"22" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2576/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
розглянувши зареєстровану 12.09.2025 за вх. № 2-1426/25
заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 916/2576/25
за позовом: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2д, Код ЄДРПОУ 25830731)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 37224,08 грн заборгованості,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача (заявника): не з'явився,
зазначає наступне:
Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (надалі - Управління, Позивач) використовуючи систему "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1., Відповідач) 37224,08 грн заборгованості, з яких 25785,72 грн основного боргу, 4794,43 грн пені, 5176,14 грн інфляційних нарахувань та 1467,79 грн 3% річних.
Фактичними підставами звернення із позовом до Господарського суду Одеської області визначено порушення Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1. взятих на себе за умовами укладеного 18.04.2023 договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі № ВМ-54/23 зобов'язань в частині своєчасної та остаточного внесення плати впродовж квітня-жовтня 2023 року.
При цьому, як зазначає Управління, сторонами допущено технічну помилку при визначенні місячного розміру оплати - не застосовано передбачені відповідним рішенням Одеської міської ради тарифи, коригуючі коефіцієнти та площу.
Доводить до відома суду про звернення із заявою про видачу судового наказу (справа № 916/3415/24) про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. 25785,72 грн основного боргу, котрий скасовано судом 21 жовтня 2024 року.
У той же час Управління зазначає, що Відповідачем припинено діяльність фізичної особи-підприємця із внесенням запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 позовній заяві Управління присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2576/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 прийнято позовну заяву Управління до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2576/25, у відповідності до приписів частини 5 статті 12 ГПК України постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
22 липня 2025 року ОСОБА_1. представлено відзив на позовну заяву, в якому не заперечує проти часткового задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення 631,32 грн основного боргу, нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, у той же час, просить зменшити розмір пені на 90%.
У представленому відзиві зазначає про орієнтований розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, а також про надання відповідних доказів упродовж 5 днів з дня ухвалення рішення.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2025 заявлені Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вимоги задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 727,32 грн основного боргу, 147,51 грн інфляційних нарахувань, 44,42 грн 3% річних, 248,78 грн пені та 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору (представники сторін не з'явились у призначене на 04.09.2025 судове засідання, повний текст рішення складено 09 вересня 2025 року).
12 вересня 2025 року ОСОБА_1. звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
До заяви додано договір про надання правничої допомоги від 11.07.2025 № 295/19, додаток до договору, акт надання послуг та платіжні інструкції від 11.07 та від 11.08 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.09.2025 призначено судове засідання на 22.09.2025 для розгляду заяви ОСОБА_1. про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до сформованих автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок 17.09.2025 підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено до електронного кабінету Управління та представника ОСОБА_1. (адвоката) ухвалу про призначення судового засідання на 22 вересня 2025 року.
22 вересня 2025 року ОСОБА_1. представлено заяву про розгляд справи заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутності представника.
22 вересня 2025 року Управлінням представлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просить відмовити у стягненні витрат.
Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати при ухваленні додаткового рішення, посилається на те, що заявлений до стягнення розмір витрат є неспівмірним із складністю справи, адже відкриваючи провадження у справі судом визнано справу малозначною; те, що із представленого акту не вбачається можливим встановлення вартості складових наданої послуги, що може свідчити про навмисне завищення вартості.
У призначене на 22.09.2025 судове засідання представники сторін не з'явились.
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Положеннями частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про доставку 17.09.2025 до електронних кабінетів Управління та представника Відповідача (адвоката) підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі ухвали про призначення судового засідання на 22 вересня 2025 року, останні належним чином повідомлені про призначене судове засідання.
