23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4900/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Баранець О.М.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача: Литвин П.В.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Одеської області (Нікітенко С.В.)
від 27.02.2025
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Діброва Г.І., Колоколова С.І., Полінецька В.С.)
від 21.05.2025 (повний текст складений 22.05.2025)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт-Одеса"
про стягнення 1 970 191,45 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, у якому просило стягнути з Приватного підприємства "Сервісна компанія "Комфорт-Одеса" (далі - Відповідач) 1 970 191,45 грн, з них: 1 572 383,10 грн - сума основного боргу за договором постачання природного газу, 192 098,11 грн - пеня, 70 848,56 грн - три проценти річних, 134 861,68 грн - інфляційні втрати.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу від 12.12.2022 №1417-ПСО(ТКЕ)-23 у частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ у період грудень 2022 року - березень 2023 року включно, внаслідок чого утворилася заборгованість.
3. У ході розгляду справи Відповідач заявляв клопотання про зменшення розміру пені. Позивач заперечував проти такого зменшення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №916/4900/24, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 572 383,10 грн основного боргу, 96 049,06 грн пені (зменшено на 50%), 70 848,56 грн трьох процентів річних, 134 861,68 грн інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
5. Рішення суду першої інстанції стосовно зменшення розміру пені, зокрема, мотивоване таким:
- наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 192098,11 грн є правильним та відповідає умовам укладеного між сторонами договору;
- статтею 233 Господарського кодексу України (далі ГК України) та статтею 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право суду зменшити розмір неустойки з урахуванням обставин справи;
- неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- у даній справі суд враховував такі обставини: 1) інтереси обох сторін; 2) матеріальний стан як відповідача, так і позивача; 3) відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, доказів настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов договору, відсутність у матеріалах справи доказів завдання збитків позивачу; 4) стягнення штрафних санкцій не є основним доходом позивача та не може впливати на його господарську діяльність; 5) стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками, яких дійшов суд першої інстанції, та додатково зауважив:
- у ч. 3 ст. 551 ЦК України не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність однієї з них;
- в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та обставин справи у їх сукупності у кожному конкретному випадку;
- зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій;
- в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в ст. 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (ст. 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах;
- судом першої інстанції було взято до уваги те, що на момент подачі позовної заяви Відповідачем було частково сплачено вартість поставленого йому природного газу;
- доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачу збитків в результаті дій Відповідача, матеріали справи не містять;
- до Відповідача вже було застосовано таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та частково суми пені, що в певній мірі забезпечує баланс інтересів сторін та врахування матеріального стану не лише Відповідача, а і Позивача;
- заявлені санкції загалом складають більш 25% від суми боргу, що є очевидною неспівмірністю заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, інфляційних нарахувань і процентів річних (враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання);
- зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, а не звільненням його від відповідальності, а зменшення розміру неустойки у цій справі не призвело до нівелювання самого значення штрафу як відповідальності за порушення Відповідачем зобов'язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. 28 травня 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №916/4900/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 96 049,06 грн; ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог та стягнення пені в розмірі 96 049,06 грн; судові витрати за розгляд касаційної скарги покласти на Відповідача.
8. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції неправильно застосував:
- статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 (вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання відповідно до норм статей 233 ГК України та 551 ЦК України, господарський суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін). Скаржник стверджує, що суди не взяли до уваги його майновий стан, зокрема, не врахували наявність у нього податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам Відповідача;
- статті 549-552 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19 (заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Отже, при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафних санкцій).
Крім того, Скаржник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, згідно з якими на іншого учасника справи (Скаржника) не покладається обов'язок доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань. Скаржник зазначає, що при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання, презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
9. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
10. 12.12.2022 між ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг (постачальник) та ПП "СК "Комфорт-Одеса" (споживач) був укладений Договір постачання природного газу №1417-ПСО (ТКЕ)-23 (надалі - Договір) з наступними умовами:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1);
- у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2);
- договір в частині розрахунків між сторонами діє до повного їх виконання (п. 13.1).
11. В період з грудня 2022 року по березень 2023 року включно Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 1794772,41 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
12. Відповідач за спожитий природний газ розрахувався лише частково в розмірі 222 389,31 грн., в результаті чого за Відповідачем утворилася прострочена заборгованість перед Позивачем у розмірі 1572383,10 грн.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
13. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
14. Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень щодо зменшення розміру пені не прийнято до уваги майновий стан Позивача, зокрема, податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам Відповідача перед правами Позивача у справі.
15. Таким чином, на думку Скаржника, судом апеляційної інстанції застосовано норми права (ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі № 908/1453/14 (де суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що врахувавши фінансовий стан позивача та відповідача в даному випадку суд не може надати перевагу відповідачу, врахувавши, зокрема, наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг).
16. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має правозменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
17. Згідно ч.3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
18. У постанові Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі № 908/1453/14 (на яку покликається Скаржник) наголошується, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
19. Разом з тим, необхідно враховувати, що господарський суд при вирішенні питань, що віднесені до його відання, керується принципами господарського судочинства, та не може виходити за межі наданих йому процесуальним законом повноважень. Зокрема, виходячи з положень статті 13 ГПК України (кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи) та статті 14 ГПК України (суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи), кожна сторона, яка зацікавлена в тому, щоб судом були враховані певні обставини, які можуть мати значення, має вказати на такі обставини та надати суду докази, якими такі обставини підтверджуються.
20. З аналізу обставин справи № 908/1453/14 на предмет подібності та релевантності видно, що у вказаній справі суди з огляду на наявність заборгованості позивача по заробітній платі та його податковий борг, не могли зменшити неустойку в інтересах відповідача.
21. Натомість у справі, що розглядається, не міститься даних про надання Позивачем до місцевого та апеляційного господарського суду доказів на підтвердження своїх тверджень про наявну заборгованість перед бюджетом.
22. При цьому в рішенні суду першої інстанції у цій справі суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, доказів настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору.
23. Суд апеляційної інстанції також врахував, що доказів, які свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачу збитків у результаті дій Відповідача, матеріали справи не містять.
24. Суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Господарським процесуальним кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.
25. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки.
26. Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
27. Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, в тому числі з неподанням доказів.
28. У випадку ненадання Позивачем до суду першої чи апеляційної інстанції доказів на підтвердження певних обставин, подальші посилання на неврахування судом цих обставин видаються необґрунтованими.
29. Згідно з ч.1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.1 ст. 300 ГПК України).
31. Тож суд касаційної інстанції обмежений доводами й вимогами касаційної скарги, а також підставами відкритого у справі касаційного провадження, крім випадків, зазначених у ч. 4 ст. 300 ГПК України. Подібних випадків Верховним Судом в межах розгляду даної справи не виявлено.
32. Скаржник також вказує на те, що суд неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню на 50%, чим порушив принципи та підходи Верховного Суду у застосуванні ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Покликається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19 (при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафних санкцій).
33. Верховний Суд зазначає, що судовою практикою сформовано певні підходи щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України. Такі підходи містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17).
34. Як ч. 1 ст. 233 ГК України, так і ч. 3 ст. 551 ЦК України дають право суду зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій. Але ГК України вказує як умову - надмірно великий розмір санкцій у порівнянні зі збитками кредитора, тоді як ЦК України допускає, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.
35. Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц, від 26.09.2018 у справі №752/15421/17).
36. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК.
37. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
38. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
39. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
40. Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
41. Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
42. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
43. Поняття "значно" та "надмірно", які використовуються ст. ст. 551 ЦК та 233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
44. Суд апеляційної інстанції у цій справі врахував, що заявлені санкції загалом складають більше 25% від суми боргу, що є очевидною неспівмірністю заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, інфляційних нарахувань і процентів річних (враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання). Дотримуючись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, судова колегія вважає, що зменшення судом першої інстанції пені до 50% від заявленої Позивачем суми забезпечує дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки Позивач, як кредитор, не позбавляється можливості захистити власні інтереси також шляхом стягнення суми інфляційних втрат та суми річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновлює майнову сферу боржника.
45. Враховуючи викладене, Верховний Суд доходить висновку, що питання неспівмірності розміру завданих кредитору збитків із розміром пені, як передбачено частиною 1 статті 233 ГК України та частиною 3 статті 551 ЦК України, досліджене та враховане апеляційним судом. У зв'язку з цим відсутні підстави стверджувати про допущені порушення у цій частині.
46. Доводи Скаржника про те, що місцевим господарським судом не було враховано його інтереси як Позивача, є необґрунтованими, оскільки стягнення судами 3% річних, інфляційних втрат та частини заявленої до стягнення суми пені забезпечує інтереси Позивача у зв'язку з вчиненим порушенням іншою стороною договору.
47. Верховний Суд відхиляє твердження Скаржника про те, що зменшення розміру пені на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.
48. Зменшення судом розміру пені не є звільненням боржника від відповідальності, оскільки зі змісту ст. 219 ГК України, яка була чинною на час винесення оскаржуваних судових рішень, межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, а не звільненням його від відповідальності.
49. Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
50. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанції, які покладені в основу оскаржуваних рішень, жодним чином не суперечать наведеним Скаржником у касаційній скарзі постановам Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
51. Отже, доводи Скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції статей 549-552 ЦК України, статті 233 ГК України без врахування висновків, викладених у вказаних ним постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
53. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
54. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
55. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №916/4900/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
О. Баранець