адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
29.09.2025 Справа № 905/419/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Отюгова О. І., розглянувши справу № 905/419/24
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", бульвар Л. Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133,
до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне проживання: АДРЕСА_2
про стягнення 11 211,72 грн
Без виклику учасників справи
15.03.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 11 211,72 грн за договором №162019-КС-003 про надання кредиту від 24.05.2021 року, з яких 4 680,32 грн прострочені платежі по тілу кредиту, 6 284,04 грн прострочені платежі по процентах, 247,36 грн прострочені платежі за комісією (вх. № 07-07/2543/24).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту №162019-КС-003 від 24.05.2021 року в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії.
18.03.2024 року Господарським судом Донецької області постановлено ухвалу, якою зобов'язано ДМС України та Мінсоцполітики надати відомості про реєстрацію або місце перебування фізичної особи ОСОБА_1 , а також про її реєстрацію в якості внутрішньо переміщеної особи.
03.04.2024 року за вх. № 2858/24 Господарський суд Донецької області одержав лист ДМС України, в якому повідомлено, що за наявною в ДМС інформацією місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 50). Аналогічний за змістом лист ДМС надійшов до суду і 08.04.2024 (вх.№2981/24, а. с. 52). Такі ж відомості щодо адреси реєстрації ОСОБА_1 містяться в ЄДДР (відповідь №502979 від 21.03.2024, отримана на запит суду, а. с. 46, 47).
15.04.2024 року за вх.№3176/24 Господарський суд Донецької області одержав лист Мінсоцполітики (а. с. 56), в якому повідомлено, що станом на 25.03.2024 р. в ЄІБД ВПО наявна така інформація щодо запитуваної особи ОСОБА_1 : була зареєстрована АДРЕСА_1 ; фактично проживала АДРЕСА_3 ; з 21.03.2023 адресою фактичного проживання та листування є АДРЕСА_2 .
18.04.2024 року Господарським судом Донецької області постановлено ухвалу, якою у відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду; заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Задоволено клопотання позивача про витребування інформації (доказів) від Акціонерного товариства "Універсал банк" (чи випускалась банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_2 ); про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 (виписку) за період з 24.05.2021 по 19.06.2023 включно.).
13.06.2024 року до Господарського суду Донецької області від АТ "Універсал банк" надійшла відповідь на виконання вимог ухвали суду від 18.04.2024 року (вх. № 4814/24, а. с. 72).
Ухвалою від 04.07.2025 року Господарський суд Донецької області ухвалив матеріали справи № 905/419/24 за позовом ТОВ "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення 11 211,72 грн передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарського суду Полтавської області.
25.07.2025 року матеріали справи №905/419/24 надішли до Господарського суду Полтавської області (вх. № 1509/25).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Полтавської області від 25.07.2025 року справа №905/419/24 була передана на розгляд судді Тимощенко О. М.
Ухвалою від 29.07.2025 року суд прийняв справу №905/419/24 до свого провадження, ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначив, що строки подачі заяв по суті встановлені ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.04.2024 року, а також що відповідач має можливість зареєструвати свій електронний кабінет у підсистемі Електронний суд в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до вимог ч. 6 ст. 6 ГПК України та має можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему.
Копія ухвали від 29.07.2025 року, що була направлена на адресу ОСОБА_1. ( АДРЕСА_2 ) повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 29.07.2025 року є 03.08.2025 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи. Крім того ухвала від 29.07.2025 року у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" є фінансовою установою відповідно до свідоцтва № ФК № 880 від 06.04.2017, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а с. 29).
24.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - позивач, кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) укладено договір №162019-КС-003 про надання кредиту (далі - договір, а. с. 10), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Строк кредиту: 16 тижнів. Процентна ставка: в день 1,59830000, фіксована. Комісія за надання кредиту; 750,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 5 000,00 грн. Термін дії договору до 13.09.2021 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 12 560,00 грн (п. 1 договору).
Відповідно до п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
У п. 3 договору встановлений графік платежів, якого має дотримуватися позичальник для належного виконання умов кредитного договору. Даним графіком передбачено повернення кредиту частинами з кінцевим строком останнього платежу 13.09.2021 року.
У разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нарахувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному Розділом 5 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям (п. 4 договору).
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розмішено на сайті кредитодавця https://bispozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір (п. 5договору).
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п. 8 договору).
Відповідно до п. 9 договору інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
24.05.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 погоджено прийняття (акцент) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору №162019-КС-003 про надання кредиту (а. с. 9).
Договір про надання кредиту №162019-КС-003 від 24.05.2021 року підписано відповідачем 24.05.2021 року одноразовим ідентифікатором G70145.
Слід зазначити, у договору вказана інформація щодо позичальника, а саме: місце проживання, паспортні дані, ідентифікаційний код.
Кредитний договір був укладений відповідачем як фізичною особою - підприємцем. Згідно відомостей з безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач здійснював підприємницьку діяльність до 30.06.2021 року, 04.04.2022 року відповідач знову провів державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, а 27.06.2023 року на підставі власного рішення припинив підприємницьку діяльність (а. с. 40, 41).
ТОВ "Бізнес позика" також надано суду Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі правила) (а. с. 13 - 18).
Відповідно до п. 5.1 правил обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору (додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно).
Згідно з п. 5.2 правил нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів.
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця в строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця (5.3. правил).
Відповідно до п. 5.5. правил у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту в повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця в такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п'яту чергу - сума кредиту.
На підтвердження факту перерахування грошових коштів на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. позивачем було надано суду докази перерахування грошових коштів на загальну суму 5 000,00 грн на картковий рахунок (квитанція платіжної системи №410384495 від 24.05.2021 року) (а. с. 12).
13.06.2024 року до суду від АТ "Універсал Банк" на виконання ухвали від 18.04.2024 р. було повідомлено, що банківська картка № НОМЕР_1 дійсно була видана ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Слід зазначити, що ТОВ «Бізнес позика" на підтвердження факту укладення кредитного договору було надано суду довідки, підписані представником, у яких відображено форму послідовності дій Клієнта, вчинених для укладення договору (а. с. 11).
Як стверджує позивач, відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 3 048,02 грн.
Оскільки відповідач зобов'язання щодо погашення кредиту та процентів частково не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 4 680,32 грн, заборгованість за процентами 6 284,04 грн, а також за комісією - 247,36 грн. Доказів протилежного суду не надано.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): пропозицію укласти договір (оферта) №162019-КС-003 про надання кредиту від 24.05.2021 року, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №162019-КС-003 про надання кредиту від 24.05.2021 року, договір №162019-КС-003 про надання кредиту від 24.05.2021 року, візуальну форму послідовності дій клієнта, копію платіжного документу №410384495 від 24.05.23021 року на суму 5 000,00 грн, Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", розрахунок заборгованості за кредитом, анкету клієнта від 04.10.2023 року, розпорядження №1593 від 11.05.2017 року, виписку з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача станом на 02.11.2022 року, свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК №880, довіреність від 17.10.2023 року, положення про само представництво, довіреність №3 від 17.10.2023 року, наказ №49-к/тр від 12.10.2023 року про прийняття на роботу.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Відповідно до інформації з судом встановлено, що 27.06.2023 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) припинила підприємницьку діяльність (за власним рішенням), про що зроблено відповідний запис 2010350060001133653 (а. с. 41).
Суд враховує, що відповідно до положень ст. 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Зокрема, за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини дев'ятої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Отже, відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП, не припинились.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
В силу ч. ч. 1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.
Частиною 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
30.09.2015 набрав чинності Закон України від 03.09.2015 № 675-VIII "Про електронну комерцію", який регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Вказаний Закон визначає, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (ст. 1 Закону).
В ч. 3 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За частинами 4, 6 наведеної норм, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Також, положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 24.05.2021 року між ТОВ "Бізнес позика" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №162019-КС-003 (а. с. 10), який був укладений у електронній формі та підписаний, зокрема, відповідачем одноразовим ідентифікатором.
Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи візуальну форму послідовності дій клієнта ФОП ОСОБА_1. щодо укладення електронного договору (а. с. 11).
У справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 року Верховний Суд зазначив, що оскільки оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Наведене вище підтверджує укладення між сторонами кредитного договору № 162019-КС-003 від 24.05.2021 року.
Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як підтверджується зазначеними вище доказами (квитанції платіжної системи №410384495 від 24.05.2021 року), на виконання кредитного договору № 162019-КС-003 від 24.05.2021 року позивач надав відповідачу 24.05.2021 року кредит в сумі 5 000,00 грн з кінцевим строком повернення остаточного платежу 13.09.2021 року.
Договір містить погоджений Графік платежів, який за розрахунком позивача недотриманий відповідачем, а саме було сплачено в рахунок погашення кредиту лише 3 048,02 грн. Зарахування позивачем інших сплачених відповідачем коштів на погашення процентів за користування кредитом відповідає передбаченому в Правилах порядку розподілу коштів та узгоджується з приписами ст. 534 Цивільного кодексу України.
Внаслідок вказаного, а також враховуючи закінчення кінцевого строку повернення кредиту, за фізичною особою ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 4 680,32 грн кредитних коштів.
Вказана сума заборгованість за кредитом не спростована відповідачем під час розгляду справи.
За правилами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У зв'язку з викладеним, є підтвердженими підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 4 680,32 грн суми кредиту.
Окрім кредиту, позивач також нарахував та заявив до стягнення проценти за користування кредитом та комісію.
Як встановлено, сплата процентів за користування кредитом та комісія узгоджені договором.
Перевіривши розрахунок процентів суд зазначає, що нарахування станом на 04.10.2023 року процентів за користування кредитом в сумі 6 284,04 грн та комісії в сумі 247,36 грн (з урахуванням часткових оплат відповідача в розмірі 3 048,02 грн) відповідає даті фактичного надання кредитних коштів та даті закінчення строку кредитування, а також розміру і порядку розрахунку.
Відповідач зазначений позивачем розрахунок не спростував, власного контррозрахунку до суду не подав.
Таким чином, є доведеними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 6 284,04 грн процентів за користування кредитом та 247,36 грн комісії.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Бізнес Позика" про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за договором № 162019-КС-003 від 24.05.2021 року в розмірі 4 680,32 грн кредитних коштів, 6 284,04 грн процентів та 247,36 грн комісії обґрунтовані, відповідачем не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Суд враховує, що згідно ухвали Господарського суду Донецької області від 10.07.2023 №905/817/23 було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" 11 211,72 грн за договором №162019-КС-003 про надання кредиту від 24.05.2021 року, з яких 4 680,32 грн прострочені платежі по тілу кредиту, 6 284,04 грн прострочені платежі по процентах, 247,36 грн прострочені платежі за комісією.
Згідно ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За приписом частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Подана позовна заява містить майнову вимогу про стягнення 11 211,72 грн.
Отже, за подання позовної заяви у даній справі позивач мав сплатити 2 422,40 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8).
За подання позову до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2 147,20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 2126 від 26.06.2023 року на суму 214,72 грн та №3750 від 09.10.2023 року на суму 1 932,48 грн (а. с. 36).
Недоплачений позивачем судовий збір становить 275,20 грн (2 422,40 - 2 147,20 = 275,20).
Відповідно до статті 163 Господарського процесуального кодексу України та за усталеною судовою практикою суд, встановивши недоплату судового збору за подання позовної заяви, має право за результатом вирішення спору стягнути недоплачену суму судового збору в дохід Державного бюджету України (див. постанову КГС ВС від 20.02.2020 у справі № 914/185/18).
Частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір у сумі 2 147,20 грн покладається на відповідача, а недоплачений позивачем судовий збір у сумі 275,20 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Інших судових витрат сторони не заявляють.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Керуючись статтями 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41084239) 4 680,32 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту, 6 284,04 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 247,36 грн заборгованості з комісії, а також стягнути 2 147,20 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 275,20 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано 29.09.2025 року.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.
Суддя О. М. Тимощенко