65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2753/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛОРЕ" (65114, м. Одеса, вул. Левітана, буд. 141, офіс 16-Н, код ЄДРПОУ 42067853)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Барбанягра К.Е.
Представники сторін:
Від позивача: Жигадло І.Б. - на підставі довіреності №136 від 12.12.2024р.;
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "КАЛОРЕ" про стягнення основного боргу у розмірі 1 725 998 грн 31 коп., пені у розмірі 265 619 грн 79 коп., 3% річних у розмірі 137 227 грн 71 коп., інфляційних втрат у розмірі 428 332 грн 26 коп.
Ухвалою суду від 16.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2753/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.08.2025р. Ухвалою суду від 12.08.2025р. відкладено підготовче засідання на 02.09.2025р. Ухвалою суду від 02.09.2025р. закрито підготовче провадження у справі №916/2753/25, призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2025р.
Позивач - ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, яка надійшла до суду 05.08.2025р.
Відповідач -ТОВ "КАЛОРЕ", у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 01.08.2025р. просить зменшити розмір пені до 1 грн. Також, згідно клопотання від 20.05.2025р. відповідач просить проводити розгляд справи без участі його представника.
Позивач у справі - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», зазначає, що між ним (Постачальник) та ТОВ "КАЛОРЕ" 20.09.2022р. укладено Договір №1515-ПСО (ТКЕ)-23 постачання природного газу, за змістом п.п. 1.1 - 1.3 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) пункту 4 Положення, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2022 по березень 2023 року (включно), в кількості 338,883 тис. куб. м (п.2.1 Договору).
Як зазначає позивач, згідно з п. 4.1 укладеного сторонами правочину ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
«4.1.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420 грн, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн».
Позивач зазначив, що загальна фактична вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахування вартості послуг його транспортування (п.4.3 Договору).
На твердження позивача, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. Договору).
Позивач відмітив, що на виконання умов Договору, в період з листопада 2022р. по березень 2023р. він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 319 327,14 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу в розрізі періодів постачання.
Відповідно до п. 5.1 Договору Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Позивач повідомив, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 5.1 Договору.
На твердження позивача, станом на момент пред'явлення позову ТОВ "КАЛОРЕ" має основну заборгованість в розмірі 1 725 998 грн 31 коп.
Разом з тим, посилаючись на п. 7.2. Договору, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 265 619 грн 79 коп., 3% річних у розмірі 137 227 грн 71 коп. та інфляційні втрати у розмірі 428 332 грн 26 коп.
Щодо прохання відповідача зменшити розмір пені до 1 грн., позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки посилання на норми права (ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України), не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, з огляду на те, що між сторонами у цій справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України та, виходячи із вищевказаних положень законодавства України.
В якості нормативного обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 175, 193, 202, 218, 230-232 Господарського кодексу України, і просить суд стягнути з ТОВ "КАЛОРЕ" заборгованість у розмірі 1 725 998 грн 31 коп., пеню у розмірі 265 619 грн 79 коп., 3% річних у розмірі 137 227 грн 71 коп. та інфляційні втрати у розмірі 428 332 грн 26 коп.
Відповідач - ТОВ "КАЛОРЕ", у відзиві на позовну заяву зазначає, що між Постачальником та Споживачем були підписані акти приймання-передачі газу за період листопад 2022р. - березень 2023р., відповідно яких ТОВ "КАЛОРЕ" спожило 305,823 тис.куб.м. природного газу на суму 2 319 327 грн 14 коп.
На твердження відповідача, за змістом розділів 3, 5 Договору № 1415-ПСО(ТКЕ)-23 постачання газу Споживачу за цим Договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. Реєстрація Постачальником Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється найближчою датою, яку дозволяє інформаційна платформа Оператора ГТС, але не раніше ніж з 01.09.2022р. При цьому Споживач зобов'язується укласти договори або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (Договір про Договірне списання) з рахунків Споживача, на який надходять кошти в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ; такий Договір є тристороннім та укладається між Споживачем, Постачальником та Банком, в якому обслуговується відповідний рахунок Споживача. У разі порушення Споживачем умов розрахунків за поставлений природний газ оплата за природний газ здійснюється шляхом щоденного Договірного списання банками залишку грошових коштів з банківських рахунків Споживача, на які надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, на банківський рахунок Постачальника.
Так, 26.09.2022р., на виконання умов Договору № 1415-ПСО(ТКЕ)-23, між ТОВ "КАЛОРЕ", ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ПАТ АБ «Південний» було укладено Договір про договірне списання № 2- ПСО(ТКЕ), у звязку із чим, на думку відповідача, зобов'язання ТОВ "КАЛОРЕ" по розрахункам за отриманий за Договором № 1415-ПСО(ТКЕ)-23 природний газ фактично забезпечені Договором про договірне списання.
Також, відповідач зазначає, що неналежне виконання ним зобов'язань за вищевказаним Договором в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків за отриманий природний газ було зумовлено не умислом ТОВ "КАЛОРЕ", а виключно настанням обставин невідворотної сили з огляду на військову агресію Російської Федерації проти України.
Відповідач стверджує, що товариство має важкий фінансовий стан, що стало підставою виникнення заборгованості за Договором.
Разом з тим, посилаючись на практику Верховного Суду, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 1 грн.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, судом встановлено, що 20.09.2022р. між ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (Постачальник) та ТОВ "КАЛОРЕ" (Споживач) було укладено Договір №1415-ПСО (ТКЕ)-23 постачання природного газу, згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) п.4 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2022р. №812, природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з п. 1.2. Договору №1415-ПСО (ТКЕ)-23 природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу.
Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно), в кількості 338,883 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: листопад 2022р. - 36,000 тис.куб.метрів, грудень 2022р. - 81,309 тис.куб.метрів, січень 2023р. - 87,920 тис.куб.метрів, лютий 2023р. - 70,654 тис.куб.метрів, березень 2023р. - 63,000 тис.куб.метрів.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно з п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється окремими актами приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.6. Договору звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
За матеріалами справи, з листопада 2022 р. по березень 2023 р. Постачальник поставив Споживачеві природний газ на загальну суму 2 319 327 грн 14 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022р. на суму 203 399 грн 86 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022р. на суму 564 089 грн 53 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023р. на суму 564 089 грн 53 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023р. на суму 523 455 грн 06 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023р. на суму 464 293 грн 16 коп.
Господарський суд зазначає, що всі акти приймання-передачі підписано сторонами та скріплено печатками без жодних зауважень.
Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до п. 5.4. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перераховується на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим Договором.
Згідно з п. 5.5. Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ; у четверту чергу - компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.
За п.2 ч.2 ст.13 Закону України “Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином, Споживач - ТОВ "КАЛОРЕ", мав належним чином виконувати прийняті на себе зобов'язання щодо оплати вартості спожитого природного газу у визначеному Договором порядку та у визначені строки.
За матеріалами справи, оплату за переданий газ відповідач здійснив частково на суму 593 328 грн 83 коп.
Отже, свої зобов'язання за Договором №1415-ПСО(ТКЕ)-23 Споживач належним чином не виконав, у зв'язку з чим суд вважає, що вимога про стягнення заборгованості за Договором №1415-ПСО(ТКЕ)-23 постачання природного газу від 20.09.2022р. у розмірі 1 725 998 грн 31 коп. підлягає задоволенню.
Пунктом 7.2. Договору № 1415-ПСО(ТКЕ)-23 визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарський суд зазначає, що сторонами не погоджувався інший термін щодо нарахування пені, а тому до спірних правовідносин застосовуються умови ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Перевірив наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він є правильний, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 265 619 грн 79 коп.
Водночас, суд не приймає доводи відповідача щодо можливості зменшення пені до 1 грн. із посиланням на практику Верховного Суду та зазначає, що в підтвердження власних доводів щодо складного фінансового становища відповідачем не надані належні та допустимі докази тих виключних обставин, які є підставою для зменшення нарахування пені, до прикладу: відсутність коштів на рахунках, наявність реальної загрози банкрутства.
Господарський суд зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в Постанові від 26.08.2021р. у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.05.2019 р. у справі № 910/11733/18, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 04.06.2019р. у справі № 904/3551/18.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевірив наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що він є правильним і стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 137 227 грн 71 коп. та інфляційні втрати у розмірі 428 332 грн 26 коп.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛОРЕ" про стягнення основного боргу у розмірі 1 725 998 грн 31 коп., пені у розмірі 265 619 грн 79 коп., 3% річних у розмірі 137 227 грн 71 коп., інфляційних втрат у розмірі 428 332 грн 26 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛОРЕ" (65114, м. Одеса, вул. Левітана, буд. 141, офіс 16-Н, код ЄДРПОУ 42067853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 42399676) заборгованість у розмірі 1 725 998 грн 31 коп., пеню у розмірі 265 619 грн 79 коп., 3% річних у розмірі 137 227 грн 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 428 332 грн 26 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 30 686 грн 14 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29 вересня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога