8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2618/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, вул. 10)
до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська обл., м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор)
про стягнення 745669,02 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" про стягнення 745669,02 грн., з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 589620,33 грн., 3% річних у розмірі 38262,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 117785,80 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконання з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №14112,10 від 01.01.2019 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії за період з листопада 2022 р. по травень 2023 р.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що ціна позову у справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, суд на підставі частини 5 статті 252 ГПК України вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Разом з тим, звернуто увагу, що відповідно до частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, відповідач зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам".
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 04.08.2025 було надіслано засобами поштового зв'язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку повернуто на адресу суду з довідкою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Частиною 6 статті 242 ГПК України унормовано, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Висновки Верховного Суду в постановах від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 по справі №922/2618/25 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень. При цьому матеріали справи містять докази направлення на адресу відповідача позовної заяви разом з додатками для ознайомлення та інформування про звернення з позовом до суду.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзив на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України в межах строку, що передбачений статтею 248 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 р., з 01.01.2019 позивач є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови НКРЕКП від 19.06.2018 №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного електричної енергії споживачем у певний період часу електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з пункту 3.2.5 "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Відповідно до пункту 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Пунктом 4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Вимогами п. 9.1.1 Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Отже, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем позивач проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вище вимог та показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.
Пунктом 3.1.7. Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Змістом пункту 3.2.1 Правил визначено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Так, публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
Позивачем зазначено, що 01.01.2019 між позивачем та відповідачем укладено та двосторонньо підписано договір про постачання електричної енергії споживачу №14112,10 та відповідач приєднався до умов договору за вказаними у додатку до заяви-приєднання до договору об'єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго" на умовах Комерційної пропозиції №2 (попередня оплата у розмірі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за попередній період, плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем оператору систему розподілу).
01.02.2021 Комерційна пропозиція №2 була змінена на Комерційну пропозицію №20 А-Р та є підписаною з боку споживача. При цьому 01.02.2023 Комерційна пропозиція №20 А-Р була змінена на Комерційну пропозицію №20/23 А-Ф-Р. Повідомлення про зміну комерційної пропозиції разом із Комерційною пропозицією №20/23 А-Ф-Р було направлено споживачу поштовим зв'язком.
Порядок розрахунку заборгованості до 01.02.2023 за договором №14112,10 визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 20 А-Р. Порядок розрахунку заборгованості з 01.02.2023 за договором №14112,10 визначається відповідно до Комерційної пропозиції №20/23 А.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору даний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до договору. Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правила роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, та є однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 5.5 договору встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Згідно з умовами пункту 5.6 договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 5.7. договору передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з пунктом 5.10 договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.
Відповідно до пункту 6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Із обставин справи убачається, що сплата за спожиту електричну енергію до 01.02.2023 мала здійснюватися відповідно до пункту 4 Комерційної пропозиції №20 А-Р, якою передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.
Сплата за спожиту електричну енергію з 01.02.2023 мала здійснюватися відповідно до пункту 4 Комерційної пропозиції №20/23 А-Ф-Р, а саме: оплата електричної енергії здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.
Відповідно до пункту 4 Комерційної пропозиції №20 А-Р та пункту 4 Комерційної пропозиції №20/23 А-Ф-Р у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Згідно з умовами пункту 5 Комерційної пропозиції №20 А-Р та пункту 5 Комерційної пропозиції №20/23 А-Ф-Р рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений: до 01.02.2023 протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем; з 01.02.2023 протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Також, згідно з умовами пункту 5 Комерційної пропозиції №20 А-Р та пункту 5 Комерційної пропозиції №20/23 А-Ф-Р рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладення відповідної додаткової угоди до договору. В разі неотримання споживачем рахунків у відповідних структурних підрозділах за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до пункту 6 Комерційної пропозиції №20 А-Р та пункту 6 Комерційної пропозиції №20/23 А-Ф-Р звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між споживачем та постачальником "Акту прийому-передачі електричної енергії", сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача. Постачальник надає споживачу два примірники "Акту прийому-передачі електричної енергії", які споживач протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання підписує, за наявності - скріплює печаткою та передає один з них постачальнику особисто або надсилає на адресу його місцезнаходження, визначену в договорі. Акти прийому-передачі електричної енергії надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладення відповідної додаткової угоди до договору.
В разі неотримання споживачем "Актів прийому-передачі електричної енергії" у відповідних структурних підрозділах, за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, постачальник направляє "Акти прийому-передачі електричної енергії" споживачу поштовим зв'язком.
У разі неповернення споживачем "Акту прийому-передачі електричної енергії" протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання, він вважається погодженим сторонами та вважається підписаним.
Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за період з листопада 2022 року по травень 2023 року:
- за листопад 2022 року на суму разом з ПДВ 131319,07 грн. Відповідачем за листопад 2022 р. спожито 28957 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2022 р. отримано 12.12.2022 уповноваженою особою Стеценко А.П. Строк оплати рахунку до 19.12.2022. Рахунок не сплачено. Надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії станом на 01.11.2022 р. складає суму разом з ПДВ - 54668,17 грн., згідно з платіжною інструкцією №317 від 28.12.2021. Станом на день подання позовної заяви сума заборгованості за спожиту електроенергію за листопад 2022 р. складає 76650,90 грн.
