвокатським бюро були виконані, а Клієнтом прийняті наступні роботи: ознайомлення та аналіз касаційної скарги; пошук та вивчення актуальної практики в подібних правовідносинах; підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі № 910/6842/24. Всього за виконану роботу Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському бюро винагороду у розмірі 40 000,00 грн.
Верховний Суд зазначає про те, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Бороган Валентином Володимировичем позивачці у цій справі послуги з підготовки та подачі відзиву на касаційну скаргу відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у цій справі.
Верховний Суд враховує те, що зазначений відзив на касаційну скаргу з додатними до нього документами був поданий адвокатом Бороган В. В. до Верховного Суду 02 березня 2025 року та надійшов до суду 03 березня 2025 року, тобто у встановлені Верховним Судом в ухвалі від 27 січня 2025 року у цій справі строки, був долучений до матеріалів справи (2-й том справи, а.с. 205 - 215). Зміст відзиву викладений на 15-ти аркушах та ґрунтується на аналізі доводів касаційної скарги із зазначенням про нерелевантність практики Верховного Суду, на яку послався відповідач у касаційній скарзі.
Разом з тим Верховний Суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат позивачки на оплату виконаних її адвокатом робіт з ознайомлення та аналізу касаційної скарги, пошуку та вивчення актуальної практики в подібних правовідносинах, оскільки ці послуги є такими, що нерозривно пов'язані та охоплюються послугою з підготовки та складання відзиву на касаційну скаргу відповідача. Крім того суд касаційної інстанції враховує те, що адвокат Бороган В. В., який надавав позивачці правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, був обізнаний з усіма деталями справи, з правовими питаннями та судовою практикою у подібних спорах, з огляду на що вимоги позивачки в частині стягнення сум витрат за ці послуги (ознайомлення та аналіз касаційної скарги; пошук та вивчення актуальної практики в подібних правовідносинах) є надмірними.
З огляду на викладене заявлений позивачкою до стягнення з відповідача в порядку розподілу розмір її витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 40 000,00 грн за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу не відповідає критеріям співмірності (є неспівмірним зі складністю справи та обсягом і складністю виконаних адвокатом позивачки робіт), обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.
Верховний Суд, зазначає про те, що у даному випадку справедливим і співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом позивачки робіт, обґрунтованим, розумним та пропорційним до предмета спору розміром витрат позивачки на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у цій справі є сума 4 000,00 грн.
Отже, Верховний Суд, керуючись критеріями, визначеними частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вважає обґрунтованою вимогу позивачки про розподіл понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи лише частково: у розмірі 4 000,00 грн, який є доведеним, відповідає критеріям розумності та співмірності, є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом наданих позивачці її адвокатом послуг з професійної правничої допомоги.
При цьому, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000,00 грн слід відмовити.
Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що ненадання позивачкою доказів фактичної сплати нею адвокату Бороган В. В. визначеної договором суми гонорару (винагороди) за надання професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції з розгляду касаційної скарги відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у цій справі не свідчить про те, що позивачка не понесла цих витрат та не є підставою для відмови у їх розподілі, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на надану професійну правничу допомогу адвоката у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене Верховний Суд вважає, що заявлені позивачкою вимоги про розподіл понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи, відповідно до правил розподілу, визначених у пункті 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають частковому задоволенню: у розмірі 4 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним розглядом справи № 910/6842/24, задовольнити частково.
2. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 000 (чотири тисячі) грн 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним розглядом справи № 910/6842/24.
3. У задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8275/24 відмовити.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Мамалуй
В. Студенець