Окрім того, як зазначалось ОСОБА_1. представлено заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутності представника.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
22 вересня 2025 року судом в порядку статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
11 липня 2025 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським бюро «НАН» укладено договір про надання правничої допомоги № 295/19 (Договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Клієнт доручає та оплачує, а Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання представляти інтереси Клієнта у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, в органах юстиції, в органах державної виконавчої служби, в усіх органах державної влади, усіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, в державних комітетах та підвідомчих їм органах, в банківських (фінансових) установах, в житлово-комунальних органах, в тому числі енергопостачальних/теплопостачальних/водопостачальних компаніях, в Державній міграційній службі України, в усіх органах державної влади та управління, в Державній податковій службі України та її підрозділах, Пенсійному фонді, фонді зайнятості, фонді соціального страхування, фонді соціального страхування від нещасних випадків з питань отримання страхових виплат, в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації», в органах земельних ресурсів та кадастру, в органах УМВС України, в органах Міністерства юстиції України, Прокуратури усіх рівнів, в органах МВС, в органах національної поліції, Головному та територіальних управліннях Національної поліції, та його відокремлених підрозділах, в органах реєстрації актів громадського стану, архівних установах, в органах нотаріату, в Центрах надання адміністративних послуг, в Державній реєстраційній службі України, з усіх питань щодо реєстрації та зняття обтяжень, в управліннях державної виконавчої служби, в страхових компаніях, в МТС БУ, в поштових відділеннях та органах зв'язку, а також вести від імені Клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами та обов'язками передбаченими Цивільним Процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським Процесуальним кодексом України, у тому числі наданими законом правами позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, стягувану або боржнику, захищати інтереси Клієнта у цивільних, господарських, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, для чого надає йому право: подавати від імені Клієнта заяви, в тому числі позовні заяви, знайомитись з матеріалами справи, робити з них копії, прослуховувати фіксацію судового процесу, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності або неповноти, одержувати копії рішень, постанов та ухвал суду, судові накази та виконавчі листи, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати клопотання, заяви, подавати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають під час судового розгляду, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, змінювати підстави та предмет позову, визнавати позов повністю та/або частково за письмовим погодженням з клієнтом, укладати мирові угоди за письмовим погодженням з клієнтом, тощо, одержувати довідки та документи в будь-яких компетентних органах, сплачувати державне мито або будь-які інші платежі; надавати Клієнту усні та письмові консультації, роз'яснення, висновки; перевіряти на відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів Клієнта, приймати участь в підготовці та юридичному оформленню різного роду договорів, що укладаються Клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надавати допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, у разі необхідності слідкувати за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов'язання; надавати допомогу Клієнту при підготовці та правильному оформленні вказаних документів; представляти інтереси Клієнта перед фізичними та юридичними особами, з усіх питань, які виникатимуть в цілях захисту прав Клієнта як фізичної особи, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цього договору.
Детальний перелік послуг та термін їх надання викладений у Додатках до даного Договору (пункт 1.2).
На підставі даного Договору правнича допомога надається адвокатами Адвокатського бюро, його помічниками адвоката та/або асоційованими партнерами (пункт 1.3).
При виконанні даного договору зобов'язань Адвокатське бюро керується чинним законодавством України, Договором та додатками до нього (пункт 2.1).
Виконуючи умови даного Договору, Адвокатське бюро, його партнери, адвокати та співробітники зобов'язуються, керуючись ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суворо зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, пов'язані з наданням правничої допомоги, згідно умов цього Договору, а також документація (договори, бухгалтерська і податкова звітність, інші документи). Зазначена документація передається Адвокатському бюро за актом здачі-приймання, який підписується сторонами договору (пункт 2.2).
Адвокатське бюро має право отримувати від Клієнта оплату правничої допомоги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а також отримувати компенсацію прямих витрат, необхідних для виконання його доручення. У випадку прострочки/несплати Клієнтом більш ніж на 5 (п'ять) банківських днів з моменту виставлення рахунку, Адвокатське бюро має право зупинити надання правничої допомоги або розірвати Договір в односторонньому порядку (пункт 2.3).
Клієнт оплачує вартість послуг (гонорар) Адвокатського бюро у відповідності із умовами даного Договору (пункт 4.1).
Вартість та порядок оплати послуг визначається окремим Додатком який є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 4.2).
При виконанні умов даного Договору Адвокатське бюро у зв'язку із виконанням доручень Клієнта (поїздки, відрядження, оплати судового збору та інші витрати) може понести додаткові витрати. Витрати повинні бути попередньо узгоджені з Клієнтом. Витрати може взяти на себе Клієнт до настання такої необхідності, або компенсувати їх Адвокатському бюро, якщо така компенсація була узгоджена Адвокатським бюро (пункт 4.3).
За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг або характер наданої Адвокатським бюро правової допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським бюро факсимільним зв'язком/електронною поштою/поштою/за допомогою програмних комплексів або вручається особисто. На письмову вимогу Клієнта, Адвокатське бюро може надавати Акти, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги із ідентифікацією (пункт 4.4).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 року (пункт 8.1).
Кожна із сторін має право відмовитись від даного договору, попередивши про це іншу сторону за один день до моменту припинення даного договору… (пункт 8.2).
Умови даного договору мають однакову обов'язкову силу для сторін та можуть бути змінені за взаємною домовленістю з обов'язковим складенням письмового документа (пункт 9.1).
Представлена копія Договору містить проставлені представниками підписи та скріплена печаткою Адвокатського об'єднання.
Додатком № 1 до Договору погоджено, що Адвокатське бюро на умовах даного договору зобов'язується надати протягом дії договору наступні послуги Клієнту (у кожному випадку, строк виконання визначається індивідуально щодо кожного доручення): надання усних або письмових консультацій, роз'яснень з правових питань; правовий аналіз документів Клієнта; комплексне представництво інтересів у судовій справі про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів (справа № 916/2576/25); підготовка та подача заяв, адвокатських запитів; участь у розгляді справи в суді першої інстанції (пункт 1).
Сторонами Договору узгоджено, що оплата послуг визначених у Додатку 1, становить 12600 грн, в т.ч. ПДВ 2520,00 грн, всього із ПДВ 15120 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять) гривень 00 коп., які оплачуються Клієнтом протягом п'яти банківських днів з дня укладання договору за реквізитами: … в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (пункт 2).
До загальної вартості не входять витрати пов'язані із супутніми діями (направлення поштової кореспонденції, відрядження, державне мито, судові витрати та інше) (пункт 2.1).
Вартість робіт визначена до завершення виконавчих проваджень визначених в п. 1 даного Додатку, вартість робіт пов'язана із подальшим супроводом та представництвом інтересів клієнта, узгоджуватиметься в окремому додатку/додатковій угоді до Договору (пункт 3).
Даний додаток є невід'ємною частиною Договору про надання правничої допомоги № 295/19 від 11 липня 2025 року, складений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу (пункт 4).
Представлений 22.07.2025 відзив підписано адвокатом Василик А.В., ордер виданий Адвокатським бюро «НАН» 21.07.2025, серія ВН, № 1547186, на надання правничої допомоги ОСОБА_1
Участь у призначеному на 05.08.2025 судовому засіданні приймав представник ОСОБА_1. адвокат Красівська О.В., ордер виданий Адвокатським бюро «НАН» 04.08.2025, серія ВН, № 1554580 на надання правничої допомоги ОСОБА_1
10 вересня 2025 року між ОСОБА_1. як Клієнтом та Адвокатським бюро «НАН» підписано акт надання послуг № 1, відповідно до якого Адвокатське бюро надано, а Клієнт прийнято наступні послуги: правовий аналіз позовної заяви Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради щодо стягнення боргу у сумі 37224,08 гривень (Тридцять сім тисяч двісті двадцять чотири гривні 08 копійок), який виник у результаті невиконання зобов'язань за Договором № ВМ-54/23 на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі від 18.04.2023 року та який складається з 25785,72 гривень основного боргу, 4794,43 гривень - пені (подвійна ставка НБУ), 5176,14 гривень - суми інфляційних втрат, 1467,79 гривень - 3% річних; підготовка та подання відзиву на позовну заяву до Господарського суду Одеської області про стягнення 37224,08 грн заборгованості у справі № 916/2576/25; підготовка та подання заперечення на відповідь на відзиву на позовну заяву до Господарського суду Одеської області про стягнення 37224,08 грн заборгованості у справі № 916/2576/25; участь у розгляді справи в суді першої інстанції.
Вартість наданих послуг за вказаним актом становить 15120 грн.
Сторони підтверджують, що послуги надані у повному обсязі, якісно та ефективно. Будь-яких немайнових претензій одна до одної не мають.
Відповідно до представлених платіжних інструкцій АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 11.07.2025 та 22.08.2025 ОСОБА_1. перераховано Адвокатському об'єднанню «НАН» по 7500,00 грн із призначенням платежу «за Юридичні послуги по договору № 295/19».
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно із статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зі змісту частини 3 статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Пред'являючи відзив на позовну заяву ОСОБА_1. заявлено про орієнтований розрахунок судових витрат у розмірі 15000,00 грн.
Окрім наведеного, позовна заява також містить заяву в порядку частини 8 статті 129 ГПК України про надання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення.
04 вересня 2025 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення в судовому засіданні, в яке представники не з'явились.
Повний текст рішення складено 09 вересня 2025 року.
Вже 12 вересня 2024 року до господарського суду надійшла заява ОСОБА_1. про ухвалення додаткового рішення.
Згідно із статтею 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Враховуючи той факт, що підставою ухвалення додаткового рішення визначено не вирішення судом питання про розподіл судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу, те, що підставою заявленого до стягнення розміру судових витрат - 15000,00 грн визначено укладений між Відповідачем та Адвокатським бюро Договір, у той же час, відповідний доказ представлено в межах встановленого законодавцем у ГПК України строку, господарський суд доходить до висновку, що заявником дотримано вимоги процесуального кодексу як в частині своєчасного надання доказів в підтвердження заявленого розміру судових витрат, так і в частині звернення з відповідною заявою.
Частиною 2 статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до положень частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/1340/18.
Господарським судом встановлено, що 11 липня 2025 року між ОСОБА_1. та Адвокатським бюро «НАН» укладено Договір про надання правничої допомоги № 295/19, умови якого передбачають представництво інтересів ОСОБА_1. у погодженому переліку державних органів, в тому числі у всіх судових установах України.
Частина 6 статті 15 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачає, що адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об'єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Окрім того, зазначений Договір містить погоджену умову, що правнича допомога надається адвокатами Адвокатського бюро, його помічниками адвоката та/або асоційованими партнерами (пункт 1.3).
У той же час, представлений 22.07.2025 відзив підписано адвокатом Василик А.В., ордер виданий Адвокатським бюро «НАН» 21.07.2025, серія ВН, № 1547186, на надання правничої допомоги ОСОБА_1, а участь у призначеному на 05.08.2025 судовому засіданні приймав представник ОСОБА_1 адвокат Красінська О.В., ордер виданий Адвокатським бюро «НАН» 04.08.2025, серія ВН, № 1554580 на надання правничої допомоги ОСОБА_1
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 28.06.2022 у справі № 910/5543/21, від 15.06.022 у справі № 911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі № 906/323/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі № 927/727/21, від 31.05.2022 у справі № 927/728/21, від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 18.05.2022 у справі № 922/2339/21, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19,від 11.05.2022 у справі № 902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18.
Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).
За змістом частини 3 статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦУ України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.
Поряд із наведеним, умовами укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «НАН» Договору погоджено, що детальний перелік послуг та термін їх надання буде викладено у Додатках до даного Договору (пункт 1.2). Клієнт оплачує вартість послуг (гонорар) Адвокатського бюро у відповідності із умовами даного Договору (пункт 4.1). Вартість та порядок оплати послуг визначається окремим Додатком який є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 4.2).
У той же час, Додатком № 1 до Договору погоджено, що Адвокатське бюро на умовах даного договору зобов'язується надати протягом дії договору наступні послуги Клієнту (у кожному випадку, строк виконання визначається індивідуально щодо кожного доручення): надання усних або письмових консультацій, роз'яснень з правових питань; правовий аналіз документів Клієнта; комплексне представництво інтересів у судовій справі про стягнення з ОСОБА_1. грошових коштів (справа № 916/2576/25); підготовка та подача заяв, адвокатських запитів; участь у розгляді справи в суді першої інстанції (пункт 1).
Сторонами Договору узгоджено, що оплата послуг визначених у Додатку 1, становить 12600 грн, в т.ч. ПДВ 2520,00 грн, всього із ПДВ 15120 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять) гривень 00 коп., які оплачуються Клієнтом протягом п'яти банківських днів з дня укладання договору за реквізитами: … в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (пункт 2).
При цьому можливість подальшої оплати вартості наданих правничих послуг передбачена правою конструкцією частини 2 статті 126 ГПК України.
Дослідивши та проаналізувавши зазначені умови укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «НАН» Договору, господарським судом встановлено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у вигляді фіксованої суми.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
З огляду на викладене господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, фіксований розмір гонорару, погоджений між ОСОБА_1. та Адвокатським бюро «НАН» у Договорі про надання правничої допомоги, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Відповідачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений Адвокатом Відповідача час на надання послуг правничої допомоги, зазначена кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.
З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги погоджена між ОСОБА_1. та Адвокатським бюро «НАН» в Договорі про надання правничої допомоги у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним. При цьому відсутність/наявні акту виконаних робіт (детального опису виконаних робіт) не впливає на можливість визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У відповідності до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Статтею 15 ГПК України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 921/434/21 зазначено, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначалось, пункт 3 частини 4 статті 129 ГПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись із позовною заявою Управлінням заявлено до стягнення 37224,08 грн заборгованості з ОСОБА_1., втім в процесі розгляду справи судом встановлено наявність у Позивача права на стягнення 1168,03 грн, тобто (3,14% від заявлених вимог), та 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Відповідачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, господарський суд зазначає, що справа не є складною, не містить значної кількості різноманітних доказів або складних юридичних конструкцій.
Окрім того, господарський суд враховує, що в силу приписів частини 4 статті 129 ГПК України пропорційність передбачає відповідне співвідношення між розміром заявлених Позивачем вимог та фактично стягнутих на його користь з Відповідача.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованістю та пропорційністю до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та беручи до уваги клопотання Управління про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Управління 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2576/25, тобто у розмірі, котрий за внутрішнім переконанням суду відповідає таким критеріям як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору у відповідному співвідношенні між заявленою до стягнення та стягнутою судом сумою заборгованості.
Решта витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2576/25 покладається на ОСОБА_1.
При цьому господарський суд також керувався тим, що відмова у повному обсязі у задоволенні витрат Відповідача на правничу допомогу, про що також клопотав Позивач, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право Відповідача на правомірне очікування стороною, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до правової конструкції пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 16, 123, 129, 238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2576/25 задовольнити частково.
Стягнути з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2д, Код ЄДРПОУ 25830731) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) 8000/вісім тисяч/грн 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 916/2576/25.
У задоволенні решти заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Повне додаткове рішення складено 29 вересня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут