8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2597/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Садовського Андрія Володимировича, м. Куп'янськ, Харківська область
про стягнення 46782,91 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Садовського Андрія Володимировича про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 011/0173/646974 від 13.09.2019 року станом на 16.06.2023 в розмірі 46782,91 грн., яка складається з: 41871,00 грн. - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 4076,68 грн. - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом; 835,23 грн. - сума заборгованості за відсотками. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати в розмірі 3028,00 грн.; 1400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи в судовому засіданні.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
Позивач про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів до його електронного кабінету, який зареєстрований в підсистемі "Електронний Суд" ЄСІТС.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 63705, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Ювілейна, буд. 1. Проте, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 04.08.2025 та копія ухвали суду від 01.09.2025 адресовані відповідачу були повернуті Укрпоштою на адресу суду із зазначенням причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки позивач та відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від учасників справи не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
13.09.2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі - Банк/Кредитодавець) та Клієнтом, яким є ФОП Садовський Андрій Володимирович (далі по тексту - Клієнт/Відповідач/Позичальник) була укладена Заява про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0173/646974 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого Кредитодавець встановив Клієнту Поточний ліміт Кредиту, розмір якого на дату початку кредитування становив 26000,00 грн., який може бути змінений в порядку та на умовах передбачених пунктом 2.1. Заяви, з максимальним лімітом (в межах якого встановлюється Поточний ліміт Кредиту), який відповідно до умов Кредитного договору становить 250000,00 грн. (п. 1.2., 1.3. Договору).
Відповідно до умов Кредитного договору, Клієнт має право отримати, а Банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на картковому рахунку надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (Кредит), а Клієнт зобов'язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту на КР одночасно з ініціюванням (видаткових) операцій за КР або шляхом Договірного списання Банком визначених Договором. Метою Кредиту є фінансування господарської (підприємницької) діяльності Клієнта (п.п. 1.1. Договору).
Строк Кредиту - сукупність Періодів, протягом яких Банк визначає Поточний ліміт відповідно до пункту 2 Заяви, Строк Кредиту становить 24 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту (Дата початку кредитування), (п.п. 1.4. Договору).
Відповідно Датою початку кредитування є 13.09.2019 року, з кінцевим терміном повного погашення кредиту до 13.09.2023 року.
Факт надання Банком Позичальнику кредитних грошових коштів відповідно умов Кредитного договору № 011/0173/646974 від 13.09.2019 року підтверджується Випискою по рахунку, що підтверджує початок користування Кредитом.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що Банк виконав свої зобов'язання перед Позичальником за кредитним договором, надавши останньому кредит в сумі та на умовах, передбачених Кредитним договором.
Відповідно до умов Кредитного договору, проценти за користування Кредитом - процентна ставка фіксована 29,9% річних (п.п. 1.5. Договору).
Процентна ставка за користуванням Недозволеним овердрафтом - процентна ставка фіксована, 49,9% річних (п.п. 1.6Договору).
Відповідно до умов Кредитного договору Клієнт зобов'язався до 10 числа кожного місяця, наступного за місяцем користування Кредитом, сплачувати Банку обов'язковий щомісячний платіж за користування Кредитом в розмірі п'ятнадцять (15) відсотків від власної заборгованості перед Банком, але не менше фіксованої суми встановленої тарифами Банка або суми залишку власної заборгованості перед Банком, якщо вона менше за зазначену суму. Заборгованість за Недозволеним овердрафтом та сума прострочених грошових зобов'язань Клієнта за Договором мають бути сплачені Клієнтом в повному обсязі негайно (п.п. 4.2. Договору).
Підпунктом 4.3. Кредитного договору визначено, що Клієнт має забезпечити наявність коштів на КР або на Рахунку, зазначеному в пункті 1.7. Заяви, а у випадку його відсутності/закриття - на будь яких інших рахунках Клієнта в Банку (в тому числі - на рахунок Клієнта як фізичної особи), для подальшого здійснення Банком Договірного списання коштів згідно з умовами, передбаченими пунктом 9 Угоди. Погашення заборгованості за Кредитом, процентів, неустойок, комісійних винагород за обслуговування КР, процентів за Недозволеним овердрафтом здійснюється шляхом здійсненням Банком Договірного списання у визначеному пункті 9 Угоди порядку. У випадку обєктивної неможливості забезпечення Клієнтом достатньої суми на рахунках (арешт коштів, закриття рахунку тощо), з яких Банк здійснює Договірне списання коштів з метою погашення Клієнтом заборгованості за Кредитом, погашення Клієнтом заборгованості може бути здійснене Клієнтом будь-яким іншим шляхом, погодженим Банком.
Як вбачається з матеріалів справи, всупереч умовам Кредитного договору, Позичальник припинив виконувати взяті на себе договірні зобов'язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.
20.12.2022 року Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" було укладено Договір про відступлення прав вимоги №114/2-57-F (надалі - Договір відступлення) у відповідності до умов якого АТ "Райффайзен Банк" передає (відступає) за плату, а ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" приймає належні Первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до п. 2.4. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим Договором, Новий кредитор замінює Первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний Реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №114/2-57-F від 20.12.2022 ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" набуло право грошової вимоги за рядом кредитних договорів, у т.ч. і за Кредитним договором № 011/0173/646974 від 13.09.2019, укладеним між Позичальником та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк", сума заборгованості за яким становить: 46782,91 грн., з яких: 41871,00 грн. - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 4076,68 грн. - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом; 835,23 грн. - сума заборгованості за відсотками.
В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за Кредитним договором ні на рахунок Первісного кредитора, ні на рахунок Нового Кредитора.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо змісту поняття користування кредитом Велика Палата Верховного Суду в п. 76-78, 80 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже позичальник отримує чужі грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття користування кредитом, яким послуговуються скаржники, є окремим випадком користування чужими коштами. Термін користування чужими коштами Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Отже користування кредитом це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між Банком та відповідачем виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, які випливають із кредитного договору, згідно якого та в силу частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, Банк та відповідач узгодили те, що до їх договірних відносин не застосовується Закон України "Про споживче кредитування".
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Судом враховано також правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 06.03.2018 року по справі № 225/4626/15-ц, де зазначено, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, яких підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів.
Також, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 25.05.2021 року, в якій зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
В зазначеній справі Верховний Суд зауважив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Відповідно до Постанови КЦС ВС від 15.01.2025 по справі № 753/16762/15-ц Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджує рух коштів по конкретному рахунку, містять записи про операції, здійснення протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також у даній Постанові зазначається, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальним ордером на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Порядок заміни кредитора у зобов'язанні регулюється статтями 512 - 519 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У відповідності до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення отриманого кредиту, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.
Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1400,00 грн., суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами ч. 2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем була отримана правнича допомога, яка була надана адвокатом Титаренко В.В відповідно до договору №14/06/2023 року, доказами отримання такої допомоги та сплати гонорару підтверджується наступними документами:
- Договором про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14.06.2023;
- Додатковою угодою № 1 від 09.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14.06.2023;
- додатком № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14.06.2023;
- замовленням № 898 від 24.12.2024 до Договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14.06.2023;
- актом виконаних робіт (надання послуг) до замовленням № 898 від 24.12.2024 до Договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14.06.2023;
- платіжною інструкцією на оплату адвокатських послуг від 26.12.2024;
- ордером на надання адвокатом правової допомоги.
14.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (Клієнт) та Адвокатом Титаренко В.В. (Адвокат) було укладено Договір про надання правової допомоги № 14/06/2023, відповідно до пункту 1.1. якого Адвокат за дорученням Клієнта, зобов'язується в порядку та у спосіб передбаченому законом, надавати Клієнту правничу допомогу (надалі - робота) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором про надання правничої допомоги (надалі - договір) відповідно до замовлень, які оформляються у формі додатка 3 та мають власну нумерацію, що є невід'ємними частинами до нього, якщо інше не визначено додатковою угодою.
Відповідно до пункту 2.1. договору Адвокат у відповідності до пункту 1.1. цього договору надає Клієнту правову допомогу, зокрема, вивчати наявні матеріали, формувати правову позицію та лінію захисту клієнта у справі (підпункт 2.1.1. договору); складати заяви, скарги, листи, запити, звернення та інші документи правового характеру з правом їх підпису від імені клієнта у справі (підпункт 2.1.2. договору); здійснювати представництво клієнта, зокрема, в установах пов'язаних з судовим розглядом справ (підпункт 2.1.6. договору); складати позовні заяви, відзиви, відповіді, скарги, заяви, клопотання, пояснення та інші документи правового характеру з правом їх підпису від імені клієнта у справі (підпункт 2.1.8. договору); здійснювати представництво клієнта в місцевому суді (першої інстанції) у справі (підпункт 2.1.9. договору).
Згідно з пунктом 4.1. договору вартість правничої допомоги та порядок розрахунків за її надання клієнту, визначаються сторонами в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору та актами наданої правничої допомоги.
Також 14.06.2023 року сторонами підписано додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14 червня 2023 року, у якому погодили наступне:
1) клієнт інформує відповідно до умов цього договору адвоката про необхідність виконання замовлення;
2) замовлення оформлюється у формі додатка 3 до цього договору;
3) за кожним замовленням клієнта, адвокат надає правову допомогу відповідно до умов цього договору;
4) результатами роботи щодо кожного замовлення оформлюється актом приймання-передачі за цим договором (додаток 2);
5) оплата правничої допомоги за цим договором здійснюється на рахунок адвоката;
6) сторони домовились, що вартість правничої допомоги та гонорар адвокату за цим договором визначається: підготовка та подача до суду пакету документів щодо стягнення боргу з боржника: аналіз судової практики та законодавства 400,00 грн/год., аналіз матеріалів, отриманих від клієнта 400,00 грн/год., підготовка позовної заяви до суду з додатками до неї, відправлення пакету документів до суду 600,00 грн/год.
24.12.2024 року сторонами підписано замовлення № 898 до Договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14 червня 2023 року, відповідно до пункту 1 якого клієнт передає в роботу матеріали по справі: кредитний договір № 011/0173/646974; ідентифікаційний номер 2685601073; Садовський Андрій Володимирович.
24.12.2024 року між сторонами підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) до замовлення № 898 до Договору про надання правничої допомоги № 14/06/2023 від 14 червня 2023 року, відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) складає 1400,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №2970 від 26.12.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" сплачено адвокату Титаренко В.В. 1400,00 грн. за послуги правничої допомоги за замовленням № 898 та Договором № 14/06/2023 від 14 червня 2023 року.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником позивача на підтвердження наданих послуг доказів, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем послуг на професійну правничу допомогу адвокатом Титаренко В.В. у розмірі 1400,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1400,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91,120, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Садовського Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, код ЄДРПОУ 39508708) заборгованість за Кредитним договором № 011/0173/646974 від 13.09.2019 року станом на 16.06.2023 в розмірі 46782,91 грн. (41871,00 грн. - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 4076,68 грн. - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом; 835,23 грн. - сума заборгованості за відсотками); 3028,00 грн. судового збору та 1400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, код ЄДРПОУ 39508708).
Відповідач: Фізична особа-підприємець Садовський Андрій Володимирович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Повне рішення складено "29" вересня 2025 р.
Суддя А.М. Буракова
Справа № 922/2597/25