- за грудень 2022 року на суму разом з ПДВ 148085,93 грн. Відповідачем за грудень 2022 р. спожито 33415 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2022 р. отримано 10.01.2023 уповноваженою особою Стеценко А.П. Строк оплати рахунку до 17.01.2023. Зазначено, що рахунок не сплачено.
- за січень 2023 року на суму разом з ПДВ 102094,61 грн. Відповідачем за січень 2023 р. спожито 22115 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2023 р. отримано 09.02.2023 уповноваженою особою Стеценко А.П. Строк оплати рахунку до 16.02.2023. Зазначено, що рахунок не сплачено.
- за лютий 2023 року на суму разом з ПДВ 98112,56 грн. Відповідачем за лютий 2023 р. спожито 21375 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2023 року отримано 13.03.2023 уповноваженою особою Стеценко А.П. Строк оплати рахунку до 27.03.2023. Зазначено, що рахунок не сплачено.
- за березень 2023 року на суму разом з ПДВ 97774,13 грн. Відповідачем за березень 2023 р. спожито 21123 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2023 р. отримано 12.04.2023 уповноваженою особою Стеценко А.П. Строк оплати рахунку до 26.04.2023. Зазначено, що рахунок не сплачено.
- за квітень 2023 року на суму разом з ПДВ 57217,14 грн. Відповідачем за квітень 2023 року спожито 13432 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 р. отримано 12.05.2023 уповноваженою особою Стеценко А.П. Строк оплати рахунку до 26.05.2023. Зазначено, що рахунок не сплачено.
- за травень 2023 року на суму разом з ПДВ 9685,06 грн. Відповідачем за травень 2023 року спожито 2331 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2023 р. отримано 09.06.2023 уповноваженою особою Стеценко А.П. Строк оплати рахунку до 23.06.2023. Зазначено, що рахунок не сплачено.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено про належне виконання зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №14112,10 від 01.01.2019. Разом з тим, позивач стверджує, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії за період з листопада 2022 по травень 2023, а тому станом на 01.05.2025 за відповідачем утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 589620,33 грн., а також нараховано 3% річних за період з 20.12.2022 по 30.04.2025 у розмірі 38262,89 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2023 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року, з вересня 2024 року по квітень 2024 року у розмірі 117785,80 грн., які залишаються не сплаченими.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано належним чином взяті на себе зобов'язання перед відповідачем та поставлено останньому електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №14112,10 від 01.01.2019 за період з листопада 2022 р. по травень 2023 р.
Так, згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу було проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено вище вказані рахунки за спожиту електричну енергію за спірний період з листопада 2022 року по травень 2023 року. При цьому суд також приймає до уваги, що підтвердженням обсягів спожитої електричної енергії за спірний період є витяг з реєстру фактичних обсягів електроенергії по споживачу електропостачальника з детальними даними по споживачу, які узгоджуються з відомостями в рахунках за спожиту електричну енергію та розрахунком основної заборгованості.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначений обов'язок споживача сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до умов пункту 6.2. договору споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами договору.
Натомість матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено погоджені з позивачем зобов'язань за умовами договору про постачання електричної енергії споживачу №14112,10 від 01.01.2019 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії за спірний період з листопада 2022 р. по травень 2023 р., що мало наслідком виникнення заборгованості.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, з наведених вище положень законодавства слідує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Натомість матеріали справи не містять доказів на спростування правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, які свідчать про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що визначені погодженими між сторонами умовами договору та комерційної пропозиції в частині здійснення оплати вартості спожитої електричної енергії за спірний період. При цьому суд приймає до уваги, що будь-яке листування претензійного характеру з боку відповідача щодо встановлених судом обставин справи в матеріалах справи також відсутнє.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення розрахунку за спожиту електричну енергію, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованість у розмірі 589620,33 грн., є обґрунтованою, підтвердженою наявною в матеріалах справи сукупністю належних та допустимих доказів, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 38262,89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 117785,80 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями чинного законодавства України, а саме статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
При здійснення розрахунку суд враховує, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07.2019.
Умовами пункту 9.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Згідно з пунктом 8 Комерційної пропозиції №20 А-Р та пунктом 8 Комерційної пропозиції №20/23 А_Ф-Р передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених пунктом 5 та пунктом 4 даної комерційної пропозиції, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Матеріали справи містять оформлені рахунки на оплату 3% та інфляційних втрат річних за договором, які у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії було направлено позивачем на адресу відповідачу для сплати.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку 3% річних у розмірі 38262,89 грн. за кожним із розрахункових періодів окремо, з урахуванням погоджених умов договору, комерційної пропозиції, встановлених обставин справи, враховуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що обґрунтованими та правомірними до стягнення є 3% річних у розмірі 38234,28 грн. У задоволенні 3% річних у розмірі 28,61 грн. слід відмовити у зв'язку із безпідставністю нарахування.
При цьому перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку інфляційних втрат у розмірі 117785,80 грн. за кожним із розрахункових періодів окремо, з урахуванням погоджених умов договору, комерційної пропозиції, встановлених обставин справи, враховуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що розрахована та заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є правомірною, арифметичною вірною та підлягає задоволенню.
Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства та погодженим умовам договору, суд констатує, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська обл., м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 589620,33 грн., 3% річних у розмірі 38234,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 117785,80 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8947,68 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "29" вересня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова