65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1190/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/1190/25
За позовом: Державного підприємства “Базовий центр критичних технологій “Мікротек» (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 22900497)
До відповідача: Торгово-виробничого об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод» (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Фабрична, 5А; код ЄДРПОУ 33246412)
Про стягнення 4321832,91 грн.
Представники:
Від позивача: Кєєр О.С., ордер
Від відповідача: не з'явився
Встановив: Державне підприємство “Базовий центр критичних технологій “Мікротек» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Торгово-виробничого об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод» про стягнення заборгованості за Договором №11/01МІК від 11 січня 2021 року в загальному розмірі 4321832,91 грн., яка складається з основної суми заборгованості в розмірі 2300020,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 1216333,30 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 228174,59 грн., штрафних санкцій (пеня) в розмірі 416303,62 грн., штрафних санкцій (штраф) в розмірі 161001,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025р. прийнято позовну заяву Державного підприємства “Базовий центр критичних технологій “Мікротек» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1190/25. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "05" травня 2025 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 05.05.2025р. 10:00.
14.04.2025р. до суду відповідачем надано відзив.
05.05.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 26.05.2025р. о 10:30, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2025р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання, яке відбудеться "26" травня 2025 р. о 10:30. Встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив, в порядку ст.166 ГПК України до 20.05.2025р. включно.
20.05.2025р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.
26.05.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.06.2025р. о 12:45, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2025р. повідомлено Торгово-виробниче об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод» про підготовче засідання, яке відбудеться "16" червня 2025 р. о 12:45. Встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив, в порядку ст.167 ГПК України до 11.06.2025р. включно.
12.06.2025р. до суду відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив.
13.06.2025р. до суду позивачем надано пояснення.
16.06.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 серпня 2025р. о 10:30, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025р. повідомлено Торгово-виробниче об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод» про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "04" серпня 2025 р. о 10:30. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 04.08.2025р. о 10:30.
04.08.2025р. до суду позивачем надано пояснення.
04.08.2025р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 20.08.2025р. о 15:00, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2025р. повідомлено Торгово-виробниче об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод» про судове засідання яке відбудеться "20" серпня 2025 р. о 15:00.
20.08.2025р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 22.09.2025р. о 12:50, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2025р. повідомлено учасників справи про судове засідання, яке відбудеться "22" вересня 2025 р. о 12:50.
Позивач підтримує поданий позов.
Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні 22.09.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 22.09.2025р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що 11 січня 2021р. між Державним підприємством “Базовий центр критичних технологій “Мікротек» та Торгово-виробничим об'єднанням “Новокаховський електромеханічний завод» було укладено Договір №11/01МІК.
Згідно з умовами даного Договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити та передати у власність позивача товар, визначений у Специфікації, а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до Додатку №1 (Специфікації №1) від 11 січня 2021 року до Договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити та передати у власність позивача наступний товар: Агрегат гідравлічний ТУ У 28.1-33246412- 009:2020 в кількості 30 одиниць.
Відповідно до п.2.4. Договору, товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладних (або товарно-транспортної накладної). Особа, яка отримує товар від імені і для покупця, повинна мати належним чином оформлену письмову довіреність.
Згідно п.2.5. Договору, документи (договір, накладна та ін.) вважаються підписаними покупцем, товар поставленим, а ризик випадкового знищення товару перейшов до покупця з моменту фактичного отримання товару від постачальника/ підписання покупцем накладної на товар (залежить від факту, що наступить раніше). З моменту фактичного отримання товару покупець стає власником товару до моменту переходу права власності до покупця. Покупець втрачає право відмовитися від товару належної якості/кількості після підписання видаткової на Товар. Після підписання відповідного документу покупець зобов'язаний оплатити вартість Товару.
За п.2.6. Договору, момент переходу права власності на Товар наступає після підписання видаткової накладної (товарно-транспортної накладної).
Згідно п.8.1. Договору, даний Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє протягом 1 календарного року з моменту підписання Сторонами. В тому випадку, якщо зобов'язання за цим Договором будуть невиконані Сторонами чи однією з Сторін, то дія Договору продовжується до повного виконання зобов'язань за цим Договором.
За поясненнями позивача, ним було оплачено товар в повному обсязі шляхом перерахування на рахунок постачальника чотирьох платежів в загальній сумі 2933360,00грн. (копії платіжних інструкцій №437 від 23.04.2021р., №469 від 04.06.2021р., №507 від 15.07.2021р., №521 від 23.07.2021р.).
Як вказує позивач, постачальник здійснив поставку товару двома поставками: згідно видаткової накладної №РН-0000082 від 10.03.2021р. поставлено 10 одиниць товару (додаток №5); згідно видаткової накладної №РН-0000304 від 26.07.2021р. поставлено 20 одиниць товару.
За посиланням позивача, 22 липня 2021 р. відповідач повернув покупцеві частину коштів, сплачених останнім за товар, в розмірі 633340,00 грн. (копія виписки по рахунку за 22.07.2021р.).
Відповідно до п.4.2. Договору поставки, у випадку невідповідності Товару, що поставляється, умовам договору по якості та комплектності Постачальник зобов'язується, за вибором Покупця, своїми силами та за свій рахунок замінити вказаний товар Покупцю протягом 20 календарних днів з моменту отримання ним претензії про невідповідність товару або повернути на поточний рахунок Покупця сплачені за нього кошти. При цьому строк, протягом якого Постачальник усуває претензії з поставки, розцінюється як прострочка строків поставки товару, з нарахуванням пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочки від вартості несвоєчасно поставленого Товару, а за прострочку понад 20 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості товару за договором.
Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що в подальшому, на підставі пункту 4.2. Договору поставки, в зв'язку з невідповідністю товару, що поставляється, умовам Договору поставки по якості та комплектності, товар в повному обсязі (30 одиниць) було повернуто покупцем постачальнику двома етапами: 10 одиниць товару повернуто згідно накладної на повернення №1 від 22.07.2021р. та 20 одиниць товару повернуто згідно накладної на повернення №2 від 01.11.2021р.
За твердженнями позивача, в подальшому товар не був замінений постачальником покупцеві, чим були порушені постачальником умови Договору поставки. Грошові кошти, сплачені покупцем за товар, Постачальник повернув лише частково, в зв'язку з чим заборгованість за оплачений, але фактично непоставлений (не замінений) товар, становить суму в розмірі 2300020,00 грн.
Позовні вимоги Державного підприємства “Базовий центр критичних технологій “Мікротек» направлено на стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 2300020,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 1216333,30 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 228174,59 грн., штрафних санкцій (пені) в розмірі 416303,62 грн., штрафні санкцій (штрафу) в розмірі 161001,40 грн.
Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що в матеріалах, наданих позивачем до суду, відсутні будь-які складені акти про невідповідність отриманого товару вимогам якості або будь-які інші документи (листи, претензії, повідомлення), направлені або передані на адресу відповідача, які б підтверджували факт наявності зауважень щодо якості отриманого від відповідача товару, також відсутні будь-які листи або вимоги позивача, які б давали змогу встановити, що позивач взагалі вимагає заміни товару.
Як вказує відповідач, оскільки жодних підстав для заміни товару не було, відповідно у відповідача був відсутній обов'язок здійснити його заміну, тому відсутні будь-які підстави для застосування до відповідача відповідальності за п.4.2. та п.5.2. Договору.
Окрім того, розділом 6 Договору передбачено, що сторони звільняються від будь-якої відповідальності, якщо такі дії та/або бездіяльність стали наслідком дії обставин непереборної сили, які перебувають поза контролем Сторін та які при укладенні Договору не могла передбачити жодна із Сторін. При настанні форсмажорних обставин, які роблять неможливим виконання зобов'язань за цим Договором, то виконання зобов'язань переноситься на строк дії таких обставин.
Також відповідачем було зазначено суду, що Наказом №7-упр від 28.02.2022р. Торгово-виробничого об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод» оголошено простій до 31.03.2022р., а наказом №8-упр від 31.03.2022р. повністю зупинено роботу підприємства та призупинено дію трудових договорів з працівниками до дати скасування воєнного стану в Україні.
Починаючи з 24 лютого 2022р. та по сьогоднішній день, потужності відповідача та все майно юридичної особи знаходиться на території, яка тимчасово окупована військами російської федерації. Вся територія підприємства разом зі складом та офісними приміщеннями контролюється озброєними солдатами, доступ неможливий через пряму загрозу життю, здійснення господарської діяльності неможливе. Об'єднання не мало жодної можливості здійснити релокацію бізнесу та відновити господарську діяльність, або хоча б частково вивезти необхідне обладнання на підконтрольну Україні територію через відсутність безпечних маршрутів та гуманітарних коридорів.
З урахуванням вищенаведеного та того факту, що на даний час територія м. Нова Каховка Херсонської області, де розміщений комплекс нерухомого майна підприємства, перебуває під окупацією військ російської федерації, відновлення господарської діяльності може бути здійснено лише після звільнення тимчасово окупованих територій Херсонської області, проведення обстеження нерухомого майна та інвентаризації залишків.
Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що оскільки у договорі між сторонами прямо передбачений інший порядок приймання продукції щодо якості, то положення Інструкції П-7 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Також, позивачем було зазначено суду, що посилання відповідача на те що пункт 4.2 Договору, який передбачає обов'язок постачальника замінити товар, застосовується виключно на стадії приймання продукції за якістю, з урахуванням Положень Інструкції П-7 від 25 квітня 1966 року (20 днів з дати поставки товару) та те, що в цей строк позивачем не було заявлено жодних претензій до постачальника, а отже товар вважається таким, що прийнятий без зауважень та є таким, що відповідає належній якості, сторона позивача вважає необгрунтованим, оскільки у Договорі поставки, що укладений між сторонами не передбачений 20-денний строк для пред'явлення претензій щодо якості та не було передбачено жодного механізму, який би обмежував право покупця (позивача) заявляти недоліки лише на стадії приймання продукції.
Отже, з вищевикладеного вбачається, як вважає позивач, що відповідач Торгово-виробниче об'єднання «Новокаховський елетромеханічний завод» раніше добровільно, за відсутності будь-якої помилки, повернув частину грошових коштів за повернутий позивачем товар, що свідчить про визнання позивачем факту належного повернення товару та існування у нього відповідного грошового зобов'язання. Той факт, що наразі відповідач заперечує наявність будь-якого зобов'язання перед позивачем, суперечить його попередній поведінці.
Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що до матеріалів поданої позовної заяви позивачем не додано претензії, складеної покупцем, щодо якості отриманого товару, також відсутні докази направлення її відповідачу, докази отримання/вручення цієї претензії відповідачу - також відсутні.
Підписаний акт повернення товару підтверджує, на думку відповідача, лише факт повернення товару та не встановлює більш жодних обставин, та відповідач вважає, що відсутні жодні підстави для застосування до відповідача відповідальності за п.4.2. та п.5.2. Договору.
Також відповідачем було зазначено суду, що він не знаходиться за адресою, на яку позивач направляв претензію та жодного відношення до вказаної адреси немає, тому висновки представника позивача є хибними та безпідставними.
Надаючи додаткові пояснення, позивачем було зазначено суду, що Торгово-виробниче об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод» (код ЄДРПОУ 33246412), який являється відповідачем у господарській справі №916/1190/25, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр інжинірингу НКЕМЗ», (код ЄДРПОУ 43998936), директор якого був обвинуваченим у справі №991/7181/25 (в кримінальному провадженні №22023000000000094) є різними суб'єктами господарювання, а тому кримінальне провадження №22023000000000094 не пов'язане з господарською справою №916/1190/25 та оригінал Договору поставки №11/01МІК від 11.01.2021р., було вилучено органами досудового розслідування під час проведення обшуку 17.02.2023р., про що зазначено у протоколі обшуку, та переліку тимчасово вилученого майна.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як з'ясовано судом, 11 січня 2021р. між Державним підприємством “Базовий центр критичних технологій “Мікротек» та Торгово-виробничим об'єднанням “Новокаховський електромеханічний завод» було укладено Договір №11/01МІК.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем на користь постачальника було перераховано грошові кошти у розмірі 2933360,00 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкція, які наявні в матеріалах справи. (а.с. 16,17, т.1).
Судом з'ясовано, що постачальник здійснив поставку товару згідно видаткової накладної №РН-0000082 від 10.03.2021р. на суму 833340,00 грн. та видаткової накладної №РН-0000304 від 26.07.2021р. на суму 2500020,00 грн. (а.с.18, 19, т.1).
З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку від 22.07.2021р. вбачається, що відповідачем на користь позивача було повернуто грошові кошти у розмірі в розмірі 633340,00 грн. (а.с. 20, т.1).
Відповідно до п.4.2. Договору поставки, сторонами було узгоджено, що у випадку невідповідності Товару, що поставляється, умовам договору по якості та комплектності Постачальник зобов'язується, за вибором Покупця, своїми силами та за свій рахунок замінити вказаний товар Покупцю протягом 20 календарних днів з моменту отримання ним претензії про невідповідність товару або повернути на поточний рахунок Покупця сплачені за нього кошти. При цьому строк, протягом якого Постачальник усуває претензії з поставки, розцінюється як прострочка строків поставки товару, з нарахуванням пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочки від вартості несвоєчасно поставленого Товару, а за прострочку понад 20 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості товару за договором.
Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що в подальшому, на підставі пункту 4.2. Договору поставки, в зв'язку з невідповідністю товару, що поставляється, умовам Договору поставки по якості та комплектності, товар в повному обсязі (30 одиниць) було повернуто покупцем постачальнику двома етапами: 10 одиниць товару повернуто згідно накладної на повернення №1 від 22.07.2021р. та 20 одиниць товару повернуто згідно накладної на повернення №2 від 01.11.2021р.
За твердженнями позивача, в подальшому товар не був замінений постачальником покупцеві, сплачені покупцем за товар кошти Постачальником повернуто лише частково, в зв'язку з чим заборгованість за оплачений, але фактично непоставлений (не замінений) товар, становить суму в розмірі 2300020,00 грн.
Дійсно, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до накладної повернення постачальнику №1 від 22.07.2021р. та №2 від 01.11.2021р. позивачем було повернуто, а відповідачем прийнято товар на суму 833340,00 грн. та 2500020,00 грн., відповідно. Та вказані накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками як Державного підприємства “Базовий центр критичних технологій “Мікротек» так і Торгово-виробничого об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод».
Отже, дослідивши обставини спору, враховуючи умови укладеного між сторонами договору, та докази, що наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що позивачем на користь відповідача були сплачені грошові кошти у розмірі 2933360,00 грн., в свою чергу постачальник здійснив поставку товару згідно видаткової накладної №РН-0000082 від 10.03.2021р. на суму 833340,00 грн. та видаткової накладної №РН-0000304 від 26.07.2021р. на суму 2500020,00 грн., однак, позивачем було повернуто товар, а відповідачем в свою чергу його прийнято, на суму 833340,00 грн. (накладна №1 від 22.07.2021р.) та на суму 2500020,00грн. (накладна №2 від 01.11.2021р.).
Поряд з цим, станом на момент розгляду справи, сума грошових коштів неповернутої суми відповідачем становить - 2300020,00 грн., та зворотнього відповідачем за час розгляду справи доведено суду не було.
На спростування доводів відповідача суд зазначає, що умовами укладеного договору стронами було узгоджено, що у випадку невідповідності товару, що поставляється, умовам договору по якості та комплектності постачальник зобов'язується, за вибором покупця, своїми силами та за свій рахунок замінити вказаний товар покупцю та підписавши акт повернення товару, відповідач, фактично визнав, що поставлений товар не відповідає умовам договору та погодився з правом покупця на заміну товару або повернення коштів (за вибором Покупця, п.4.2 Договору), у зв'язку з чим суд вважає, що заперечення відповідача проти вимог про повернення коштів суперечить його власній поведінці.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.
Також суд зазначає, що відповідачем добровільно було повернуто частину грошових коштів за повернутий позивачем товар, що свідчить, на думку суду, про визнання факту поставки неналежного товару.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
При цьому, на підставі ч.4 ст. 236 ГПК України, господарським судом враховується висновок щодо застосування норм права, який викладений у Постанові Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №910/10958/19).
Отже, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 2300020,00 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу, суд зазначає таке.
Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Під випадком ("casus") в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.
Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже було зазначено судом, відповідно до п.4.2. Договору поставки, сторонами було узгоджено, що у випадку невідповідності Товару, що поставляється, умовам договору по якості та комплектності Постачальник зобов'язується, за вибором Покупця, своїми силами та за свій рахунок замінити вказаний товар Покупцю протягом 20 календарних днів з моменту отримання ним претензії про невідповідність товару або повернути на поточний рахунок Покупця сплачені за нього кошти. При цьому строк, протягом якого Постачальник усуває претензії з поставки, розцінюється як прострочка строків поставки товару, з нарахуванням пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочки від вартості несвоєчасно поставленого Товару, а за прострочку понад 20 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості товару за договором.
Водночас, виходячи з вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. ІІри цьому доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом» (“beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу ві ро гідностей» ... Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Враховуючи наведене, суд зазначає, що з огляду на те, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу, за несвоєчасне повернення відповідачем грошових коштів, слід дослідити підстави невиконання боржником своїх зобов'язань за Договором, як то вважає позивач.
Умовами укладеного між сторонами договору визначено, що протягом 20 календарних днів з моменту отримання претензії про невідповідність товару - відповідач повинен замінити товар або повернути на поточний рахунок покупця сплачені за нього кошти.
Досліджуючи матеріали даної справи, судом з'ясовано, що в матеріалах справи відсутні докази щодо скерування позивачем на адресу відповідача/отримання останнім письмової претензії, як то передбачено п. 4.2. Договору, яка б надавала можливість суду визначитись з моментом початку строку невиконання відповідачем свого обов'язку з повернення позивачу коштів, отже, на думку суду, відповідач, в порушення п. 4.2. Договору, не був належним чином проінформований позивачем про настання відповідних обставин, які б встановлювали для відповідача певне зобов'язання з повернення коштів.
У матеріалах справи не міститься жодного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, на підтвердження отримання відповідачем будь-якого листа (претензії) від позивача або розписки в особистому отриманні.
Судом, крім того, як доказ критично оцінюється претензія позивача №01.1/26 від 22.01.2025р., оскільки вона була скерована на не належну відповідачу адресу.
Також, на спростування доводів позивача, з посиланням на Лист №142 від 21.07.2021р., який зазначено у виписці по рахунку від 22.07.2021р., суд зазначає, що матеріали справи не містять вказаного доказу та позивачем не було забезпечено надання його до суду. За відсутності вказаного листа у матеріалах справи суд позбавлений можливості встановити та з'ясувати зміст такого листа та, відповідно, встановити вимоги, які були в такому листі відображені, та з'ясувати настання певних зобов'язань за таким листом.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд виходить з наступного.
Надаючи оцінку моменту виникнення прострочення зобов'язання судом враховано положення ч.ч.1,2 ст. ст. 530 Цивільного кодексу України та висновок щодо застосування норм права, який викладений у Постанові Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №910/10958/19), який наведено судом за текстом рішення.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що із позовом до суду про стягнення заборгованості позивач звернувся 26.03.2025р., тобто дане звернення до суду із позовом суд приймає, як вимогу позивача щодо повернення відповідачем грошових коштів.
При цьому, з огляду на такі засади господарського судочинства, встановлені вимогами ч.1 ст.14 ГПК України, як диспозитивність, згідно з якою, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках, господарський суд позбавлений можливості встановлення іншого періоду нарахування 3% річних та інфляційних, ніж той, що зазначено самим позивачем.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність.
У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Окремо, суд наголошує на тому, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства “Базовий центр критичних технологій “Мікротек» зі стягненням з Торгово-виробничого об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод» суми основного боргу у розмірі 2300020,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Державного підприємства “Базовий центр критичних технологій “Мікротек» - задовольнити частково.
2.Стягнути з Торгово-виробничого об'єднання “Новокаховський електромеханічний завод» (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Фабрична, 5А; код ЄДРПОУ 33246412) на користь Державного підприємства “Базовий центр критичних технологій “Мікротек» (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 22900497) суму основного боргу у розмірі 2300020 (два мільйони триста тисяч двадцять) грн. 00 коп.
3.В іншій частині позову - відмовити.
Повне рішення складено 29 вересня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко